Постанова № 21079850, 25.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25.01.2012р. справа № 2а- 64/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Сердюк О.О.,

відповідача - Дуброва К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Харківської торгово-промислової палати

до ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова

проскасування рішення, - встановив:

Позивач, Харківська торгово-промислова палата, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 3-7), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова, №0000411540 від 01.08.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Софтлайн Інтернешнл», оскільки за даними операціями товар (програмне забезпечення) був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками проведеної ДПІ у Печерському районі м. Харкова перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ «Софтлайн Інтернешнл»- було встановлено факт нікчемності всіх правочинів, вчинених даним субєктом господарювання. Даного висновку згідно з законом є достатньо для судження про порушення Харківською торгово-промисловою палатою вимог Закону України «Про ПДВ». При цьому, в дослідженні інших документів потреби немає. Показники господарських операцій, що були проведені в межах нікчемних правочинів, не можуть бути відображені в податковому обліку з податку на додану вартість, так як нікчемний правочин в силу ст.216 ЦК України не створює жодних юридичних наслідків. У порушення наведеного правила, платник податків відніс складену ТОВ «Софтлайн Інтернешнл»податкову накладну на збільшення податкового кредиту з ПДВ, чим скоїв порушення п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ». У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги і доводи заперечень проти позову, просила суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріаламис прави судом встановлено, що позивач, Харківська торгово-промислова палата, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 02944768, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (а.с. 52-55).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

17.06.2011 р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка Харківської торгово-промислової палати (ідентифікаційний код - 2944768) з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 р.

Результати перевірки оформлені актом від 17.06.2011 р. №989/15-210/02944763 (а.с. 9-19).

01.08.2011р. з посиланням на даний акт ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000411540 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2.219,69 грн. (основний платіж 1.775,75 грн., штрафні (фінансові санкції) 443,94 грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 17.06.2011 р. №989/15-210/02944763 судження субєкта владних повноважень про порушення Харківською торгово-промисловою палатою п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: завищення сум податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Софтлайн Інтернешнл" за рахунок формування податкового кредиту по господарським операціям за нікчемним правочином.

За матеріалами справи судом встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого субєкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки про нікчемність усіх правочинів ТОВ «Софтлайн Інтернешнл»з контрагентами, викладені в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.03.2011 р. №197/23-9/31991602 (а.с. 131-139).

Жодних інших мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених субєктом владних повноважень в акті від 17.06.2011 р. №989/15-210/02944763, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що у грудні 2010 р. між позивачем, Харківською торгово-промисловою палатою (в якості покупця), та ТОВ "Софтлайн Інтернешнл" (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин шляхом обміну документами: рахунком №МАЧ02819 від 09.12.2010 р., податковою накладною №3298 від 13.12.2010 р., видатковою накладною №СІ-0003226 від 20.12.2010 р., предметом якого є купівля-продаж програмного забезпечення OfficeStd 2010 RUS OLPA Gov в кількості 5 примірників на загальну суму 10.654,50 грн.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 23, 25-27, 52-54), за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ (а.с. 29, 56).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Софтлайн Інтернешнл»податкова накладна №3298 від 13.12.2010 р. на загальну суму 10.654,50 грн. (у т.ч. ПДВ 1.775,75 грн) (а.с. 24), видаткова накладна №СІ-0003226 від 20.12.2010 р. на загальну суму 10.654,50 грн. (у т.ч. ПДВ 1.775,75 грн.) (а.с. 33), рахунок №МАЧ02819 від 09.12.2010 р. на загальну суму 10.654,50 грн. (у т.ч. ПДВ 1.775,75 грн.) (а.с 32).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, а саме: платіжним дорученням №1826 від 13.12.2010р. на суму 10.654,50 грн. (а.с. 36), що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобовязань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд встановив, що обєктом купівлі-продажу у спірних правовідносинах є програмне забезпечення, що не передбачає приймання-передачу предметів у матеріальній формі. Факт набуття позивачем права на використання програмного забезпечення підтверджується наявною у матеріалах справи ліцензією на завантаження 5 копій зазначеного програмного продукту з мережі Інтернет (а.с. 34). Відтак, довід відповідача про відсутність доказів транспортування товару у спірних правовідносинах з підстав неподання до перевірки товарно-транспортних накладних визнається судом неспроможним.

На підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надані до суду довідка про кількість компютеризованих робочих місць у Харківській торгово-промисловій палаті (а.с. 110), акти введення в господарський оборот обєкта права інтелектуальної власності OfficeStd 2010 RUS OLPA Gov (а.с. 111-115), інвентарні картки обліку обєкта інтелектуальної власності OfficeStd 2010 RUS OLPA Gov №1305, 1305/01, 1305/02, 1305/03, 1305/04 (а.с. 116-121).

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ у Печерському районі міста Києва за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача ТОВ "Софтлайн Інтернешнл", акту від 14.03.2011 р. №197/23-9/31991602.

Втім суд відмічає, що дані обставини, з огляду на положення Податкового кодексу України, не є достатніми підставами для висновку контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту з ПДВ.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обовязковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окрім того, на виконання вимог ст.11 КАС України стосовно офіційного зясування всіх обставин у справі судом була витребувана від позивача Довідка та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відносно ТОВ "Софтлайн-Інтернешнл" (а.с. 25-27,127-129). Оглянувши надані позивачем довідку та витяг, суд відмічає відсутність записів щодо непідтвердження відомостей про місцезнаходження згаданого субєкта за адресою та записів щодо відсутності юридичної осіби за місцезнаходженням.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності Харківської торгово-промислової палати. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення Харківською торгово-промисловою палатою п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення закону при справлянні ПДВ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Харківської торгово-промислової палати до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова №0000411540 від 01.08.2011 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26.01.2012р.

Суддя Сліденко А.В.