Постанова № 21076978, 18.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2012 р. № 2а-10490/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача Посікіра Р.Р., Старцев П.В., Данилейко О.С.

від відповідача Закорчемний І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Вторма-Львів"

до Державна податкова інспекція у Жидачівському районі Львівської області

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма - Львів»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень рішень від 08.06.2011 року №0000302320/7468 та №0000302320/7469.

30.09.2011 року позивачем змінено позовні вимоги з врахуванням наслідків адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень, просить скасувати податкові повідомлення рішення від 25.08.2011 року №0000572320/10091 та №0000582320/10092.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для включення витрат до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю підприємства. Описані в акті перевірки операції з контрагентами Торговий дім Альянс №3 та ПП «Пірует» здійснювались на підставі укладених договорів, були оформлені у відповідності до чинного законодавства України. При проведенні перевірки ними податковому органу надано для огляду оригінали первинних документів, необхідних для віднесення витрат до складу валових, що свідчить про те, що господарські операції з вказаними контрагентами мали реальний характер. ДПІ в акті перевірки не вказано на будь які фактичні докази, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з переліченими контрагентами, так і і відсутність звязку отриманих від них товарно матеріальних цінностей з господарською діяльністю товариства. Стосовно тверджень податкового органу про відсутність контрагентів за їх місцезнаходженням, то вказує на те, що таке питання регулюється Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №979, з огляду на який вважає такі твердження голослівними і такими, що не підтверджені належними доказами. Контролюючим органом не подано рішень судів у цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних справах про визнання недійсними установчих документів, рішень про створення, скасування державної реєстрації контрагентів, тому вважає висновок про те, що операції не були використані в господарській діяльності є безпідставними. Вважають, що всі вищенаведені факти підтверджують, що вони правомірно обчислили суму податку та включило до складу валових витрат за результатами вказаних операцій, а висновки, викладені в акті перевірки не відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку. Також вказує, що з огляду на приписи п.1.3, пп.7.4.1, 7.5.1ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ними виконано всі умови щодо права віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки обладнання було придбано у межах їх господарської діяльності та суми ПДВ з вартості такого обладнання підтверджені податковими накладними постачальників. Також звертає увагу на те, що зазначені контрагенти на момент укладення з ними договорів та здійснення господарських операцій були як юридичними особами так і платниками ПДВ, а тому мали право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних, а відповідно позивач правомірно ключив вказані по цих податкових накладних суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позові та з врахуванням поданих ними копій первинних документів та розрахунку економічної доцільності використання транспортних засобів перевізників від 14.12.2011 року №31, просять позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов від 09.11.2011 року №13171/9/10 (том 2 а.с.139-144) та обґрунтовується тим, що в ході проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 46979 грн., чим порушено пп.4.1.1, 1.31, 1.23,11.3.1, 5.1, 5.2, 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження позивачем ПДВ на суму 37583 грн., чим порушено п.1.4, 3.1.1, 4.2, 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», що відображено а акті перевірки. В ході проведення перевірки досліджувалось питання правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних транспортних послуг у ТзОВ «Торговий дім Альянс №3». Так, листом ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя від 15.03. 2011 року №1464/7/23-2 їм скеровано акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Торговий дім Альянс №3»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку а додану вартість за період з 01.02.2009 року по 12.03.2011 року, якою встановлено, що ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»у період з 01.05.2010 року по 30.09.2010 року здійснювало фінансово господарські взаємовідносини з ТзОВ «Вторма - Львів»по наданню транспортних послуг. Згідно бази даних АІС РПП основний вид діяльності посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, відтак перевіркою не виявлено, а підприємством в ході перевірки не надано документального підтвердження здійснення поточних операцій у сфері оптової торгівлі. Вказує, що проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством для перевірки не надано документів, які б підтвердили виконання вимог діючого законодавства. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь яка інформація про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства. ТзОВ «ТД Альянс 3»у вказаному пероді розрахунки комунального податку надавало без кількісного складу працівників ,до поданої декларації з податку на прибуток не надало додаток К1/1, сума задекларованих амортизаційних відрахувань становить 0 грн., що свідчить про відсутність у вказаного контрагента основних засобів. Крім того вказує, що контрагент у перевіряє мий перод не декларував валові доходи та валові витрати. Таким чином податковим органом встановлено укладення ТзОВ «ТД Альянс 3»правочинів з низкою підприємств, з метою штучного формування для них податкового кредиту та валових витрат та не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків. Таким чином, на підставі наведено вважають податкові повідомлення рішення винесені правомірно, відтак підстав для їх скасування немає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях на позов ,просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 23.01.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Жидачівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вторма Львів»з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань фінансово - господарських відносин з ТОВ «Торговий дім Альянс 3»за період з 01.06.2010 року по 30.09.2010 року та із ПП «Пірует»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.05.2011 року №529/23-1/32478122 (далі акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 08.06.2011 року №0000302320/7468 та №0000312320/7469.

За наслідками адміністративного оскарження згідно рішення ДПА у Львівській області від 19.08.2011 року №22445/10/25-005/1800 скасовано податкове повідомлення рішення від 08.06.2011 року №0000302320/7468 в частині застосованої штрафної санкції в сумі 11745,25 грн., а в іншій частині залишене без змін та скасовано податкове повідомлення - рішення від 08.06.2011 року №0000312320/7469 в частині застосованої штрафної санкції в сумі 9396,25 грн., а в іншій частині залишене без змін.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 25.08.2011 року:

-№0000572320/10091, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 58723,75 грн., в тому числі 46979 грн. за основним платежем та 11744,75 грн. за штрафними санкціями;

-№0000582320/10092, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 46978,75 грн., в тому числі 37583 грн. за основним платежем та 9395,75 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем:

- пп.4.1.1, 1.31, 1.23, 11.3.1, 5.1, 5.2.1, 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 46979 грн., в тому числі у 2 кварталі 2010 року в сумі 6875 грн., у 3 кварталі 2010 року в сумі 40104 грн.;

- п.1.4, 3.1.1, 4.2, 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 37583 грн., в тому числі у червні 2010 року в сумі 3667 грн., у липні 2010 року в сумі 9166 грн., у серпні 2010 року в сумі 11917 грн., у вересні 2010 року в сумі 12833 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем занижено податок на прибуток та ПДВ, оскільки підприємством під час перевірки не доведена реальність операцій з його контрагентом ТОВ «Торговий дім Альянс 3», не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. У звязок у з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсний в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Перевіркою встановлено, що господарські операції, які відображені ТзОВ «Вторма Львів»в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат. Такі висновки податкового органу обґрунтовуються листом ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя від 15.03. 2011 року №1464/7/23-2, яким їм скеровано акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Торговий дім Альянс №3»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку а додану вартість за період з 01.02.2009 року по 12.03.2011 року. Тому податковий орган вважає, що позивачем в порушення п.5.1, п.п.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат зайво включено суму транспортних послуг, факт отримання яких від ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»не доведено, на загальну суму 187917 грн. в тому числі 2 кв.2010 року 27500 грн., 3 кв.2010 року 160417 грн. та вважає, що встановлена в ході перевірки відсутність фактичного придбання транспортних послуг від вказаного контрагента без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість, а отже виключає господарський характер понесених витрат, призвела до порушення п.7.4.1, 7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит всього в сумі 37583 грн., в тому числі у червні 2010 року 3667 грн., у липні 2010 року 9166 грн., у серпні 2010 року 11917 грн., у вересні 2010 року 12833 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями, далі Закон 334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1. Закону 334, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 7.4.1 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями, далі Закон 168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ (том 2 а.с.59), до видів діяльності позивача відноситься оптова торгівля відходами та брухтом, оброблення неметалевих відходів та брухту. В матеріалах справи наявна копія ліцензії, виданої ТзОВ «Вторма - Львів»на здійснення збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склабою, відходів полімених, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних), строк дії якої складає з 10.11.2006 року по 10.11.2011 року (том 2 а.с.60).

04.05.2010 року між позивачем (замовником) та ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»(перевізник) укладено договір №7 на транспортування вантажів, відповідно до умов якого перевізник зобовязується перевезти та доставити вантаж зазначений замовником, а замовник оплатити послуги перевізника.

В матеріалах справи наявна копія ліцензії, виданої ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», внутрішнє перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами і напівпричепами строком дії з 27.05.2009 року по 26.05.2014 року (том 1 а.с.90).

Також наявна копії свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» (том 1 а.с.91,92).

За результатами операцій по вказаному договору ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»надало позивачу податкові накладні від25.05.2010 року №5255, від 18.05.2010 року №5215, від 12.05.2010 року №5115, від 07.05.2010 року №4374, від 03.06.2010 року №6038, від 08.06.2010 року №6086, від 05.07.2010 року №7043, від 08.07.2010 року №7088, від 12.07.2010 року №7121, від 14.07.2010 року №7149, від 19.07.2010 року №7197, від 16.07.2010 року №7186, від 21.07.2010 року №7229, від 23.07.2010 року №7261, від 31.08.2010 року №8392, від 30.08.2010 року №8376, від 27.08.2010 року №8346, від 26.08.2010 року №8336, від 25.08.2010 року №8311, від 21.08.2010 року №8224, від 18.08.2010 року №8217, від 16.08.2010 року №8182, від 12.08.2010 року №8139, від 09.08.2010 року №8088, від 06.08.2010 року №8074, від 04.08.2010 року №8062, від 03.08.2010 року №8024, від 30.09.2010 року №9512, від 24.09.2010 року №9510, від 23.09.2010 року №9509, від 22.09.2010 року №9508, від 21.09.2010 року №9507, від 20.09.2010 року №9506, від 17.09.2010 року №9505, від 16.09.2010 року №9504, від 15.09.2010 року №9503, від 14.09.2010 року №9502, від 06.09.2010 року №9501, від 03.09.2010 року №9500, від 02.09.2010 року №9364, від 01.09.2010 року №9250, (том 1 а.с. 99 139).

Оплата по вказаному договору здійснювалась на підставі рахунків, виставлених ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» (том 1 а.с.217-257).

На підтвердження надання контрагентом транспортних послуг по перевезенню некондиційного паперу позивачем надано копії товарно транспортних накладних (том 2 а.с.1-41).

На підтвердження виконання умов вказаного договору сторонами підписано акти прийомки здачі виконаних робіт (том 1 а.с.164-204).

Оплата за послуги (в тому числі і сплачено ПДВ в ціні товару) згідно договору №7 від 04.05.2010 року проведена у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, завірених банком (том 2 а.с.213 - 217).

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ (том 2 а.с.174-179), ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»на момент здійснення операцій за вказаним договором було зареєстровано в реєстрі.

Як вбачається з розрахунку економічної доцільності використання транспортних засобів перевізників від 14.12.2011 року №31 (том 2 а.с.212), ТзОВ «Вторма Львів»у 2010 році для перевезення макулатури з м. Дніпропетровськ співпрацювало з перевізником ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»та за період з 01.06.2010 року по 30.09.2010 року було зроблено 41 рейс, вартість одного рейсу становила 5500 грн. (в тому числі ПДВ 916,67 грн.), загальна вартість рейсів становила 225500 грн. Відстань від м. Дніпропетровськ і м. Львів складає 928 км. За один рейс перевізник перевозив в середньому 20 тонн макулатури та використовував фури з причепом марки Рено, Сканія, Мерседес. Позивач вказує, що наявні на балансі підприємства транспортні засоби (марки ЗИЛ) можуть перевозити за один рейс до 5 тонн макулатури. Як вказує позивач у розрахунку, різниця між можливими затратами і понесеними становить 311069,36 грн., відтак вважає, що економічно доцільніше використовувати для перевезень на великі відстані транспорт перевізника.

Крім того, як вказано в акті перевірки (том 1 а.с.56), відповідно до оборотно сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 в розрізі контрагентів та договорів, та станом на 31.12.2010 року дебіторська / кредиторська заборгованість ТзОВ «Вторма Львів»перед ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»відсутня, розрахунки за отримані транспортні послуги в сумі 225500 грн. підприємством проведені у повному обсязі.

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку позивача свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період що перевірявся були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, прядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Відтак, дані обставини спростовують заперечення органу державної податкової служби, оскільки норми Закону України «Про податок на додану вартість»не містять жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт, товарно транспортних накладних, платіжних доручень) дає підстави зробити висновок, що документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідно до статей 49,70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання від контрагента транспортних послуг згідно договору, на які платник податку покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат, відповідачем не спростована.

По суті даного спору Закону України «Про податок на додану вартість»не повязує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару (послуг). ПДВ, яке включене в ціні товару(послуг), є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Контрагент, з якими позивач мав взаємовідносини був включений на момент здійснення операцій по договору до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість).

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», всі вимоги відносно порядку формування валового доходу та податкового кредиту позивачем виконані.

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.228. ст.215 ЦК України.

Обставини, на які покликається відповідач не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт, товарно транспортних накладних, платіжних доручень), оскільки відповідачем не надано доказів та необґрунтовано обставин, що надані контрагентом транспортні послуги потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень та кваліфікованих спеціалістів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

Таким чином, порушення контрагентом позивача податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку ТзОВ «Вторма Львів»права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платником податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Судом враховується, що в матеріалах справи наявні копія договору №7 на транспортування вантажів, акти здачі прийняття робіт (надання послуг) за надання послуг, податкові накладні, рахунки, товарно транспортні накладні, копії ліцензій та копії платіжних доручень, що підтверджують факт оплати, оприбуткування транспортних послуг та отримання транспортних послуг позивачем від контрагента ТзОВ «Торговий дім Альянс 3».

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про неможливість реального здійснення фінансово господарських операцій ТзОВ «Вторма Львів»з ТзОВ «Торговий дім Альянс 3»за другий та третій квартали 2010 року та про завищення позивачем суми валових витрат та суми податкового кредиту, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог пп.4.1.1, 1.31, 1.23, 11.3.1, 5.1, 5.2.1, 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.1.4, 3.1.1, 4.2, 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ в Жидачівському районі Львівської області від 25.08.2011 року №0000572320/10091 та №0000582320/10092.

3.Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма Львів» (адреса:81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Мазепи, 10А/1, ЄДРПОУ 32478122) 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

З оригіналом згідно

Суддя Карп'як Оксана Орестівна