Постанова № 21084182, 22.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.12.11Справа №2а-2403/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.;

секретар Авчиян К.Е.,

за участю:

представника позивача Приватного підприємства «Сервет»- ОСОБА_1, довіреність б/н від 11 травня 2011 року;

представника відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя ОСОБА_2, довіреність від 06 червня 2011 року № 1894/9/10-039,

представника прокуратури м. Севастополя Цуркана Сергія Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Сервет»доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, за участю Прокуратури м. Севастополя,про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сервет»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0000280232 про визначення зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 88108 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 22027 грн. 00 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 серпня 2011 року відкрито провадження у справі № 2а-2403/11/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11 серпня 2011 було відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2512/11/2770 (суддя Кравченко М.М.) за адміністративним позовом Приватного підприємства „Сервет” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року № 0000210232 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1305960 грн. 00 коп.

06 вересня 2011 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя обєднано в одне провадження адміністративну справу № 2а-2403/11/2770 за позовом Приватного підприємства «Сервет»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0000280232 та адміністративну справу № 2а-2512/11/2770 за позовом Приватного підприємства «Сервет»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року № 0000210232. Адміністративній справі присвоєно № 2а-2403/11/2770.

20 жовтня 2011 року до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої він просить частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року № 0000210232 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 772164 грн. 00 коп. Інші позовні вимоги залишає без змін.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2011 року прийнято заяву Приватного підприємства «Сервет» про уточнення позовних вимог у справі № 2а-2403/11/2770.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом безпідставно зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 772164 грн. 00 коп. та донарахована сума податку на додану вартість у розмірі 88108 грн. 00 коп., оскільки податковий кредит з податку на додану вартість був сформований на підставі належним чином виписаних податкових накладних, грошові кошти, з урахуванням податку на додану вартість, перераховані контрагентам. Позивач зазначає, що не може нести відповідальність за несплату його контрагентами сум податку на додану вартість до бюджету.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі, оскільки в ході документальної перевірки отримана інформація про постачальника позивача Приватне підприємство «Ферро-Ю», відповідно до якої контрагент позивача не мав необхідних умов для виконання поставки або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також доведено доказову базу щодо нікчемності укладених ПП «Ферро-Ю»правочинів з постачальниками.

Представник прокуратури м. Севастополя також проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, встановивши обставини у справі, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають с задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Сервет»зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів та є платником податку на додану вартість.

18 лютого 2011 року за вх. № 9000427793 ПП «Сервет»до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя подано декларацію з ПДВ за січень 2011 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 1 305960 грн. 00 коп.

08 липня 2011 року відділом перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства “Сервет”, код ЄДРПОУ 33166154, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 08 липня 2011 року №46/23-2/33166154/5632/10, в якому зафіксовано порушення ПП «Сервет»вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, а саме: платником не зменшено залишок відємного значення за серпень 2010 року, що включається до складу податкового кредиту за вересень 2010 року у розмірі 533796,0 грн.; відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит з ПДВ підлягає коригуванню (зменшенню) на 860 303,0 грн. та відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями сума податку, що підлягає сплаті до бюджету складає 88 108,0 грн.; у порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, ПП „Сервет” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на 1305 960 грн. 00 коп. та відємного значення у сумі 17 717,0 гривень.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Севастополя прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року №0000210232 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1305 960 грн. 00 коп. та від 22 липня 2011 року № 0000280232 про визначення зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 88 108,08 грн. 00 коп. та штрафної санкції у розмірі 22027 грн. 00 коп.

Підставами для зменшення суми бюджетного відшкодування та донарахування податку на додану вартість ПП «Сервет»стали наступні обставини, що встановлені податковим органом при здійсненні перевірки.

Так, відповідно до матеріалів перевірки ПП «Сервет»надано уточнюючий розрахунок з ПДВ за січень 2011 року (вх. №9003073593 від 10 травня 2011 року) із заявленою сумою відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 1305960,0 грн. за рахунок залишку відємного значення ПДВ, яке виникло у періодах: серпень 2010р., жовтень 2010р. грудень 2010р.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло відємне значення ПДВ, а саме: з серпня 2010 року до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно.

У ході перевірки встановлено, що ПП „Сервет” надано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ за вересень 2010 року (вх. №9001041478 від 16 березня 2011 року), в якому позивачем самостійно зменшено суму податкового кредиту по контрагенту ТОВ „Дніпроторгінвест” (код ЄДРПОУ 37212565, м. Дніпропетровськ) на суму ПДВ у розмірі 547 908,54 грн. Результати даного уточнюючого розрахунку з ПДВ відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, та додатку №5 до вказаного Порядку (у редакції наказу ДПА України від 12 травня 2010 року №313) повинні бути перенесені у податкову декларацію наступного звітного періоду, а саме: за квітень 2011 року.

За даними податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року (вх. №9004556451 від 20 жовтня 2010 року) відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду складало 14113,0 грн.

З урахуванням наданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ за вересень 2010 року (вх. №9001041478 від 16 березня 2011 року) та відповідно до вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями), ПП „Сервет” за вересень 2010 року відображено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ у розмірі 533796,0 грн.

Однак, ПП „Сервет”, в порушення вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року не зменшено залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 533796 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3 Розділу II "Прикінцеві положення "Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20 травня 2010 року N 2275-VI, який набув чинності 16 червня 2010 року, з дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2011 року зупиняється дія підпункту "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та в цей період застосовується в наступній редакції: "залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року".

Згідно з підпунктом "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" залишок від'ємного значення за серпень 2010 року після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за вересень 2010 року лише в частині суми податку фактично сплаченої ПП „Сервет” постачальникам товарів (послуг) та складає 666198 грн. 00 коп.

Таким чином, з врахуванням наданого до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2010 року, фактично залишок від'ємного значення за серпень 2010 року, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, дорівнює 132402 грн. 00 коп.

Позивач податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року № 0000210232 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 1305 960 грн. 00 коп. у частині зменшення суми бюджетного відшкодування на підставі зазначеного порушення у розмірі 533796 грн. 00 коп. не оскаржує.

Також перевіркою встановлено, що у листопаді - грудні 2010 року одним з постачальників ПП «Сервет» є ПП «Ферро-Ю»(ЄДРПОУ 33797995), по якому до складу податкового кредиту за грудень 2010 року ПП «Сервет» включено 860302,78 грн. (податкові накладні від 30 червня 2010 року № 990 на загальну суму 2711816 грн. 70 коп., у т.ч. ПДВ - 451969,45 грн.., від 01 липня 2010 року № 1404 на загальну суму 2449999 грн. 98 коп., у т.ч. ПДВ 408333,33 грн.).

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва одержано інформацію акт перевірки від 24 березня 2011 року № 397/23-300/35066348 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ферро-Ю»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами постачальниками за період січень-грудень 2010 року.

Відповідно до висновків акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва усі укладені ПП «Ферро-Ю» правочини з поставки металу за січень-грудень 2010 року, у тому числі і правочини з ПП «Сервет», згідно з частинами першою, другою статті 215, частинами першою, пятою статті 203 Цивільного кодексу України визнані податковим органом нікчемними та такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, та, як наслідок, податкові зобовязання за січень-грудень 2010 року на загальну суму 31460934,62 грн., які проведені на підставі нікчемних правочинів, у відповідності до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшені.

Відповідачем на підставі того, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва усі правочини, які були укладені ПП «Ферро-Ю»за період січень-грудень 2010 року, визнані нікчемними, позивачу зменшено сформований податковий кредит за цим контрагентом за грудень 2010 року в обсязі придбання - 4301513 грн. 90 коп., у т.ч. ПДВ 860302 грн. 78 коп.

З урахуванням того, що за даними податкової декларації ПП «Сервет»за грудень 2010 року відємне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ склало 288173 грн. 00 коп., та у звязку з тим, що фактично ПП «Сервет» зменшено суму податкового кредиту за грудень 2010 року у розмірі 860302 грн. 78 коп., різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ має позитивне значення та склало 572130 грн. 00 коп., з яких фактично сплачено ПП «Сервет» 484022 грн. 00 коп. , тобто, на думку податкового органу, різниця у сумі 88108 грн. 00 коп. підлягає сплаті до бюджету.

Зазначений висновок відповідачем зроблено лише на підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва та з посиланням на те, що Миколаївською інспекцією доведена доказова база щодо нікчемності укладених ПП «Ферро-Ю» правочинів з постачальниками.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами щодо відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість, регулюються Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168), який діяв на час виникнення спірних відносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168 встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Пунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи щодо порядку та умов відшкодування податку на додану вартість.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі Кодекс № 2755) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Кодексу № 2755 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпунктів 200.6 - 200.11 статті 200 Кодексу № 2755 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу № 2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу № 2755 встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів, відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Аналіз зазначених норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що при здійсненні розрахунку суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, враховується як сплачений, так і нарахований податок на додану вартість. При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У ході судового розгляду встановлено, 01 грудня 2008 року між ПП «Сервет»та ПП «Ферро-Ю»укладено договір №01/12, відповідно до умов якого ПП «Ферро-Ю»(Продавець) зобовязується передавати у власність ПП «Сервет»(Покупець) брухт кольорових металів та сплавів, лом та брухт чорних вторинних металів та сплавів, а Покупець зобовязується своєчасно прийняти цей товар та оплатити.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.3 пункту 2 Договору передача товару здійснюється на умовах СІР місце поставки, Продавець (ПП «Ферро-Ю») несе усі витрати та ризики, повязані з замовленням автотранспорту та перевезення товару до місця призначення.

На виконання умов договору ПП «Ферро-Ю» виписано ПП «Сервет» податкові накладні: від 30 червня 2010 року №990 на суму 2711816 грн. 70 коп., у т.ч. ПДВ - 451969 грн. 45 коп.; від 01 липня 2010 року №1404 на суму 2449999 грн. 98 коп., у т.ч. ПДВ 408333 грн. 33 коп., видаткові накладні та підписані сторонами акти приймання брухту та відходів чорних металів.

Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківськими виписками.

Можливість проведення ПП «Сервет» операцій з придбання, заготівлі, переробки металобрухту підтверджується Ліцензією Міністерства промислової політики України №АВ 305663 (рішення про видачу ліцензії від 20 лютого 2007 року № 238).

Зберігання товару здійснювалося на орендованому виробничому майданчику за адресою: м. Севастополь, Сімферопольське шосе, 16 (договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Кримсплав»від 22 вересня 2007 року №12, додаткова угода від 01 травня 2009 року, Договір оренди від 01 вересня 2010 року № 12).

ПП «Сервет»на підставі виписаних ПП “Ферр-Ю” податкових накладних включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року суму ПДВ у розмірі 860302 грн. 78 коп.

Разом з цим, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя у акті перевірки від 08 липня 2011 року не встановлено, зауваження до змісту та форми накладних відсутні.

Також, судом встановлено, що ПП «Сервет»у подальшому придбаний у ПП «Ферро-Ю» товар (брухт чорного лому) використано у господарської діяльності, а саме - реалізований ТОВ «Кримсплав»(ЄДРПОУ 30476013), що підтверджується Договором від 02 березня 2009 року № 02/03 та актами приймання-передачі товару.

Крім того, судом приймається до уваги той факт, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних (30 червня 2010 року та 01 липня 2010 року) ПП «Ферро-Ю»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом з відображенням у податковому обліку відповідних зобовязань та сплатою позивачем у ціні товару податку на додану вартість.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій,, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, неповязаність виконаних підрядних робіт із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобовязань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не надав суду доказів того, що, приймаючи рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та про донарахування податку на додану вартість він діяв у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.

За таких обставин, є протиправними та підлягають скасуванню: податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0000280232 - у повному обсязі, та податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року № 0000210232 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 772164 грн. 00 коп.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 22 липня 2011 року № 0000280232 про визначення Приватному підприємству «Сервет»податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 88108 (вісімдесят вісім тисяч сто вісім) грн. 00 коп. та застосування штрафної санкції у розмірі 22027 (двадцять дві тисячі двадцять сім) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 12 липня 2011 року № 0000210232 у частині зменшення Приватному підприємству «Сервет»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 772164 (сімсот сімдесят дві тисячі сто шістдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Сервет» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6 (шість) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 27 грудня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.А. Водяхін