Постанова № 21082965, 02.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

(письмове провадження)

02 листопада 2011 року <Час проголошення >справа № 2а-8867/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000832301/11018 від 03.06.2011р. та №0000842301/11019 від 03.06.2011р.

В С Т А Н О В И В:

ДП «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000832301/11018 від 03.06.2011р. та №0000842301/11019 від 03.06.2011р.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0000832301/11018 про визначення податкового зобовязання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ ДК «Укргазвидобування» у сумі 3904 330,63 грн.: 3 123464,50 грн. (основний платіж), 780866,13 грн. (штрафні санкції) згідно пп.54.3.2, пп.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011р. №0000842301/11019 про визначення податкового зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету у сумі 219 903,41 грн.: 175 922,73 грн. (основний платіж), 43980,68 грн. (штрафні санкції) згідно пп.54.3.2, пп.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на підставі акту планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ГПУ «Львівгазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»№2439/23-2/25560533 від 06.05.2011р. винесені відповідачем з порушенням норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729, Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. На адресу суду надіслано письмові заперечення проти позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянутим справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В звязку з тим, що відповідача повідомлено належним чином про дату та час судового засідання про що є докази наявні в матеріалах справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно дослідивши докази, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Львові по роботі з великими платниками податків проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ГПУ «Львівгазвидобування» ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. За результатами перевірки складено акт від 06.05.2011р. №2439/23-2/25560533, яким встановлено порушення позивачем п.2. Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р., п.3,4,15 «Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999р. №115 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння»зі змінами та доповненнями пунктом 4 Розділу II Прикінцевих положень Закону України від 03.06.2008р. № 309-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 1,11 Закону України від 12.07.2001р. № 2665-ІІІ «Про нафту і газ»(надалі по тексту Закон №2665-ІІІ), «Временная инструкция по применению Классификации запасов месторождений и прогнозних ресурсов природних нефтяных биту мов», затвердженої ДКЗ СРСР 15.03.1985р., пп.4 п. 11 постанови КМУ від 17.06.2009р. №608 «Про затвердження Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами».

В звязку з чим податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

П. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України зазначає, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При винесені спірних податкових повідомлень-рішень Відповідачем у графі повне найменування юридичної особи (філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) платника податків або прізвище, імя, по батькові фізичної особи платника податків зазначено ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»Газопромислове Управління «Львівгазвидбування». У графі найменування або П.І.П. платника податків, податковим органом зазначено - «ГПУ «Львівгазвидобування» ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до поданих позивачем документів, а саме: згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/2688-3 від 07.06.2011р., судом встановлено, що 28.04.2011р. Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію припинення філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії України «Нафтогаз України»Газопромислове управління «Львівгазвидобування», про що на підставі повідомлення юридичної особи про закриття відокремленого підрозділу та відповідно до п. 9 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»державним реєстратором зроблено запис за № 10741040066004663.

Оскільки, на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень такого платника податків, як філія ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»ГПУ «Львівгазвидобування», фактично не існувало, у відповідача не було підстав для винесення податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011р. №0000832301/11018 та від 03.06.2011р. №0000842301/11019 такому платнику податків.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача про те, що позивачем порушено п.2. Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р., виходячи з наступного.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що у ГПУ «Львівгазвидобування»при передачі природного газу ДК «Укргазвидобування»НАК „НАК „Нафтогаз України», її структурним підрозділам, а також при використанні природного газу на власні потреби виникають податкові зобовязання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ. Відповідач також зазначає, що податкові зобовязання зі сплати збору виникають та виконуються у випадках, коли нафтогазовидобувний ( газовидобувний) відокремлений підрозділ передає для споживання (використання) на власні потреби іншому відокремленому підрозділу, з відповідним відображенням обігу природного газу в документах бухгалтерському обліку таких відокремлених підрозділів. Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, у тому числі його відокремлені підрозділи, як платники збору при визначенні податкових зобовязань зі збору повинні враховувати обсяги газу власного видобутку, використаного на власні потреби та граничний рівень цін на природний газ на відповідний період, що в установленому законодавством порядку затверджений для промислових споживачів, до яких і належать газовидобувні підприємства

Разом з цим, діяльність з постачання природного газу є специфічною діяльністю та регулюється спеціальними Законами та підзаконними нормативними актами.

Чинне законодавство України розмежовує поняття «газовидобувне підприємство»та «постачальник природного газу».

Так, відповідно до п.1.12 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005р. №2711-IV в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин, газовидобувне підприємство - суб'єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідного спеціального дозволу (ліцензії) здійснює видобування газу на території України.

Згідно з ст.1 Закону України «Про нафту і газ»користування нафтогазоносними надрами це геологічне вивчення і розробка нафтогазоносних надр з метою пошуку та розвідки родовищ нафти й газу, видобутку нафти й газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу; спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами це документ, що видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і засвідчує право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, в межах ділянки надр, на умовах, передбачених у цьому документі.

Відповідно до ст.16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1.13 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»постачальник природного газу за регульованим тарифом це суб'єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідної ліцензії постачає природний газ безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, які підлягають державному регулюванню.

Відповідно до п.9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729, постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

Пунктом 1.5 Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002р. №469 встановлено, що:

- постачальник природного газу (газопостачальник) це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює постачання природного газу споживачам на підставі укладених договорів і отримав відповідну ліцензію НКРЕ;

- газопостачання це послуга, яка передбачає реалізацію природного газу шляхом передачі (транспортування) його споживачам;

- споживач природного газу (споживач) - юридична особа, її структурний підрозділ або фізична особа, що використовує природний газ як паливо або сировину на підставі договору.

Таким чином, газовидобувне підприємство та постачальник природного газу здійснюють різні види діяльності, які потребують отримання різних ліцензій.

Зокрема, спеціальний дозвіл на користування надрами видається центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та надає право субєкту господарювання користуватися надрами, а ліцензія на постачання природного газу видається Національною комісією регулювання електроенергетики та надає право субєкту господарювання постачати природний газ споживачам.

Відповідно до п. 2 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р., платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до п.9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729, постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

Пунктом 1.5 Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002р. №469, встановлено, що постачальник природного газу (газопостачальник) це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює постачання природного газу споживачам на підставі укладених договорів і отримав відповідну ліцензію НКРЕ;

Відповідно до п.19 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» діяльність з постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом підлягає ліцензуванню.

Статтею 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»визначено, що у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

- ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;

- ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

- суб'єкт господарювання - зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.

Згідно з ст.8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.

Відповідно до п.18 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. №1698,органом ліцензування з постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом є Національна комісія регулювання електроенергетики.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.08.2005р. №693 затверджено №Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом».

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.08.2005р. №694 затверджено «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом».

Пунктом 1.3 зазначених ліцензійних умов встановлено, що у цих Ліцензійних умовах терміни вживаються в такому значенні:

- Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

- Газопостачальне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

З аналізу вищезазначених норм, постачальником природного газу є субєкт господарювання (юридична особа), яка одержала відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регулюваним чи нерегульованим тарифом та здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Листом від 13.09.2010р. №1299/11/13-10 «Щодо питань, пов'язаних із застосуванням законодавства, що регулює справляння цільової надбавки до тарифу на природний газ” Вищого адміністративного суду України зазначено, що згідно з пунктом 2 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р., постачальник (ліцензіат), тобто власник газу, який провадить діяльність із постачання природного газу споживачам, є платником збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

ГПУ «Львівгазвидобування»є філією ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та не є субєктом господарювання, а отже в силу Закону вона не може бути ліцензіатом та відповідно постачальником природного газу, а отже і платником збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

Згідно з п. 2 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р., визначено, що об'єктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживачами є такі категорії: населення, бюджетні організації та установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Звітним (податковим) періодом для збору вважається календарний місяць.

Таким чином, даним Порядком чітко визначено, що збір справляється з підприємств та їх відокремлених підрозділів, які постачають (продають) природний газ для інших підприємств та їх відокремлених підрозділів на підставі укладених договорів та підписаних актів прийому-передачі природного газу.

Отже, обовязковим підставами для обчислення збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ є:

- Наявність двох учасників цивільних відносин постачальника та споживача;

- Наявність договірних відносин між постачальником та споживачем;

- Предметом договору є постачання природного газу споживачу;

- Наявність актів приймання-передачі природного газу від постачальника споживачу.

Згідно з ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, Цивільним кодексом України чітко встановлено, що договір може бути укладено лише між особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, відповідно до ч. 2 цієї ж статті учасниками цивільних відносин є: держава Україна. Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Згідно з ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, філія не є особою у розмінні Цивільного кодексу України та не може самостійно бути стороною договору. Філії укладають договори лише від імені та в інтересах юридичної особи на підставі довіреності, виданої юридичною особою.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто постачання природного газу передбачає передачу природного газу однією особою іншій з переходом права власності на такий природний газ.

Згідно з Наказом ДК «Укргазвидобування» НАК „Нафтогаз України” №1 від 03.01.2006р. «Про порядок взаємовідносин між структурними підрозділами ДК «Укргазвидобування»стосовно передачі природного газу, газового конденсату, нафти, продуктів переробки вуглеводнів, скрапленого газу та електроенергії в 2006 році, зі змінами внесеними Наказами ДК «Укргазвидобування»№809 від 28.12.2007р. та №643 від 31.12.2008р. затверджено «Положення про взаємовідносини між філіями стосовно передачі природного газу, газового конденсату, нафти, продуктів переробки вуглеводнів, скрапленого газу та електроенергії».

Відповідно до п.1.1 зазначеного Положення філії ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»природний газ власного видобутку передають апарату управління ДК «Укргазвидобування»за виключенням природного газу для виробничо-технологічних, власних потреб, природного газу, що передається іншим філіям Компанії для забезпечення їх власних потреб. Обсяги природного газу для виробничо-технологічних, власних потреб затверджується Компанією.

Згідно п.1.3 Положення приймання-передача природного газу оформлюється актами на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи те, що внутрішньогосподарське переміщення не є поставкою природного газу, оскільки не передбачає перехід права власності на нього, а філії не є особами та не можуть укладати договори та відповідно виступати як постачальник і споживач, акти приймання-передачі природного газу, підписані між філіями позивача не є актами приймання-передачі газу, підписані платником та відповідним споживачем, а отже відсутній обєкт обчислення обчислення збору у вигляді цільової надбавки на природний газ.

Виходячи з викладеного, висновки Відповідача щодо обовязку філії Позивача сплачувати збір у вигляді цільової надбавки на природний газ є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011р. №0000832301/11018 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд також не погоджується з висновками відповідача про порушення Позивачем п. 3,4,15 «Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999р. №115 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння»зі змінами та доповненнями пунктом 4 Розділу II Прикінцевих положень Закону України від 03.06.2008р. №309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 1,11 Закону України від 12.07.2001р. №2665-ІІІ «Про нафту і газ», «Временная инструкция по применению Классификации запасов месторождений и прогнозних ресурсов природних нефтяных биту мов», затвердженої ДКЗ СРСР 15.03.1985р., пп.4 п. 11 постанови КМУ від 17.06.2009р. №608 «Про затвердження Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами»з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Кодексу про надра України надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно з ст.14 Кодексу про надра України надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Відповідно ст.16 Кодексу про надра України спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами, та інвесторам, з якими укладено угоду про розподіл продукції. Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. У разі виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб'єкт, що отримав спеціальний дозвіл. Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України.

Таким чином, на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки Мінприроди надається окремий дозвіл.

Заключенням ІГГГК НАН України (2008р.) за результатами досліджень 4 проб продукції з карпатій-юрських відкладів Орховицького родовища, пластовий флюїд віднесено до бітуму класу мальт.

В висновку ДП УкрНДІНП «МАСМА»встановлено, що виконані ними дослідження проб продукції із карпатій-юрських відкладів Орховицького родовища та порівняння результатів з властивостями природних бітумів мальт згідно «Временная инструкция по применению Классификации запасов месторождений и прогнозних ресурсов природньїх нефтяньїх биту мов», затвердженої ДКЗ СРСР 15.03.1985р., вказують, що даний пластовий флюїд є перспективною сировиною для виготовлення бітумів різного призначення (відноситься до бітумінозної нафти) та дають можливість віднесення його до природних бітумів-мальт. З нього методом дистиляції (вихід не менше 63-73 % мас. на вихідну нафту) можна отримати дистиляційний бітум з температурою розм'якшення в межах 39-52 °С.

Державною комісією по запасах корисних копалин України 23.12.2008р. апробовано запаси пластового флюїду карпатій юрських відкладів Орховицького родовища як запаси нафтового бітуму з його використанням в якості сировини для виготовлення дорожніх бітумів (протокол №1669). ДК «Укргазвидобування»НАК „Нафтогаз України” отримала спеціальний дозвіл №2492 від 05.07.2004р. на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. ДПР Орховицького родовища. Термін дії дозволу до 05.07.2014р. В отриманому дозволі на геологічне вивчення у.т.ч. дослідно-промислову розробку Орховицького родовища видами корисних копалин зазначено - газ природній, газ, розчинений в нафті, нафтовий бітум.

Згідно з п.1 ст.24 Кодексу про надра України користувачі надр зобов'язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано.

Позивач, видобуваючи нафтовий бітум, використовує надра відповідно до цілей, для яких їх було надано, а отже, діє в порядку, встановленому нормами чинного законодавства України.

Щодо твердження відповідача про те, що така корисна копалина, як нафтовий бітум не зазначена в переліку корисних копалин загальнодержавного значення, суд зазначає наступне.

В Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. №827, не зазначено, що даний перелік є вичерпним.

Разом з цим, п.1.1 «Тимчасової інструкції по застосуванню класифікації запасів і прогнозних природних ресурсів нафтових бітумів», затвердженої ДКЗ СРСР 15.03.1985р. встановлено, що природні нафтові бітуми це корисні копалини органічного походження з первинною вуглеводневою основою, генетично представляють собою природні похідні нафт, що залягають в надрах в твердому, вязкому і вязко-пластичному стані. Наказом Мінприроди №376 від 01.08.2007р. дію «Тимчасової інструкції по застосуванню класифікації запасів і прогнозних природних ресурсів нафтових бітумів», затвердженої ДКЗ СРСР 15.03.1985р. продовжено до 2012 року.

Більш того, з 01.01.2009р. нафтовий бітум Орховицького родовища обліковується у Державному балансі запасів корисних копалин України.

Таким чином, нафтовий бітум є корисною копалиною, а позивач здійснює видобуток нафтового бітуму з Орховицького родовища відповідно до вимог чинного законодавства України та спеціального дозволу №2492 від 05.07.2004р. на користування надрами.

Відповідно до п.1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ №115 від 29.01.1999р. цим Порядком встановлюються єдині правила обчислення і справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Згідно з п.3 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ №115 від 29.01.1999р. нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин згідно з додатком.

В додатку до Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ №115 від 29.01.1999р. встановлено норматив до одиниці погашення запасів корисних копалин, зокрема бітуми - 0,4за тонну.

На виконання Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ №115 від 29.01.1999р. Позивач нараховував збір за геологорозвідувальні роботи за видобутий нафтовий бітум, а отже, Позивач діяв з дотримання норм чинного законодавства України.

Таким чином, висновки Відповідача про заниження Позивачем зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи загальну суму 175 922,73 грн. є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011р. № 0000842301/11019 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано достатні докази в обгрунтування обставин, на яких грунтуються позовні вимоги.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 03.06.2011р. № 0000832301/11018 та від 03.06.2011року №0000842301/11019 прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої ст.9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межа їх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0000832301/11018.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0000832301/11019.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за рахунок Державного бюджету України

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук