Постанова № 21077096, 21.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. № 2а-2305/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Козьмін А.М.

представників позивача Балаєва Ф.Д., Яворської С.П., Андрієнко В.В.

представника відповідача Томашівський О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконні системи»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000192320/0 від 31.01.2011 року та № 0001322320 від 19.04.2011 року,-

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконні системи»(надалі ТОВ «Віконні системи») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (надалі ДПІ у Личаківському районі) в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2011 р. № 0000202320/0 і № 0000192320/0. Рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 08.04.2011 р. № 9725/10/25-005/768 скарга ТзОВ "Віконні системи" частково задоволена і податкове повідомлення-рішення від 31.01.2011 р. № 0000202320/0 скасоване в частині визначення основного платежу з податку на додану вартість в сумі 19862,00 грн. і в частині застосування штрафної санкції в сумі 4965,50 грн., в іншій частині це повідомлення-рішення залишене без змін. Листом ДПІ у Личаківському районі № 9184 від 20.04.2011 р. на адресу позивача було скеровано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 р. № 00013223020, яке було прийняте За результатами Рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 08.04.2011 р. № 9725/10/25-005/768 ДПІ у Личаківському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення рішення від 19.04.2011 р. № 00013223020.

Враховуючи ці обставини ТОВ «Віконні системи»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2011р. №0000192320/0, від 19.04.2011р. №0001322320

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки ДПІ про те, що товариством завищено валові витрати є необґрунтованим, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Вказує на те, що встановлене актом перевірки заниження скоригованого доходу зроблено не у відповідності з вимогами пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказана норма закону не містить жодного припису про необхідність включення вартості відємних залишків (надлишків) запасів матеріалів до валового доходу. Також вказує на безпідставність виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують господарські операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував..

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить задоволити позов у повному обсязі.

Представник відповідача подав заперечення проти позову, відповідно до якого, позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у звязку з чим йому визначено спірними рішеннями податкові зобовязання та нараховані штрафні санкції, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Віконні системи», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010. За результатами перевірки складено акт від 18.01.2011 №19/23-2/32639349, яким встановлено порушення, зокрема

-п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997р. із внесеними змінами та доповненнями (далі Закон України № 283/97-ВР від 22.05.1997р.), ТзОВ «Віконні системи»за перевірений період занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 257282,0 грн., а саме: в ІV кварталі 2009 року 56402,0 грн., в І кварталі 2010 року на суму 1681,0 грн., в ІІ кварталі 2010 року на суму 48350,0 грн., в ІІІ кварталі 2010 року на суму 150849,0 грн.;

-п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями “ підприємством занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 50820,0 грн., в тому числі за червень 2009 року на суму 19862,0 грн., грудень 2009 року на суму 1689,0 грн., за лютий 2010 року на суму 1345,0 грн., за липень 2010 року на суму 3629,0 грн., за вересень 2010 року на суму 24295,0 грн.

На підставі згаданого акту перевірки з врахуванням результатів розгляду скарг ТОВ «Віконні системи»в процесі адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192320/0 від 31.01.2011 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 321602,00 грн. (в тому числі 257282,00 грн. - основного платежу, та 64320,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) і податкове повідомлення-рішення № 0001332320 від 19.04.2011 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 38697,50 грн. (в тому числі 30958,00 грн. - основного платежу, та 7739,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

В ході проведення перевірки аналізуючи головну книгу по рахунку 23 «Виробництво»за період з 01.01.10 по 30.09.10, перевіркою встановлено, що на підприємстві рахуються відємні дебетові залишки по даному рахунку сальдо на кінець травня 2010 року становить 193403,31 грн., сальдо на кінець серпня 2010 року становить 511201,60 грн.

Дебетовий оборот рахунку 23 підприємства складається з рахунку 13 (нарахування амортизації), рахунку 20 з субрахунками 20.3, 20.5, 20.10, 20.11 (матеріали списанні на виробництво), рахунку 22 (МШП), рахунку 28 (товари), рахунку 63.1 (розрахунки з постачальниками), рахунку 92 (адміністративні витрати).

Кредитовий оборот рахунку 23 підприємства складається з рахунку 20 з субрахунками 20.11 (матеріали повернуті), рахунку 26 (готова продукція), 92 (адміністративні витрати), рахунку 94 (витрати).

Як вказано в акті, підприємством в травні 2010 року на виробництво списано з субрахунку 20.11. матеріалів на суму 59731,42 грн., повернуто з виробництва 68727,49 грн. при цьому виготовлено готової продукції на суму 345667,84 грн.; в липні 2010 року на виробництво списано з субрахунку 20.11. матеріалів на суму 359304,15 грн., повернуто з виробництва 107631,78, при цьому виготовлено готової продукції на суму 629465,98 грн.; в серпні 2010 року на виробництво списано з субрахунку 20.11. матеріалів на суму 1310985,79 грн., повернуто з виробництва 151469,98, при цьому виготовлено готової продукції на суму 1541520,51 грн.

Згідно до пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу", виявлені від'ємні залишки (надлишки), згідно із пп. 4.1.6 Закону про прибуток підлягають включенню до складу валових доходів, як доходи з інших джерел.

Вказана норма не містить обовязку платника включати вартість відємних залишків (надлишків) запасів матеріалів до валового доходу.

Крім того, підпунктом 11.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що для цілей цього закону використовуються такі податкові періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік отже згідно з приписами цього закону місяць не є звітним податковим періодом. Відтак у відповідача відсутні правові підстави для висновку щодо необхідності включення до валового доходу суми вартості відємних залишків (надлишків) запасів матеріалів за травень 2010р., серпень 2010р. без врахування наявності та/або відсутності залишків на кінець ІІ-го кв.2010р. (31 червня) та ІІІ-го кв.2010р. (31 вересня)

Виходячи з наведеного документально не підтверджено та нормативно не обгрунтовано правомірність висновку щодо заниження валового доходу на 704605,00 грн.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова встановлено, що ТОВ «Віконні системи»включено до складу валових витрат в ІV кварталі 2009 року суму 217160,0 грн. за період І квартал 2009 року. Відповідно до акту проведеної планової виїзної перевірки від 16.10.2009 № 412/23-209/32639349 за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 років до складу валових витрат в І кварталі 2009 дана сума була включена, що підтверджується розшифровкою валових доходів та витрат які внесені в додаток до акту перевірки «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат субєкта господарювання». Крім того, в акті перевірки від 16.10.09 не вказано, що в підприємства на кінець періоду перевірки є невключені витрати.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених ( нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Роблячи висновок про включення суми 217160,00 грн. до складу валових витрат двічі відповідач виходив з того, що це підтверджується розшифровкою валових доходів та витрат, які були внесені в додаток до акту перевірки № 412/23-209/32639349 від 16.10.2009 р. Разом з тим надані позивачем документи, а саме декларації по податку на прибуток і розшифровки сум валових витрат за 1-4 квартали2009 р., які повністю спростовують цей висновок відповідача і доводять обґрунтованість твердження позивача про включення цієї суми до складу валових витрат 1 раз в 4 кварталі 2009 р.

За викладених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000192320/0 від 31.01.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток ТОВ «Віконні системи»за основним платежем на суму 230 441,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що податкове повідомлення рішення від 31.01.2011 р. №0000192320/0 на суму 230441,00 грн. є неправомірним, то донараховані до позивача штрафні санкції в сумі 57601,31 грн., передбачені положеннями п.п. 17.1.6 , п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є безпідставними та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 31.01.2011 року №0000192320/0 на загальну суму 288051,56 грн. (основний платіж 320441,25 грн., штрафні санкції 57610,31 грн.) є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади га органи місцево самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств»в 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт), які придбавають (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включають суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг ) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3-5.7 цієї етапі.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до скла, валових витрат будь-які виграти, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 №996- ХІV обгрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно ; законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також і представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДІІА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1. п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаною Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, частиною другою та третьою етапі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, і обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мак значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі поясне сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ТОВ «Віконні системи»та ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурс економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особо яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов; досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього ви діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій: здійснення операції товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податки документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Позивач доводить господарську операцію з ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТОВ «Екопласт Львів»видатковими та податковими накладними. Крім того, позивач вважає що доказом придбання товару слугує факт використання придбаного товару для виконання замовлень контрагентами.

Суд вважає, що складені позивачем з ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів»документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що відносно посадових осіб ТОВ «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів»порушено кримінальну справу №179-0467, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 366 КК України.

Слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області розслідується кримінальна справа №179-0467 порушена відносно гр. ОСОБА_5,1971р.н., за ознаками злочинів, передбачених ч.2,ст..27,ч.2 ст. 205, ч.2 ст.366 КК України, та пособництві в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. В процесі досудового слідства у кримінальній справі встановлено, що в період 2009 - 2010 р. р. на території Львівської області ОСОБА_5 директор ПП «Універсалбуд», діючи у співучасті та разом з іншими невстановленими особами, зареєстрували, придбали та використовували низку підприємств з ознаками фіктивності з метою прикриття незаконної діяльності, що виразилось у внесенні службовими особами до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, з подальшим наданням їх реально діючим субєктам підприємницької діяльності (підроблення документів) для незаконного формування податкового кредиту, а також з метою незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові.

Слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області розслідується кримінальна справа № 179-0467 від 01.11.2010 року порушена відносно ОСОБА_5, 1971р.н., ОСОБА_6, 1969р.н., ОСОБА_7, 1971р.н., за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 , ч.2 ст.366 КК України , та пособництві в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами підприємства Гарант ЛООУТГ, ТОВ НВП Дівері , ПП Тарпія Захід за ознаками злочину , передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України , та фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ПП Гарант ЛООУТГ, ТОВ НВП Дівері , ПП Тарпія Захід за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України. Економічним результатом документального оформлення удаваних фінансово-господарських операцій стало незаконне формування податкового кредиту у підприємств-контрагентів , що надавало їм змогу умисно ухилятись від сплати податку на додану вартість. Тобто, для досягнення поставленої злочинної мети, в органах державної влади було придбано і перереєстровано ряд підприємств, в тому числі і ТзОВ «Екопласт Львів»

Перевірками ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів»встановлено відсутність необхідних умов для результаті відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність та взаєморозрахунки з ТОВ «Віконні системи». Таким чином перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержані податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

Зазначене свідчить про те, що документи з ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів»були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах, а інше з метою документального оформлення купівлі товару, придбаного у інших осіб. Встановлення справжнього продавця виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів»є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів»податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між позивачем та ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними субєктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобовязань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ТзОВ «Віконні системи»до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів»є обгрунтованим.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч.3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими в частині віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених ПП «Віктор Ко», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт Львів», а тому у позові в цій частині слід відмовити.

Крім цього, відповідачем встановлено завищення податкового кредиту в вересні 2010 р. по податкових накладних отриманих від ТзОВ «Браво Гласс Трейд»на суму 9486,00 грн. В результаті співставлення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по контрагенту ТзОВ «Браво Гласс Трейд»виявлено повідомлення про ознаки ризикового кредиту в зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про неправомірне включення позивачем цієї сумі до складу податкового кредиту. Однак листом ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 28.04.2011 р. № 9734/10/15-2 надано відповідь на запит позивача яким підтверджується, що станом на 21.04.2010 р. виявлена раніше розбіжність між податковими зобов'язанням та податковим кредитом по співпраці між ТзОВ «Браво Гласс Трейд»і ТзОВ «Віконні системи»згідно даних автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відсутня. В зв'язку із вищевикладеним суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001322320 від 19.04.2011 р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість в сумі 9486,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що податкове повідомлення рішення від 19.04.2011 р. №0001322320/0 на суму 9 486,00 грн. є неправомірним, то донараховані до позивача штрафні санкції в сумі 2371,50 грн., передбачені положеннями п.п. 17.1.6 , п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є безпідставними та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 19.04.2011 року №0001322320/0 на загальну суму 11857,50 грн. (основний платіж 9486,00 грн., штрафні санкції 2371,50 грн.) є неправомірним та підлягає скасуванню.

З урахуванням норм ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача слід присудити з державного бюджету документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 7-14,17-18,49,51,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192320/0 від 31.01.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 288 051,56 грн. (основний платіж 230441,25 грн., штрафні санкції - 57610,31 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001322320

від 19.04.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11857,50 грн. (основний платіж 9486,00 грн., штрафні санкції 2371,50 грн.).

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконні системи»судовий збір в розмірі 2 (дві) грн. 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2011 року.

Суддя Мричко Н.І.