Постанова № 21083338, 28.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2011 року 11:39 № 2а-13086/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково Технічний Центр "Омніс"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень - рішень

за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н, від 29.09.11,

від позивача, ОСОБА_2, довіреність № 146/09-3, від 29.09.11,

від відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 36, від 07.04.11,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-Технічний Центр “Омніс”, (далі позивач, ТОВ “НТЦ “Омніс”), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва, (далі - відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва), з урахуванням змінених позовних вимог, про скасування податкових повідомлень - рішень №0001202308/0 від 04.04.11 р. та № 0002522308/0 від 07.07.11 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов в повному обсязі, пояснили, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки “Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Технічний Центр “Омніс”, (код ЄДРПОУ 32484796), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2003 по 31.12.2010 р.” № 3075/23-08/32484796 від 21.03.2011р. та запереченнях на позовну заяву є необґрунтованими та безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також представник позивача звертала увагу суду на те, що позивачем під час здійснення господарської діяльності, зокрема здійснення господарських операцій з придбання робіт (послуг) у постачальників ТОВ “ПФ “Добробут”, ТОВ “Таб Інвест” та ТОВ “Електро парк плюс” з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, дотримано всіх норм та вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 року №88, Закону України “Про податок на додану вартість”, в тому числі й пп.7.4.1, 7.4.5, 7.2.3, 7.2.6 ст.7 вказаного закону України.

Представник відповідача проти позову заперечував, виходячи з нікчемності укладених договорів з ТОВ “ПФ “Добробут””, ТОВ “Таб Інвест”та ТОВ “Електро парк плюс”, які укладались без мети реального настання правових наслідків, в звязку з чим є нікчемними на підставі закону.

Зокрема, представник відповідача посилався на те, що актом планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2003 по 31.12.2010 № 3075/23-08/32484796 від 21.03.2011 р. встановлено порушення позивачем п. 5.1, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження позивачем податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ “ПФ “Добробут”, пп.7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, завищенння податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ “Таб Інвест” в березні 2008 року та ТОВ “Електро парк плюс” в жовтні 2009 року.

Також представник відповідача посилався на порушену кримінальну справу відносно невстановлених осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто повторно створили ТОВ “ПФ “Добробут” з метою прикриття незаконної діяльності, вчинивши злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України, та проведене судово-почеркознавче дослідження від 04.03.2011 р. № 322, яким встановлено що підписи від імені директора ТОВ “ПФ “Добробут” виконано ймовірно не ОСОБА_5, а іншою особою.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач прийшов до висновку, що позивач укладав нікчемні правочини, а отже не має права на включення до складу валових витрат та на формування податкового кредиту при здійсненні цих правочинів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково- Технічний Центр “Омніс” (код ЄДРПОУ 32484796) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2003 р. по 31.12.2010 р., про що складений акт № 3075/23-08/32484796 від 21.03.2011 р., яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " та заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1500000 грн., у тому числі по періодах: 2-й квартал 2009 р. на суму 175 000 грн., 3-й квартал 2009 р. на суму 525 000 грн., 4-й квартал 2009 р. на суму 625 000 грн., 1-й квартал 2010 р. на суму 175 000 грн., пп.7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження податку на додану вартість у загальній сумі 560000 грн., у тому числі по періодах: за березень 2008 р. на суму 350 000 грн., за жовтень 2009 р. на суму 201 000 грн., п. 7.3. п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 21 638,31 грн. у 2010 р.

На підставі зазначеного акту перевірки, 04 квітня 2011 р. ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0001202308/0, яким ТОВ “НТЦ “Омніс” визначено грошове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 1500000 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 375000 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001212308, яким ТОВ “НТЦ “Омніс” визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 560 000 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 280000 грн.

Відповідачем оскаржено зазначені повідомлення-рішення №0001202308/0 та №0001212308/0 від 04.04.2011 р. у адміністративному порядку у Державній податковій адміністрації у м. Києві та у Державній податковій адміністрації України.

Рішенням ДПА у м. Києві від 21.06.2011 р. №6584/10/25-114, прийнятим за результатами розгляду первинних скарг, залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у Солом"янському районі м. Києва від 04.04.2011 р. №0001202308/0, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.04.2011 р. №0001212308/0 в частині визначення 140000 грн. штрафної санкції, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, у звязку з чим ДПІ Соломянського району м.Києва прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0002522308/0 від 07.07.2011, яким відповідачу визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 560 000 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 140000 грн.донарахування 560000 грн.

Висновки відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на наступному. Перевіркою встановлено, що позивач, зокрема, здійснював господарські відносини з контрагентом ТОВ “ПФ “Добробут” (код ЄДРПОУ 36309553). В акті перевірки вчинено запис, що порушена кримінальна справа № 51-3099 від 22.06.2010 відносно посадових осіб ТОВ “Нордекс Лтд” за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ст.212 ч.3 КК України. В ході провадження досудового слідства по кримінальній справі встановлено що невстановленими особами в 2007-2009 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно були вчинені дії по створенню та придбанню субєктів господарської діяльності ТОВ “ПФ Добробут”. Невстановлені слідством особи вчинили фіктивне підприємництво, тобто повторно створили ТОВ “ПФ “Добробут”з метою прикриття незаконної діяльності, вчинивши злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України. Директором, та головним бухгалтером ТОВ “ПФ “Добробут” рахується фізична особа, яка ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має. Проведене судово-почеркознавче дослідження від 04.03.2011 № 322, яким встановлено що підписи від імені директора ТОВ “ПФ “Добробут”виконано ймовірно не ОСОБА_5, а іншою особою. В силу чого відповідач дійшов висновку, що ТОВ “ПФ “Добробут” перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Договір між позивачем та ТОВ “ПФ “Добробут” відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як валові доходи, так і валові витрати з податку на прибуток.

Також відповідач посилається на те, що ТОВ “Таб Інвест” 28.12.10 р. визнано банкрутом, 17.07.2009 р. анульовано його свідоцтво платника ПДВ, відсутня податкова декларація за березень 2008 року. ТОВ “Електро парк плюс”визнано банкрутом 19.11.10р., відсутня податкова декларація за жовтень 2009 р., в силу чого, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ “Таб Інвест” і ТОВ “Електро парк плюс” є нікчемними.

Вищезазначене, на думку відповідача, підтверджує неможливість проведення фінансово - господарських операцій посадовими особами зазначених підприємств з використанням розрахункових рахунків відкритих в банківських установах. На цій підставі відповідачем було зроблено висновок про те, що правочини, здійснені позивачем з даними контрагентами у період, за який проводилась перевірка, є нікчемними.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими.

Згідно ст. 204 ЦК України, існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивний правочин - вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином відноситься до оспорюваних правочинів. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю.

Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Суд звертає увагу, що відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності позивача або його контрагентів ТОВ “ПФ “Добробут”, ТОВ “Таб Інвест”, ТОВ “Електро парк плюс” суду не надано.

Правовідносини між платником податків і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобовязань та реальності вчинених господарських операцій.

На підставі наданих документів та пояснень сторін, судом встановлено, що між позивачем (як замовником) та ТОВ “ПФ “Добробут” (як виконавцем) були укладені договори № 2009/06-014 від 01.06.2009р. та № 2009/12/02 від 02.12.2009р. з придбання послуг з обробки первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового звязку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного звязку по всіх регіонах України; складання проміжних і узагальнених звітів з урахуванням переліку параметрів і методики їх визначення; обробка порівняльних даних поточних параметрів мереж операторів мобільного звязку стандарту GSM 900/1800.

На підтвердження виконаних робіт позивачем надані до суду належним чином засвідчені копії складених актів здачі-прийняття робіт між ТОВ “НТЦ “Омніс” та ТОВ “ПФ “Добробут” від 30.06.09 р., 31.07.09 р., 31.08.09 р., 30.09.09 р., 31.10.09 р., 30.11.09 р., 29.12.09 р., 31.12.09 р., 31.01.10 р., а також надані належним чином засвідчені копії податкових накладних №300601 від 30.06.09 р., №310712 від 31.07.09 р., №310803 від 31.08.09 р., №300906 від 30.09.09 р., №311001 від 31.10.09 р., №301102 від 30.11.09 р., №291202 від 29.12.09 р., № 311202 від 31.12.09 р., № 310102 від 31.01.10 р.

За виконані роботи проведена оплата робіт платіжними дорученнями № 600, 601, 602, 603 від 21.07.09 р., №644, 645, 646, 647 від 05.08.09 р., № 870, 871, 872, 873 від 21.09.09 р., №981, 982, 983, 984 від 16.10.09 р., №1134, 1135, 1136, 1137 від 23.11.09 р., №1226, 1227, 1228, 1229 від 23.11.09 р., №59, 60 від 19.01.10 р., №55, 56, 57, 58 від 18.01.10 р., №246, 247, 248, 249 від 16.02.10 р.

Судом встановлено, що між позивачем (як замовником) ТОВ “Таб Інвест” (як виконавцем) укладено договір № 004/0208 від 01.02.08 р., предметом якого було виконання робіт по обробці первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового звязку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного звязку по всіх регіонах України; складання проміжних і узагальнених звітів з урахуванням переліку параметрів і методики їх визначення; обробка порівняльних даних поточних параметрів мереж операторів мобільного звязку стандарту GSM 900/1800, на підтвердження виконання якого до суду надана належним чином засвідчена копія акту здачі прийняття робіт №ТІ-0000253 від 31.03.2008 р., копія акту приймання-передачі звітних матеріалів між ТОВ “НТЦ “Омніс”та ТОВ “ТАБ Інвест” від 31.03.2008 р. за березень 2008р, податкова накладна № 268 від 31.03.08 р., проведена оплата робіт платіжним дорученням №163 від 07.04.08 р.

Судом встановлено, що між позивачем (як замовником) та контрагентом ТОВ “Електро парк плюс” (як виконавцем), укладений договір № 2009/10-016 від 01.10.09 р., предметом якого було виконання робіт по обробці первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового звязку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного звязку по всіх регіонах України; складання проміжних і узагальнених звітів з урахуванням переліку параметрів і методики їх визначення; обробка порівняльних даних поточних параметрів мереж операторів мобільного звязку стандарту GSM 900/1800, на підтвердження виконання якого до суду надана належним чином засвідчена копія акту здачі прийняття робіт від 31.10.09 р., копія акту приймання-передачі звітних матеріалів між ТОВ “НТЦ “Омніс”та ТОВ “Електро парк плюс” від 30.10.2009 р. за жовтень 2009р, податкова накладна № 311002 від 31.10.09, проведена оплата робіт платіжними дорученнями №1075, 1076, 1077, 1078, 1079 від 09.11.09.

Суд звертає увагу, що вказані документи містять всі обов"язкові реквізити, необхідні для первинних документів.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит, відповідно до зазначеної норми Закону, виникло по факту отримання податкових накладних. Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

В розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не перебуває у залежності від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Відтак, суд прийшов до висновку, що позивачем не допущено порушень норм Закону України "Про податок на додану вартість", вказаних у акті перевірки № 192/23-10/35812590 від 12.03.2011 р.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим, у вказаному Акті перевірки та у поясненнях представника відповідача не наведено жодних доказів про невикористання у господарській діяльності позивача отриманих результатів робіт від ТОВ “ПФ “Добробут”, ТОВ “Таб Інвест”ТОВ “Електро парк плюс”, а будь-які інші підстави не є обґрунтуванням для застосування вказаних пунктів Законів, порушення яких позивачем, на думку відповідача, стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд звертає увагу, що позивачем до суду надані докази використання отриманих результатів робіт отриманих від ТОВ “ПФ “Добробут”, ТОВ “Електро парк плюс”, ТОВ “ТАБ Інвест”, у власній господарській діяльності, а саме результати робіт та електронні носії з матеріалами вимірювань, договори, а також звіти з додатками з замовникам ЗАТ “Українські радіосистеми”, ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем”, ЗАТ “УМЗ”, ТОВ “Астеліт”, відповідні акти прийому-передачі за звітні періоди, докази оплати виконаних робіт контрагентам - ТОВ “ПФ “Добробут”, ТОВ “Електро парк плюс”, ТОВ “ТАБ Інвест”, та отримана оплата послуг від замовників ЗАТ “Українські радіосистеми”, ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем”, ЗАТ “УМЗ”, ТОВ “Астеліт”.

Позивачем також до суду надані належним чином засвідчені копії податкових декларацій з податку на прибуток та податкові декларації з податку на додану вартість, в яких відображені всі оподатковувані операції, які враховані як у витратах і податковому кредиті, так і в доходах та податкових зобовязаннях.

Посилання відповідача на порушену кримінальну справу № 51-3099 відносно невстановлених осіб які вчинили фіктивне підприємництво за ч.2 ст.205 КК України, тобто повторно створили ТОВ “ПФ “Добробут” (код ЄДРПОУ 36309553) з метою прикриття незаконної діяльності та на висновок спеціаліста від 04.03.2011 р. з проведення судово-почеркознавчого дослідження не є належними доказами на підтвердження висновків відповідача про порушення позивачем вимог норм законодавства України, викладених у вище вказаному акті перевірки.

Представники позивача також звертали увагу суду, що постановою про закриття кримінальної справи №50-5696 від 09.12.2010, згідно з якою кримінальна справа, яка зазначається в акті перевірки закрита за відсутністю ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.12.2010 р., згідно з якою відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом створення та реєстрації, зокрема, ТОВ “ПФ “Добробут” (код ЄДРПОУ 36309553) за відсутністю в діях засновників підприємств ознак складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

Судом також встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на час здійснення господарських операцій ТОВ “ПФ “Добробут”, ТОВ “Електро парк плюс”, ТОВ “ТАБ Інвест” були належним чином зареєстровані, зокрема, зареєстровані і як платники податку, і як платники податку на додану вартість.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних, достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Технічний Центр "Омніс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва №0001202308/0 від 04 квітня 2011 року та №0002522308/0 від 07 липня 2011 року.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Технічний Центр "Омніс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32484796) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до положень ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 28.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 10.01.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко