Постанова № 21082670, 17.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2011 року           <Час проголошення >          № 2а-15254/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Качур І.А.,

при секретарі Хрімлі К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 22.09.2011р.);

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Маха – Україна,, до Інспекції державного будівельно –архітектурного контролю у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.11.2011 року о 14 год. 21хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Маха –Україна,, (надалі –позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного будівельно –архітектурного контролю у м. Києві (надалі –відповідач) про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що оскаржуване рішення не відповідає чинному законодавству, а відтак порушує законні права та інтереси позивача. Просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та в порядку, передбаченому законом. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням, наявним у матеріалах справи. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 09.04.2009 року серія С АС № 241685 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маха - Україна»є власником Станції діагностики автотранспортних засобів - майнового комплексу загальною площею 12618,40 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Електротехнічна, 45.

У 2009 році позивачем було розпочато та закінчено будівельні роботи з будівництва та реконструкції нежитлового будинку (приміщення) літ. «Б»та прибудови «е-1»майнового комплексу. Вказана реконструкція та будівництво велось позивачем господарським способом за власні кошти. Загальна площа нежитлового будинку (приміщення) після проведеної реконструкції становить 685,9 кв.м.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2011 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було виготовлено технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) по вул. Електротехнічна, 45 в м. Києві.

З метою приведення документації на нежитловий будинок (приміщення) літ. «Е»та прибудови літ. «е-1»у відповідність до вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Столичне бюро незалежних будівельних експертиз та технічного нагляду,, та замовив проведення технічного обстеження на відповідність будівельних конструкцій. За результатами проведення обстеження було надано Звіт про проведення технічного обстеження на відповідність будівельних конструкцій та інженерних мереж нежитлової будівлі літ. «Е»та прибудови літ. «е-1» по вул. Електротехнічна, 45 в м. Києві.

Відповідно до вказаного Звіту: конструкції будівлі відповідають державним стандартам, будівельним нормам і правилам; можлива подальша експлуатація будівлі відповідно до її функціонального призначення та за корисними навантаженнями, що не перевищують передбачені нормами для будівель даного типу; конструкцій та елементів, які знаходяться в аварійному етапі не виявлено; усі інженерні (мережі та комунікації) будівлі на момент обстеження були змонтовані та працювали. їх стан задовільний для подальшої експлуатації.

Проведений аналіз виконаних будівельно-монтажних та проектних рішень нежитлової будівлі літ. «Е»з прибудовою літ. «е-1»майнового комплексу по вул. Електротехнічна, 45 в м. Києві дає підставу для ствердження, що нежилі будівлі відповідають державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, що діяли на момент закінчення будівництва, згідно ДБН 360-92 «Планировка и настройка городских и сельских поселений». Загальний технічний стан нежилої будівлі під оцінюється, як добрий та придатний для введення в експлуатацію. Категорія складності об'єктів - II категорії (згідно ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»на підставі класу наслідків (відповідальності).

За таких обставин, позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації та надав відповідні декларації, у чому йому було відмовлено. Відповідач, відмовляючи у реєстрації декларації зазначив підставою відмови - «оформлення з порушенням встановлених норм».

Згідно з ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил.

Порядок прийняття до експлуатації об'єктів містобудування регламентується Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»№ 3038 від 17.02.2011 року. Відповідно до частини 1 статті 39 цього Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІП категорій складності та об'єктів, яких здійснювалося па підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої заявником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно до пункту 6 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Деталізований перелік підстав для відмови у реєстрації декларації міститься у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461.

Відповідно до даної постанови, у разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві відмовляючи позивачу у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації не обґрунтував підстави повернення декларації на доопрацювання, чим порушив вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженому постановою КМУ від 13.04.2011 року № 461.

Враховуючи той факт, що нежилу будівлю не введено в експлуатацію через необґрунтовану відмову відповідача, позивач позбавлений права використовувати належне йому майно, що порушує його право власності.

Таким чином, Позивач не може повною мірою реалізовувати своє право власності на нежитлову будівлю.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 317 Цивільного кодексу України деталізовано конституційний принцип, встановлений ст. 41 Конституції України, згідно якого права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові. Право власності є абсолютним, необмеженим та гарантованим державою і вчинення будь-яких перешкод власнику у володінні, користуванні та розпорядженні належним йому майном як з боку органів держави, так і з боку третіх осіб є незаконним.

Отже, позивач, як власник нежилого приміщення має всі повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном і вчинення будь-яких перешкод у здійсненні експлуатації за призначенням з боку відповідача, третіх осіб або державних органів є незаконним, оскільки держава гарантує захист права власності (ст. 386 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник па свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Згідно із пунктом 5 статті 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

У відповідності до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи відповідача про правомірність прийнятого рішення спростовані матеріалами справи.

Керуючись ст.ст.70,71,94,97,158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації нежитлової будівлі літ «Е»з прибудовою «е-1», що знаходиться за адресою: м. Київ. Деснянський р-н, вул. Електротехнічна, № 45.

3. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26. поверх 7, код ЄДРПОУ 35647677) зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на об'єкт «нежитлова будівля літ «Е»з прибудовою «е-1», що знаходиться за адресою: м. Київ. Деснянський р-н, вул. Електротехнічна, № 45.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                               І.А.Качур