Постанова № 21077749, 20.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9173/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Кононенко А.С.,

за участю:

представника позивача -Голобородька О.П.,

представника відповідача - Щурика О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Самміт - Кременчук "до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Самміт - Кременчук " (надалі- позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі- відповідач)про скасування податкового повідомлення-рішення №0004572301/1592 від 11.05.2011 року, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 11 315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 828,75 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на незгоду із висновками податкового органу, зафіксованими в акті перевірки від 14.04.2011 №2220/23-209/31622690, яким встановлено порушення п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1, п.7.5 ст7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 11 315,00 грн. у звязку із завищенням податкового кредиту через включення до його складу у вказаному податковому періоді результатів господарських операцій із ТОВ «Серафім Стар». Зазначали, що підприємством не було допущено вказаних порушень, оскільки всі господарські операції із даним контрагентом мали реальний характер, оформлені необхідними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків перевірки з огляду на надану ДПІ у Печерському районі м. Києва інформацію по контрагенту позивача ТОВ «Серафім Стар», що останній здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Самміт - Кременчук" (ідентифікаційний код юридичної особи 31622690) зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 10.09.2001 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи замінено 07.12.2010 серії А01 №360430 (а.с.84).

Позивач перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції, взятий на податковий облік за № 6059 від 17.09.2001, та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.10.2001 з індивідуальним податковим номером 316226916039, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом №100337182 (а.с.86).

Згідно довідки АБ № 396283, виданої 28.01.2001 Головним управлінням статистики у Полтавській області, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 52.47.0 - роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярськими товарами; 51.47.2 - оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям; 64.12.0 - кур'єрська діяльність; 74.40.0 - рекламна діяльність (а.с.85).

У термін з 11.04.2011 року по 14.04.2011 року на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 11.04.2011 року №1832 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ, була проведена невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Самміт- Кременчук” з питань взаємовідносин з ТОВ “Серафім Стар” за період з 26.05.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.04.2011 № 2220/23-209/31622690, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 11315,00 грн.

До таких висновків перевіряючі дійшли у звязку з наступним.

Так, перевіркою встановлено, що у перевіряємий період ТОВ “Самміт - Кременчук” мало взаємовідносини із ТОВ “Серафім Стар”.

Договори на поставку товарів між позивачем та ТОВ «Серафім Стар»у письмовому вигляді не укладалися.

Як пояснив представник позивача в ході судового розгляду, що ТОВ «Самміт Кременчук»із вказаним контрагентом було укладено усну угоду на поставку товарів (обкладинки, внутрішні сторінки, скреплення), що не суперечить нормам цивільного та господарського права, на виконання якої останнім було здійснено поставку замовлених товарів у березні та у травні 2010 року, що оформлено необхідними первинним документами та податковими накладними:

- видаткова накладна від 30.03.2010 № 033006 (за поставку товару - обкладинки, внутрішні сторінки, скреплення) на загальну суму 36921,00 грн., в т.ч. ПДВ -6153,50 грн. (а.с.30) та податкова накладна від 30.03.2010 № 033006 на загальну суму 36921,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6153,00 грн. (а.с.27), що була оплачена платіжним дорученням від 27.05.2010 №33 на суму 30966,00 грн. (а.с.31);

- видаткова накладна від 27.05.2010 №052710 (за поставку товару- обкладинки, внутрішні сторінки, скреплення) на загальну суму 30966,00 грн., в т.ч. ПДВ- 5161,00 грн. (а.с.29) та податкова накладна від 27.05.2010 № 052710 на загальну суму 30966,00 грн., в т.ч. ПДВ- 5161,00 грн. (а.с.28), що була оплачена платіжним дорученням від 12.05.2010 № 11 на суму 36921,00 грн. (а.с.32).

За результатами вищевказаних господарських операцій позивачем було сформовано податковий кредит у травні 2010 року на суму 11315 грн., що підтверджується додатком № 5 до декларації з податку на прибуток за травень 2010 року від 21.06.2010 № 9002296534.

Однак, враховуючи висновки акту від 21.02.2011 № 103/23-10/36521202 документальної невиїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Серафім Стар»вимог податкового законодавства за період з 26.05.2009 по 31.12.2010, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва та направленого Кременчуцькій ОДПІ в порядку взаємодії між податковими органами, відповідач дійшов висновку про відсутність права у ТОВ “Самміт - Кременчук” на формування податкового кредиту за результатами вищевказаних господарських операцій.

Зокрема, згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ТОВ «Серафім Стар»не подає податкову звітність з березня 2010 року, тобто не відображає результати своєї господарської діяльності. Вказана юридична особа відсутня за місцезнаходженням, стан платника згідно баз АІС Податки 14 «визнано банкрутом». Згідно аналізу раніше поданої податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також іншого устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до протоколу допиту від 28.09.2010, отриманого ст. о/у по ОВД ГПМ ДПА України, ОСОБА_1. - директор ТОВ «Серафім Стар»пояснив, що зареєстрував підприємство на своє імя за винагороду, ніякого відношення до діяльності підприємства не має, податкову звітність не підписував та не подавав до податкового органу.

З огляду на викладене, ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконували свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

За висновками перевірки Кременчуцької ОДПІ, взаємовідносини між позивачем та ТОВ “Серафім Стар” не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення- рішення від 11.05.2011 №0004572301/1592, яким позивачу було донараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 11315,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2828,75 грн. (а.с.97).

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 13.06.2011 №1930/10/25-016 (а.с. 22 26) та рішенням Державної податкової служби України від 23.09.2011 №1995/6/10-2115 (а.с.20-21) скарга була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення рішення без змін.

Не погодившись із такими рішеннями та висновками позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічна позиція висловлена також Верховним Судом України у справах, повязаних з визначенням податкових зобовязань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність зясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття “господарська операція”(бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути обєктом оподаткування.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Перевіряючи реальність здійснення вищевказаної господарської операції та наявності змін у структурі активів позивача та його контрагента за результатами даної операції судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 18 Порядку оформлення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши видаткові накладні та податкові накладні, а також прибуткові накладні, судом встановлено, що вони за своїми ознаками не відповідають наведеному у статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначенню первинного документа, оскільки не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На вимогу суду, в звязку з чим розгляд по справі відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, місця поставки і зберігання товарів від ТОВ "Серафім Стар", а також зв'язок з господарською діяльністю позивача, представником позивача суду не надана.

Суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Як пояснив представник позивача в ході судового засідання, поставка товару здійснювалася ТОВ "Серафім Стар" разом з тим, жодних документів на підтвердження цього факту суду не надано.

При цьому суд враховує той факт, що контрагент позивача знаходиться в м. Київ, що ставить під сумнів наявність економічної обґрунтованості придбання позивачем вказаних товарів у ТОВ "Серафім Стар".

Не надано також і документів щодо руху вищевказаного товару, отриманого від ТОВ "Серафім Стар", оприбуткування його на складі позивача, зокрема, книги складського обліку або ж роздруківок з ком'ютеризованої програми обліку товарів на складі, якими б підтверджувалося надходження зазначеного товару на склад.

Окрім того, на питання суду у який спосіб позивачем були використані у власній господарській діяльності придбані у ТОВ “Серафім Стар” товари за вказаним договором позивач надав суду акти на списання обкладинок, внутрішних сторінок та скреплень, які, за висновком суду, не є беззаперечними доказами фактичного використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, оскільки інших доказів, які б свідчили про фактичне отримання позивачем результатів від своєї безпосередньої господарської діяльності з використанням цих обкладинок, внутрішних сторінок та скреплень суду не надано. До того ж через відсутність ідентифікуючих ознак товарів неможливо співставити придбані позивачем товари зі списаними товарами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними первинними документами та не надано доказів щодо реального отримання товарів саме від ТОВ “Серафім Стар” та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: товарнотранспортні накладні, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити причинно-наслідкові зв'язки фактичного отримання товару від вказаного контрагента, місця відвантаження товару, осіб, які були відповідальними за отримання вказаного товару, суд дійшов висновку про непідтвердження рельності проведення господарських операцій, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути обєктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинні довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

З огляду на встановлені перевіркою порушення позивачем, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 11315,00 грн. та правомірно винесено податкове повідомлення- рішення від 11.05.2011 року №0004572301/1592, яким позивачу було донараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 11315,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2828,75 грн.

Отже, адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю " Самміт - Кременчук " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько