Постанова № 21083768, 10.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 січня 2012 року 12:00 № 2а-4320/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Кальковець В.Л.,

від відповідача: не зявився

від третіх осіб: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до

треті особи:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Літас»

Печерська районна в м. Києві державна адміністрація,

ОСОБА_2,

провизнання недійсним статуту, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи,- В С Т А Н О В И В: Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Літас» (далі відповідач, ТОВ «Компанія «Літас»), про визнання недійсним статуту, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року позовну заяву позивача залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, в обґрунтування позовних вимог зазначав, що державна реєстрація ТОВ «Компанія «Літас»проведена на підставі недостовірних відомостей. Так єдиним учасником ТОВ «Компанія «Літас» є ОСОБА_2, який жодного відношення до створення підприємства немає, нікого щодо створення підприємства не уповноважував, місцезнаходження підприємства не встановлено. Виходячи з цього та з посиланням на п. 2 ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача через порушення закону, допущені його створенні, які не можна усунути, визнання діяльності такою, що суперечить установчим документам, скасування статуту товариства та припинення юридичної особи.

У судові засідання 29 листопада 2011 року та 10 січня 2012 року уповноважені представники відповідача та третіх осіб не зявились; належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Третя особа ОСОБА_2 подав суду письмові заперечення, в яких зазначав, що не має жодного відношення до діяльності ТОВ «Літас», просив суд розглядати справу за його відсутності.

Третя особа - Печерська районна в м. Києві державна адміністрація подала суду письмові пояснення, в яких зазначала, що винесене судом рішення буде виконано у встановленому законом порядку, просила суд розглядати справу за відсутності свого представника.

Від відповідача ТОВ «Компанія «Літас»заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представників відповідача на основі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено з матеріалів справи, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Літас» зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.05.2005р. за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, код юридичної особи 33499117. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва 25.05.2005 року ТОВ «Літас»взято на облік, про що складено відповідну довідку № 7686 від 10.06.2010 року за формою № 4-ОПП.

Засновниками цього товариства, відповідно до статутних документів є гр.-ка ОСОБА_3 та гр.-н ОСОБА_4.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для заявлення позивачем вказаного позову стало пояснення громадянина України ОСОБА_2 про те, що фірма ТОВ «Компанія «Літас»йому невідома, він директором цієї юридичної особи не працював, ніяких документів цієї фірми не підписував і договорів не укладав, про діяльність фірми йому нічого не відомо.

Виходячи з наведених обставин, податковий орган дійшов висновку, що статут та реєстраційні документи містять неправдиві дані про формування статутного фонду підприємства, власника майна, директора та місцезнаходження товариства, при реєстрації ТОВ «Компанія «Літас»була відсутня дійсна воля і волевиявлення осіб, імя яких зазначено в реєстраційних та установчих документах, на отримання прав та обовязків власника цього підприємства.

З приводу вказаних доводів позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 20.1.12 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому частиною 2 статті 110 ЦК України встановлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином, положення п пп. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України щодо можливості ліквідації юридичної особи за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, слід розуміти, як положення щодо припинення юридичної особи, яке може бути реалізоване через подання відповідного позову про визнання нечинним запису про державну реєстрацію.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», визначено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб підприємців (статті 2, 3). Даний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності субєкта господарювання.

Зі змісту ст. ст. 22, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»слідує, зокрема, що з підстави неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з її банкрутством.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

В той же час, згідно з пунктами 1, 3 частини 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондується з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

У свою чергу, державні органи згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини у сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення субєктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише у тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення субєктів господарювання лише у разі, якщо підставою позову є неподання таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2011 року по справі № К-24062/08 (номер у ЄДРСР 20671001), від 21 грудня 2011 року по справі № К-29241/09 (номер у ЄДРСР 20669658), від 20 жовтня 2011 року по справі № К-39783/10-С (номер у ЄДРСР 20670385).

Між тим, податковою інспекцією не наведено доводів здійснення відповідачем діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.

Зокрема, представниками позивача не надано суду жодних доказів неподання ТОВ «Компанія «Літас»протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, та доказів про відсутність заборгованості відповідача перед бюджетом.

Крім того, відповідно до положень ст. 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно положенням ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що всі документи, які були необхідні для реєстрації юридичної особи ТОВ «Компанія «Літас»були підписані засновниками товариства: громадянином України ОСОБА_5 та громадянкою України ОСОБА_3, справжність підпису цих осіб при затвердженні Статуту товариства посвідчені 13.05.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1306, 1309.

Для проведення державної реєстрації вказаної юридичної особи засновниками (уповноваженою ними особою) було подано державному реєстратору всі необхідні документи, які передбачені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», зокрема:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

два примірника установчих документів;

документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи;

копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи.

Вказане підтверджується описом документів, що надаються юридичною особою (а.с.95) та копіями відповідних документів (а.с.96-110).

Частиною восьмою статті 25 вказаного вище Закону прямо передбачено, що державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - сьомою цієї статті.

З огляду на відповідність документів поданих державному реєстратору вимогам статті 24 зазначеного вище Закону, останнім були вчинені відповідні реєстраційні дії.

Жодних доказів на підтвердження того, що при підписанні статуту ТОВ «Компанія «Літас»гр.-ми ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були внесені неправдиві дані про формування статутного фонду підприємства, власника майна, директора та місцезнаходження товариства тощо, рівно як доказів певних порушень під час державної реєстрації вказаної юридичної позивач суду не надав.

Позовні вимоги про визнання недійсним статуту товариства та визнання недійсним запису про державну реєстрацію ґрунтуються виключно на поясненнях гр.-на ОСОБА_2, який набув права участі у товаристві лише з 17.03.2010 року, коли було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів (а.с. 84) та затверджено статут ТОВ «Компанія «Літас»у новій редакції (а.с. 87-94).

В той же час, відповідач не навів жодного правового обґрунтування та не надав жодних належних доказів на підтвердження факту порушення гр.-кою ОСОБА_3 чи гр.-ном ОСОБА_4 вимог законодавства щодо реєстрації юридичної особи та посилається на відсутність волевиявлення у особи, яка не приймала участь у створенні юридичної особи, тобто у ОСОБА_2.

Суд зазначає, що в даному випадку позивачем фактично обраний невірний спосіб захисту свого порушено права, оскільки надані ним документи дають підстави для звернення до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Компанія «Літас»та визнання недійсним статуту товариства у новій редакції.

Пропозицією суду про уточнення прозових вимог представник позивача не скористався та наполягав на визнані недійсним статут ТОВ «Компанія «Літас»у первісній редакції, тобто затвердженої протоколом № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Літас»від 13 травня 2005 року, якими на той час були ОСОБА_5 та ОСОБА_3

З огляду на викладене підстав для визнання недійсним статуту та скасування державної реєстрації ТОВ «Компанія «Літас»з мотивів наведених в позовній заяві не вбачається.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 55-1 Господарського кодексу України, якою встановлено ознаки фіктивної діяльність суб'єкта господарювання, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними.

Вказана норма набрала чинності з 01.01.2011 року внаслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»від 2 грудня 2010 року № 2756-VI, відтак її дія поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цим актом та не поширюються на минуле.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм законодавства щодо порядку державної реєстрації юридичної особи, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм.

Враховуючи те, що державна реєстрація ТОВ «Компанія «Літас»відбулась до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»від 02.12.2010 року № 2756-VI, яким Господарський кодекс України доповнено статтею 55-1.

Оскільки розглядувана норма набула чинності з 01 січня 2011 року, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

До того ж, оцінюючи доводи позивача щодо нікчемності статуту, як правочину, та застосування у звязку з цим наслідків недійсного правочину у вигляді визнання недійсним запису про державну реєстрацію, суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки статут не є правочином (договором) в розумінні ЦК України, що вбачається зокрема з положень статей 36, 41, 42, 59 Закону України «Про господарські товариства», ст. 626 ЦК України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, ч. 8 ст. 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 13 січня 2012 року.