Постанова № 21083477, 27.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2011 року 09:48 № 2а-8955/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Столяренко Т.П.,

від відповідача: Козака О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМалого приватного підприємства «Фірма «Лакта»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень № 0002872301/0 від 30 вересня 2010 року, № 0002872301/1 від 29 грудня 2010 року, № 0003922301/1 від 29 грудня 2010 року, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось з позовом Мале приватне підприємство «Фірма Лакта»(далі позивач, МПП «Фірма Лакта»), в якому після остаточного уточнення позовних вимог заявою від 27.12.2011 року просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) № 0002872301/0 від 30 вересня 2010 року, № 0002872301/1 від 29 грудня 2010 року, № 0003922301/1 від 29 грудня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 218974,00 грн., сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «Фірма-Теплий дім», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Фірма-Теплий дім», яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що висновок відповідача про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання ТОВ «Фірма-Теплий дім» податкових зобовязань.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що отримані від ТОВ «Фірма-Теплий дім»роботи були використані ним у власній господарській діяльності, операції між позивачем та МПП «Фірма «Лакта»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та є реальними, а тому висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного з вказаним контрагентом, є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 218974,00 грн., сформованого за наслідками операцій з ТОВ «Фірма-Теплий дім», оскільки фактично господарських операцій не відбувалося, що свідчить про протиправність такого правочину, укладеного з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобовязань.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач ТОВ «Фірма «Лакта»(код ЄДРПОУ 23727064) зареєстроване Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.01.1996 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 11227028 від 26.09.2011 року ( том І, а.с. 213-214).

Як вбачається матеріалами справи, 20.08.2010 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку МПП «Фірма «Лакта»з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма-Теплий дім»(ЄДРПОУ 35744840).

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 5379/23-2/23727064 від 20.08.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) том І, а.с. 187-195.

30 вересня 2010 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0002872301/1, яким позивачу за порушення пп. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 306564,00 грн., з яких основного платежу у розмірі 218974,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 87590,00 грн. (том І, а.с. 11).

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку рішеннями ДПА у м. Києві від 10.03.2011 року № 2322/10/25-114 та ДПА України від 23.05.2011 року № 9493/6/25-0515 скарги позивача були залишені без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення без змін.

Крім того, 29 грудня 2010 року ДПІ у Деснянському районі м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003922301/1, яким донараховано штрафні санкції по податку на додану вартість у розмірі 21897,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002872301/1, яким доведено нові строки сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 306564,00 грн.

Під час перевірки було встановлено, що МПП «Фірма «Лакта» в податковій декларації за травень 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого у складі вартості робіт (послуг) на користь ТОВ «Фірма-Теплий дім»(ЄДРПОУ 35744840), яке згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань за даними податкової звітності (форма 1-ДФ) має чисельність працюючих у кількості однієї особи, що свідчить про відсутність трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Крім того, як вказано в Акті перевірки, МПП «Фірма «Лакта»не було надано перевіряючим первинних документів щодо виникнення податкового кредиту.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення МПП «Фірма Лакта»підпунктів 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за травень 2010 року на загальну суму 218974,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між МПП «Фірма «Лакта»(Замовник) та ТОВ «Фірма-Теплий дім»(Виконавець) було укладено Підрядний контракт № 14-а від 05 березня 2010 року, відповідно до якого Підрядник зобовязується виконати на користь Замовника будівельно-монтажні роботи з улаштування котловану на обєкті: «Реконструкція та будівництво території мікрорайону обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткатською та Червоногвардійською в Дніпровському районі м. Києва»згідно затвердженої проектно-кошторисної документації (п.1, 2.1, 8.1). Строк виконання робіт за договором починається з березня 2010 року та закінчується повним виконанням робіт (п. 4.1) том І, а.с. 46-48.

На виконання договору № 14-а від 05.03.2010 р., укладеного між МПП «Фірма Лакта»та ТОВ «Фірма-Теплий дім», останнім були виконані роботи з улаштування котловану на обєкті: «Реконструкція та будівництво території мікрорайону обмеженого вулицями Попудрека, Мініна, Червоноткатською та Червоногвардійською в Дніпровському районі м. Києва», що підтверджується актом форми № КБ-2в приймання виконаних робіт від 31 травня 2010 року. Загальна вартість робіт склала 183842,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 30640,40 грн. (том І, а.с. 57-60).

06 травня 2010 року між МПП «Фірма Лакта»(Замовник) та ТОВ «Фірма-Теплий дім»(Виконавець) було укладено Підрядний контракт № 28, відповідно до якого Підрядник зобовязувався виконати на користь Замовника будівельно-монтажні роботи з демонтажу шпунтового огородження на будівництві житлових будинків № 13, 14 території мікрорайону, обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткатською та Червоногвардійською в Дніпровському районі м. Києва, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації (п.1, 2.1, 8.1). Строк виконання робіт за договором починається з травня 2010 року та закінчується повним виконанням робіт (п. 4.1) (том І, а.с. 49-51).

На виконання договору № 28 від 06.05.2010р., укладеного між МПП «Фірма Лакта»та ТОВ «Фірма-Теплий дім», останнім були виконані роботи з демонтажу шпунтового огородження на будівництві житлових будинків № 13, 14 території мікрорайону обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткатською та Червоногвардійською в Дніпровському районі м. Києва, що підтверджується актом форми № КБ-2в приймання виконаних робіт від 31 травня 2010 року на суму 450000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 75000,00 грн. та актом форми № КБ-2в приймання виконаних робіт від 31 травня 2010 року на суму 480000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 80000,00 грн. (том І, а.с. 65-68, 72-74).

07 травня 2010 року між МПП «Фірма Лакта»(Замовник) та ТОВ «Фірма-Теплий дім»(Виконавець) було укладено Підрядний контракт № 32, відповідно до якого Підрядник зобовязується виконати на користь Замовника будівельно-монтажні роботи на обєкті: «Блок обслуговування на ділянках № 26, 27 в мікрорайоні Позняки-Західні 3 мікрорайону Дарницького району м. Києва»згідно затвердженої проектно-кошторисної документації (п. 1, 2.1, 8.1). Строк виконання робіт за договором починається з травня 2010 року та закінчується повним виконанням робіт (п. 4.1).(том І, а.с. 52-54).

На виконання договору № 32 від 07.05.2010р., укладеного між МПП «Фірма Лакта»та ТОВ «Фірма-Теплий дім», останнім були виконані роботи на обєкті: «Блок обслуговування на ділянках № 26, 27 в мікрорайоні Позняки-Західні 3 мікрорайону Дарницького району м. Києва», що підтверджується актом форми № КБ-2в приймання виконаних робіт від 31 травня 2010 року. Загальна вартість робіт склала 200000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 33333,33 грн. (том І, а.с. 81-84).

За наслідками виконання будівельних робіт ТОВ «Фірма-Теплий дім»були виписані на користь МПП «Фірма Лакта»податкові накладні: № 2544 від 31.05.2010 року на суму 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 33333,33 грн.; № 2545 від 31.05.2011 року на суму 930000,00 грн., в тому числі ПДВ 155000,00 грн., № 2546 від 31.05.2010 року на суму 183842,40 грн., в тому числі ПДВ 30640,40 грн. (том І, а. с. 89 -91).

Вказані податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах (1 том а.с. 169-173).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між МПП «Фірма Лакта»та ТОВ «Фірма-Теплий дім»за виконані роботу проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 962 від 13 травня 2010 року на суму 68000,00 грн., № 970 від 18 травня 2010 року, № 985 від 21 травня 2010 року, № 969 від 17 травня 2010 року, № 1016 від 27 травня 2010 року на суму 135000,00 грн., № 1006 від 26 травня 2010 року на суму 460000,00 грн., № 992 від 25 травня 2010 року на суму 335696,00 грн., № 1030 від 31 травня 2010 року на суму 47000,00 грн., № 1015 від 27 травня 2010 року на суму 200000,00 грн.(том І, а. с. 246-251).

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені у податковій декларації з ПДВ за травень 2010 року у сумі 218974,00 грн. (том І, а.с. 43-45).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції (в т.ч. зясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення МПП «Фірма «Лакта»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Фірма-Теплий дім», які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням (оплатою) робіт.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в травні 2010 року, приймання-передача робіт відбулося в тому ж податковому періоді, що підтверджується актами виконаних робіт, то в силу приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право МПП «Фірма Лакта»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло у травні 2010 року.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Фірма-Теплий дім»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100271263 від 28.02.2010 р. (том ІІ, а.с. 20), наданим на запит суду ДПІ у Шевченківському районі м. Києва супровідним листом від 24.10.2011 р. № 6590/9/10-223 (том ІІ, а.с. 18).

Як вбачається з вказаних матеріалів, рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 104/29 від 24.01.2011 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Фірма-Теплий дім»було анульовано з 24 січня 2011 року (том 2, а.с. 19).

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних на користь позивача (травень 2010 року) вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Фірма-Теплий дім»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Фірма-Теплий дім»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (том І, а. с. 89 -91), відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи витяг № 11058660 від 06.09.2011 року та довідка № 11848493 від 23.11.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Фірма-Теплий дім»станом на момент здійснення господарських операцій зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том І, а.с. 123-124, том ІІ, а.с. 44-45).

Як вбачається з довідки з ЄДР, станом на момент здійснення господарських операцій інформація про відсутність ТОВ «Фірма-Теплий дім»за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не вносилась; товариство не було ліквідоване, його діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь - яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.09.11 року № 11227028 до основних видів діяльності МПП «Фірма «Лакта»належать: «Діяльність у сфері інжинірингу»(74.20.1), «Будівництво Будівель» (45.21.1), «Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд»(45.23.0), «Інші види оптової торгівлі»(51.90.0), «Будівництво інших споруд»(52.12.0), «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту»(52.12.0) (том І, а.с. 212-214).

Як встановлено під час розгляду справи, МПП «Фірма «Лакта»має ліцензію серії АВ № 3512255 на провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури згідно переліку робіт, вказаного в додатку до ліцензії на будівельну діяльність, видану Державним комітетом України з будівництва та архітектури строком дії до строком дії до 23.02.2015 р. (том І а.с. 178-184).

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Фірма-Теплий дім», фактично замовлялись МПП «Фірма Лакта»з метою виконання ним зобовязань за договорами підряду укладених з ТОВ «Інбуд», в яких позивач виступав виконавцем будівельно-монтажних робіт.

Так, згідно договору підряду № 44 від 15.12.2009 року, укладеного з ТОВ «Інбуд», позивач зобовязувався виконати будівельні роботи на обєкті: «Реконструкція та будівництво території мікрорайону обмеженого по вул. Попудренка, Мініна, Червоноткатською та Червоногвардійською в Дніпровському районі м. Києва (житлові будинки на ділянці 12,13,14)»; за договором підряду № 13 від 05.03.2010 року позивач зобовязувався виконати роботи по демонтажу шпунтового огородження на будівництві житлового будинку №13 реконструкції та забудови території мікрорайону обмеженого по вул. Попудренка, Мініна, Червоноткатською та Червоногвардійською в Дніпровському районі м. Києва; за договором підряду № 14 від 05.03.2010 року позивач зобовязувався виконати роботи по демонтажу шпунтового огородження на будівництві житлового будинку №14 реконструкції та забудови території мікрорайону обмеженого по вул. Попудренка, Мініна, Червоноткатською та Червоногвардійською в Дніпровському районі м. Києва; за договором підряду № 12 від 05.03.2009 року позивач зобовязувався виконати роботи по улаштування котловану на будівництві житлового будинку № 3 реконструкції та забудови території мікрорайону обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткатською та Червоногвардійською в Дніпровському районі м. Києва; за договором підряду № 3 від 16 лютого 2009 року позивач зобовязувався виконати роботи по прокладенню зовнішніх інженерних мереж на обєкті «Забудова мікрорайону Позняки-Західні, 3 мікрорайону, Дарницького району м. Києва в частині блоків побутового обслуговування на ділянці 26»; за договором підряду № 4/1 від 16 лютого 2009 року позивач зобовязувався виконати роботи по прокладенню зовнішніх інженерних мереж на обєкті «Забудова мікрорайону Позняки-Західні, 3 мікрорайону, Дарницького району м. Києва в частині блоків побутового обслуговування на ділянці 27»( том І, а.с. 139-140, 141-143, 150-152, 159-161, 218-220, 232-234).

Виконання робіт на підставі вищевказаних договорів було оформлено шляхом підписання актів приймання виконаних робіт між ТОВ «Інбуд»та МПП «Фірма «Лакта», які були підписані між підрядником та замовником у травні 2010 року, на підставі чого МПП «Фірма «Лакта»були виписані податкові накладні на користь ТОВ «Інбуд»та проведений остаточний розрахунок між сторонами договору, що відображено у досліджених судом матеріалах справи (том І, а. с. 139-168, 218-243, том ІІ, а.с. 1-10 ).

Згідно ст.ст. 837, 838 Цивільного Кодексу України договір підряду передбачає зобовязання однієї сторони (підрядника) на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник при цьому зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи, у цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник.

Зі змісту вказаних вище договорів підряду, укладених між МПП «Фірма «Лакта»та ТОВ «Інбуд», не вбачається будь-яких застережень щодо можливості залучення підрядником третіх осіб до виконання підрядних робіт.

Проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем було залучено ТОВ «Фірма-Теплий дім»в якості субпідрядника для вчасного виконання обсягу робіт, покладених на позивача згідно договорів, укладених з замовником - ТОВ «Інбуд».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11058660 від 06.09.2011 до основних видів діяльності ТОВ «Фірма-Теплий дім»належать: «Діяльність у сфері інжинірингу»(74.20.1), «Будівництво Будівель» (45.21.1), «Оптова торгівля будівельними матеріалами»(51.53.2), «Інші види оптової торгівлі»(51.90.0), «Посередництво в торгівлі товарами широкого асартименту»(51.19.0), «Оренда будівельної техніки з оператором»(45.50.0) (том І а.с. 123-124).

На запит суду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві листом від 15.09.2011 року № 7/26-6360/12 було повідомлено, що ТОВ «Фірма-Теплий дім»має ліцензію на здійснення господарської діяльності, повязану із створенням обєктів архітектури серії АВ № 445188 від 25.11.2008р. строком дії до 25.11.2011 р., а також було надано суду копію зазначеної ліцензії разом із додатками (том І, а.с. 208-211), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосубєктності, необхідної для здійснення даного виду господарської діяльності виконання будівельних робіт.

Враховуючи вказані вище договори про виконання робіт та вид діяльності позивача і його контрагента, з огляду на характер виконаних ТОВ «Фірма-Теплий дім»робіт та надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Фірма-Теплий дім» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи були використанні МПП «Фірма «Лакта» у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Фірма-Теплий дім»найманих працівників, необхідних для виконання господарських зобовязань, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Фірма-Теплий дім»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Крім того, такі висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для надання переліку робіт, наданих ТОВ «Фірма-Теплий дім»позивачу.

Крім того, як зазначалось вище, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Також не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме створення та придбання невстановленими особами субєктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Фірма-Теплий дім».

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем у свою чергу не надано доказів, що кримінальна справа № 73-00198 з обвинувальним висновком була передана до суду та вирішена судом по суті.

На переконання суду, порушення кримінальної справи за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, стосовно невстановлених осіб чи посадових осіб юридичної особи-контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Крім того, з наданої на запит суду СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києва відповіді, вбачається що на даний час протоколи допиту, пояснення засновників та директора ТОВ «Фірма-Теплий дім»в матеріалах справи відсутні, досудове слідство по справі призупинено на підставі ст. 206 п. 3 КПК України (том 2 а.с. 33).

Згідно листа начальника ГВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.10.2010 р. № 5580/10/26-330 за результатами перевірки в порядку ст. 97 ПКП України відносно службових осіб МПП «Фірма «Лакта» винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (том ІІ, а.с. 41).

Суд вважає за необхідне підкреслити, що порушення контрагентом позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному субєкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Фірма-Теплий дім»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавалися позивачем у ТОВ «Фірма-Теплий дім», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року».

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України”).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Фірма-Теплий дім», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Фірма-Теплий дім»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що МПП «Фірма «Лакта»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак донарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 218974,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 109487,00 грн. (87590,00 грн. + 21897,00 грн.) є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень - рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов МПП «Фірма Лакта»підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат на користь позивача, останній не наполягав.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва № 0002872301/0 від 30 вересня 2010 року, № 0002872301/1 від 29 грудня 2010 року, № 0003922301/1 від 29 грудня 2010 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 05 січня 2012 року.