Постанова № 21083353, 14.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2011 року 15:29 № 2а-17728/11/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМІМПОРТ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про скасування податкових рішень-повідомлень № 0000872202 та №0000882202 від 17.11.2011 року.

Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 24.11.11

Від відповідачаОСОБА_2 довіреність №9497/9/10 від 05.07.11

ОСОБА_3 довіреність №18229/9/10 від 13.12.11

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 14.12.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про скасування податкових рішень-повідомлень № 0000872202 та №0000882202 від 17.11.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.11р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 14.12.11р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю із урахуванням поданих уточнень до позову. В обґрунтування позовних вимог посилаючись на обставини викладені в позовній заяв, поданих уточненнях та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування посилався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімімпорт»(надалі позивач), зареєстроване як юридична особа Подільською районною державною адміністрацією міста Києва 24.12.2009р. за № 10711020000026432 (код ЄДРПОУ 36866872), та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Подільському районі м.Києва (надалі відповідач).

26.10.2011р. Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічних контрактах від 05.05.2010 № 09-2010 з фірмою GROUP LIMITED», Кіпр та від 20.12.2010 № LCL 176/12/10 LC з фірмою ООО «Парус», Росія згідно повідомлення ПАТ «КБ «Актив-банк».

За результатами перевірки складено Акт №108/22-02-36866872 від 26.10.2011р. та встановлено порушення статті 2 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме ненадходження товару: по контракту від 05.05.2010 № 09-10 товар на суму 10865,06 євро станом на 25.10.2011 не надійшов, термін розрахунків порушено на 101 день; по контракту від 05.05.2010 № 09-10 товар на суму 4700,00 євро станом на 25.10.2011 не надійшов, термін розрахунків порушено на 92 дні; по контракту від 20.12.2010 № LCL 176/12/10 LC товар на суму 14280,00 дол. США станом на 25.10.2011 не надійшов, термін розрахунків порушено на 93 дні.

Не погоджуючись із висновками в Акті, Позивач подав заперечення, за наслідками якого, Відповідач частково змінив висновок викладений в Акті перевірки.

На підставі акту перевірки та після розгляду заперечень, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва, 17.11.11р. винесено податкові рішення-повідомлення № 0000872202 та №0000882202.

Судом встановлено, що 05.05.2010р. між TOB «Лімімпорт (Покупець) та фірмою GROUP LIMITED», Кіпр (Продавець) укладено імпортний контракт від № 09-2010, предметом якого є купівля у нерезидента валіз, фурнітури для валіз.

На виконання умов даного контракту TOB «Лімімпорт»були перераховані кошти на загальну суму 209775,98 євро. Товар від нерезидента надійшов на загальну суму 194210,92 євро. Товар на територію України на суму 15565,06 євро не надійшов.

01.07.2011р. між TOB «Лімімпорт (Сторона 1) та фірмою GROUP LIMITED» (Сторона 2) укладено угоду про зарахування зустрічних вимог № 1. Предмет угоди: Сторона 1 є боржником, а Сторона 2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 15565,06 євро по контракту від 05.05.2010 № 09-2010, а Сторона 2 є кредитором, а Сторона 1 - боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 15565,06 євро по контракту від 15.09.2010 № 20-2010 укладеному з фірмою «LP CANADA LTD»- Продавець та TOB «Лімімпорт»- Покупець.

20.12.2010р. між TOB «Лімімпорт»(Покупець) та фірмою ООО «Парус», Росія (Продавець) укладено імпортний контракт № L«176/12/10 LC, предметом якого є купівля у нерезидента акрилових полімерів.

На виконання умов даного контракту TOB «Лімімпорт»були перераховані кошти на загальну суму 14280,00 доларів США. Товар від нерезидента на територію України на суму 14280,00 доларів США не надійшов.

19.05.2011р. між TOB «Лімімпорт (Сторона 1) та фірмою ООО «Парус», Росія (Сторона2) укладено угоду про зарахування зустрічних вимог № 1. Предмет угоди: Сторона 1 є кредитором , а Сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 14280,00 доларів США по контракту від 20.12.2010 № LCL 176/12/10, а Сторона 2 є кредитором, а Сторона 1 - боржником при виконанні грошового зобов'язання в cумі 14280,00 доларів США по контракту від 04.01.2011 № 04/01 укладеному з компанією ALLIANCE LTD», Великобританія - Продавець та TOB «Лімімпорт»- Покупець.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт (експорт товарів) це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому зовнішньоекономічна діяльність це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;

Аналізуючи зазначені норми та контракти суд приходить до висновку, що вони укладені на експорт товару, а тому застосування у даному випадку податковим органом норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є цілком правомірно.

Згідно з п.1.10 розділу І Інструкції «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136, експортні, імпортні операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями, вимоги однорідні, строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зарахування є одним із способів припинення зобов'язання. Оскільки зарахування здійснюється за ініціативою однієї із сторін незалежно від волі та згоди іншої законодавством встановлено ряд умов, за наявності яких в сукупності припинення зобов'язання у такий спосіб є можливим.

Зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, тобто вимоги, що випливають з кількох різних зобов'язань, сторонами в яких є одні й ті ж самі особи, кожна з яких в одному зобовязанні виступає кредитором, а у другому - боржником.

Строк виконання зустрічних та однорідних вимог має настати, або є такими, що не був встановлений взагалі чи визначений моментом пред'явлення вимоги, тобто має настати строк виконання зобов'язань за однією і за іншою угодою.

Зустрічні вимоги мають бути однорідними тобто такими, у яких предмет виконання є однаковим (грошовий борг проти грошового, однорідні речі проти однорідних).

У даному випадку мало місце зарахування зустрічних вимог між трьома контрагентами, а тому не дотримано вимоги п.1.10 Інструкції щодо обов'язковості взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями.

Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності встановлено спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами передбачених строків згідно зі статтею 4 цього Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно було нараховано суму грошового зобовязання в розмірі 83894,67 грн.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначення загальних принципів валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства в Україні регулюється декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93 від 19.02.1993р. (далі декрет КМУ)

Відповідно до ст.1 даного декрету КМУ валютні операції - це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених статтею 13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 цього Декрету (ст.12 декрету КМУ).

В порушення ст. 9 декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93 від 19.02.1993р., позивачем не було подано Декларацію про валютні цінності, доходи та майно.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000872202 та №0000882202 від 17.11.2011р. винесено податковим органом правомірно, а тому підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Аналізуючи наведені докази, норми чинного законодавства в їх сукупності суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій