Постанова № 21083854, 27.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-16730/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача Мажуги О.В.,

представника відповідача Тернової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроеко-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські взаємовідносини позивача із ПП «Авітас», ТОВ «ТД «Діаніт», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан»є реальними.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати податкове повідомлення рішення №0008622303 від 25.10.11 р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки правочини позивача із ПП «Авітас», ТОВ «ТД «Діаніт», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан»здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 27.09.11 р. по 03.10.11 р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Агроеко-Сервіс» з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Авітас», ТОВ «ТД «Діаніт», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан»за період квітень-червень 2011 року за результатами якої складено акт № 6188/23-322-37203351 від 10.10.11 р.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Агроеко-Сервіс» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень-червень 2011 р. на загальну суму 3052906 грн. та ч.1,5 ст. 203, п.1, п.2 ст..215, ст. 228, ст. 234 Цивільного кодексу України в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та вбачаються нікчемні правочини між ТОВ «Агроеко-Сервіс» та ТОВ «КПТ Міг».

На підставі акту перевірки № 6188/23-322-37203351 від 10.10.11 р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення з податку на додану вартість №0008622303 від 25.10.11 р. на суму 3052 907,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Агроеко-Сервіс» поставляло на адресу ТОВ «КЗРКС «Комутатор»обладнання до військових літаків, яке було придбане ТОВ «Агроеко-Сервіс»у ТОВ «ТД «Діаніт», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан».

Відповідно до акту перевірки та як вбачається із матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення стало те, що ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було допитано директора ПП «Авітас»ОСОБА_3, раніше двічі засудженого за вживання наркотиків та викрадення автомобіля, показав, що він займав посаду директора номінально, без наміру займатися господарською діяльністю на вказаній посаді, а з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб. Вказані дії він вчиняв за обіцяну винагороду у розмірі 400 дол. США, яку йому сплачували треті особи кожного разу відразу після прийняття податковою інспекцією податкових декларацій з ПДВ ПП «Авітас». З особою директора ТОВ «Агроеко-Сервіс»на ім'я ОСОБА_4 він раніше не знайомий, з представниками вказаного підприємства чи підприємства ТОВ «КЗРКС «Комутатор» жодних переговорів не проводив, договорів поставки на адресу ТОВ «Агроеко-Сервіс»чи ТОВ «КЗРКС «Комутатор» обладнання для військових літаків ніколи не укладав, товарів їм не постачав. Хто міг вчинити вказані дії від його імені та за яких обставин вібулися поставки обладнання до військових літаків, допитаний пояснити не зміг.

Допитаний по справі колишній директор ТОВ «Агроеко-Сервіс»ОСОБА_4 показав, що він поставками обладнання до військових літаків не займався, хоча договори та податкові накладні підписував, виконуючи вказівки громадянки ОСОБА_5, яка згодом змінила його на вказаній посаді директора підприємства. Він також не проводив жодних переговорів з приводу укладення договорів з представниками ПП «Авітас», ТОВ „КПТ Міг" та ТОВ „ІБК „Талан" на здійснення ними поставки обладнання до літаків, він не супроводжував вказані господарські операції з постачання обладнання на адресу ТОВ „КЗРКС „Комутатор". Вказаними питаннями займалася ОСОБА_5 від його імені.

Також, відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.07.2011 № 1742/23-04/37270370 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „КПТ Міг" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий - травень 2011р. за результатами якого встановлено нікчемність правочинів, а саме: за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТОВ „КПТ Міг", даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ, не подавалась загальна чисельність працюючих - 2 особи), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Згідно акту від 28.07.2011 р. № 1742/23-04/37270370 був отриманий висновок спеціаліста від ГВПМ у Шевченківському р-ні м.Києва щодо проведения почеркознавчого дослідження копій документів звітної частини справи ТОВ «КПТ Міг" щодо встановлення невідповідності підпису директора. У ході аналізу встановлено, що всі досліджені експертом документи за лютий - травень 2011р. підписані невідомою особою, про що складено висновок спеціаліста № 229 від 18.07.2011р.

Актом від 28.07.2011 № 1742/23-04/37270370 ДПІ у Шевченківському р-ні підтверджує неможливість фактичного здійснення ТОВ „КПТ Міг" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи») встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),апокупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, атакож моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як зазначив представник відповідача та відповідно до акту перевірки значна частина вилучених по справі первинних документів, складених від імені ПП «Авітас», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан» за квітень червень 2011 р. щодо постачання обладнання до літаків для ТОВ «Агроеко-Сервіс» не містить підписи службових осіб зазначених постачальників.

Також в матеріалах справи містяться договори №1/04-11 від 04.04.11 р. укладеного між ТОВ «Агроеко-Сервіс» та «КПТ Міг»та №4/04-12 від 04.04.11 р. укладеного між ПП «Авітас»та ТОВ «Агроеко-Сервіс»в яких відсутні підписи службових осіб та відбитки печаток.

Відповідно до податкових накладних № 105, №77,№28, №26 також відсутні відбитки печаток підприємства.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «Авітас», ТОВ «ТД «Діаніт», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як встановлено судом, первинні документи контрагентів позивача за квітень-червень 2011 р. (період формування позивачем податкового кредиту) виписані з порушенням законодавства, а відповідно, контрагентом позивача не було належним чином визначено податкового зобовязання по правовідносинах із ТОВ «Агроеко-Сервіс»для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Агроеко-Сервіс»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 05.01.12 р.

Суддя Аблов Є.В.

Суддя Є.В. Аблов