Постанова № 21080038, 17.05.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/3328/11/7

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І.

при секретаріЛоборчук Л.М.

за участі:представників позивача Нагай І.М.,

Кольги Т.О.,

представників відповідача

Урсуляк Н.П., Лічман Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Відкритого акціонерного товариства "Подільський Цемент" <3-тя особа >до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, <3-тя особа >про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001852342/1 від 31.12.2010 року та № 0001862342/1 від 31.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09.03.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом в якому вказує, що відповідач провівпланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009року по 30.06.2010року за наслідками якої був складений акт від 24.11.2010року №2572/234/00293091(надалі Акт перевірки) та винесені податкові повідомлення-рішення, які ним оскаржувались в адміністративному порядку.

25.02.2011р.позивач отримав рішення ДПА у Хмельницькій області від 23.02.2011року №3470/10/25-034, про результати розгляду повторної скарги. Відповідно до цього рішення податкові повідомлення-рішення відповідачавід31.12.2010року №0001852342/1 та №0001862342/1, а також рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а повторну скаргу позивача без задоволення.

Вважає прийняті рішення відповідача такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та Закону, зважаючи на наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №0001852342/1 від 31.12.2010року позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 208908,00гривень, у тому числі 169852,00 гривні основного платежу та 39056,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

З аналізу Акту перевірки, Рішення про результати розгляду первинної скарги та Рішення про результати розгляду повторної скарги, можна зробити висновок, що відповідач вважає, що позивачем за період з 01.04.2009року по 30.06.2010року були допущені порушення, що призвели до заниження суми його валових доходів на загальну суму 655635,00гривень, а саме, не були включені до валових доходів: суми отримані від ТОВ«Боянівка ІмпексЛТД» за зберігання вугілля, у розмірі 371,00гривня; суми отримані від продажу товарів (робіт, послуг, реалізація цементу, клінкерів, операційна оренда, списання кредиторської заборгованості, одержання штрафів, пені, неустойки тощо) у розмірі 608200,00гривень та 47064 гривень. Також, відповідач вважає, що у вказаний період було допущено ряд порушень, які призвели до завищення суми валових витрат позивача у загальній сумі 101702,00гривні, а саме, включено до валових витрат: суми сплачені підряднику МПП«ГермесС» за виконані роботи у розмірі 90671,00гривня; суми, сплачені у звязку з втратами від операційної курсової різниці, як пільгові пенсії, відсотки за кредитами тощо, у розмірі 11031,00гривня. При цьому під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що окремі суми, які на законних підставах підлягали включенню до валових витрат позивача, фактично включені до них не були, що, своєю чергою, призвело до заниження валових витрат останнього. Зокрема, до таких належать суми, сплачені у звязку з придбанням товарів, робіт, послуг, сплатою податків, зборів, обовязкових платежів тощо у розмірі 73851,00гривня та 4078,00гривень (сторінки15-16, 19-20 Акту перевірки).

Кошти у розмірі 90671,00гривні (без урахування ПДВ) були сплачені МПП«ГермесС» за виконання робіт з очистки силосів, що вбачається з відповідного акту виконаних робіт. Проведення очистки силосів є необхідною та обовязковою передумовою здійснення господарської діяльності позивача, оскільки без такої очистки належне функціонування виробництва позивача є неможливим. Як свідчать матеріали фотофіксації, яка проводилася перед та під час здійснення відповідних робіт (зокрема, на фотознімках № 2, 15-20, 25, 26), силоси потребували очистки. У звязку з цим позивач погодив проведення необхідної очистки, про що був складений дефектний акт від 24.12.2009р., який був підписаний рядом співробітників позивача та директором МПП«ГермесС». Оскільки, роботи з очистки силосів є роботами, що проводяться на висоті у замкнутому просторі, та повязані із застосуванням електро- і пневматичних інструментів, такі роботи належать до робіт підвищеної небезпеки. Правилами техніки безпеки та виробничої санітарії у промисловості будівельних матеріалів (пунктом 3.14) передбачено, що при виконанні підрядним способом робіт з ремонту обладнання, будівель і споруд на території діючого підприємства, замовником спільно із генпідрядником мають бути розроблені та затверджені заходи, що забезпечують безпеку умов праці працюючим на час виконання ремонтних робіт. Зокрема, перед початком робіт представники генпідрядної організації та діючого підприємства мають оформити акт-допуск. На виконання вказаних нормативних приписів позивачем спільно з МПП«ГермесС» був складений Акт-допуск на проведення робіт на території діючого виробництва (а саме, для очищення силосів) від 18.01.2010р. Зазначене також свідчить про те, що роботи з очистки силосів для позивача мали реальний характер. Також слід зазначити, що МПП«ГермесС» є спеціалізованою організацією, яка має право виконувати подібні роботи, про що свідчать отримані ним ліцензія на здійснення будівельної діяльності, а також дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.

Факт виконання чи невиконання робіт ТОВ«С.Дж.Р.Груп» для МПП«ГермесС» жодним чином не впливає на податковий облік позивача, оскільки останній не мав жодних відносин з ТОВ«С.Дж.Р.Груп», а виконання усіх робіт отримав від МПП«ГермесС». Роботи з очистки силосів були замовлені позивачем саме у МПП«ГермесС». При цьому позивач жодним чином не був повязаний із субпідрядником ТОВ«С.Дж.Р.Груп», оскільки не перебував і не перебуває з останнім у договірних чи інших відносинах. Окрім цього, чинне законодавство не передбачає та не вимагає здійснення жодного контролю чи наявності інших правовідносин між замовником певних робіт та субпідрядником, так як особою, відповідальною за виконання цих робіт перед замовником, завжди залишається підрядник (стаття 838 ЦК України). За цих обставин, незалежно від того, виконувало ТОВ«С.Дж.Р.Груп»певні роботи для МПП«ГермесС», чи ні, це жодним чином не впливає на відносини між МПП«ГермесС» і позивачем та на податковий облік останнього, оскільки ніяк не повязано та не спростовує факт виконання МПП«ГермесС»необхідних робіт для позивача (самостійно або із залученням сторонніх організацій). Про те, що виконання необхідних робіт було отримано позивачем і було отримано саме від МПП«ГермесС»свідчать підписаний акт виконаних робіт, який є первинним документом для позивача та підставою для включення до валових витрат сплачених на його підставі сум. З огляду на зазначене, твердження відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем коштів, сплачених МПП «Гермес C»за виконані роботи, до валових витрат з посиланням на те, що окремі роботи МПП«ГермесС» отримувало у субпідрядника ТОВ«С.Дж.Р. Груп», яке здійснювало свою діяльність поза межами правового поля і жодних робіт не виконувало, є необґрунтованим, оскільки позивач не мав жодних відносин з останнім, а виконання усіх робіт отримав від МПП«ГермесС». Додатково також слід зазначити наступне. У відповіді на заперечення на Акт перевірки, подані позивачем 30.11.2010року, відповідач зазначає(стор.4 відповіді), що факт порушення та обізнаність позивача щодо діяльності ТОВ«С.Дж.Р.Груп»нібито підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010року, складеними МПП«ГермесС» та вилученими за результатами перевірки останнього, які завірені печатками замовника позивача, підрядника МПП«ГермесС» та субпідрядника ТОВ«С.Дж.Р.Груп». Водночас, очевидно, що таке твердження є безпідставним. Бухгалтерський та податковий облік позивача здійснюється на підставі наявних на підприємстві первинних документів, як це передбачено чинним законодавством України. Виконання МПП«ГермесС» робіт для позивача за січень 2010року дійсно було оформлено відповідними актами приймання виконаних робіт, примірники яких зберігаються у позивача. Такі акти були підписані представниками та завірені печатками позивача як замовника та МПП«ГермесС», як підрядника. Вказані акти не містять підписів, печаток, інших реквізитів жодних інших осіб, в тому числі і ТОВ«С.Дж.Р.Груп». Більше того, у даних актах прямо зазначається, що вони складені між замовником (Позивач) та підрядником (МПП«ГермесС»), в той час, як особа субпідрядника не визначається.

Податковим повідомленням-рішенням №0001862342/1 від 31.12.2010р. зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 5472714,00гривень, визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 447356,00гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 223678,00гривень.

З Акту перевірки можна зробити висновок, що відповідач вважає, що позивачем за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. було допущено ряд порушень, що призвели до завищення суми податкового кредиту зПДВ на загальну суму 587016,00гривень, а саме, включено до податкового кредиту: суми ПДВ, сплачені у звязку з оплатою робіт, виконаних підрядниками МПП«Гермес»та ВАТ«УБХАЕС», у розмірі 168134,00 гривні; суми ПДВ, нараховані у звязку з придбанням вугілля у ТОВ«Донпромхолдинг»у липні 2009року, у розмірі 188605,00гривень, та у листопаді 2009року, у розмірі 44780,68гривень; суми ПДВ, сплачені у звязку з придбанням вугілля у ТОВ«Донпромхолдинг»за податковими накладними, які, на думку відповідача, виписані з порушенням чинного законодавства, у розмірі 185424,11гривні, також, що відповідач вважає, що у вказаний період були допущені порушення, які призвели до заниження суми податкового зобовязання позивача на загальну суму 72,00гривні, а саме: не нараховано ПДВ за операціями з надання послуг по зберіганню вугілля для ТОВ«Боянівка ІмпексЛТД»у розмірі 72,00гривні. Крім цього, з Акту перевірки слідує, що відповідач вважає не правомірним декларування позивачем бюджетного відшкодування у сумі 4885698,00 гривень по відповідних господарських операціях з придбання вугілля у ТОВ«Донпромхолдинг»та ППВКФ«Будіндустрія»у жовтні та грудні 2009року.

Реальний характер операцій з виконання робіт МПП«ГермесС» підтверджується фактично та документально, що згадувалось вище. Додатково необхідно зазначити, що спорудження трансформаторної станції відбувалося у звязку з переоснащенням позивачем виробництва цементу на сухий метод, а відтак, її будівництво було передбачено відповідною проектною документацією. Це будівництво здійснювалося на виконання договору№21/09-57 від06.11.2009р. між позивачем та МПП«ГермесС». Під час виконання будівельних робітМПП«ГермесС» відповідно до вимог чинного законодавства велися загальні журнали робіт, журнали робіт з монтажу будівельних конструкцій, у яких відображено хід виконання відповідних робіт протягом певних календарних дат. Окрім цього, протягом здійснення будівельних робіт на підприємстві-позивачеві складалися акти огляду прихованих робіт (відповідні документи надані). Зазначені документи відповідно до чинного законодавства та державних будівельних норм належать до виконавчої документації, що складається в процесі здійснення будівництва, надається державній приймальній, робочій комісіям при прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та підтверджує виконання в натурі відповідних робіт(підпункт1.15 пункту1 ДБНА.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва"). Крім цього, необхіно врахувати, що позивачем було укладено договір з товариством «Бовіс Ленд Інтернешнл Лімітед» на здійснення управління проектом та будівництвом на підприємстві. Згідно з цим договором, товариство «Бовіс Ленд Інтернешнл Лімітед» зобовязалося здійснювати управління процесом будівництва. Зокрема, відповідно до підпункту «а»пункту 13 додатку А до цього договору, товариство «Бовіс Ленд Інтернешнл Лімітед» здійснює управління та контроль витрат на будівництво, у тому числі затверджує акти про хід виконання робіт (акти приймання-передачі виконаних робіт) відповідно до фактичного рівня виконання робіт на майданчику. На виконання вказаного договору акт виконаних робіт за лютий2010року, окрім Позивача та МПП«Гермес C», також засвідчувався підписами повноважних на здійснення управління будівництвом осіб, що ще раз підтверджує реальний характер виконаних робіт.

Факт реального виконання робіт ВАТ«УБХАЕС» для позивача, прийнятих останнім у липні 2009року, також підтверджується наявністю належним чином оформлених актів виконаних робіт за липень 2009року, підписаних позивачем, як замовником та ВАТ«УБХАЕС»як підрядником. Додатково слід зазначити, що позивачем було укладено договір з товариством «Бовіс Ленд Інтернешнл Лімітед»на здійснення управління проектом та будівництвом на підприємстві- позивачеві. Згідно з цим договором, товариство «Бовіс Ленд Інтернешнл Лімітед»зобовязалося здійснювати управляння процесом будівництва. Зокрема, відповідно до підпункту «а»пункту 13 додатку А до цього договору, товариство «Бовіс Ленд Інтернешнл Лімітед»здійснює управління та контроль витрат на будівництво, у тому числі затверджує акти про хід виконання робіт (акти приймання-передачі виконаних робіт) відповідно до фактичного рівня виконання робіт на майданчику. На виконання вказаного договору акти виконаних робіт, окрім позивача та ВАТ«УБХАЕС», також засвідчувалися підписами повноважних на здійснення управління будівництвом осіб, що ще раз підтверджує реальний характер виконаних робіт. Усе вищезазначене свідчить, що ВАТ«УБХАЕС»в якості підрядника дійсно виконувалися будівельні роботи для позивача, прийняті останнім у липні 2009року. Таким чином, твердження про те, що відповідні роботи не мали реального характеру та про неправомірність віднесення позивачем сумПДВ, сплачених у звязку з оплатою робіт, виконаних ВАТ«УБХАЕС», до податкового кредиту, є безпідставним, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству. Висновок відповідача про те, що роботи, виконані для позивача ВАТ«УБХАЕС»не мають реального характеру, оскільки були отримані останнім від МПП«ГермесС»із залученням до їх виконання субпідрядника ТОВ«С.Дж.Р.Груп», який здійснює свою діяльність поза межами правового поля і жодних робіт не виконував, також не є обґрунтованим. Так, позивачем було укладено договір генерального підряду з ВАТ«УБХАЕС»і замовлено відповідні будівельні роботи саме у ВАТ«УБХАЕС», яке і було відповідальною особою перед позивачем за виконання відповідних робіт.

Між позивачем та ТОВ«Донпромхолдинг»укладено Контракт№Тк-1 від24квітня 2009року на поставку вугілля. На виконання даного Контракту у липні та листопаді 2009року позивачем було придбано вугілля у ТОВ«Донпромхолдинг», яке було відвантажено останнім та відправлено позивачеві у тих же місяцях. Вказане також підтверджується наявністю належним чином оформлених залізничних накладних, а саме: накладна№51601205 (дата прийняття вантажу до перевезення 28.07.2009р.); №51601204 (дата прийняття вантажу до перевезення 28.07.2009р.); №51601226 (дата прийняття вантажу до перевезення 31.07.2009р.); №51601229 (дата прийняття вантажу до перевезення 31.07.2009р.); №51601228 (дата прийняття вантажу до перевезення 31.07.2009р.); №51601227 (дата прийняття вантажу до перевезення 29.07.2009р.); №51601210 (дата прийняття вантажу до перевезення 31.07.2009р.); №51919091 (дата прийняття вантажу до перевезення 30.11.2009р.). Податкові накладні були виписані ТОВ«Донпромхолдинг»та передані позивачеві на всю суму вугілля, відвантаженого у липні та листопаді 2009року. Водночас, оскільки відвантаження деяких партій вугілля було здійснено в останніх числах липня та листопада 2009 року, фізично вони надійшли до позивача у серпні та грудні2009року відповідно, незважаючи на те, що були направлені йому ТОВ«Донпромхолдинг»у липні та листопаді2009року. Враховуючи це можна зробити висновок, що позивач здійснив операцію з придбання відповідних обсягів вугілля у ТОВ«Донпромхолдинг»саме у липні та листопаді 2009року, оскільки саме у ці місяці відповідні обсяги вугілля були відвантажені та відправлені позивачеві, у звязку з чим позивач отримав податкові накладні, виписані продавцем ТОВ«Донпромхолдинг». Відповідно, саме у липні та листопаді 2009 року мали місце дати здійснення першої з подій, які є датами виникнення права позивача на податковий кредит з ПДВ. В той же час, Закон України «Про податок на додану вартість»не містить норм, які б безпосередньо повязували право платника податку на податковий кредит з датою фізичного отримання придбаного товару. При цьому Законом безпосередньо встановлено, що для виникнення такого права достатньо наявності у платника податку - покупця відповідного товару податкової накладної, що засвідчує факт його придбання. У даному випадку усі фактичні обставини справи та наявні документи свідчать, що позивач здійснив операцію з придбання відповідних обсягів вугілля у ТОВ«Донпромхолдинг» саме у липні та листопаді 2009року, що надає йому право віднести суми ПДВ, сплаченого у звязку з таким придбанням, до податкового кредиту у липні та листопаді 2009року відповідно. Окрім цього, системний аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що в цілях оподаткування даний закон співвідносить момент виникнення податкового зобовязання продавця(ТОВ«Донпромхолдинг») та момент виникнення права на податковий кредит у покупця(Позивач), тобто, формування податкових зобовязань продавця та податкового кредиту покупця за загальним правилом має відбуватися в одному звітному періоді (аналогічної позиції дотримується Державна податкова адміністрація України, зокрема, у листі від26.10.2010р. №22882/7/16-1517). При цьому Законом визначається, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1)або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; (2)або дата відвантаження товарів. Вказане свідчить, що податкова накладна виписується на дату виникнення податкового зобовязання продавця дату відвантаження товару (якщо відвантаження є першою подією у розумінні наведеної норми Закону, що і має місце у відносинах між Позивачем та ТОВ«Донпромхолдинг»). Оскільки, як уже було сказано, положення Закону України «Про податок на додану вартість»повязують моменти виникнення податкового зобовязання продавця та права на податковий кредит покупця, немає підстав для штучного розірвання дати їх виникнення, як це було зроблено відповідачем при проведенні перевірки. Таким чином, висновок відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у звязку з оплатою вугілля, придбаного у ТОВ«Донпромхолдинг у липні та листопаді 2009року, на загальну суму233385,00гривень є безпідставним та суперечить чинному законодавству. Оскільки податкові накладні стосовно оспорюваних поставок вугілля були належним чином оформлені та отримані Позивачем у липні та листопаді 2009 року відповідно, позивач зобовязаний був сформувати податковий кредит саме в цих податкових періодах. Сам факт поставки вугілля ТОВ«Донпромхолдинг» для позивача відбувся, що не оспорюється відповідачем, тому, відповідно, сумиПДВ, сплачені позивачем у звязку з такою поставкою, у будь-якому випадку мали бути віднесені до податкового кредиту останнього. Податкові накладні були складені ТОВ«Донпромхолдинг»у відповідності до чинного законодавства. В обґрунтування недійсності податкових накладних, складених ТОВ«Донпромхолдинг», відповідач посилається на невідповідність кількості товару, яка зазначена у податкових накладних, фактичному обсягу поставки вугілля. В той же час, податкові накладні №56 від 04.07.2009 року, №73 від 25.07.2009 року і №94 від 27.11.2009 року були складені ТОВ«Донпромхолдинг» відповідно до чинного законодавства, так як не потрібно ототожнювати дату відправки залізницею поїзда з датою відвантаження товару поставщиком, ці податкові накладні містять всі обов"язкові реквізити і факт відвантаження і поставки вугілля дійсно був.

Позивач діяв добросовісно та мав усі визначені законом передумови для правомірного декларування бюджетного відшкодування у сумі 4885698,00гривень по відповідних господарських операціях з придбання вугілля. При цьому неможливість відповідача за результатами зустрічних перевірок встановити факт надмірної сплати податку до бюджету по всьому ланцюгу постачання відповідного вугілля та підозри у «фіктивному» характері діяльності ряду постачальників у відповідному ланцюгу, які навіть не були контрагентами позивача, не можуть виступати законною підставою для позбавлення позивача права на відповідне бюджетне відшкодування. Справедливість таких висновків підтверджується і правовими позиціями вищих судових інстанцій України.

Висновок відповідача про необхідність перенесення спірних сум бюджетного відшкодування на рядок 26 відповідних податкових декларацій з ПДВ суперечить правилам податкового обліку з ПДВ.

Аналіз матеріалів перевірки свідчить, що при підготовці Акту перевірки перевіряючими (посадовими особами Відповідача) були істотно порушені встановлені чинним законодавством правила, у звязку з чим Акт перевірки містить значну кількість необґрунтованих та однобічних висновків перевіряючих, а також помилок, неточностей та перекручувань фактичних обставин. Окрім того, Відповідачем було порушено визначену законодавством процедуру розгляду заперечень платника податків на Акт перевірки, чим Позивача фактично було позбавлено можливості брати участь у розгляді Відповідачем поданих ним заперечень та особисто викладати свої аргументи щодо необґрунтованості, неправомірності та некоректності тих чи інших висновків, зроблених Відповідачем в Акті перевірки.

Акт перевірки містить значну кількість необґрунтованих та однобічних висновків, тверджень та припущень перевіряючих, а також помилок, неточностей та перекручувань фактичних обставин, які спрямовані на донарахування податкових зобовязань позивача. Деякі з таких порушень були враховані відповідачем під час розгляду первинної скарги. Водночас, наявність окремих з них не була взята до уваги при прийнятті Рішення про результати розгляду первинної скарги та, відповідно, при винесені оскаржуваних Податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідачем всупереч вимогам закону не вмотивовано не взято до уваги та проігноровано надані позивачем належні докази фактичного отримання робіт з очистки силосів та виконання інших будівельних робіт, зокрема, відповідні первинні документи, а також результати фактичного обстеження відповідного обладнання, а перевагу надано субєктивним припущенням.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги позивачеві було відмовлено у задоволенні окремих його вимог, викладених у первинній скарзі. Разом з тим, Рішення про результати розгляду первинної скарги не містить мотивації для відмови у такому задоволенні. Так, вказане Рішення не містить результатів дослідження матеріалів скарги позивача та доказів, на яких ґрунтуються висновки відповідача, зроблені за результатами такого дослідження. З огляду на зазначене, Рішення про результати розгляду первинної скаргине відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, відповідачем не було надано позивачеві вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги останнього. Відповідно, первинна скарга позивача вважається повністю задоволеною. З огляду на це, відповідач не мав правових підстав для винесення податкових повідомлень-рішень №0001852342/1, №0001862342/1, а отже вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Позовні вимоги, викладені у даній позовній заяві є повязаними та повинні розглядатися в рамках одного провадження. При цьому необхідно враховувати, що розгляд зазначених позовних вимог в одному провадженні буде мати наслідком значну процесуальну економію та призведе до скорочення часу їх розгляду та документарного оформлення.

Беручи до уваги, що позивач отримав оскаржувані податкові повідомлення-рішення 05.01.2011р., а також те, що позивач скористався своїм правом оскаржити податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши відповідну скаргу до Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області14.01.2011р., та отримав рішення за результатами розгляду такої скарги 25.02.2011р., можна зробити висновок, що позивач може звернутися з позовом до адміністративного суду до 17.02.2014року.

Просить у позові №16-551 від 07.03.2011 року, посилаючись на Закони України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ПК України, КАС України, скасувати податкові повідомлення-рішення Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції №0001852342/1 від31.12.2010року і №0001862342/1 від31.12.2010року.

У суді представники позивача позовні вимоги підтримали, покликаючись на ті ж докази, що у позовній заяві та письмових поясненнях наданих суду, при цьому у наданих 14.04.2011 року і підтверджених у суді письмових поясненнях ствердили, що не оспорюють фактів: заниження прибутку на 93 гривень по взаємовідносинах з ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД"; порушення при визначені суми доходів від продажу товарів, що відображається у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 152050 гривень; порушення при визначені суми доходів від продажу товарів, що відображається у рядку 01.6 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 11766 гривень; порушення при визначені суми витрат від продажу товарів, що відображається у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 18463 гривень; порушення при визначені суми податків, що відображається у рядку 04.6 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 1020 гривень; порушення при визначені суми доходів від продажу товарів, що відображається у рядку 04.13 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 2758 гривень; не нарахування податкового зобов" вязання в сумі 72 гривень по операціях з надання пслуг по зберіганню вугілля для ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", тобто фактично в цій частині визнали законність податкових зобов"язань визначених відповідачем.

Представники відповідача позов не визнали, про що подали письмові заперечення і пояснення, які підтвердили у суді.

У суді свідок ОСОБА_1 ствердила, що приймала участь у перевірці позивача, висновки якої зафіксовані у Акті перевірки, які вона повністю підтверджує.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що по договорах підряду з МПП "Гермес С" і ВАТ "УБ ХАЕС" вони виконали всі роботи, про що оформлені відповідні документи, тобто не має жодних сумнівів у реальності факту виконаних робіт. Під час виконання робіт у позивача були взаємовідносини тільки з підрядниками.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши доказаи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Сторони не оспорюють фактів: реального (фактичного) виконання робіт по договорах підряду з МПП "Гермес С" і ВАТ "УБ ХАЕС" останніми (виконання робіт з очистки силосів; спорудження трансформаторної підстанції) у яких субпідрядником було ТОВ«С.Дж.Р.Груп» та їх оплату підряднику; обсяги поставок вугілля і їх оплату у 2009 році ТОВ "Донпромхолдинг"; заниження прибутку на 93 гривень по взаємовідносинах з ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД"; порушення при визначені суми доходів від продажу товарів, що відображається у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 152050 гривень; порушення при визначені суми доходів від продажу товарів, що відображається у рядку 01.6 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 11766 гривень; порушення при визначені суми витрат від продажу товарів, що відображається у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 18463 гривень; порушення при визначені суми податків, що відображається у рядку 04.6 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 1020 гривень; порушення при визначені суми доходів від продажу товарів, що відображається у рядку 04.13 Декларації з податку на прибуток підприємства за даними акту перевірки та платника на суму 2758 гривень; не нарахування податкового зобов" вязання в сумі 72 гривень по операціях з надання пслуг по зберіганню вугілля для ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД"; розмір відшкодованого ПДВ у 2009-10 роках на суму 447356 гривень, тому суд вважає, що згідно ч.3 ст.72 КАС України це не потребує доказування, адже сторони проти цього не заперечують і в суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання і це підтверджено доказами, які перевірено судом.

Податковим повідомленням-рішенням №0001852342/1 від 31.12.2010року на підставі встановленого порушення п.п.4.1.1 п.4.1, п.4.2 ст.4, п.5.1, п.5.2, п.5.3, п.5.4, п.5.5, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п..п.7.3.3 п.7.3 ст.7, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі у розмірі 169852 гривень - основний платіж та 39056 гривень штрафних (фінансових) санкцій, а податковим повідомленням-рішенням №0001862342/1 від 31.12.2010року встановлено порушення п.1.4, п.1.8 ст.1, п.п.3.1.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 5472714 гривень і визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 447356 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 223678 гривень.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001852342/1 від 31.12.2010року, то на думку суду, воно підлягає частковому скасуванню з урахуванням визнання позивачем правильності визначення йому податкового зобов"язання по податку на прибуток, що не оспорюється сторонами і підтвержено доказами перевіреними судом на суму 147184 гривень (93 грн. + 152050 грн. + 11766 грн. - 18463 грн. - 1020 грн. + 2758 грн.), тобто підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення на суму 22668 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями повністю, тому податкове повідомлення - рішення щодо основного платежу на суму 147184 гривень не підлягає скасуванню.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До цього висновку суд приходить, так як вважає, що позивач не завищував валові витрати на суму 90671 гривень по операціях згідно договору підряду з МПП "Гермес С", який будучи підрядником мав право залучати субпідрядників. Не ставлячи під сумнів фіктивність ТОВ«С.Дж.Р.Груп», про що свідчить факти: порушення 27.09.2010 року кримінальної справи відносно директора товариства ОСОБА_3 за ст.205 ч.2 КК України, протокол його допиту від 18.08.2010 року, слідство по якій вже триває близько 6-ти місяців ( лист ВПМ Кам"янець-Подільської ОДПІ №1299\26-002\09 від 14.04.2011 року), при встановленому факті фактичного виконання робіт підрядником з МПП "Гермес С" для позивача і їх оплаті та інших документах наданих суду, що не заперечується сторонами і підтвержується доказами, позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії яких не вчиняв. Тобто, позивач не порушував Закон, а це зробили МПП "Гермес С" і ТОВ«С.Дж.Р.Груп», які повинні відповідати за вчинене в тому числі і за порушення податкового законодавства у випадку встановлення цього. Відповідач не встановив порушення позивачем вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", але бездоказово вважає, що позивач безпідставно відніс до валових витрат, витрати, які не підтверджені документами, чому суд дає критичну оцінку, адже є відповідний договір, акти приймання виконаних робіт і їх оплата, які надані суду, які не викликають сумнівів. Крім цього, з урахуванням часткового скасування суми основного платежу у цьому випадку у суді не можливо визначити суму штрафної (фінансової) санкції, так як суд не повинен підміняти податковий орган до компетенції якого це відноситься, тому підлягає скасуванню рішення також в частині штрафної (фінансової) санкції у розмірі 39056 гривень.

Податкове повідомлення-рішення №0001862342/1 від 31.12.2010року підлягає скасуванню повністю на підставі наступного.

Податковий кредит - сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов"язання звітного періоду, відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплаті товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв"язку з прибанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Оцінку взаємовідносин позивача по договорах підряду з МПП "Гермес С" та ВАТ УБ ХАЕС" у яких субпідрядником було ТОВ«С.Дж.Р.Груп» (очистка силосів і будівництво підстанції) судом вже було дано вище, що відповідно вказує на правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту 168134 гривень ПДВ.

Згідно довідки позивача №8-916 від 30.03.2011 року за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року на ВАТ "Подільський цемент" від ТОВ "Донпромхолдинг" поступило вугілля в кількості 224885,83 т на загальну суму 134108840,16 гривень.

Щодо законності віднесення до податкового кредиту позивача, сум нарахованих у зв"язку із придбанням вугілля у ТОВ "Донпромхолдинг" у липні 2009 року у розмірі 188605 гривень і листопаді 2009 року у розмірі 44780,68 гривень, суд вважає, що ці суми правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту, адже він сформований на підставі належно оформлених податкових накладних, факт поставки вугілля і його обсяги та оплата сторонами не оспорюється, що також підтвержується залізничними накладними на маршрут або групу вагонів, розхідими накладними, актами прийому - передачі, прихідними ордерами, які надані позивачем і є в матеріалах справи. Суд погоджується з позивачем, що при таких значних обсягах поставок вугілля, транспортування якого здійснювалося залізничним транспортом, не можна вважати датою відправки вугілля, тільки дату залізничної накладної, так як позивач отримавши вугілля із складу поставщика, передавав його залізниці, яка формувала вагони і здійснювала їх доставку, тому і виникає не значна різниця з датою податкових накладних. Крім цього, необхідно рахувувати, що окремі партії вугілля, які відправлялися в кінці місяця прибували у пункт призначення в наступному, що жодним чином не свідчить про порушення позивачем Закону, адже ця обставина є об"єктивною. Тобто, суд вважає, що отримані в липні та листопаді 2009 році податкові накладні від ТОВ "Донпромхолдинг", які належно відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у липні та листопаді 2009 року, дають право позивачу віднести суми цих накладних до податкового кредиту за ці податкові періоди. Не правильним на думку суду є також висновок податкового органу про те, що позивач у період з липня по листопад 2009 року відносив суми ПДВ до податкового кредиту на загальну суму 185424,11 гривень по податковим накладним, які не відповідають чинному законодавству, адже ці накладні відповідають п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і також спростовується вищенаведеним і п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Правомірність декларування позивачем бюджетного відшкодування у сумі 4885698 гривень підтверджується, як вищенаведеним і тим, що відповідач у цю суму включає суми, які ставить під сумнів, тільки з підстави не дослідження по ланцюгах постачання за рахунок яких сформовано податковий кредит позивачем, відповідно до письмового пояснення №6236\10\10-013 від 29.03.2011 року, підтвердженого в суді. Цьому висновку суд дає критичну оцінку, адже саме це не свідчить, про порушення позивачем Закону. Більше цього, стосовно ТОВ "Фонд-2", яке є виробником, підтверджено податковий кредит на суму 1423333,33 гривень, але відповідач включає цю суму у податкове повідомлення - рішення, як завищену до відшкодування, але чому це робить не може пояснити навіть суду. Крім цього, з наданих суду запитів відповідача до інших податкових органів вбачається, що не має практично жодного результату, адже на протязі вже більше 1-го року отримано відповіді: "підприємство відмовляється надати постачальників"; "відсутнє за юридичною адресою"; "акт про не можливість проведення перевірки" і таке інше, або не має жодних відповідей. Таким чином, суд вважає з урахуванням вимог пунктів 1.5 - 1.8 ст.1, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що порушення допущені окремими постачальниками у ланцюгу постачання вугілля не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, якщо платником виконуються всі передбачені законом умови для отримання відповідного відшкодування, що встановлено судом у цьому випадку. Платники податку, визначені у пункті 10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону.

Суд вважає, що наслідком невідповідності частини рішення суб"єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, що є у даному випадку, є визнання цього акту частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремити) та що без неї оспорюваний акт в інших частинах на втрачає свою цілісність, значення. У податковому повідомленні-рішенні №0001862342/1 від 31.12.2010року знайшло своє підтверження тільки податкове зобов"язання на суму 72 гривні по операціях з надання послуг по зберігання вугілля для ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", що на думку суду, зважаючи на її величину, велику кількість взаємовідносин по яких прийнято рішення податковим органом, можливого кінцевого дослідження по ланцюгах постачання, якщо відповідач має намір підтвердити чи спростувати свої висновки по Акту перевірки і що суд не повинен підміняти податковий орган у визначенні податкового зобов"язання і штрафних (фінансових) санкцій, приймаючи інше рішення і цю частину не можна ідентифікувати в суді, приходить до висновку, про скасування цього податкового повідомлення-рішення в цілому.

Щодо висновку позивача, про допущені відповідачем порушення, при складанні Акту перевірки і розгляду його заперечень, прийнятті Рішення про результати розгляду скарги, то судом не встановлено порушень Закону, адже акт оформлений з дотримання вимог Порядку результатів невиїздних документальних, виїздних планових та позапланових перевірок дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року і рішення податковим органом прийняті відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а їх зміст це оціночне поняття. Крім цього, висновки цих документів податкового органу не позбавили права позивача оскаржити рішення відповідача, які прийняті на підставі цих документів, що відповідає вимогам Закону.

Також, суд погоджується з позивачем, про не порушення ним строку звернення до суду, вначених ст.99 КАС України, що крім цього не ставиться під сумнів відповідачем, так як це є очевидним.

Частинами 1-2 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, частково довів що діяв в межах Закону, тому з урахуванням вищенаведеного позов підлягає частковому задоволенню і це підтверджено доказами, які перевірено судом.

На підставі викладеного, керуючись Законами України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99,122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0001862342/1 від 31.12.2010 року.

Податкове повідомлення-рішення № 0001852342/1 від 31.12.2010 року скасувати частково на суму 22668 гривень за основним платежем і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 39056 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 23.05.2011 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання чи проголошення.

< виготовлено ><Дата виготовлення >

Постанова не набрала законної сили. <Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/< Суддя >

"Згідно з оригіналом" СуддяА.І. Петричкович