Постанова № 21083245, 26.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-7016/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешнл (Україна)"

до

третя особа Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва

Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправним та скасування подсткового повідомлення-рішення На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешнл (Україна)»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0002700720/0 від 28.12.2010 р., виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешнл (України)» всього у сумі 15788328,59 грн., в тому числі за серпень 2010 р. в розмірі 12281318,62 грн., за вересень 2010 р. в розмірі 3507009,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що Позивачем було занижено суму бюджетного відшкодування та висновку про добровільну відмову Позивача від отримання суми заниження, як бюджетного відшкодування.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що під час перевірки Позивача було виявлено порушення що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», завищення заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 12281318,62 грн. та вересень 2010 року на суму 3507009,97 грн.

Для зясування всіх обставин справи судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Третя особа в судове засідання не зявилася, явку належним чином уповноваженого представника до суду не забезпечила, заперечень на позов не надала, повідомлена про час і місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 35, 37 КАС України.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешнл (Україна)», з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2010 р. за № 640/07-018/20027449 (надалі по тексту Акт перевірки).

Під час перевірки встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвела до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року на 12281318,62 грн. та за вересень 2010 року на 3507009,97 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивачем було подано заперечення на Акт № 640/07-018/20027449 від 14.12.2010 р. до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В1»від 28.12.2010 р. №0002700720/0, яким визначено, що Позивачем у звітному періоді, за який подано декларацію за серпень, вересень 2010 р., завищено суму бюджетного відшкодування на 12 281 318,62 грн. та на суму 3507009,97 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивачем, у порядку апеляційного оскарження, було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПА у м. Києві, за результатами якої прийняте рішення №2209/10/25-114 від 04.03.2011 р. про залишення податкових повідомлень-рішень від 28.12.2010 р. №0002700720/0, без змін, а скаргу без задоволення.

Також Позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПА України, за результатами якої прийняте рішення №9044/6/25-0515 від 16.05.2011 р. про залишення скарги без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010 р. №0002700720/0, без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено, що згідно з даними податкових декларацій з ПДВ платника за серпень, вересень 2010 року та додатків 3 до декларацій «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)»заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 53648916.00 грн. за вересень 2010 року у розмірі 13137837,00 грн.

Під час перевірки встановлено, що згідно з даними бази даних «АС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань контрагентів та сумами податкового кредиту ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)» в липні 2010 року на суму 12281318,62 грн., в серпні на суму 3507009,97 грн.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно із підпунктом 7.7.7. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Підпунктами 5.12.2, 5.12.4 пункту 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 (у редакції наказу від 15.06.2005 № 213) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982 встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не мають права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

З аналізу зазначених норм права вбачається, що сума бюджетного відшкодування визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка має від'ємне значення, та платник податку має право на повернення повної суми бюджетного відшкодування, у разі подання відповідної заяви, крім випадків, зокрема, коли особа, яка подала таку заяву мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, за винятком випадків, коли податковий кредит був нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Повернення сум бюджетного відшкодування відбуваєтьсяпісля проведення податковим органом документальну невиїзну перевірку (камеральну) за результатами, якої складається відповідний висновок, який є підставою для здійснення бюджетного відшкодування або відмови в ньому.

Відповідно до підпункту 7.7.2 статті 7 вищеназваного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук