Постанова № 21083907, 10.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2012 року <Час проголошення >справа № 2а-11097/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сакура-Безпека»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007652309/0 від 14.10.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сакура-Безпека»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007652309/0 від 14.10.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про хибність висновків ДПІ у Шевченківському районі міста Києва щодо нікчемності правочину, на підставі якого позивачем нараховувався податковий кредит з ПДВ, та про неправомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 115721,0 грн. (77147,0 основний платіж та 38574,0 штрафні санкції).

В судовому засіданні представником позивача позов підтримано у повному обсязі та заявлено про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача до суду не зявився, жодних письмових пояснень чи заперечень не подавав, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст. ст. 35, 37 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони по справі, суд дійшов наступних висновків.

Актом ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Сакура-Безпека»в частині щодо дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, № 3658/23-09/32254349 від 05.10.2010, встановлено порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4,7.2.6 та 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання з ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 77146,67 грн., в тому числі за періоди: вересень 2009 року на суму 15416,67 грн.; жовтень 2009 року на суму 23091,67 грн.; листопад 2009 року на суму 22388,33 грн.; грудень 2009 року на суму 16250,00 грн.

Крім того, у висновку вказаного акту зазначено, що відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин, укладений між ТОВ «Сакура-Безпека»та ПП «ВКФ Валтекс» має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону. Вказаний правочин порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинено удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0007652309/0 від 14.10.2010, яким визначено позивачеві податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 115721,0 грн., з яких 77147,0 грн. основний платіж та 38574,0 грн. штрафні санкції.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сакура-Безпека», код ЄДРПОУ 32254349, не погоджується з вищезазначеними висновками ДПІ у Шевченківському районі міста Києва та податковим повідомленням-рішенням, а тому оскаржив його до податкових органів в адміністративному порядку. Проте, за результатами оскарження, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва здійснено висновки про нікчемність правочину з ПП «ВКФ Валтекс»на підставі внесеного до ЄДР запису про відсутність платника за місцезнаходження. Крім того, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва взято до уваги інформацію ГВПМ ДПІ у Оболонському районі міста Києва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 одноосібного засновника та директора ПП «ВКФ Валтекс»ОСОБА_1. Крім того, виходячи з витягу ЄДР-підприємців від 08.06.2010 № 6091815 в якості керівника, одноосібного засновника та єдиної особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені даної юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, зазначено виключно ОСОБА_1. З вищезазначених обставин СВ Оболонського РУГУ МВС України в м. Києва порушено кримінальну справу № 05-19107.

В акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва також зазначено, що ТОВ «Сакура-Безпека»придбало товар (роботи, послуги) у особи, яка не сплачувала податки, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва, що за юридичною та фактичною адресами не знаходилось, крім того, особа, що наділена правом підпису документів від імені ПП «ВКФ Валтекс»є померлою.

Таким чином, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва вважає всі правочини та інші дії вчинені ПП «ВКФ Валтекс»такими, що порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави (тобто нікчемними), а отже, не мають будь-якої юридичної сили та не спричиняють настання правових наслідків.

Вирішуючи спір по суті суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до положень ст. 161 КАС України, суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 5, 6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту акту перевірки на відсутність реального характеру договірних відносин позивача з ПП «КВФ Валтекс»Д, позивачем надано докази на підтвердження реального характеру договорів.

Позивачем надано суду копії документи на підтвердження реальності договірних відносин позивача з контрагентом, а саме: рахунки-фактури за 2009 рік, акти здачі-прийняття робіт за 2009 рік.

При дослідженні зазначених доказів та порівнюючи з даними, зазначеними в акті перевірки, судом встановлено, що засновник та директор ПП «ВКФ Валтекс», що є єдиною особою, яка має право підпису документів від імені підприємства ОСОБА_1, помер у реанімації ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивачем надано підписані ним рахунки-фактури за 2009 рік та акти здачі прийняття-приймання робіт за 2009 рік.

Таким чином, суд дійшов висновку про неналежність зазначених доказів та не приймає їх до уваги.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного цим Законом України.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при оплаті інформаційно-консультаційних послуг, наданих ПП «ВКФ Валтекс»в загальну суму їх вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується рахунками-фактурами (податковими накладними).

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у звязку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обовязком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

З огляду на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу сум податкового зобовязання з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «ВКФ Валтекс», згідно оскаржуваного рішення від 14.10.2010, № 0007652309/0 на загальну суму 115721,0 грн. (77147,0 грн. основний платіж та 38574,0 грн. штрафні санкції) є обґрунтованою.

За таких обставин, Суд, відповідно до положень ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2010, № 0007652309/0 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук