Постанова № 21082839, 28.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2011 року 10:47 № 2а-10620/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного комбінату Управління справами Верховної ради України

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомленнь-рішеннь

ВСТАНОВИВ:

Державний комбінат Управління справами Верховної ради України (надалі позивач, Підприємство, ДБК УСВР України) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомленнь-рішеннь відповідача № 0006112307 та № 0006102307 від 11 липня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми валових витрат та податкового кредиту, які виникли внаслідок оплати за послуги, придбані у ТОВ «Українські бізнес системи», що підтверджується належними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечував, зазначив, що ДБК УС ВР України були неправомірно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «Українські бізнес системи» за послуги, не підтверджені відповідними первинними документами, а господарські операції між Позивачем та вказаним контрагентом не спрямовані на настання реальних наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ДБК УС ВР України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

З результатами перевірки складений акт № 717/23-7/21586524 від 17 червня 2011 року (далі Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем зокрема п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон «Про ОПП») та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі Закон «Про ПДВ»).

На підставі висновків Акту складено податкове повідомлення-рішення № 0006112307 від 11 липня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 203150,00 грн., з якої 162492,00 грн. - основний платіж та 40623,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення рішення № 0006102307 від 11 липня 2011 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 243658,00 грн., з яких 194926,00 грн. основного платежу та 48732,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу сформований в результаті дослідження наданих до перевірки документів, які, на думку відповідача, не підтверджують правомірність віднесення сум за послуги з перевезення бетону, придбані у ТОВ «Українські бізнес системи», до складу валових витрат. Податковий орган вважає, що відсутність укладеного договору, оригіналів рахунків фактур і дат складання актів приймання передачі робіт виключає правову можливість для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, перерахованих контрагенту на підставі таких документів.

Проте, суд не може погодитися із з такими доводами та має підстави вважати правомірними дії позивача щодо формування податкового кредиту та податку на прибуток підприємств за перевіряємий період із врахуванням оплачених за послуги перевезення ТОВ «Українські бізнес системи»сум, з наступних причин.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону «Про ОПП»наведено визначення поняття валові витрати, відповідно до якого це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону «Про ОПП»- до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про ОПП»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 06 червня 1995 року первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання транспортних перевезень бетону ТОВ «Українські бізнес системи»на замовлення ДК УСВР України представником позивача були надані до суду акти приймання передачі робіт, платіжні доручення та податкові накладні.

В процесі дослідження вказаних документів судом встановлено, що дійсно акти приймання передачі робіт складені без дати їх підписання, але зазначено період виконання послуг. Інші документи оформлені належним чином.

Так, відповідач вказує, що оскільки згадані акти не містять дати їх підписання, то це свідчить про неможливість встановити факт отримання послуг з перевезення бетону, а відтак такі акти не підтверджують правомірність віднесення витрат за вказані в цих актах послуги до складу валових. Також відповідач зазначав про відсутність оригіналів рахунків фактур, які могли би бути підставою для списання коштів з банківських рахунків ДБК УС ВР України, виписаних ТОВ «Українські бізнес системи», отже, встановити належність віднесення сплачених сум згідно з платіжними дорученнями за датою списання коштів банківських рахунків не є можливо.

Проте, суд вважає, що податковий орган, досліджуючи правомірність віднесення згаданих витрат позивача до складу валових, не в повному обсязі дослідив обставини справи та необхідні документи.

Так, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам первинного документу відповідно до п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», а тому ведення бухгалтерського обліку здійснювалось в рамках ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, до позивача не може бути застосовано абзац четвертий пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про ОПП», який слугував відповідачу підставою для зменшення валових витрат ДБК УС ВР України за перевіряємий період, оскільки такі витрати Підприємства підтверджені відповідними розрахунковими та платіжними документами.

Щодо оригіналів рахунків - фактур, то Підприємство не могло їх надати до перевірки, так як в той час в Господарському суді м. Києва слухалася справа № 17/101 за позовом ДБК УС ВР України до ТОВ «Українські бізнес системи», в результаті чого ухвалою цього суду від 06 квітня 2009 року було витребувано всі оригінали вказаних документів та долучено їх до матеріалів справи.

Крім того, рахунки - фактури не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік», а тому дослідження правомірності віднесення витрат платника податків до складу валових лише шляхом співставлення цих рахунків - фактур із платіжними дорученнями є безпідставним.

Податковим органом вірно зазначено, що акти приймання передачі робіт в силу відсутності дати їх підписання не можуть самі по собі підтверджувати правомірність віднесення витрат за вказані в цих актах послуги до складу валових, тому що ці документи не можуть вважатися первинними.

Проте, в результаті системного аналізу актів приймання передачі робіт, платіжних доручень та податкових накладних в їх сукупності, суд встановив, що ДБК УС ВР України здійснював передоплату на адресу ТОВ «Українські бізнес системи»за послуги з перевезення бетону за відповідний період, після чого обидва підприємства складали акт прийому передачі робіт, а контрагентом виписувалась на адресу позивача податкова накладна, на підставі якої ДБК УС ВР України відносив сплачені суми витрат до складу валових.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових, які утворились за рахунок оплати послуг ТОВ «Українські бізнес системи»з перевезення бетону в перевіряємий період.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо відсутності реального виконання вказаних робіт, тому що такі твердження ґрунтуються лише на підставі наявності у позивача власних транспортних засобів для перевезення бетону, що жодним чином не підтверджує наведені міркування податкового органу.

На зазначене вище представник позивача вказав, що дійсно на балансі ДБК УС ВР України є три бетонозмішувача, але такої кількості машин було не достатньо для виконання потрібного обсягу робіт у той період.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність договірних відносин між ДБК УС ВР України та ТОВ «Українські бізнес інвестиції»з підстав відсутності письмового договору, оскільки рішеннями господарських судів, які залишені в силі постановою Вищого господарського суду України № 17/101 від 02 листопада 2009 року встановлено факт наявності усної домовленості між цими підприємствами.

Спеціальним законом, який визначав, на момент здійснення згаданих господарських операцій, платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (надалі Закон).

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

У той же час, пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною лише у разі заповнення її іншою особою, ніж вказаною у п. 2 цього Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З наведеного можна зробити висновок, що право складати податкову накладну має особа зареєстрована як платник ПДВ із відповідним індивідуальним податковим номером платника такого податку.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Українські бізнес системи»було і зареєстроване як платник податку на додану вартість та мало має свідоцтво платника такого податку.

Таким чином, податкові накладні, виписані ТОВ «Українські бізнес системи»є дійсними та такими, що давали право на їх використання для підтвердження податкового кредиту ДБК УС ВР України.

У відповідності до п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Беручи до уваги встановлені вище судом факти придбання ДБК УС ВР України послуг у ТОВ «Українські бізнес системи»з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, а також наявність належним чином оформлених податкових накладних, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо віднесення сум ПДВ, які утворились внаслідок оплати таких послуг до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0006112307 від 11 липня 2011 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0006102307 від 11 липня 2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 02 грудня 2011 року