Постанова № 21084187, 23.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.12.11Справа №2а-3207/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.,

секретар Авчиян К.Е.,

за участю сторін:

представників позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефтерія»- ОСОБА_1, довіреність від 28 жовтня 2011 року № 192/10-11, ОСОБА_2, довіреність від 28 жовтня 2011 року № 193/10-11;

представника відповідача Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Запорожець Лесі Василівни, довіреність від 18 жовтня 2011 року № 5843/10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефтерія»до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елефтерія»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 травня 2011 року № 0000022310/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 137258грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 34314 грн. 50 коп., та від 14 липня 2011 року № 0000052310 про донарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 137258 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. 00 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14 жовтня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-3207/11/2770.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладений між позивачем та контрагентом договір купівлі-продажу не віднесений до категорії нікчемного правочину, рішення суду про визнання угоди недійсною відсутнє, придбання товару оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми грошового зобовязання також не засновано на нормах законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що позивачем не надані до перевірки первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, а саме: товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують відрядження директора ТОВ «Елефтерія»до м. Дрогобич для підписання договору. У звязку з зазначеним вважає, що операції з придбання нафтопродуктів не могли бути фактично виконані, що свідчить про укладення договору купівлі-продажу та складання первинних документів про його виконання, в тому числі податкових накладних, без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто спричинили завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя в період з 04 квітня 2011 року по 08 квітня 2011 року на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, направлення на перевірку від 04 квітня 2011 року № 87/01-125/17, наказу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 01 квітня 2011 року № 256, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Елефтерія” з питань правових відносин з ТОВ “Галнафта” за період з 01 січня по 31 січня 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 12 квітня 2011 року № 221/23-032/37196093, у якому зафіксовані порушення вимог підпункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у січні 2011 року в сумі 137 258 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету у вказаному розмірі.

Зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі того, що, на його думку, позивачем під час перевірки не підтверджено належними документами фактичне отримання ТОВ „Елефтерія” товарів (нафтопродуктів) від ТОВ „Галнафта”, що свідчить про безтоварність операції між цими підприємствами.

На підставі висновків про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Галнафта»та ТОВ «Елефтерія», Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя дійшла висновку про те, що обсяг податкового кредиту ТОВ «Елефтерія»за січень 2011 року у сумі 137 258 грн. 00 коп., який був сформований від ТОВ «Галнафта», є штучно сформованим та належить виключенню зі складу податкового кредиту позивача за січень 2011 року у сумі 137 258 грн. 00 коп.

10 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022310/0 про донарахування ТОВ «Елефтерія»суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 171 572 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 137 258 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 34 314 грн. 50 коп.

ТОВ «Елефтерія» не погодившись з податковим повідомленням-рішенням оскаржило його до податкових органів у адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 12 липня 2011 року № 1910/10/25-064 скаргу платника задоволено частково, податкове повідомлення рішення від 10 травня 2011 року № 0000022310/0 скасовано у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 34313 грн. 50 коп., а в іншій частині залишено без змін.

14 липня 2011 року Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя за результатами розгляду скарги позивача прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052310 про донарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 137258 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. 00 коп.

Рішенням Державної податкової служби України від 26 вересня 2011 року № 2111/6/10-2115 про результати розгляду скарги повторна скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2011 року № 0000052310 без змін.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяв на момент виникнення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

У ході судового розгляду встановлено, що 31 грудня 2010 року між ТОВ «Галнафта»та ТОВ «Елефтерія»було укладено Договір купівлі-продажу № 2, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Галнафта») зобовязується продати та передати у власність Покупця (ТОВ «Елефтерія») нафтопродукти в асортименті, а Покупець зобовязується прийняти Товар від продавця та оплатити його ціну на умовах цього Договору.

На виконання цього Договору ТОВ «Галнафта» передало, а ТОВ «Елефтерія»прийняло нафтопродукти у кількості 84, 187 т. бензину А-80 на суму 823550 грн. 90 коп., у тому числі податок на додану вартість 137258 грн. 48 коп., про що складено акт прийому-передачі від 31 січня 2011 року та виписано зведену видаткову накладну від 31 січня 2011 року № 310106 та податкову накладну від 31 січня 2011 року № 031006. Станом на 31 січня 2011 року кредиторська заборгованість ТОВ «Елефтерія»по розрахункам з ТОВ «Галнафта»склала 823550 грн. 90 коп. (у тому числі ПДВ у сумі 137258 грн. 48 коп.).

01 січня 2011 року отриманий від ТОВ «Галнафта»товар (бензин А-80 у кількості 84, 187 т.) на підставі договору зберігання від 01 вересня 2010 року № 0109/10-22, укладеного між ВАТ «Дніпронафтопродукт»та ТОВ «Елефтерія», передано на збереження ВАТ «Дніпронафтопродукт», яке має нафтобази у м. Дрогобичі, м. Сімферополі та у м. Севастополі.

Відповідно до пункту 2.1.4 зазначеного договору зберігання на підставі заявок Поклажодавця (ТОВ «Елефтерія») Зберігач (ВАТ «Дніпронафтопродукт») здійснює відвантаження товару Поклажодавця залізничним та автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 3.7 договору витрати Зберігача щодо страхування відповідальності за перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом та послуги щодо подачі-прибирання вагонів, інші витрати залізничного транспортування, а також витрати, які повязані з доставкою вантажу автомобільним транспортом, які останній несе в результаті виконання умов цього Договору, включаються до вартості послуг зі зберігання. Оплата здійснюється Поклажодавцем на підставі підписаних Сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг).

За результатами виконання договору зберігання між позивачем та ВАТ «Дніпронафтопродукт»підписано акт прийму-передачі наданих послуг від 31 січня 2011 року № 0109/10-22, відповідно до якого Зберігач надав, а Поклажодавець отримав послуги зберігання ПММ за січень 2011 року на суму 27886 грн. 46 коп. та Поклажодавець відшкодував Зберігачу витрати (залізничний тариф, страхування, охорона) за січень 2011 року у сумі 26885 грн. 31 коп.

Крім того, ТОВ «Елефтерія»01 вересня 2010 року укладено з ТОВ «Стабил»договір № 52/09-10 перевезення нафтопродуктів, відповідно до якого ТОВ «Стабил»виконує перевезення нафтопродуктів, які належать ТОВ «Елефтерія»автомобільним транспортом зі складів зберігача (ВАТ «Дніпронафтопродукт»), які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Нафтова, 2 та м. Сімферополь, вул.Данилова, 53, на АЗС позивача.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України (затверджено наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та звязку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.08 № 281/1171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.08 за № 805/15496, далі Інструкція №281) встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються забезпеченням нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з п.п.5.2.6 Інструкції №281 результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Уся кількість нафти або нафтопродуктів, що надійшла на підприємство в залізничних цистернах, зазначається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N6-НП (додаток 2), сторінки якого шнуруються, нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства. Записи в журналі робляться на підставі відвантажувальних документів і актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП (п.п.5.2.7 Інструкції №281).

Підпунктом п.п.5.4.1 Інструкції №281 визначено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №281 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4червня 2007 року № 271/121, далі Інструкція №271) передбачено, що нафтопродукти відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі (п.6.4.1); приймально-здавальні випробування нафтопродуктів здійснюються: під час приймання-здавання нафти або нафтопродуктів із транспортних засобів (до зливання); під час відпуску нафти та/або нафтопродуктів до відправлення транспортних засобів (п.4.1.1); повні випробування здійснюються: - якщо нафта та/або нафтопродукт прибули без паспорта якості постачальника або паспорт якості вантажовідправником заповнено не за всіма показниками нормативного документа - до моменту зливання нафти або нафтопродуктів (п.4.1.3). Згідно з результатами випробувань проб нафти та/або нафтопродуктів випробувальна лабораторія оформлює паспорт якості за формою N 11-НК. Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється в повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт. Значення показників, що не визначались випробувальною лабораторією, переносяться з даних паспорта, виданого вантажовідправником чи іншою випробувальною лабораторією, до якої проба надсилалась на випробування, про що робиться відповідна примітка. У паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп "Стандартний" чи "Нестандартний". У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою. Паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту (п.5.6 Інструкції №271).

За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК, у якому має бути вказано: - назва вантажоодержувача нафти та/або нафтопродукту і його місцезнаходження; - номер і дата складання акта, місце приймання нафти та/або нафтопродукту, час початку і завершення приймання; - прізвище, ім'я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродукту за якістю, місце їх роботи, посади, дата і номер довіреності (доручення) представника на приймання продукції за якістю, а також довідка про ознайомлення цих осіб з порядком приймання продукції, установленим цією Інструкцією; - найменування і місцезнаходження вантажовідправника; - дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника; - номер і дата договору про поставку нафти та/або нафтопродуктів, рахунку-фактури, транспортного документа (накладної, коносамента тощо) і паспорта якості; - дата надходження нафти та/або нафтопродукту до станції призначення, час видачі вантажоодержувачу вантажу органом транспорту, час відкриття опломбованих транспортних засобів; - номер і дата складання комерційного акта, якщо такий складено під час отримання нафти та/або нафтопродуктів від органів транспорту; - умови зберігання нафти та/або нафтопродуктів на складі вантажоодержувача до складання акта; - стан тари на момент огляду, стан зовнішнього маркування тари, а також кількість (маса) нестандартної продукції; - за чиїми пломбами (ЗПП вантажовідправника чи транспортувальника) відвантажено й отримано нафту та/або нафтопродукти, їх справність, наявність відтисків, відповідність фактичних відтисків на пломбах відтискам, зазначеним у транспортних документах; - відомості про відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів, номер і дата акта відбирання проб і надання проб до відповідної випробувальної лабораторії на випробування; - номер і назва нормативних документів, згідно з якими здійснювалось контролювання якості нафти та/або нафтопродуктів; - висновки випробувальної лабораторії щодо можливості доведення до відповідної якості (виправлення) нафтопродукту або переведення його до іншої марки з посиланням на нормативний документ; - інші відомості, які на думку осіб, що беруть участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю, необхідно зазначити в акті (п.п.6.1.19 Інструкції №271).

До акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N 14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані: - паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); - транспортний документ (накладна, коносамент); - пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; - документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; - паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; - інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів (п.п.6.1.22 Інструкції №271).

Так, судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що позивачем при проведенні перевірки були надані наступні товарно-транспортні накладні: АЗС №1 (м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 5-А) - ТТН від 06 січня 2011 року №747211 на 3576 кг. бензину та ТТН від 20 січня 2011 року №832162 на 5711 кг. бензину; АЗС №3 (м.Севастополь, вул. Індустріальна, 10) ТТН від 05 січня 2011 року №747242 на 7634 кг. бензину, ТТН від 20 січня 2011 року №832176 на 3815кг. бензину та ТТН від 21 січня 2011 року №832184 на 3801 кг. бензину; АЗС №8 (м.Севастополь, Городське шосе, 15) ТТН від 06 січня 2011 року №747245 на 11400 кг. бензину, ТТН від 19 січня 2011 року №832142 на 3764 кг. бензину та ТТН від 26 січня 2011 року №831527 на 5593 кг. бензину; АЗС №9 (м. Севастополь, с.Орлине, вул. Тюкова, 85-А) ТТН від 06 січня 2011 року №747213 на 2187 кг. бензину, ТТН від 20 січня 2011 року №832164 на 2165 кг. та ТТН від 31 січня 2011 року №739757 на 2172 кг. бензину; АЗС №13 (Сімферопольський район, с. Пожарське) ТТН від 19 січня 2011 року №832157 на 5719 кг. бензину; АЗС №14 (Сімферопольський район, с.Софіївка, вул. Фрунзе, 95) ТТН від 09 січня 2011 року №311730 на 7677кг. бензину та ТТН від 20 січня 2011 року №832161 на 5562 кг. бензину; АЗС №15 (Сімферопольський район, с. Мирне) ТТН від 09 січня 2011 року №311731 на 7677 кг. бензину та ТТН від 31 січня 2011 року №831617 на 5734 кг. бензину.

На підставі зазначених товарно-транспортних накладних операторами АЗС, що належать ТОВ «Елефтерія», бензин А-80, придбаний у ТОВ «Галнафта», оприбутковано відповідно до вимог Інструкції № 281, зроблені необхідні записи у журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-ПН, дані про оприбутковані нафтопродукти занесені до змінних звітів за відповідні дати за формою № 17-НП.

Також судом встановлено, що на паливо, яке ТОВ «Елефтренія»придбало у ТОВ «Галнафта»є сертифікат відповідності серії ДІ № 610644, зареєстрований в реєстрі за № UA1.0350069560-10, та паспорт якості від 22 грудня 2010 року № 4101, які було предявлено до перевірки.

Крім того, з пояснень представника відповідача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Галнафта»задекларовано у січні 2011 року грошові зобовязання з податку на додану вартість від взаємовідносин з позивачем, що підтверджується даними додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом з відображенням у податковому обліку відповідних зобовязань з податку на додану вартість у сумі 137258 грн. 00 коп.

Доводи представника відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують відрядження посадових осіб позивача до міста Дрогобич для підписання договору купівлі-продажу, судом до уваги не приймаються, оскільки зазначений факт не є підставою для визнання угоди недійсною або нікчемною.

Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, неповязаність витрат, понесених на придбання нафтопродуктів, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобовязань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя та наявності порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефтерія» не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

Разом з цим, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 0000022310/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 137258грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 34314 грн. 50 коп. та від 14 липня 2011 року № 0000052310 про донарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 137258 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 0000022310/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 137258грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 34314 грн. 50 коп. рішенням Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 12 липня 2011 року № 1910/10/25-064 скасовано у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 34313 грн. 50 коп.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополя про результати розгляду скарги платника Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2011 року № 0000052310 про донарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 137258 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. 00 коп.

Відповідно до підпункту 5.1.2 пункту 5.1 розділу 5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платника податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 985 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобовязання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 10 травня 2011 року № 0000022310/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 137258грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 34314 грн. 50 коп. вважається відкликаним.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обовязково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.

Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межи позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

У звязку з викладеним, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 0000022310/0 не тягне за собою правових наслідків, та з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2011 року № 0000052310 про донарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 137258 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 14 липня 2011 року № 0000052310 про донарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 137258 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 (одна) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефтерія»судовий збір у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 28 грудня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.А. Водяхін