Постанова № 21077092, 21.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. № 2а-5784/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді:Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Козьміна А.М.

представника позивача Балаєва Ф.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферро-Захід»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 003042300/0/28927 від 02.12.2010 р. та № 003032300/0/28928 від 02.12.2010 р., -

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферро-Захід»(далі ТзОВ «Ферро-Захід») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова (далі ДПІ у Шевченківському районі м.Львова), в якому просить: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 003042300/0/28927 від 02.12.2010 р. про визначення позивачу зобовязання по сплаті податку на додану вартість в сумі 52054,33 грн. та № 003032300/0/28928 від 02.12.2010 р. про визначення зобовязання по сплаті податку на прибуток в сумі 60729,20 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі. В обґрунтування позову зазначила, що актом позапланової виїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»за період листопад-грудень 2009 р. від 29.11.2010 р. № 1829/327/23-118/36462582, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, посадовими особами контролюючого органу встановлено завищення ТзОВ «Ферро-Захід»валових витрат за 4 квартал 2009 р. в сумі 173514,00 грн. Вказаний висновок обґрунтовано відсутністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, інших основних засобів у ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп», що економічно необхідно для здійснення господарських операцій, які випливають з умов договору № 0110-09 від 01.10.2009 р., укладеного цим товариством і позивачем по справі, а також тим, що позивачем не надано актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання, складування придбаних товарів. На підставі вищенаведених доводів податковими органами зроблено висновок про порушення позивачем п.5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 сст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 43 3778,00 грн. (в тому числі за 4 квартал 2009 р.) та порушення п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 34702,82 грн.

Вважає, що вказані висновки суперечать нормам податкового законодавства і не відповідають фактичним обставинам господарських операцій, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинних документів віднесено до валових витрат витрати на оплату товарів отриманих позивачем від ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп». Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ТзОВ «Ферро-Захід»порядку формування валових витрат на підтвердження чого надано: договорі купівлі-продажу товару, видаткові накладі, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладі, які надавали позивачу право віднести до складу валових витрат на оплату товарів отриманих від ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

Крім того вважає, зазначає, що підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача відповідних складських приміщень на час здійснення господарських операцій з ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп». На підтвердження виконання чого було надано: договір суборенди №108 від 01.07.2009 р. на підставі якого складські приміщення за адресою м.Львів, вул. Промислова, 60 знаходилися в суборендному користуванні позивача терміном до 31.12.2009 р. та договір № 31/121 від 31.12.2009 р. на підставі якого складські приміщення за вищезазначеною адресою перебували в користуванні ТзОВ «Ферро-Захід»до 30.11.2010 р. Щодо твердження відповідача про відсутність первинних документів бухгалтерського обліку стосовно господарських операцій по розрахунках із покупцями, вважає таке неправомірним, на підтвердження чого надано: видаткові накладні, податкові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей повноважними працівниками цих покупців, а також договір на поставку товару №22/12/09 (ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»), договір поставки № 1004/01 (ТзОВ «Любава-Люкс»). Таким чином, на думку позивача, висновки акта перевірки є протиправними, необґрунтованими і такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтвердженні посиланням на будь-які первинні документи, а відтак оскаржувані податкові повідомлення рішення незаконними, в звязку з чим, просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимогипідтримав повністю, пояснення надала аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах розпискою, про причини неявки суд не повідомив. В ході судового розгляду представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених в письмових запереченнях додатково пояснивши, що перевірка проведена у порядку, визначеному чинним податковим законодавством, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши їх у судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити у повному обсязі виходячи з наступного.

ТзОВ «Ферро-Захід»12.06.2009 року зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа за №14151020000022180 (код ЄДРПОУ 36462582), що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АА № 293146 та як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова з 15.06.2009 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 15.11.2010 року за №88 (довідка № 262/29-011 від 16.11.2010 р.).

В період з 11.11.10 по 17.11.109 року на підставі направлення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 11.11.2010 №912 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ферр-Захід»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»за період листопад-грудень 2009 року.

За результатами проведення перевірки податковим органом складено Акт від 22.11.2010р. за № 1829/327/23-118/36462582 у висновках якого встановлено порушення:

- п.5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 сст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 43 3778,00 грн. (в тому числі за 4 квартал 2009 р.)

- п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 34702,82 грн., в тому числі за листопад 2009 р. на суму 20737,82 грн., за грудень 2009 р. на суму 13965,00 грн.

Також в акті податкового органу вказується, що позивачем не доведено реальність операцій із ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»і тому, на думку ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, підприємство не мало права на податковий кредит щодо всіх господарських операцій, здійснених із ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»у періоді з 01.08.08 по 31.05.2010р.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення рішення: № 003042300/0/28927 від 02.12.2010 р. - яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 52054,23 грн., з яких: за основним платежем 34702,82 грн. та штрафних санкцій на суму 17351,41 грн. та № 003032300/0/28928 від 02.12.2010 р. яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 60729,20 грн. (43378,00 грн. основний платіж та 17351,20 грн. штрафні санкції).

Відповідно до витягу з ЄДР та пояснень позивача: основним видом діяльності ТзОВ «Ферро-Захід»є: оптова торгівля хімічними продуктами, надання інших комерційних послуг, діяльність у сфері інжинірингу, інші види оптової торгівлі, надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань, інші види рекреаційної діяльності.

Згідно до вимог пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон), валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пропису норми п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону вбачається, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

01 жовтня 2009 року з метою реалізації свої діяльності між ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(Продавець) та ТзОВ «Ферро-Захід»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно до якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобовязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Пунктом 4. цього договору передбачено, що товар доставляється покупцю транспортом продавця і за рахунок продавця.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до суду надано: видаткові накладні № 9349 від 05.11.2009 р., №9798 від 20.11.2009 р. та № 10922 від 21.12.2009 р. з яких вбачається, що позивачу був відпущено товар у відповідності до замовлень та видаткових накладних, який був прийнятий працівником ТзОВ «Ферро-Захід»на підставі довіреностей на отримання товару №28 від 05.11.2009 р., №31 від 20.11.2009 р. і № 29 від 21.12.2009 р. та на відпущений товар ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»виписано належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст.9 Закону, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий піди сабо інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача ТзОВ «Ферро-Захід»документи, а саме: договір № 01102009 від 01.10.2009 р., видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні, які в розумінні вищевказаних норм ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»надавали позивачу право віднести до складу валових витрат витрати на оплату товарів отриманих від ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп», є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами формування валових витрат, що вказує на відсутність порушень з його боку.

Як зазначалося вище, відповідач у Акті перевірки вказує, що вказані операції щодо придбання товару не відбулися та є нікчемною, оскільки первинні документи отримані від вищезазначених підприємств є недостовірними. При цьому, про неможливість проведення господарських операцій із вказаним субєктом свідчать відсутність у ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»трудових ресурсів та виробничих потужностей, які приймали б участь прийманні продукції від постачальників та відвантаження її покупцю, що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальника та відвантаження підприємству ТзОВ «Ферро-Захід»товарів. У звязку з чим, відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності вказаного товару.

Проте дані доводи ДПІ у Шевченківському районі м.Львова суд не бере до уваги з тих підстав, що ТзОВ «Ферро-Захід»було надано первинні документи, які б підтверджували реальність господарських операцій а саме: видаткові накладні, податкові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей повноважними працівниками цих покупців, а також договорів на поставку товарів № 22/12/09 (ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»), договір поставки № 1004/01 (ТзОВ «Любава-Люкс») та інші, які свідчать про фактичне здійснення господарської операції з подальшої реалізації придбаних товарів із вказаними контрагентами. За цими господарськими операціями проведено розрахунки з позивачем сплачено відповідні суми коштів, які належним чином оподатковані. Умовами вказаних договорів поставки передбачено, що відбір товару здійснюється покупцями зі складу продавця послідуючим само вивозом.

В ході перевірки зокрема, було встановлено, що за період 01.11.2009 р. по 31.12.2009 р. позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»за придбання хімічних речовин, що використовується для виробництва керамічної плитки та ін. супутніх послуг на загальну суму 128512,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 34702,82 грн. по податкових накладних:

- № 9349 від 05.11.2009 року на суму 6154,95 грн., в т.ч. ПДВ 1025,82грн.;

- № 9798 від 20.11.2009 року на суму 118272,00 грн., в т.ч. ПДВ 19712,00 грн.;

- № 10922 від 21.12.2009 р. на суму 83790,00 грн. в т.ч. з ПДВ 13965,00 грн.

На думку посадових осіб відповідача, ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з придбання товару, оскільки згідно з проведеної перевірки постачальника позивача - ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп», відповідно до результатів якої складено акт від 14.10.2010 року №823/23-10/34981754, не підтверджено наявність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції щодо придбання ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»товарів у контрагентів-постачальників та продажу вказаними СПД товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

У звязку із зазначеним посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу з ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Одночасно проведеною перевіркою встановлено, що у ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, торгівельне обладнання, що вказує на неможливість фактичного отримання від постачальника та відвантаження підприємству ТзОВ «Ферро-Захід»товарів. У звязку з викладеним, відсутні документи, які підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності вказаного товару.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарі (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх утримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Однак, дані доводи ДПІ у Шевченківському районі м.Львова суд не бере до уваги з тих підстав, що 01.07.2009 р. ТзОВ «Ферро-Захід»укладеного договір №108 суборенди, згідно якого складські приміщення за адресою м.Львів, вул. Промислова, 60 знаходились в суборендному користуванні позивача терміном до 31.12.2009 р. та у відповідності до договору оренди № 31/121 від 31.12.2009р. на підставі якого складські приміщення за вищевказаною адресою перебували в користуванні позивача до 30.11.2010р.

Крім того, щодо висновку акта ДПІ про відсутність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку стосовно господарських операцій по розрахунках із покупцями, яким позивачем був реалізований раніше придбаний у ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»товар, суд не бере до уваги, оскільки позивачем на спростування такого надано: видаткові накладні, податкові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей повноважними працівниками цих покупців, а також договір на поставку товару № 22/12/09 (ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»), договір поставки № 1004/01 (ТзОВ «Любава-Люкс»), акти здачі-прийняття робіт, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій з подальшої реалізації придбаних товарі із вказаними контрагентами. За даними господарськими операціями повністю проведено розрахунки з позивачем сплачено відповідну суму коштів. Які належним чином оподатковані. Умовами вказаних договорів поставки передбачено, що відбір товару здійснюється покупцями зі складу продавця послідуючими супроводжуючими документами по транспортуванню товару і доводять бездоказовість твердження відповідача про те, що відомості документів бухгалтерського обліку не відповідають дійсності, а також сумнівними податкового органу щодо реальності вчинення цих право чинів (фактичного здійснення операцій).

З урахуванням викладеного, вбачається, що в даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковою накладною, видатковою накладною та розрахунком, а тому, така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість по товарах, податку на прибуток таких та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкового зобовязання були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість щодо придбання товарів, податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законом, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин справи, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення року № 003042300/0/28927, № 003032300/0/28928 від 02.12.2010 року винесених Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферро-Захід»сплаченого судового збору в розмірі 3 (три) 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2011 року Суддя Мричко Н.І.