Постанова № 21076890, 11.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2012 р. № 2а-10457/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Костів М.В.

при секретарі судового засідання Билень Н.С.

з участю представників:

від позивача : Єжов О.І.;

від відповідача: Томашівський О.Г., Робейко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-господарський центр “Піраміда” до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації у Львівській області, які полягають у викладенні в акті перевірки від 20.06.2011 р. №124/23-2/13821804 протиправних тверджень та висновків про порушення п. п. 5.1, 5.2.1, 5.3.9., 5.9. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. п. 1.7., 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.4., 7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок безпідставного здорожчання вартості матеріалів та послуг, і як внаслідок завищення валового доходу на суму 75262284,66 грн., валових витрат на суму 75262284,66 грн., завищення податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 15052456,93 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 15052456,93 грн. по результатах господарських операцій з ЗАТ ВНП “Укрзахіденерго”, ЗАТ “Укратоменергобуд”, ТзОВ “Західноукраїнська енергетична компанія”, ДП НАЕК “Енергоатом”, завищення відємного значення з податку на додану вартість на суму 1000 грн. внаслідок господарських операцій з ПП “Західна енергетична спілка”; визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002392320/16132 Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова по податку на прибуток на суму 1627224 грн., у т.ч. основний платіж 1084816 грн. та штрафна санкція 542408 грн,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-господарський центр “Піраміда”, м. Львів, до відповідача 1 - Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів, до відповідача 2 - Державної податкової адміністрації у Львівській області, м. Львів, про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Львівській області, які полягають у викладенні в акті перевірки від 20.06.2011 р. №124/23-2/13821804 протиправних тверджень та висновків про порушення п. п. 5.1, 5.2.1, 5.3.9., 5.9. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. п. 1.7., 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.4., 7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок нібито безпідставного здорожчання вартості матеріалів та послуг, і як внаслідок завищення валового доходу на суму 75262284,66 грн., валових витрат на суму 75262284,66 грн., завищення податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 15052456,93 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 15052456,93 грн. по результатах господарських операцій з ЗАТ ВНП “Укрзахіденерго”, ЗАТ “Укратоменергобуд”, ТзОВ “Західноукраїнська енергетична компанія”, ДП НАЕК “Енергоатом”, завищення відємного значення з податку на додану вартість на суму 1000 грн. внаслідок господарських операцій з ПП “Західна енергетична спілка”; визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002392320/16132 Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова по податку на прибуток на суму 1627224 грн., у т.ч. основний платіж 1084816 грн. та штрафна санкція 542408 грн..

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 06.10.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно в акті констатує про нікчемність правочинів позивача з його контрагентами, оскільки вичерпний перелік нікчемних правочинів зазначений у ст. 228 ЦК України. Посилається на недоведеність та необґрунтованість таких висновків відповідача, їх ґрунтування лише на припущеннях без врахування первинних бухгалтерських документів, що свідчать про їх фактичне виконання та використання результатів отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю. Посилається на правильність висновків, вміщених в акті перевірки. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

З 27.04.2011 р. по 10.06.2011 р. ДПА у Львівській області проводилась планова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 20.06.2011 р. №224/23-2/13821804 “Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ ВГЦ “Піраміда” (код ЄДРПОУ 13821804) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 31.12.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 31.12.10 року”. В акті констатується, зокрема, порушення позивачем п. п. 5.1, 5.2.1, 5.3.9., 5.9. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. п. 1.7., 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.4., 7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок нібито безпідставного здорожчання вартості матеріалів та послуг, і як внаслідок завищення валового доходу на суму 75262284,66 грн., валових витрат на суму 75262284,66 грн., завищення податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 15052456,93 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 15052456,93 грн. по результатах господарських операцій з ЗАТ ВНП “Укрзахіденерго”, ЗАТ “Укратоменергобуд”, ТзОВ “Західноукраїнська енергетична компанія”, ДП НАЕК “Енергоатом”, завищення відємного значення з податку на додану вартість на суму 1000 грн. внаслідок господарських операцій з ПП “Західна енергетична спілка”.

Як вбачається зі змісту акту, такі висновки зроблені відповідачем у звязку, зокрема, із тим, що на виконання договорів, укладених з ДП НАЕК “Енергоатом”, ТзОВ ВГЦ “Піраміда” залучало до нагляду за виконанням робіт з капітального ремонту турбогенераторів та шеф-нагляду нерезидента “Alstom Power Sp. Z o.o.” по прямих контрактах. Проте, придбання робіт по відновленню працездатності обладнання здійснювалось шляхом імпортування на митну територію України від нерезидента “Alstom Power Sp. Z o.o.” через посередника ТзОВ “Західноукраїнська енергетична компанія”, що призвело до завищення вартості придбаних робіт та безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість.

З цієї підстави було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002392320/16132 Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова по податку на прибуток на суму 1627224 грн., у т.ч. основний платіж 1084816 грн. та штрафна санкція 542408 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ ВГЦ “Піраміда” та ЗАТ “Укратоменергобуд” були укладені договори №10/2006-МТГ-5 від 09.10.2006 р., №07-08/СП від 18.04.2008 р. на виконання робіт по капітальному ремонту обладнання атомних електростанцій. На виконання вказаних договорів, між ТзОВ ВГЦ “Піраміда” та нерезидентом “Alstom Power Sp. Z o.o.” були укладені контракти, зокрема, SN/0319/2010 від 19.03.2010 р., ZC1GEN/619/2006 від 22.01.2007 р. ZC12/703/2008 про надання послуг з технічного шеф-нагляду за проведенням ремонту. Також, позивачем із ТзОВ “Західноукраїнська енергетична компанія” був укладений договір №3П/10 від 26.01.2010 р. на виконання робіт по відновленню працездатності обладнання, на виконання якого між ТзОВ “Західноукраїнська енергетична компанія” було укладено контракт № ZC4/763/2010. На виконання договору №2587-1/05-НАЕК від 14.12.2009 р., між позивачем та ТзОВ “Західноукраїнська енергетична компанія” були укладені договори, зокрема, №3П/09 від 24.12.2009 р. на проведення капітального ремонту обладнання атомних електростанцій із дотриманням технології та залученням персоналу “Alstom Power Sp. Z o.o.”.

З матеріалів справи вбачається, що договори фактично виконувались сторонами. Що підтверджується додатковими угодами, актами, документами про оплату, вантажними митними деклараціями, податковими накладними тощо.

Порушення законодавства відповідач вбачає у тому, що на виконання договорів, укладених з ДП НАЕК “Енергоатом”, ТзОВ ВГЦ “Піраміда” залучало до нагляду за виконанням робіт з капітального ремонту турбогенераторів та шеф-нагляду нерезидента “Alstom Power Sp. Z o.o.” по прямих контрактах. Проте, придбання робіт по відновленню працездатності обладнання здійснювалось шляхом імпортування на митну територію України від нерезидента “Alstom Power Sp. Z o.o.” через посередника ТзОВ “Західноукраїнська енергетична компанія”, що призвело до завищення вартості придбаних робіт та безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість.

Однак, таке посилання не відповідає законодавству, яке не обмежує права сторони господарських відносин залучати до господарської діяльності посередників. При тому, що матеріали справи свідчать, що участь посередника впливала на господарський результат і не носила характеру суто транзитної, що підтверджується, зокрема, деклараціями позивача, з яких вбачається прибутковий характер його діяльності. Згідно із ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідач не вправі вимагати зменшення ціни, яка вільно встановлена субєктами господарювання відповідно до ринкової конюнктури. Жодних доказів невідповідності застосованих цін ринковим на дату їх встановлення чи невідповідності право чинів встановленій практиці суду не надано.

Також, між позивачем, та ПП “Західна енергетична спілка” був укладений договір про надання послуг по проведенню навчання а перевірці знань: підтвердження ІІ-ІІІІ гр.. допуску з ПБЕЕС, переатестація ПТЕЕС. Відповідач посилається на те, що контрагенти ПП “Західна енергетична спілка” ТзОВ “Лугпромстройсеантехмонтаж” та ПП “Егеста” за результатами співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів перебувають у 2 групі уваги, у них відсутні матеріальні та трудові ресурси. Однак, таке посилання відповідача не стосується суті справи, оскільки самі по собі співпраця, відносини ПП “Західна енергетична спілка” з вказаними контрагентами ніяк не впливають на можливість і факт надання послуг позивачу та не впливає на дійсність даного договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Однак, жодних доказів правильності по-суті висновків відповідача, вміщених в акті перевірки, суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що документи, які підтверджують вчинення та виконання зазначених правочинів, відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Водночас, висновки відповідача, вміщені в акті перевірки, зроблені без врахування первинних документів бухгалтерського обліку чи фактичних результатів проведеної перевірки, а ґрунтуються лише на інформації, раніше отриманій податковим органом з різних джерел.

У відповідності до п. 1 Наказу ДПА України від 22.12.2010 р. №984 “Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, цей порядок застосовується посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами. Контроль за дотриманням цивільного законодавства відповідач не здійснює згідно із нормами Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Згідно із п. п. 6.1., 6.2. порядку, в акті зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Відповідно до п. 5.2. порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Однак, доказів дотримання цього положення суду не надано, зміст акту перевірки ґрунтується лише на співставленні даних АІС “Аудит”, Бест Звіт, АІС “Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” без врахування первинної бухгалтерської документації.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість відповідачем не виносилось, а вміщені відповідачем в акті положення впливають на відносини позивача з контрагентами, позивачем правильно обрано спосіб захисту у формі визнання протиправними дій контролюючого органу, які полягають у вміщенні в акті перевірки зазначених висновків.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У відповідності до пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно зі пп.5.3.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 закону не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього закону; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно зі ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. З матеріалів справи вбачається, що товарно-матеріальні цінності придбавались позивачем з метою використання в господарській діяльності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Львівській області, які полягають у викладенні в акті перевірки від 20.06.2011 р. №124/23-2/13821804 протиправних тверджень та висновків про порушення п. п. 5.1, 5.2.1, 5.3.9., 5.9. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. п. 1.7., 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.4., 7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок нібито безпідставного здорожчання вартості матеріалів та послуг, і як внаслідок завищення валового доходу на суму 75262284,66 грн., валових витрат на суму 75262284,66 грн., завищення податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 15052456,93 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 15052456,93 грн. по результатах господарських операцій з ЗАТ ВНП “Укрзахіденерго”, ЗАТ “Укратоменергобуд”, ТзОВ “Західноукраїнська енергетична компанія”, ДП НАЕК “Енергоатом”, завищення відємного значення з податку на додану вартість на суму 1000 грн. внаслідок господарських операцій з ПП “Західна енергетична спілка”.

3.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002392320/16132 Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-господарський центр “Піраміда” (м. Львів, вул. Вахнянина 8а; ЄДРПОУ 13821804) 3, 40 судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16.01.2012 року.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.