Постанова № 21076378, 11.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2012 р. м. Львів№ 2а-14014/11/1370

16 год. 58 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника прокуратури Клак Ю.Г., відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Держспоживстандарт України управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій,

встановив:

Прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі в інтересах держави в особі Держспоживстандарту України управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу в сумі 1700,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для застосування штрафу було самовільне встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами без погодження з органами місцевого самоврядування. Оскільки рішення про накладення штрафу відповідач не оскаржив та у встановлені законом строки не виконав, прокурор звернувся з означеним позовом до суду. Прокурор у судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач заперечила позовну заяву з підстав викладених у письмових запереченнях від 10.01.2012 року за вх. № 916, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та / або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою. Вважає, що дані конструкції слід вважати вивісками, оскільки вони містили у собі інформацію, дані про субєкта господарювання. Просила в задоволені позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, відповідача, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне:

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно повязані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обовязків відповідачу. Пасивні факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон повязує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення субєкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані не є предметом судового розгляду, а отже суд не має права у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Відповідно до ч. 1. ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Таким основним законом є Закон України “Про прокуратуру”№ 1789-XII від 05.11.1991, із змінами і доповненнями (далі Закон № 1789-XII), відповідно до ст. 1 якого, до кола об'єктів прокурорського нагляду за додержанням законів в Україні належать, зокрема, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи державного і господарського управління та контролю, місцеві ради, їх виконавчі органи, військові частини, політичні партії, громадські організації, підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності, підпорядкованості та приналежності.

Статтею 20 Закону № 1789-XII передбачено, що при виявленні порушень закону в діяльності зазначених органів та організацій, їх посадових осіб прокурор або його заступник, у межах наданої компетенції, мають право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ст. 36-1 Закону № 1789-XII, полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод певної особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності).

Таким чином, діяльність прокурора в цивільному, господарському і адміністративному судочинстві відбувається в конкретних процесуальних формах, передбачених в ч. 3 ст. 36-1 ЗУ “Про прокуратуру”. Такими формами є :

- звернення до суду із позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

- участь у розгляді судами справ;

- внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч.1 ст. 60. КАС України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Згідно з ч. 2 ст.60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

У рішенні Конституційного Суду України від 08. 04.1999 року у справі за № 3 рп/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що “інтереси держави”є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, при зверненні прокурора до відповідного суду, прокурор повинен у позовній заяві обґрунтувати обставини, які вказують на існування необхідності захисту інтересів держави.

Предявляючи адміністративний позов в інтересах держави в особі Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, прокурор вбачає необхідність захисту інтересів держави щодо забезпечення надходження до державного бюджету коштів від застосованих до порушників фінансових санкцій передбачених Законом України “Про рекламу”, тому суд вважає підставним подання такого позову прокурором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як уповноваженим державним органом встановлено порушення відповідачем ч.1 ст.16 Закону України “Про рекламу”.

Відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулює Закон України «Про рекламу». Відповідно до ст. 16 цього Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 26 Закону «Про рекламу»контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають зокрема право накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

Відповідно до п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 7 названого вище Положення).

Відповідно до Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 23.06.2009 року № 229, територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

12.08.2011 року Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області прийняло рішення про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф за порушення законодавства про рекламу в сумі 1700 грн. (а.с.5). Підставою для прийняття такого рішення був протокол про порушення законодавства про рекламу від 12.08.2011 року № 0201 про те, що всупереч вимог п. 1 ст. 16, п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»фізична особа-підприємць ОСОБА_2 прийняла рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами на будинку, по вулиці Торгова,15 в м. Львові без погодження з органами місцевого самоврядування, а також не надала інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або її виготовлення.

На запрошення органу Держспоживінспекціі у Львівській області прибути на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не зявилася, витребуваних документів щодо вартості розміщеної реклами та підтверджуючих документів на її розміщення також не надала.

Отже, факт порушення законодавства про рекламу встановлений у передбаченому законом порядку і підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не оскаржувала рішення від 12. 08.2011 року про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн., однак і штрафу станом на дату судового розгляду справи не сплатила.

Отже, позовні вимоги прокурора Шевченківського району м. Львова, заявлені в інтересах держави в особі територіального органу Держспоживінспекції у Львівській області управління у справах захисту прав споживачів є обґрунтованими, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р 31110106700002, ЗКПО 23949066 банк ГУДК у Львівській області, МФО 825014 код платежу 21081100) штраф у сумі 1700 (одну тисячу сімсот ) грн.

Судові витрати з відповідача не стягуються.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 січня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.