Постанова № 21082837, 01.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2011 року 11:38 № 2а-11410/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. та секретаря судового засідання Денисової О.С., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський рай»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибальський рай»(надалі Позивач, товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 05.03.2007 року №00107622304/03.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельною ділянкою (кадастровий номер 85 098 0005) під майновим комплексом до кінця 2005 року фактично користувалось УДК «Укррибпром», і право користування вказаною ділянкою перейшло до позивача лише з 2006 року.

Позивач зазначає, що питання виділення товариству земельних ділянок за кадастровими номерами 85 951 0007 та 85 995 0009 для здійснення рибогосподарської діяльності розглядалось Київрадою, але документів, що засвідчують право власності або користування вказаними земельними ділянками за період, який перевірявся відповідачем, у позивача були відсутні.

Також, Позивач зазначає, що згідно із Листом КП «Святошинського лісопаркового господарства»№690 від 15.08.2007 року до 01.01.2007 року вказані земельні ділянки використовувались для ведення лісового господарства та були загальнодоступними для населення. Лише 21.12.2006 року ці земельні ділянки згідно із Рішенням Київської міської ради №501/558 були виключені з категорії земель лісового фонду. А оскільки на той період, за який Відповідачем було нараховано зобовяння зі сплати податку за землю, Позивач не був користувачем земельних ділянок, що підтверджується Листом КП «Святошинського лісопаркового господарства»№690 від 15.08.2007 року, а тому підстави для сплати земельного податку за вказаний період у Позивача були відсутні. Тому визначення Відповідачем податкового зобов'язання по земельному податку спірним податковим повідомленням - рішенням та застосування штрафних санкцій позивач вважає безпідставним.

Представник Відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив, посилаючись на те, що згідно із даними Державного земельного кадастру по юридичним особам за позивачем значаться земельні ділянки за адресою: вул. Червонофлотська, 33 у м. Києві, кадастровий номер 85 098 0005 площею 50026,79 кв.м, кадастровий номер 85 951 0007 площею 85411,80 кв.м., кадастровий номер 85 995 0009 площею 70227,40 кв.м. В ході перевірки встановлено, позивачем в порушення ст.ст. 13, 14 Закону України «Про плату за землю»податковий розрахунок земельного податку до податкового органу не подавався, податок не нараховувався та не сплачувався, що призвело до заниження податку на землю за період з 15.10.2004 року по 31.12.2004 року в сумі 9350,75грн., за 2005 рік в сумі 44325,14 грн. та з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року в сумі 20034,63 грн., всього 73710,52 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

05.03.2007 року відповідачем - ДПІ у Оболонському районі міста Києва винесене податкове повідомлення - рішення №0010762304/3, яким згідно пп. «а», «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст.13, ст.14 Закону України «Про плату за землю»позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на землю в сумі 110 905,78 грн. в тому числі 73 710,52 грн. основного платежу та 37 195,26 грн. штрафних санкцій.

Спірне податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем на підставі акта перевірки від 17.02.2006 №695-23-4-32621847 «Про результати невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський Рай»(код ЄДРПОУ 32621847) за період з 15.10.2004 року по 30.06.2006 року.

Як зазначено у акті перевірки, за даними земельного кадастру ТОВ «Рибальський Рай»являється землекористувачем земельних ділянок по вул. Червонофлотській у м. Києві за кадастровими номерами: 85 098 0005 площею 50026,79 кв.м, 85 951 0007 площею 85411,80 кв.м., 85 995 0009 площею 70227,40 кв.м., які зареєстровані за підприємством з 15.10.2004 року. Однак, в порушення ст.13, ст.14 Закону України «Про плату за землю»податкові розрахунки земельного податку за 2004-2005 роки позивачем до податкового органу не надавались.

За результатами перевірки позивачу донараховано податку за землю в розмірі 73 710,52 грн., в тому числі за період з 15.10.2004 року по 31.12.2004 року в сумі 9 350,75 грн., за 2005 рік в сумі 44 325,14 грн. та за період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року в сумі 20 034,63 грн.

Проте, суд вважає висновки податкового органу невірними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 07.11.2003 року між ТОВ «Рибальський Рай» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України укладений договір оренди №50, на підставі якого та згідно акта прийому передачі орендованого майна від 07.11.2003 року позивач отримав в строкове платне користування цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, Пуща-Водиця, вул. Червонофлотська, 33.

Згідно із листом Головного управління земельних ресурсів від 03.04.2007 року №3367/9/10-008 в автоматизованій системі ПК «Кадастр»за ТОВ «Рибальський Рай»зареєстровані земельні ділянки по вулиці Червонофлотська, 33 в м. Києві: кадастровий номер 85 098 005 з 15.10.2004 по 13.10.2006 площею 50026,79 кв.м., з 13.10.2006 площа ділянки становить 60935,26 кв.м.; кадастровий номер 85 951007 з 15.10.2004 по 13.10.2006 площею 85411,8 кв.м., з 13.10.2006 площа ділянки становить 83597,42 кв.м.; кадастровий номер 85 995 009 з 15.10.2004 по 13.10.2006 площею 70227,4 кв.м. з 13.10.2006 площа ділянки становить 70334,99 кв.м..

Рішенням Київради від 21.12.2006 року №501/558 ТОВ «Рибальський Рай»передано в довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 21,487 га для експлуатації для експлуатації будівель та споруд майнового комплексу та ставків для здійснення рибогосподарської діяльністю.

На підставі Рішення Київради від 21.12.2006 року №501/558 між ТОВ «Рибальський Рай»та Київської міською радою 13.07.2011 року були укладені наступні договори оренди земельної ділянки:

Договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Червонофлотська (озеро Двірець та Карачун) в Оболонському районі міста Києва за кадастровим номером 85 098 0005;

Договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Червонофлотська (озеро Двірець та Карачун) в Оболонському районі міста Києва за кадастровим номером 85 951007;

Договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Червонофлотська (озеро Двірець та Карачун) в Оболонському районі міста Києва за кадастровим номером 85 995009.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Законом України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону). Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ст. 17 Закону). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За змістом статті 13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Порядок та підстави набуття і реалізації права власності на землю та права користування землею, в тому числі у разі переходу права власності на будівлю і споруду, визначаються Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічна за змістом норма міститься у часині першій статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Згідно із статтею 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 82 вказаного Кодексу встановлено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 Земельного Кодексу України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу вимог статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Аналіз приписів чинного у період виникнення спірних правовідносин цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством, а тому обовязок внесення плати за землю виникає у набувача з моменту такого оформлення.

Отже, до оформлення договору оренди з одночасним розірванням старого договору саме попередній власник (орендар) сплачує земельний податок (орендну плату), якщо інше не обумовлене в договорі купівлі-продажу нерухомого майна або земельної ділянки.

Відповідно до пункту в частини 1 статті 141 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на той момент підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Юридичним фактом для припинення права УДК «Укррибпром»на користування земельною ділянкою є його ліквідація.

Отже, до моменту ліквідації УДК «Укррибпром»у встановленому законом порядку, яка була здійснена лише у 2006 році, таке право користування земельною ділянкою належало саме УДК «Укррибпром».

Поряд з цим суд відзначає, що за 2004 та 2005 роки орендну плату за земельну ділянку кадастровий номер 85098 005 за адресою: м. Київ, Пуща-Водиця, вул. Червонофлотська, 33 сплачувала саме Українська державна компанія «Укррибпром». Це підтверджується наявним в справі актом ДПА у Київській області від 18.02.2006 №4/32-139/23151121 «Про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Української державної компанії «Укррибпром»(код 23151121) за період з 01.01.2003 року по 16.01.2006 року», в якому зазначено, що земельний податок за 2004 та 2005 роки внесений підприємством до державного бюджету в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із Листом Головного управління земельних ресурсів №07-05/17474 від 17.06.2005 року, документи, що посвідчують право власності або користування земельними ділянками з кадастровими номерами 85:098:0005, 85:951:0007, 85:995:0009 в Головному управлінні не були зареєстровані в той період, за який відповідачем було нараховане податкове зобовязання.

Також, судом встановлено, що згідно із Листом КП «Святошинського лісопаркового господарства»№690 від 15.08.2007 року до 01.01.2007 року земельні ділянки з кадастровими номерами 85:951:0007, 85:995:0009 взагалі використовувались для ведення лісового господарства та були загальнодоступними для населення. Лише 21.12.2006 року ці земельні ділянки згідно із Рішенням Київської міської ради №501/558 були виключені з категорії земель лісового фонду.

До того ж договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 85:098:0005, 85:951:0007, 85:995:0009 були укладені між ТОВ «Рибальський Рай»та Київської міською радою лише 13.07.2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав у податкового органу для нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Рибальський рай»сум земельного податку за період з 15.10.2004 року по 30.06.2006 року, оскільки обовязку щодо сплати такого податку у вказаний період у позивача не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, наведені вище правові норми та обставини в сукупності дають підстави вважати позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню, а спірне повідомлення рішення скасуванню.

Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 05.03.2007 року №0010762304/3.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2011 року