Постанова № 21077648, 23.01.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8155/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання Легенченко О.А.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1, за довіреністю

представника відповідача ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Краз»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0002192301, №0002202301, №0002212301 від 10.10.2011року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Краз»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0002192301, №0002202301, №0002212301 від 10.10.2011року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на підставі акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року від 26 вересня 2011 року № 4202/23-1/30587032, Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення рішення №0002192301 від 10.10.2011 року про донарахування податку на прибуток в сумі 415554 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103889 грн., №0002202301 від 10.10.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 4869906 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1217477 грн. та №0002212301 від 10.10.2011року про донарахування збору за використання місцевої символіки в сумі 37173, 5 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9293, 4 грн.

Позивач не згоден з винесеними податковими повідомленнями рішеннями, посилаючись на незаконність та необґрунтованість висновків перевіряючих у акті перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав вказаний позов необґрунтованим, а вимоги безпідставними, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (а.с.86-90, т.2, 140, т.2) та просив відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Підприємство «Одеса-Краз»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою та знаходиться на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси.

Відповідно до довідки АА № 498087 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «Одеса-Краз»за КВЕД-2010 є надання послуг перевезення речей (переїзду), підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с. 174, т.2).

Судом встановлено, що на підставі наказу від 05.09.2011 року № 1770 (а.с. 139, т.2) та відповідних направлень, фахівцями Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка Підприємства «Одеса-Краз»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої був складений та підписаний акт від 26 вересня 2011 року № 4202/23-1/30587032 (а.с. 11-49, т.1).

Вказаним актом перевірки зафіксовано, що по рахункам № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за 2009-2011 роки у підприємства позивача станом на 31.03.2011 року обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 1662215 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Альфа-трейд-ком». Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, вказаного субєкта господарювання знято з обліку 21.03.2011 року. Тому, на думку перевіряючих, вказана кредиторська заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою, що повинно включатися до валового доходу підприємства. У звязку з цим, перевіряючими встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 415554 грн.

Також вказаним актом перевірки зафіксовано завищення підприємством позивача податкового кредиту в сумі 4869906 грн. у період липень 2010 року по березень 2011 року. До такого висновку перевіряючи прийшли, виходячи із актів перевірки щодо визнання угод «нікчемними», які надійшли на адресу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси з інших ДПІ, а саме: довідка № 1133 від 04.04.2011 року ДПІ у Київському районі м. Донецьк про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автобудсервіс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року (а.с. 142-146, т.2), акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.03.2011 року № 296/23-513/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у грудні 2010 року (а.с. 147-159, т.2), акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року № 580/23-5/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень листопад 2010 року (а.с. 160-173, т.2), у яких зроблено висновок, що угоди вищезазначених підприємств мають ознаки нікчемності.

Перевіряючими зафіксовано, що згідно наданих на перевірку документів, у перевіреному періоді підприємство позивача отримало послуги, матеріали від підприємств, по яких визнано правочини «нікчемними»на загальну суму 10670719 грн., в тому числі ПДВ 1778453 грн., на що отримано накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні, сума ПДВ яких включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Також перевіряючими зафіксовано, що на час проведення перевірки ПП «Одеська будівельна компанія»має стан до Єдиного державного реєстру внесений запис про відсутність підтвердження відомостей, кількісний склад працівників 6 осіб, згідно даних декларації з податку на прибуток за 2010 рік основні фонди підприємства відсутні; ТОВ «Автобудсервіс-7»визнано банкрутом, працівники на підприємстві відсутні. В ході проведення аналізу вищезазначених підприємств, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, перевіряючи прийшли до висновку, що підприємство позивача безпідставно сформувало податковий кредит за рахунок сум ПДВ за податковими накладними, виданими вказаними підприємствами.

Також шляхом відпрацювання розбіжностей між сумою податкового зобовязання контрагента-постачальника та податкового кредиту контрагента-покупця з податку на додану вартість відповідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, перевіряючими встановлено завищення підприємством позивача податку на додану вартість в сумі 3091453 грн. за період липень 2010 року березень 2011 року. Так, встановлені наступні розбіжності: липень 2010 року у сумі 277036 грн. по податковому кредиту з контрагентом ТОВ «Альфа-трейд-ком», стан 16 (припинено), на підприємстві був 1 працівник; серпень 2010 року в сумі 855302 грн. з ТОВ «Вінндекс», стан 14 (визнано банкрутом), на підприємстві 1 працівник; вересень 2010 року в сумі 509567 грн. з ТОВ «Промтексс»стан 12 (припинено, але не знято з обліку), на підприємстві був 1 працівник; грудень 2010 року в сумі 818975 грн. з ТОВ «Вектра Дон», стан 12 (припинено, але не знято з обліку), на підприємстві відсутні працівники; лютий 2011 року в сумі 183475 грн. з ПП «Одеська будівельна компанія», стан до ЄДР внесений запис про відсутність підтвердження відомостей, 6 працівників, відсутні основні фонди; березень 2011 року в сумі 447098 грн. з ПП «Дана Даблью»стан 23 (місцезнаходження не встановлено), на підприємстві 1 особа. Підтвердити законність операцій з даними контрагентами не має можливості, оскільки вони мають стан відмінний від «0», тому підприємством позивача віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, по яких неможливо довести використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства у загальній сумі 3091453 грн.

В результаті допущених порушень, на думку перевіряючих, позивачем було занижено податок на додану вартість в сумі 4869906 грн.

Також перевіряючими встановлено заниження підприємством позивача збору за право використання місцевої символіки у сумі 37173, 48 грн., в тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 6,39 грн., за 3 квартал 2010 року 9460, 03 грн., за 4 квартал 2010 року 16175, 35 грн., за 1 квартал 2011 року 4895, 94 грн., у звязку з тим, що підприємство позивача з комерційною метою у своїй назві використовує символіку назву міста Одеси.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення рішення №0002192301 від 10.10.2011 року про донарахування податку на прибуток в сумі 415554 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103889 грн. (а.с. 50, т.1), №0002202301 від 10.10.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 4869906 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1217477 грн. (а.с. 51, т.1) та №0002212301 від 10.10.2011року про донарахування збору за використання місцевої символіки в сумі 37173, 5 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9293, 4 грн. (а.с. 52, т.1).

Судом досліджені акти приймання-передачі з ПП «Дана-Даблью»за березень 2011 року (а.с. 65-68, т. 1), податкові накладні за спірний період (а.с. 69-72, т.1), договір № 225 від 01.03.2011 року, укладений між ТОВ «Одеса-Краз»та ПП «Дана-Даблью»(а.с. 73-75, т.1), накладні ТОВ «Альфа-трейд-ком», акти виконаних робіт за липень 2010 року, податкові накладні, договір поставки № ОК-0001/КП від 01.07.2011 року, договір оренди № ОК -0001/А транспорту з оператором від 01.07.2010 року, договір виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року, укладені між ТОВ «Альфа-трейд-ком»та ТОВ «Одеса-Краз», (а.с. 76-88, т.1), акти прийому-передачі з ТОВ «Вінндекс», видаткові, податкові накладні за серпень 2010 року, договір поставки № 124 від 01.08.2010 року, укладений між ТОВ «Вінндекс»та ТОВ «Одеса-Краз»(а.с. 89-96, т.1), акти про надання послуг з ПП «Одеськаа будівельна компанія»за жовтень 2010 року, лютий 2011 року, видаткові накладні за грудень 2010 року, податкові накладні за спірний період, договір на виконання робіт № 05/10/10 від 05.10.2010 року, укладений між ТОВ «Одеса-Краз»та ПП «Одеська будівельна компанія»(а.с. 97-113, т.1), акти виконаних робіт з ТОВ «Вектра-Дон»за грудень 2010 року, податкові накладні, договір № 200 від 01.12.2010 року, укладений між ТОВ «Одеса-Краз»та ТОВ «Вектра-Дон» (а.с. 114-118, т.1), накладні , видані ТОВ «Промтексс», договір поставки № ОК-0003/КП від 01.09.2010 року, укладений між ТОВ «Одеса-Краз»та ТОВ «Промтексс», договір на виконання робіт № ОК-0004 від 01.09.2010 року (а.с. 119-133, т.1), платіжні доручення за спірний період (а.с. 134-195, т.1),податкові декларації з ПДВ за спірний період (а.с. 213-254, т.1, а.с. 1-40, т.2), узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки Підприємства «Одеса-Краз у формі ТОВ (а.с. 41-43, т.2), договір про відступлення права вимоги № 4 від 02.12.2010 року, укладений між ТОВ «Альфа-трейд-ком», ТОВ «Укрексімпродукт ОТГМ»та ТОВ «Одеса Краз», відповідно до якого первинний кредитор - ТОВ «Альфа-трейд-ком»передає новому кредитору - ТОВ «Укрексімпродукт ОТГМ»право вимоги по договору поставки № ОК-0001/КП від 01.07.2010 року, договору оренди № 4 ОК-0001/А від 01.07.2010 року, договору на виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року, укладеним між первинним кредитором та ТОВ «Одеса-Краз»(а.с. 44-45, т.2), договір на виконання робіт № ОК-0007 від 28.06.2010 року, укладений між ТОВ «Дорожно-будівельне управління ОТГМ № 1 та ТОВ «Одеса-Краз»(а.с. 46-48, т.2), договір поставки № 10/08-10 від 10.08.2010 року, укладений між ТОВ «Одеса-Краз»та ТОВ «Будівельні індустрії» про поставку будівельних матеріалів (а.с. 49-50, т.2), договір підряду № 2А/11-2010 від 02.11.2010 року (а.с. 51-54, т.2), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо ТОВ «Альфа-трейд-ком» (а.с. 58-59, т. 2), щодо ПП «Дана-Даблью», відповідно до якого стан особи зареєстровано, статус відомостей не підтверджено (а.с. 62-63, т.2), довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо ТОВ «Вінндекс», відповідно до якої запис про припинення юридичної особи вчинений 15.09.2011 року, щодо ТОВ «Промтексс», запис про припинення юридичної особи вчинений 12.07.2011 року, щодо ТОВ «Вектра-Дон», запис про припинення юридичної особи вчинений 05.05.2011 року (а.с. 66-76, т.2), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Одеська будівельна компанія»(а.с. 78, т.2), бухгалтерські довідки (а.с. 175-180, т.2).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи перевіряючими визнана кредиторська заборгованість в сумі 1662215 грн. безповоротною фінансовою допомогою, оскільки ТОВ «Альфа-трейд-ком»має стан припинено та знято з обліку 21.03.2011 року, через це донараховано позивачу податок на прибуток в сумі 415554 грн.

Суд вважає, що такі висновки перевіряючих є помилковими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Альфа-трейд-ком» та ТОВ «Одеса-Краз»були укладені договір поставки № ОК-0001/КП від 01.07.2010 року, договір оренди № 4 ОК-0001/А від 01.07.2010 року, договір на виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року, одночасно між ТОВ «Альфа-трейд-ком», ТОВ «Укрексімпродукт ОТГМ»та ТОВ «Одеса Краз»був укладений договір про відступлення права вимоги № 4 від 02.12.2010 року, відповідно до якого первинний кредитор - ТОВ «Альфа-трейд-ком»передав новому кредитору - ТОВ «Укрексімпродукт ОТГМ»право вимоги по договору поставки № ОК-0001/КП від 01.07.2010 року, договору оренди № 4 ОК-0001/А від 01.07.2010 року, договору на виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року, укладеним між первинним кредитором та ТОВ «Одеса-Краз»(а.с. 44-45, т.2). Вказаний договір був укладений, коли ТОВ «Альфа-трейд-ком»мало стан юридичної особи.

Відповідно до п. 1.22.1. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Аналогічне трактування безповоротної фінансової допомоги передбачене ст. 14 п. 14.1.257. Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі ст. 629 цього Кодексу, укладений договір є обовязковим для виконання сторонами. Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобовязанні може бути змінений іншою особою внаслідок: передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обовязку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) та інше.

В даному випадку укладення договору про відступлення права вимоги відповідає вимогам чинного законодавства та є підставою для припинення зобовязання перед первинним кредитором.

В той час, із умов договору поставки № ОК-0001/КП від 01.07.2010 року, договору оренди № 4 ОК-0001/А від 01.07.2010 року, договору на виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року, укладеним між первинним кредитором та ТОВ «Одеса-Краз»(а.с. 44-45, т.2) не вбачаються ознаки безповоротної фінансової допомоги.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення №0002192301 від 10.10.2011 року про донарахування податку на прибуток в сумі 415554 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103889 грн. (а.с. 50, т.1) винесене відповідачем без урахування всіх обставин по справі, з порушенням вимог законодавства України, тому позовні вимоги в частині скасування цього податкового повідомлення рішення підлягають задоволенню шляхом його визнання протиправним та скасування.

Також суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення рішення №0002202301 від 10.10.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 4869906 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1217477 грн. (а.с. 51, т.1), виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»були передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість, не використання товару в своєї господарської діяльності. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачав.

Податковим кодексом України передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, такі, як: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

Як вбачається з матеріалів перевірки позивачу відмовлено у включенні суми до податкового кредиту вже після формування податкового кредиту у визначний податковий період, з підстав того, що відповідно до даних наданих іншими ДПІ результатів перевірки ТОВ «Автобудсервіс»та ПП «Одеська будівельна компанія», угоди, укладені з вищезазначеними підприємств мають ознаки нікчемності, а також відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у липні 2010 року, серпні 2010 року, вересні 2010 року, грудні 2010 року, лютому 2011 року, березні 2011 року позивач здійснював формування вказаного податкового кредиту за рахунок підприємств з ненульовими станами, що свідчить про оформлення податкових накладних не належним чином.

Між тим, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності відомостей, наведених у податкових накладних та те, що власне саме ці операції не проводилися, та тим самим не доведено, що позивачем при здійсненні цих господарських операцій з вище переліченими контрагентами було допущено навмисне фіктивне завищення своїх витрат, з метою уникнення сплати податків.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується представником відповідача, що дані з системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України були взяті на час складання акту перевірки, а не на час здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів перевірки, контрагенти, за спірний період були належним чином зареєстровані як платник ПДВ та надані податкові накладні були належним чином оформлені, також товар був придбаний з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд вважає, що зміни в стані підприємства контрагентів, які відбулись вже після вчинення господарської операції, виконання податкових зобовязань та формування податкового кредиту не означають автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, та відповідно не може бути підставою для внесення відповідних змін у податкову звітність підприємства.

Посилання перевіряючих на данні довідки № 1133 від 04.04.2011 року ДПІ у Київському районі м. Донецьк про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автобудсервіс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року (а.с. 142-146, т.2), акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.03.2011 року № 296/23-513/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у грудні 2010 року (а.с. 147-159, т.2) та акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року № 580/23-5/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень листопад 2010 року (а.с. 160-173, т.2), у яких зроблено висновок, що угоди вищезазначених підприємств мають ознаки нікчемності, на думку суду, є невірним, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Довідка та акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися причини неможливості проведення перевірки, а не робитися відповідні висновки, наприклад, про нікчемність угод, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Враховуючи, що перевіряючими не були зафіксовані інші зауваження, ніж перелічені вище, суд вважає, що висновок відповідача про відсутність належним чином оформлених податкових накладених є хибним, необґрунтованим, не відповідає дійсним обставинам по справі та не ґрунтується на приписах законодавства.

В той час, суд вважає, що позивачем доведено здійснення вказаних господарських операцій в межах своєї господарської діяльності, як вбачається з матеріалів справи, за вчиненням цих господарських операцій у позивача відбулися позитивні зміни майнового стану, здійснення цих господарських операцій входить до виду господарської діяльності товариства позивача за КВЕД.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення рішення №0002202301 від 10.10.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 4869906 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1217477 грн. є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення рішення.

Також, суд вважає, що є законні підстави для скасування податкового повідомлення рішення №0002212301 від 10.10.2011року про донарахування збору за використання місцевої символіки в сумі 37173, 5 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9293, 4 грн. (а.с. 52, т.1), виходячи з наступного.

Пунктом 9 частини 2 статті 15 Закону України «Про систему оподаткування»збір за право використання місцевої символіки було визначено серед місцевих податків та зборів.

Частиною 3 статті 15 Закону України «Про систему оподаткування» було встановлено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому, податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Відповідно до вимог абзаців 1 та 2 статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 «Про місцеві податки і збори», збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Рішенням Одеської міської ради № 4694-У від 07.10.2009 року була затверджена нова редакція Положення «Про збір на право використання місцевої символіки», відповідно до п. 1.3. якого під використанням місцевої символіки, що тягне за собою сплату збору, у цьому Положенні розуміється будь-яке застосування субєктами господарювання місцевої символіки у власній господарській діяльності з комерційною метою, зокрема, повне або часткове відтворення чи імітація зображень місцевої символіки, а також застосування власних назв та/або імен, що вказані у Переліку місцевої символіки, незалежно від мови та морфологічної будови. Назва Одеса включена до цього Переліку. Згідно з п. 2 цього Положення, обєктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки зменшений на суму непрямих податків. Відповідно до п. 3.1. цього Положення, платниками збору є субєкти господарювання, які використовують цю символіку з комерційною метою.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року Підприємством «Одеса-Краз»ТОВ було нараховано збір за право використання місцевої символіки у сумі 1391, 47 грн. Між тим, на підставі договорів, рахунків, видаткових накладних, витягів банку, касових книг з додатками, регістрів бухгалтерського обліку по рахункам № 301 «Каса в національній валюті», № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», № 70 «Доходи від реалізації», № 791 «Результат операційної діяльності», № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», виходячи із загального валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг), перевіряючими був донарахований позивачу вказаний збір в сумі 37173, 48 грн., в тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 6,39 грн., за 3 квартал 2010 року 9460, 03 грн., за 4 квартал 2010 року 16175, 35 грн., за 1 квартал 2011 року 4895, 94 грн., у звязку з тим, що підприємство позивача з комерційною метою у своїй назві використовує символіку назву міста Одеси.

Дослідивши у сукупності докази по справі та проаналізувавши вище приведені норми законодавства України, суд приходить до висновку, що висновок відповідача про донарахування вказаного збору є помилковим.

Із системного аналізу вищенаведеного вбачається, що підставою для сплати збору за використання місцевої символіки, в даному випадку слова «Одеса», є використання символіки м. Одеса (в назвах підприємств, товарних знаках, при виготовленні продукції, наданні послуг, здійсненні робіт) саме з комерційною метою.

Відповідно до довідки АА № 498087 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «Одеса-Краз»за КВЕД-2010 є надання послуг перевезення речей (переїзду), підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с. 174, т.2).

З матеріалів справи не вбачається та не доведено відповідачем, що в тих договорах та інших первинних документах, на які робиться посилання в акті перевірки при встановленні вказаного порушення, позивач використовував у власній назві слово «Одеса»в комерційних цілях, з метою отримання прибутку. Як встановлено судом, позивач використовує у своєї назві слово «Одеса»виключно з метою визначення місця знаходження.

Крім того, слід звернути увагу, що стаття 10 Податкового кодексу України, яка регулює місцеві податки та збори вже не містить такого збору та рішенням Одеської міської ради № 280-УІ від 31.01.2011 року, рішення Одеської міської ради № 4694-У від 07.10.2009 року «Про затвердження нової редакції Положення «Про збір на право використання місцевої символіки»втратило чинність, хоча перевіряючими був нарахований позивачу цей збір й за 1 квартал 2011 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення рішення №0002212301 від 10.10.2011року про донарахування збору за використання місцевої символіки в сумі 37173, 5 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9293, 4 грн. (а.с. 52, т.1) є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень рішень, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 «Про місцеві податки і збори» та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71,72, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Краз»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0002192301, №0002202301, №0002212301 від 10.10.2011року - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №0002192301 від 10.10.2011року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №0002202301 від 10.10.2011року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №0002212301 від 10.10.2011року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 23 січня 2012 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя Л.Р. Юхтенко

.