Постанова № 21083304, 13.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2011 року 15:12 № 2а-13855/11/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МАНУФАКТУРА»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва

про скасування податкового рішення-повідомлення № 00003552308 від 06.09.2011 року.

Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - довіреність № 01/05/11-01 від 04.05.11

ОСОБА_2 довіреність №11/10/11-02 від 11.10.2011.

Від відповідачане зявились

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 13.12.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва про скасування податкового рішення-повідомлення № 00003552308 від 06.09.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.11р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 13.10.11р.

У судових засіданнях, що призначались на 13.10.11р., 08.11.11р., 24.11.11р., судом оголошувались перерви у звязку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі та клопотанням позивача.

У судовому засіданні 13.12.11р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(надалі позивач), зареєстроване як юридична особа Соломянською районною державною адміністрацією міста Києва 04.07.2001р. за № 13341070051002026 (код ЄДРПОУ 31513808), та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Соломянському районі м.Києва (надалі відповідач).

17.08.2011р. Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «МАНУФАКТУРА»з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Астана К»за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за результатами якої було складено Акт №9237/23-08/31513808 від 17.08.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI зі змінами та доповненнями, п. 3 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 506214,78 за квітень 2011р.

У вказаному акті відповідач зазначає, що податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «Астана К»є нікчемними, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту Позивачу.

Судом встановлено, що 24.03.2011р. між позивачем та ТОВ «Астана К»укладено договір поставки №24/03/11-6МФ. Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобовязується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та умовах, визначених у Договорі та в додатках до нього, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в Договорі, прийняти та оплатити товар.

В період з 01.04.2011р. по 26.04.2011р. ТОВ «Астана К»на виконання умов Договору було поставлено товар на загальну суму 3037288 грн., в тому числі ПДВ 506214,78 грн.

ТОВ «Астана К»виписані наступні податкові накладні: №505 від 01.04.2011р., №512 від 06.04.2011р., №517 від 12.04.2011р., №522 від 19.04.2011р., №536 від 26.04.2011р., №543 від 26.04.2011р.

Зазначені договори та відповідні податкові накладні від імені ТОВ «Астана К»було підписано, як директором, громадянкою ОСОБА_3, яка будучи опитана пояснила, що вона не має відношення до діяльності ТОВ «Астана К», документи щодо фінансово - господарської діяльності вона не підписувала та не уповноважувала на це будь-яких осіб. Вона була допитана у рамках документальної позапланової перевірки ТОВ «Астана К», проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про що було складено Акт №1515/23-08/37270449 від 21.06.2011р.

У звязку з чим під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Астана К»є нікчемними і в силу ст.228 Цивільного кодексу України є такими, які порушують публічний порядок.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Астана К»договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «Астана К»та не надано відповідних судових рішень, якими укладені позивачем з ТОВ «Астана К»договори визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час укладення позивачем договорів з ТОВ «Астана К»), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вина директора ТОВ «Астана К»ОСОБА_3, виражена в намірі порушити публічний порядок під час укладання договору від імені ТОВ «Астана К»не доведена відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «Астана К»правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобовязання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до субєкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до субєкта/субєктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «Астана К»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»та товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К»останній був належним чином зареєстрований як платник податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Астана К», що містяться в матеріалах справи, яке було на момент їх видачі зареєстроване у встановленому порядку податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Астана К» знаходиться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом від 21.11.2011р.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»були всі підстави для формування податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення № 00003552308 від 06.09.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м.Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій