Постанова № 21083932, 12.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2012 року 12:37 № 2а-17773/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю:

представника позивача: Борисюк Г.М. (директор, діє на підставі установчих документів)

представника відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метан»

до Бердичівської обєднаної Державної податкової інспекції

про визнання незаконним рішення про невизнання як податкової звітності уточнюючої податкової декларації,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Метан»з позовом до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі ОДПІ) про визнання незаконним рішення по невизнанню як податкової звітності уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2 -3 квартали 2011 року.

Позивач зазначає, що 18.11.2011 року подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року, яка була прийнята податковим органом того ж дня про що свідчать відповідні квитанції щодо прийняття звітності, поданої засобами телекомунікаційного звязку. Проте, 25.11.2011 р. позивач отримав рішення відповідача, оформлене листом від 22.11.2011 р. про невизнання податкової звітності позивача податковою звітністю у звязку з порушенням п. 50.2. ПК України, відповідно до якої платники не мають права під час проведення перевірок подавати уточнюючі розрахунки за період, який перевіряється. В контексті цього позивач зазначає, що застосовуючи зазначену норму відповідач залишив поза увагою те, що період, за який подавалась уточнююча декларація, не перевірявся та перевірка вже була закінчена про що складено акт перевірки, отриманий позивачем 04.11.2011 р.

З огляду на це позивач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на положенням ПК України, у звязку з чим просить визнати його незаконним.

Ухвалою суду від 19.12.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 12.01.2012 року о 12:00 годин.

Дана ухвала отримана відповідачем 22.12.2011 року.

Відповідач в судове засідання 12.01.2012 року не зявився. 11 січня 2011 року нарочним способом через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про перенесення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечити явку представника. Проте, до клопотання не надано будь-яких належних доказів поважності причин неприбуття представника ОДПІ в судове засідання, які б свідчили про неможливість прибуття у судове засідання представника податкового органу. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи наведене, а також ненадання доказів обєктивної неможливості прибуття представника ОДПІ у судове засідання, тобто відсутності доказів поважності причин неприбуття у судове засідання представника ОДПІ, клопотання відповідача залишено без задоволення, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метан»зареєстровано у статусі юридичної особи 27.04.2001 р. виконавчим комітетом Бердичівської міської ради Житомирської області (код з ЄДР 21434314). Місцезнаходження товариства 02094, м. Київ, вул. Пожарського буд. 4, офіс 2). До основних видів діяльності позивача належать: розподілення і постачання газу, роздрібна/оптова торгівля пальним, технічне обслуговування автомобілів.

Підприємство перебуває як платник податків на податковому обліку у Бердичівській обєднаній ДПІ, про що позивачем надано довідку форми № 4-ОПП.

18.11.2011 року ОДПІ прийнято податкову декларацію позивача з податку на прибуток (уточнююча за три квартали 2011 року (2-3 квартали).

Доставка декларації засобами телекомунікаційного звязку та її прийняття на районному рівні підтверджується квитанціями № 1 та № 2.

22.11.2011 року ОДПІ прийнято рішення оформлене листом № 18073/10/15-01 «Про невизнання як податкової декларації», яке отримано позивачем 25.11.2011 р. та в якому зазначено, що відповідно до п. 50.2. ПК України платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом. Таким чином, подана позивачем уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року не вважається податковою звітністю у звязку з тим, що вона подана з порушенням вимог ПК України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.2. ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 50.1. ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У той же час, п. 50.2. ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

При цьому, згідно з. 50.3. ПК України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, платник податку не має права подавати уточнюючу декларацію під час проведення перевірки за той період, який перевіряється під час проведення такої перевірки.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, на підставі наказу ОДПІ № 1202 від 29.09.2011 року здійснювалась планова виїзна перевірка позивача з 10.10.2011 року (тривалістю 10 робочих днів) за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року/

За результатами цієї перевірки складено акт перевірки від 04.11.2011 року № 4187/23-01/31434314.

У пункті 2.1. акту зазначено, що перевірка проводилась з 11.10.2011 р. по 21.10.2011 року. На підставі наказу від 21.10.2011 р. № 1264 термін перевірки продовжувався з 24.10.2011 року на 5 робочих днів.

Як встановлено під час розгляду справи, акт перевірки від 04.11.2011 р. позивач отримав 04.11.2011 року, про що свідчить підпис директора на цьому акті.

Відтак, оскільки перевірка була завершена та оформлена актом від 04.11.2011 року, а податкова декларація (уточнююча) була прийнята ОДПІ 18.11.2011 року, на час її прийняття податковим органом були відсутні законодавчі обмеження щодо її подання позивачем та у податкового органу були відсутні будь-які правові підстави для вчинення дій щодо її невизнання (неприйняття).

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті правового регулювання процесу подання податкових декларацій, суд також зазначає наступне.

Відповідно до п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.9. ПК України).

Виходячи з положень п. 49.11. ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п/п. 49.11.1. ПК України).

При цьому, відповідно до п/п. 49.12.2. ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: (1) подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п/п. 49.12.1. ПК України); (2) оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, письмове повідомлення про відмову у прийняття податкової декларації є рішенням субєкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до суду.

При цьому, в контексті спірних відносин, рішення ДПІ про «невизнання декларації»за наслідками та суттю є тотожнім рішенню про відмову у прийнятті декларації (в контексті положень п. 49.11. ПК України), а отже рішення ОДПІ про невизнання декларації/відмову у прийнятті декларації, оформлене у формі повідомлення від 22.11.2011 року № 18073/10/15-01, також може бути оскаржено до суду в порядку п/п. 49.12.2 ПК України та КАС України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, беручи до уваги, як зазначено вище, те, що позивач подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток після завершення проведення перевірки та складання акту перевірки, суд приходить до висновку, що в даному випадку подання позивачем уточнюючої податкової декларації не суперечить приписам п. 51.2. ПК України, а отже рішення відповідача про невизнання звітності не ґрунтується на нормах ПК України та не враховує фактичних обставин, повязаних із поданням уточнюючої податкової декларації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а отже, з урахуванням наведеного в сукупності та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан»(код з ЄДР 21434314; адреса: 02094, м. Київ, вул. Пожарського буд. 4, офіс 2).) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бердичівської обєднаної Державної податкової інспекції від 22.11.2011 року № 18073/10/15-01 оформлене повідомленням про невизнання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2 - 3 квартали 2011 року податковою звітністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 17.01.2012 року.