Постанова № 21079851, 25.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 січня 2012 р. № 2-а- 16395/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

При секретарі Воронові М.А.

За участі сторін:

представника позивача Гальцової І.В.

представників відповідача Іщук Л.М., Іванова О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський лікеро-горілчаний завод плюс»до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський лікеро-горілчаний завод плюс», звернувся до суду з позовом до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001542311 від 27.04.2011 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість у розмірі 6472,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1618,0 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що фахівцями Чугуївської обєднаної Державної податкової інспекції Харківської області була проведена позапланова невиїзна документальної перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ПП «Тавріяагроойл-Плюс»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 290/2311/32500414 від 12.04.2011 року.

У цьому акті було зафіксовано, що позивач припустився порушень законодавства, а саме: ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п.п. 7.2.3 п.7.2 , п.п.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки воно занизило податкові зобов'язання з ПДВ.

27.04.2011 року Чугуївською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0001542311 від 27.04.2011 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість у розмірі 6472,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1618,0 грн.

Позивач вважає дане податкове повідомлення рішення Чугуївської ОДПІ незаконним та необґрунтованим і просить його скасувати в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити, надавши суду свої письмові заперечення та зазначили, що податкове повідомлення рішення повністю відповідає вимогам діючого податкового законодавства, є обґрунтованим та законним.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський лікеро-горілчаний завод плюс»перебуває на податковому обліку у Чугуївській ОДПІ Харківської області.

Фахівцями Чугуївської обєднаної Державної податкової інспекції Харківської області була проведена позапланова невиїзна документальної перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ПП «Тавріяагроойл-Плюс»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 290/2311/32500414 від 12.04.2011 року.

У цьому акті було зафіксовано, що позивач припустився порушень законодавства, а саме: ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п.п. 7.2.3 п.7.2 , п.п.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки воно занизило податкові зобов'язання з ПДВ.

27.04.2011 року Чугуївською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0001542311 від 27.04.2011 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість у розмірі 6472,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1618,0 грн.

Судом в судовому засіданні також встановлено, що підставою для проведення перевірки позивача став акт ДПІ у Приазовському районі Запорізької області від 15.03.2011 року № 44/23/37050921 невиїзної документальної перевірки ПП «Тавріяагроойл-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року.

Підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є той факт, що при проведенні перевірки встановлено, що підприємство - позивач та ПП «Тавріяагроойл-Плюс», з яким позивач мав правові відносини, уклали договір в усній формі. На підставі вказаного, Чугуївська ОДПІ дійшла висновку, що господарські операції, зазначені в податкових накладних не відбулись, а тому у ТОВ «ХЛГЗ- плюс»нема підстав для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до Чугуївської ОДПІ були надані письмові пояснення із документальним підтвердженням підстав для формування податкового кредиту, а саме: податкові накладні, виписки по рахунках, акти приймання-передачі основних засобів, рахунки та ін.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні були надані для перевірки фахівцям Чугуївської ОДПІ та відповідають всім вимогам законодавства.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Відтак, суд приходить до висновку, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та отримання податкових накладних від контрагенту.

Щодо твердження відповідача про некчемність угоди між позивачем та ПП «Тавріяагроойл-Плюс», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що сторонами в момент вчинення правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України.

Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: ПП «Тавріяагроойл-Плюс»передав товар, позивач прийняв його та сплатив за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, фактично отриманий повний обсяг товару та проведена його повна оплата. Підприємство в ціні товару сплатило у тому рахунку ПДВ. Підприємство-позивач належним чином виконало свої зобовязання не лише перед ПП «Тавріяагроойл- Плюс», а і у частині виконання податкового законодавства України. Всі окремі господарські операції, що проводилися в рамках укладеного з ПП «Тавріяагроойл-Плюс»договору оформлені згідно вимог чинного законодавства, всі податки по таким операціям сплачені у належному розмірі у передбачені Законом строки.

Суд вказує, що відповідно до статті 215 Цивільного кодекс України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам .суспільства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона держала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Матеріалами справи підтверджено, що укладений між позивачем та ПП «Тавріяагроойл»та фактично виконаний господарський договір зазначених вимог не порушує, а в Акті відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказаний правочин суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вказує, що позивач відніс до складу податкового кредиту вказані і суми законно та обґрунтовано, на підставі належним чином оформлених документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, з урахуванням фактичної сплати ПДВ до бюджету в ціні придбаних товарів.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Жодним нормативним актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухваленого відповідачем податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

Отже, твердження відповідача щодо нікчемності зазначеного договору поставки, укладеного між позивачем та ПП «Тавріяагроойл-Плюс», ґрунтуються лише на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагента - ПП «Тавріяагроойл-Плюс»», відповідальність за правильність та достовірність складання якої позивач не несе, а тому висновки щодо порушення позивачем законодавства не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Так якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит зПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також встановлено, що в акті перевірки податкова посилається на той факт, що контрагент на момент проведення перевірки за юридичною адресою не знаходився, що підтверджується Актами ДПІ.

Суд зазначає, що дані Акти не можна вважати підставою для будь-яких тверджень до акту перевірки так як відповідні відомості до ЄДРПОУ не вносилися.

Чинним законодавством України встановлено поняття місцезнаходження юридичної особи, яке закріплене статтею 93 Цивільного кодексу України. Так, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Згідно з вимогами цивільного законодавства до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження. органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський лікеро-горілчаний завод плюс» до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області від 27.04.2011 року №0001542311.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський лікеро-горілчаний завод плюс»понесені ним судові витрати в розмірі 28 грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 26 січня 2012 року.

Суддя А.В. Зінченко