Постанова № 21076565, 29.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2011 р. № 2а-10486/11/1370

м. Львів

09 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представник позивачаДмитришин Н.Я.

представник відповідачане прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту»про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, державне підприємство «Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту», звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000232340/0/10909 виставленого 13.05.2011 р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю виставлення відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки підприємство вимог податкового законодавства не порушувало, а висновки відповідача не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, у попередніх судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених у запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства при виконанні довгострокового договору у звязку з чим занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем у період з 22.03.2011р. по 04.04.2011р. проведено виїзну позапланову перевірку ДП «Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за січень 2011р., про що 11.04.2011 року складено Акт №242/23-4/36670377

Згідно висновків вказаного акта, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010р №2755-УІ ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за січень 2011р на суму ПДВ 5 305 140,0 грн.

- в порушення п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України №:168/97-ВР від 03.04.97р. "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" занижено податкове зобов'язання по ПДВ на 66 099 988 грн., в т.ч по періодах: грудень 2009 року на 19 082 488,00 грн., січень 2010 року на 9 669 473,00 грн., лютий 2010 року на 1265,00 грн., липень 2010 року на 37 346 762,00 грн.

- за даними перевірки залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р.26 по декларації за січень 2011 року зменшено на 21 011 280 грн.

За результатами розгляду заперечення позивача на акт перевірки, відповідачем 13.05.2011 року змінено висновки акта перевірки, та констатовано про порушення позивачем п.7.5.4 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- занижено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 38 132,0 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2010 року на суму ПДВ 16356.0 грн.; травень 2010 року на суму ПДВ 4 418,0 грн.; червень 2010 року на суму ПДВ 7333,0 грн.; липень 2010 року на суму ПДВ 10025,0 грн. та завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р.26 по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму ПДВ 25 987 659 гривень.

Враховуючи результати розгляду заперечень, відповідачем 13.05.2011 року виставлено податкове повідомлення-рішення №0000232340/0/10909 про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 38132 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 9533 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем 27.10.2009 року укладено з АКВАСЕЙФЕТІ ІНВЕСТ ПЛС кредитний договір на суму 50000000 млн. Євро. під гарантію Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.17 Бюджетного Кодексу України гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

Відтак кошти, отримані ДП "Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту" по іноземному кредиту від АКВАСЕЙФЕТІ ІНВЕСТ ПЛС від 27.10.2009 року під державну гарантію є бюджетними коштами.

Також позивачем 26.10.2009 року укладено з ТзОВ «ТКС Гідроресурс»договір генерального підряду на проектування та будівництво .

Згідно з п.15.1 Договору генерального підряду на проектування та будівництво (б/н від 26.10.2009) термін дії цього договору - 2 роки з дати його укладання, або термін необхідний для виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 16.1 вказаного договору, даний договір для цілей оподаткування, відповідно до п.7.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є довгостроковим.

Генпідрядник самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із реалізацією цього договору, використовуючи оціночний коефіцієнт його виконання. Відповідно до п.п 7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань Генпідрядника є дата збільшення його валового доходу.

Відповідно до п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку.

Відповідно до п.п. 3.2.5 п.3.2 ст.З Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування ПДВ в тому числі операції з розміщення та повернення коштів за договорами позики, управління і переуступки фінансових кредитів.

Згідно з п.7.10.2 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном довгостроковий договір (контракт) слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, встановлення або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установленням або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Відповідно до п.7.5.4 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оцінний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту (п.7.10.3 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Оцінний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту ) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту (п. 7.10.4 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Дохід виконавців у звітному періоді визначається як добуток загально договірної ціни довгострокового договору (контракту) на оцінний коефіцієнт виконання довгострокового контракту (пп.7.10.5 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично сплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді (пп.7.10.6 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп.7.10.1 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту (пп. 7.10.3 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідача, що в порушення п.7.5.4 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем занижено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 38 132,0 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2010 року на суму ПДВ 16356,0 грн.; травень 2010 року на суму ПДВ 4 418,0 грн.; червень 2010 року на суму ПДВ 7333,0 грн.; липень 2010 року на суму ПДВ 10025,0 грн. та завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р.26 по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму ПДВ 25 987 659 грн.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані, правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідачем доведена.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу не відшкодовуються. Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 03.01.2012 року о 17:30 год.

Суддя(підпис)Коморний О.І.

З оригіналом згідно.

СуддяКоморний О.І.