Постанова № 21076680, 10.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2012 р. № 2а-12840/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представників позивача Кільницької С.М.

представника відповідача Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Мірт»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002502320 від 27.07.2011 року ,-

встановив :

Приватне підприємство «Мірт»(далі ПП «Мірт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002502320 від 27.07.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 150334,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 120267 грн., за штрафними санкціями 30067 грн.).

В обгрунтування позовних вимог зсилається на те, , що на підставі акту № 466/23-2/22396799 від 26.07.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки позивача, ДПІ у Личаківському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002502320 форми «Р»від 27.07.2011 року.

Позивач заперечує порушення п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ним сумлінно виконано вимоги п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 згаданого вище Закону, подано податкову декларацію з податку на додану вартість з відповідними додатками та розшифровками за листопад 2010 року, в яких відображено податкові зобовязання по господарських операціях із своїми контрагентами. Крім цього, вказує на безумовне виконання вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону, обґрунтовано, підставно та у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»сформував податковий кредит.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю з підстав викладених у письмових запереченнях. Звернув увагу на те, що на час перевірки в результаті автоматичного співставлення даних податкового кредиту позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності з контрагентом позивача ТзОВ «Аурум Проспект»на суму 120266,68 грн., згідно інформації отриманої від ДПІ у Печерському районі м.Києва провести перевірку діяльності ТзОВ «Аурум Проспект»не являється можливим через те, що згідно бази АІС «РПП»23.03.2011 року останньому встановлено стан «10»- запит на встановлення місцезнаходження. Крім того, ДПІ у Печерському районі м.Києва повідомила, що декларація ТзОВ «Аурум Проспект» за листопад 2010 року № 3666621 від 20.01.2011 року прийнята із статусом «до відома», без показників.

Суд, заслухавши думку сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

26.07.2011 року відповідачем складено акт № 466/23-2/22396799 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Аурум Проспект»за листопад 2010 року. Перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 120266,68 грн.

В акті зазначено, що відповідно до наявної в відповідача інформації бази даних АІС «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту»на рівні ДПА України встановлено розбіжності з контрагентом ПП «Мірт»ТзОВ «Аурум Проспект»на суму 120266,68 грн. Згідно інформації отриманої від ДПІ у Печерському районі м.Києва провести перевірку діяльності ТзОВ «Аурум Проспект»не являється можливим через те, що згідно бази АІС «РПП»23.03.2011 року останньому встановлено стан «10»- запит на встановлення місцезнаходження. Крім того, ДПІ у Печерському районі м.Києва повідомила, що декларація ТзОВ «Аурум Проспект»за листопад 2010 року № 3666621 від 20.01.2011 року прийнята із статусом «до відома»та без показників.

27.07.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002502320 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 150334,00 грн. (в тому числі 120267,00 грн. основного платежу, 30067,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1 ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховується обґрунтування позовних вимог позивачем.

Так, наявними в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні податковій декларації із податку на додану вартість і розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до декларації із ПДВ) за листопад 2010 року спростовується позиція ДПІ у Личаківському районі м.Львова щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.8 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається із вказаних вище доказів, платник податку вів окремий облік із придбання товарів, вів реєстр отриманих та виданих податкових накладних та відобразив зведені дані щодо придбання підсилювачів CODA AUDIO у ТзОВ «Аурум Проспект»(№ 5 Розділу ІІ «Податковий кредит»Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2010 року).

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо наявності у ПП «Мірт»порушень п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду первинні документи, які прямо вимагаються Законом України «Про податок на додану вартість»(податкова накладна від 06.11.2010 року № 061120109).

Разом із цим, позивачем надано суду накладну від 06.11.2010 року про отримання ПП «Мірт»підсилювачів, договір № ДГ-0855591 від 20.09.2010 року укладеного між ПП «Мірт» та ТзОВ «Аурум Проспект», декларацію з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, з рядка 04 якої вбачається, що позивачем понесено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у звітному періоді.

Судом приймається до уваги Довідка № 5 від 10.01.2011 року видана ПП «Мірт»про те, що придбані у ТзОВ «Аурум Проспект»товари обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби», адже відповідно до Наказу Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 № 114, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 1999 року за № 890/4183 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ. Відповідно до останнього, для обліку власних та отриманих на умовах фінансового лізингу основних засобів передбачено рахунок 10 "Основні засоби", який розподіляється на ряд субрахунків. Зокрема на субрахунку 104 "Машини та обладнання" обліковуються силові машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні прилади, регулюючі прилади і пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, медичне обладнання, інші машини та обладнання з виділенням в окремі підгрупи. До підгрупи 9 включаються інші машини та обладнання. До інших машин та обладнання відносяться, зокрема, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, тощо.

Додатково суд звертає увагу на те, що в акті перевірки позивача та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом не враховуються пояснення представника відповідача щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за листопад 2010 року, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Зазначені норми вказують на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно не заслуговують на увагу пояснення відповідача, що на час перевірки в результаті автоматичного співставлення даних податкового кредиту позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності з контрагентом позивача, неподання такими податкових декларації з податку на додану вартість та/або з нульовими показниками, не заповнення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту, відсутність основних фондів, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент позивача (ТзОВ «Аурум Проспект») не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених (нарахованих) ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція по суті узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 13.01.2009 року та позицією Вищого адміністративного суду України викладеною у постановах від 21.01.2010 року, від 21.07.2010 року.

Відтак, обставини щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року на підставі вищевказаної податкової накладної відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0002502320 від 27.07.2011 року підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0002502320 від 27.07.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватного підприємства «Мірт» сплаченого судового збору в розмірі 29 (двадцять дев'ять) грн. 55 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 13 січня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.