Постанова № 21083185, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року <Час проголошення >справа № 2а-10987/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та скасування повідомлення про нарахування пені

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Банк Національний кредит»зазначено про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, на думку позивача, ПАТ «Банк Національний кредит»не здійснює зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів в контексті п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України та не є платником податку в розрізі перерахування сум узгодженого податкового зобовязання ТОВ НВП «Пласт», а виступає фінансовою установою, на яку покладено обовязок з перерахування сум клієнтів. Крім того, ПАТ «Банк Національний кредит»зазначає, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає у звязку з невиконанням зобовязань в період дії мораторію.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представник відповідача посилався на те, що порушення, які стали підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце до введення в банку мораторію. Крім того, як зазначено представником відповідача, введення мораторію не є перешкодою для проведення установами банків поточних операцій по перерахуванню до бюджету податків та зборів (обовязкових платежів) клієнтів банку.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянутим справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В звязку з тим, що позивача повідомлено належним чином про дату та час судового засідання про що є докази наявні в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності виконання платіжного доручення ТОВ НВП «Пласт»на перерахування узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток за 3 квартал 2008 року ПАТ «Банк Національний кредит».

За результатами вищезазначеної перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків складено акт № 62/43-10/20057663 від 21.02.2011, яким встановлено, що в порушення п. 8.1. ст.. 8 Закону України від 05.04.2011, № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»з урахуванням п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181, що відповідає п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, порушено строки виконання платіжного доручення ТОВ НВП «Пласт»на перерахування податкового зобовязання по податку на прибуток за 3 квартал 2008 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 04.03.2011 СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято повідомлення № 4300/10/43-148 про нарахування пені у розмірі 358,2 грн. за несвоєчасне перерахування банком платежів до бюджету за платіжним документом його клієнта.

Крім того, 09.03.2011 СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000284310/0 , яким на підставі п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 26423,93 грн. нараховано штраф позивачеві у розмірі 5284,79 грн.

Вказані рішення відповідача оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги залишено без задоволення, а рішення без змін.

Предметом розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 4300/10/43-148 від 04.03.2011 та № 0000284310/0 від 09.03.2011.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про порушення ПАТ «Банк Національний кредит»пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»з урахуванням підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: порушено строки виконання платіжного доручення ТОВ НВП «Пласт»на перерахування узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток за 3 квартал 2008 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(в редакції на час подання платіжного доручення та його виконання позивачем), мораторій це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Проте, ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»додатково встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

В той же час, пунктом 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) (в редакції на час подання платіжного доручення та його виконання банком) встановлено відповідальність банків за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів.

Так, за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ НВП «Пласт»06.11.2008 подано до банку платіжне доручення № 280 від 06.11.2008 на суму 26533,0 грн. Згідно декларації ТОВ НВП «Пласт»№ 11912 від 06.11.2008 граничний строк сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток припадає на 19.11.2008. у звязку з несвоєчасним виконанням позивачем платіжного доручення № 280 від 06.11.2008, у ТОВ НВП «Пласт»виник податковий борг у розмірі 26423.93 грн.

Відповідно до положень пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відтак, вищевказаною нормою права встановлено імперативні строки на виконання банком доручень його клієнта.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник ПАТ «Банк Національний кредит»посилався на підпункт 16.5.3 пункту 16.5. статті 16 Закону № 2181, відповідно до якого до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обовязкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.

Так, Постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008 у АКБ «Банк Національний кредит»(правонаступник ПАТ «Банк Національний кредит») введено Тимчасову адміністрацію та призначено тимчасового адміністратора строком на один рік. Згідно з вказаною постановою, з 19.12.2008 до 18.06.2009 в банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців, а відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 451 продовжено строк дії мораторію з 05.08.2009 до 18.12.2009.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що порушення, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (невчасне перерахування позивачем коштів клієнта), мали місце до 19.12.2008, тобто до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Банк Національний кредит».

Судом встановлено, що платіжне доручення № 280 на суму 26533,00 грн. на перерахування узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток за 3 квартал 2008 року ТОВ НВП «Пласт»подано до Калинівської філії АКБ «Банк Національний кредит»06.11.2008 (четвер, робочий день). А тому, враховуючи вимоги пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позивач зобов'язаний був виконати доручення клієнта (ТОВ НВП «Пласт»), що містилося в платіжному доручення № 280, 06.11.20108 (у випадку надходження платіжного доручення протягом операційного часу банку 06.11.2008), або максимально 07.11.2008 (у разі надходження розрахункового документа клієнта до банку після закінчення операційного часу).

В той же час, мораторій в Банку введено з 19.12.2008, тобто після спливу строку для виконання позивачем обовязку щодо виконання доручення клієнта.

Таким чином, судом встановлено, що порушення позивачем вимог чинного законодавства мало місце до введення мораторію. В той же час, перевірка позивача відповідачем та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мали місце вже після припинення мораторію, а санкції заявлені після закінчення дії мораторію в розмірах, які існували на дату введення мораторію.

Оскільки прострочення з перерахування коштів ТОВ НВП «Пласт»позивачем становить 42 календарні дні (строк з моменту подання платіжного доручення до початку дії мораторію), а тому штрафна санкція повинна складати двадцять відсотків погашеної суми податкового боргу, тобто 5284,79 грн.

Крім того, відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового Кодексу України, після закінчення встановлених цим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені до акту № 62/43-10/20057663 від 21.02.2011 вбачається, що визначення розміру пені відповідачем здійснювалося за 29 днів, тобто з моменту виникнення податкового боргу (з 19.11.2008) до початку дії мораторію (до 19.12.2008).

Суд також дійшов висновку, що посилання позивача на те, що застосування штрафних санкцій податковими повідомленнямирішеннями є незаконним визнаються судом помилковим з огляду на те, що в розумінні Закону № 2181 позивач визнається платником податку (п. 1.1 ст. 1), тобто особою, на яку цим Законом покладено обовязок сплачувати пеню та штрафні санкції, а тому така форма рішення як податкове повідомлення рішення (п. 1.9 ст. 1) може застосовуватись до нього із визначенням йому податкового зобовязання, яке включає в себе також штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 (п. 1.2 ст. 1, п. 17.3 ст. 17).

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, прийняті у відповідності до встановлених частиною 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, а, відтак, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищезазначеного та системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук