Постанова № 21083867, 23.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-17700/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача Зайоми О.А., Мелимука В.В.,

представника відповідача Мартинова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 р. № 15845, прийнятого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27350218,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення обґрунтованим і прийнятим ним відповідно до вимог Податкового кодексу України за результатами перевірки позивача та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО" зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.11.2004 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 33239447).

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток позивача, в результаті якої встановлено, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року порушено п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України з урахуванням вимог ст. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: до складу валових витрат включено відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 28536047,00 грн., яке складається з відємного значення обєкта оподаткування отриманого субєктом господарювання за результатами господарської діяльності за перший квартал 2011 року у розмірі 1 185829,00 грн. та відємного значення обєкту оподаткування за результатами господарської діяльності у 2010 році у розмірі 27350218,00 грн., що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування та відповідно, до завищення відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 27350218,00 грн., про що складено акт від 04.11.2011 р. № 27/1501/33239447.

Позивач підтверджує факт включення до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року (податкова декларація з податку на прибуток підприємств від 26.07.2011 р.) відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 28536047,00 грн., а саме: 27350218,00 грн. відємне значення обєкта оподаткування за результатами господарської діяльності у 2010 році; 1 185829,00 грн. - відємне значення обєкта оподаткування за результатами господарської діяльності за перший квартал 2011 року (декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року від 18.04.2011 р.) та вважає, що таке формування ним валових витрат за І та ІІ квартали 2011 року, відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми "П" від 23.11.2011 р. № 15845, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27350218,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.36 Податкового кодексу України, податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, що виникає у платника за кожним податком та збором, і є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обовязків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.37.1. та п.37.2. ст.37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обовязку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обовязок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи повязує сплату ним податку.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) визначено, що розділ III (податок на прибуток підприємств) цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 (абз.1) підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Згідно абз.2 п.3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно відємне значення обєкта оподаткування, отримане субєктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у звязку з набранням 01 квітня 2011 року чинності розділом III Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року відємного значення обєкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, відємне значення обєкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв до 01 квітня 2011 року) до складу відємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Зазначене свідчить про відсутність, з боку відповідача, порушень норм податкового законодавства при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 13.01.12р.

Суддя Є.В. Аблов