Постанова № 21081075, 25.10.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/10209/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіГнап Д.Д.

при секретаріСачалко М.В.

за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 <3-тя особа >до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення <3-тя особа >про скасування податкового повідомлення-рішення №0000581710 від 20.07.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000581710 від 20.07.2011 року.

Позов обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування податку на додану вартість у квітні 2011 року. Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 103333,33 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте оскаржуване рішення №0000581710 від 20.07.2011 року.

З зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що податковим органом зроблені хибні висновки про те, що правочин щодо поставки товару між позивачем та ПП "Авітас" є нікчемним, оскільки не був спрямований на настання реальних наслідків, а також те, що у позивача відсутні документи, які підтверджують зберігання або транспортування товару з м. Кременчука до м. Нетішин, оскільки факт здійснення даної господарської операції підтверджений належним чином оформленими документами. Зважаючи на викладене, просить позов задоволити і скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відповідач подав заперечення проти позову, де вказав, що вищезгаданою перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового Кодексу України, ч. 1. 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого у квітні 2011 року завищено податковий кредит на суму 103333,33 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість. Завищення податкового кредиту допущене за рахунок віднесення до його складу ПДВ, сплаченого у вартості придбанного сушильного комплексу СБ-1,5 та запасних частин до комплексу від ПП «Авітас» в квітні 2011 року, яке фактично не придбавалося.

Відповідач зазначив, що за результатами перевірки ПП «Авітас», проведеної Кременчуцькою ОДПІ встановлено, що у ПП «Авітас» відсутні основні фонди та виробничі потужності, достатні трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з підприємствами - контрагентами.

Зважаючи на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем не доведено реальний характер здійсненої господарської операції, відсутні документи, які свідчать про транспортування товару від контрагента позивача. Зважаючи на ці обставини, правочин є нікчемним в силу положень Цивільного законодавства України, а тому позивач не мала права відносити до суми податкового кредиту кошти, сплачені як ПДВ у складі ціни товару, який, начебто, придбавався нею у ПП " Авітас".

Заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фізична особа- підприємець ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку у Нетішинському відділенні Славутської об'єднаної державної податкової інспекції.

В період з 5 липня 2011 року по 7 липня 2011 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій за квітень 2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 07.07.2011 року за №738/171-2815020564, яким зафіксоване порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ, ч. 1. 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 у квітні 2011 року завищено суму податкового кредиту у сумі 103333,33 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року №0000581710 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 103333,33 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

Відповідно до укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Авітас» договору №1904 від 19.04.2011 року, ПП "Авітас" зобов'язується передати у власність Покупця - ОСОБА_3 сушильний комплекс СБ-1,5 та запасні частини до комплексу, а Покупець - прийняти й оплатити його. Загальна сума договору складає 620000,00 грн. Передача обладнання Покупцю здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок Продавця. Для перевірки надано податкову накладну за №67 від 19.04.2011 на загальну суму 620000 грн. у т.ч. ПДВ 103333,33 грн.

У той же час свідок ОСОБА_5 показав, що він працює у позивача і він безпосередньо в м. Нетішині зустрічався з представником ПП "Авітас" Олександром, з яким, попередньо домовившись про ціну, 19 квітня 2011 року укладено договір поставки сушильного комплексу СБ -1,5 та запасних частин до нього.

Покази свідка судом оцінюються критично, оскільки суперечать письмовим доказам, зокрема в договорі поставки місцем укладення договору визначене м. Кременчук, а підписував його директор Глущак Сергій Васильович.

Крім того, договір поставки не містить ряд обов'язкових реквізитів, зокрема умови щодо якості та комплектності товару, технічні умови або інші документи, які визначають якість товару, порядок транспортування та зберігання обладнання, порядок вирішення спорів між сторонами, дія договору та інші.

Позивач не надано, а судом не встановлено доказів, які підтверджують отримання обладнання, транспортування його від місця поставки (зі складу позивача) до місця знаходження позивача, а також документи, що підтверджують оприбуткування цього обладнання в бухгалтерському обліку позивача, рух зазначеного товару, зокрема його надходження на склад позивача та внутрішні переміщення.

З показів свідка ОСОБА_7 слідує лише те, що в квітні 2001 року на підприємство позивача поставлявся сушильний комплекс, однак ідентифікувати його з придбаним у ПП "Авітас" неможливо, оскільки позивачем постійно придбаваються-реалізуються сушильні комплекси та запасні частини до них. Дану обставину неможливо також прослідкувати з наданої позивачем інформаційної довідки та бухгалтерських документів по придбанню-реалізації сушильних комплексів.

Невідємною ознакою віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту є використання товарів, робіт чи послуг у здійсненні господарської діяльності та їх реальний характер.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України господарська діяльність, здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Сторонами не заперечується і судом визнається той факт, що сушильні комплекси та запасні частини до них є постійним об'єктом господарської діяльності позивача, повязані з його господарською діяльністю, однак позивачем не доведено, а судом не встановлено реальності придбання його саме у ПП "Авітас".

Судом також встановлено, що ПП "Авітас", код ЄДРПОУ 33910132, знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ, основний вид діяльності - будівництво будівель. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Авітас»(акт від 14.06.2011 року №3922/15-322/33910132), проведеної Кременчуцькою ОДПІ, встановлено, що у ПП «Авітас»відсутні основні фонди та виробничі потужності, недостатні трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з підприємствами - контрагентами.

У зв'язку з тим, що власне виробництво на ПП "Авітас" відсутнє, походження товару невідоме, витрати на його придбання підприємство не несло, за результатами перевірки зроблено висновок, що договори з поставок товарів є нікчемними. В діяльності як підприємства, так і його покупців мали місце правочини, вчинені без мети настання реальних наслідків.

В силу ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 05 95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 №168/704, зокрема, зазначено," що первинні документи, це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки позивачем не надано, а судом не встановлено будь-яких доказів, які свідчать про те, що угода між позивачем та ПП "Авітас" мала реальний характер та була спрямована на настання юридичних наслідків, суд вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення суми витрат за вищезгаданим договором до складу податкового кредиту у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит у квітні 2011 року на суму, визначену податковим повідомленням-рішенням №0000581710 від 20.07.2011 року, а саме 103333,33 грн.

Суд вважає постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 212 КК України від 3 вересня 2011 року неналежним доказом правомірності нарахування податкового кредиту та реального характеру поставки товару, оскільки в силу ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили є обов'язковими для адміністративного суду в частині чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з положеннями Податкового кодексу України доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених законом.

З врахуванням вищевикладеного підстав для скасування податкового повідомлення рішення немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 208 ЦК України, положень Податкового кодексу України, керуючись ст.ст. 158 - 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Славутської об'єднанної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000581710 від 20.07.2011 року, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/Д.Д. Гнап

"Згідно з оригіналом" Суддя< для копії >