Постанова № 21083330, 27.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2011 року 13:47 № 2а-17369/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Центр"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011р. №0000852304

за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н, від 21.11.11,

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 4420/9/10-009, від 29.09.11,

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-Центр», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, (далі - відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000852304 від 04 липня 2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 19.12.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.12.2011 р.

В судовому засіданні 27.12.2011 р. представник позивача пояснила, що позивачем були добросовісно виконані всі вимоги законодавства України для формування податкового кредиту, не допущено жодних порушень вимог законодавства України, в силу чого у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є необґрунтованим та протиправним і підлягає скасуванню, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що позивачу правомірно було донараховану суму податкового зобовязання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем було сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, які не можуть прийматись до уваги у звязку з тим, що складені на підставі нікчемних правочинів, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Терра-Центр»(код за ЄДРПОУ 32798799) за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р., з питань правових відносин з ТОВ «Сомаленд»(код за ЄДРПОУ 37256775), за результатами якої було складено Акт від 15.06.2011 р. за № 294/1-23-40-32798799 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Терра-Центр» (код за ЄДРПОУ 32798799) з питань правових відносин з ТОВ «Сомаленд» (код за ЄДРПОУ 37256775) за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, ТОВ «Терра-Центр»завищено податковий кредит, що призвело до зниження податку на додану вартість за період, що перевіряється, всього у розмірі 696832 грн., а саме за: листопад 2010 р. на суму 92912, 00 грн., грудень 2010 р. - на суму 603920,00 грн.

04 липня 2011 р. відповідачем на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000852304, яким згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз.1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 871040, 00 грн., у тому числі 696832, 00 грн. основний платіж та 174208,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін Державною податковою адміністрацією у м. Києві та Державною податковою службою України.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1. п.7.5. ст.7 вказаного Закону України визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Обовязкові реквізити податкової накладної визначено у п.п.7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що між ТОВ «Сомаленд»(виконавець) та ТОВ «Терра-Центр» (замовник), зокрема, було укладено договір № 25 від 14.10.2010 р., за умовами якого виконавець прийняв на себе зобовязання з виробництва та розміщення реклами.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Сомаленд» в листопаді 2010 року надало послуги ТОВ «Терра-Центр»з виготовлення, друку та розповсюдження газет, флаєрів у м. Харкові, у м. Дніпропетровськ, у м. Ялта, у м. Одеса, у м. Сімферополь, у м. Донецьк, у м. Севастополь, у м. Київ, також були надані консультаційні послуги та макети бордів, сандвічів, плакатів, плакати в метро.

Між ТОВ «Сомаленд» (виконавець) та ТОВ «Терра-Центр» (замовник) був укладений договір № 99 комплексного рекламно-маркетингового обслуговування від 25.11.2010 р., згідно якого виконавець зобовязався виконати роботи із виготовлення зовнішньої реклами та відповідних їй рекламних засобів (тимчасових або стаціонарних конструкцій), а також із розміщення реклами.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Сомаленд»в грудні 2010 року надало послуги ТОВ «Терра-Центр»з виготовлення та розміщення реклами на розтяжках, біг-бордах, сіті-лайтах, на троллах, виготовлення та розміщення рекламних роликів на плазмових панелях, виготовлення та розміщення радіо роликів на радіо у м. Сімферополі, у м. Севастополі, у м. Донецьк, у м. Київ, у м. Ялта, у м. Дніпропетровськ, у м. Харкові, у м. Одеса.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV - бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підтвердження даних податкового обліку можуть лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом досліджені оргінали податкових накладних, складених на виконання Договору № 25 від 14.10.2010 р. та податкових накладних на 54 аркушах, копії яких долучено до матеріалів справи, складених на виконання Договору № 99 від 25.11.2010 р., а саме: податкова накладна № 514 від 30.11.2010 р., податкова накладна № 513 від 30.11.2010 р., податкова накладна № 512 від 30.11.2010 р., податкова накладна № 511 від 30.11.2010 р., податкова накладна № 510 від 30.11.2010 р., податкова накладна № 509 від 30.11.2010 р., податкова накладна № 508 від 30.11.2010 р., податкова накладна № 507 від 30.11.2010 р., податкова накладна № 781 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 782 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 783 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 784 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 785 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 786 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 787 від 31.12.2010 р., податкова накладною № 788 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 789 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 790 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 791 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 792 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 793 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 794 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 795 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 796 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 797 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 798 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 799 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 800 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 801 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 802 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 803 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 804 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 805 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 806 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 807 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 808 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 809 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 810 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 811 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 812 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 813 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 814 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 833 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 832 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 831 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 830 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 829 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 828 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 826 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 825 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 824 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 823 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 822 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 821від 31.12.2010 р., податкова накладна № 820 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 819 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 818 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 817 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 816 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 815 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 827 від 31.12.2010 р., податкова накладна № 780 від 31.12.2010 р.

Судом встановлено, що зазначені документи містять обовязкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що спірні вищевказані податкові накладні складено особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та містять підпис посадової особи.

Відповідачем не надано суду доказів, що вище вказані податкові накладні підписані (складені чи заповнені) особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На момент здійснення господарських операцій із позивачем, виписки податкових накладних ТОВ «Сомаленд» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також перебувало на обліку платника податку на додану вартість.

Суд також констатує, що на оригіналах кожної із зазначених вище накладних та актів здачі-прийняття робіт, досліджених у судовому засіданні 27.12.2011 р., наявний відбиток печатки ТОВ "Сомаленд", що підлягає ідентифікації, проте, не відображається при копіюванні.

Судом встановлено, що позивачем здійснено оплату ТОВ «Сомаленд» за надані рекламні послуги відповідно до платіжного доручення № 2771 від 24.02.2011 р.

Суд зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України, обовязок контролювати звітність контрагентів на субєктів підприємницької діяльності не покладено, також, субєкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі субєкти господарювання зобовязані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від субєктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями.

Відповідно до положень п. 10.1., п. 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку, який відповідає за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, як платник податку на додану вартість, самостійно несе відповідальність за достовірність та своєчасність обчислення та сплати ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом, порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Вирішуючи питання реальності виконання та отримання позивачем рекламних послуг та питання придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як встановлено судом, 01.11.2005 р. ТОВ «Терра-Центр» уклало з датською компанією Jysk A/S дистрибюторську угоду (концесія (франчайзинг) з ексклюзивними правами на підставі роялті). Дана угода дійсна на території України (параграф 2 угоди). Відповідно до параграфу 4 Угоди, товари поставляються з асортименту товарів компанії Jysk A/S та під їх торговою маркою (профіль гуся та Jysk ). Параграфом 7 даної угоди передбачено відповідальність позивача за всі рекламні заходи, які необхідні для стимулювання росту обєму продаж товарів на даній території. Параграфом 9 Угоди на ТОВ «Терра-Центр»покладено обовязок вчиняти все необхідне для того, щоб сприяти росту обєму продажів товарів. Також цією угодою передбачене право позивача і його обовязок використовувати комерційний досвід (ноу-хау), включаючи право на використання імені Jysk A/S (параграф 14 Угоди). Суть ноу-хау включає в себе, зокрема, просування товару, розробку рекламних компаній.

Судом встановлено, що рекламні послуги у ТОВ «Сомаленд» замовлялися позивачем з метою доведення до відома потенційних клієнтів про діяльність позивача щодо продажу на території України, а зокрема у м. Сімферополь, у м. Севастополь, у м. Донецьк, у м. Київ, у м. Ялта, у м. Дніпропетровськ, у м. Харків, у м. Одеса товарів під торговою маркою «Юск»(Jysk).

На підтвердження реальності наданих ТОВ «Сомаленд» послуг позивач надав в матеріали справи наступні докази: дистрибюторську угоду (концесія (франчайзинг) з ексклюзивними правами на підставі роялті) від 01.11.2005 р.; договір №638 від 30.12.2009 р., згідно якого ТОВ «Терра-Центр»(постачальник) зобовязувалося поставити товари торгової марки «Юск»(Jysk) в мережу магазинів «Фуршет», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Інженерна, 1; договір № 59 від 10.11.2009 р. згідно якого ТОВ «Терра-Центр»(постачальник) зобовязувалося поставити товари торгової марки «Юск»(Jysk) в мережу магазинів «Фуршет», що знаходиться у м. Сімферополі, у м. Ялта, у м. Одеса, у м. Севастополі та в інші міста України; договори оренди та суборенди нерухомого майна в містах в яких ТОВ «Сомаленд»надавало рекламні послуги; оригінал платіжного доручення № 2771 від 24.02.2011 р. на суму 429 750,00 грн.; звіти щодо розміщення реклами з фотознімками виготовленої та розміщеної реклами на розтяжках, сіті-лайтах, біг-бордах щодо реклами товарів торгової марки «Юск»(Jysk) у м. Сімферополі, у м. Севастополі, у м. Донецьк, у м. Києві, у м. Ялта, у м. Дніпропетровськ, у м. Харкові, у м. Одеса; оригінал примірника газети товарів торгової марки «Юск»(Jysk); макети плакатів рекламних плакатів та флаєрів; диск з рекламним аудіо роликом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські відносини між ТОВ «Сомаленд» та ТОВ «Терра-Центр» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Сомаленд» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобовязань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність договору № 25 від 14.10.2010 р. та договору № 99 від 25.11.2010 р., укладених між позивачем та ТОВ «Сомаленд», оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статт іЦивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Сомаленд», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

З огляду на те, що по справі було встановлено наявність усіх обовязкових підстав для формування позивачем податкового кредиту, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не доведено, порушення позивачем наведених норм законодавства України та не надано суду достатніх та належних доказів в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує всі здійснені документально підтверджені позивачем судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Центр" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 04.07.2011р. №0000852304.

3. Судові витрати в сумі 28,23 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Центр" (ідентифікаційний код 32798799) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ч ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 27.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 10.01.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко