Постанова № 21076376, 04.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2012 р. № 2а-9398/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Костів М.В.

при секретарі судового засідання Билень Н.С.

з участю представників:

від позивача : Гуда Л.С., Галицький Р.М., Стефак Т.В.;

від третьої особи: Мазан О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс Галичина», звернувся до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001182301/15372 та №0001192301/15373, виставлених 02.08.2011 року відповідачем, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесення вказаних податкових повідомлень-рішень через відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства, а відповідно безпідставністю нарахування відповідачем грошового зобовязання по податку на додану вартість.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, подали додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просять позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно оцінивши подані докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідачем у період з 28.07.2010р. по 27.10.2010р. проведено планову виїзну перевірку ВАТ «НПК-Галичина»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010р. про що 30.11.2010р. складено акт №938/23-1/00152388.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 02.08.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0001182301/15372, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 9677715,50 грн., в тому числі основного платежу 6145711,00 грн.. та штрафних санкцій - 3532004,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001192301/15373 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1 376 596,50 грн. грн., в тому числі основного платежу -917 731,00 грн. та штрафних санкцій - 458 865,50 грн.

Підставою виставлення вказаних податкових повідомлень-рішень є встановлене перевіркою порушення позивачем п.п.6.1.1 п.6.1, п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказані порушення полягають у завищенні позивачем податкового кредиту за січень 2010 року на суму 48 195 680 грн., в результаті безпідставного віднесення до складу податкового кредиту за січень 2010 року податкових накладних попередніх періодів.

Виявлене вищевказане завищення податкового кредиту січня 2010 року на 4819580грн., на думку відповідача, в свою чергу призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на 41 122 867 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за лютий 2010 року (рядок 26 Декларації) на 7 072 813грн., що зафіксовано в акті перевірки від 14.04.2010 № 259/23-4/00152388 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «НПК - Галичина»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за період: лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період серпень 2009 року та січень 2010 року»з врахуванням заперечення до даного акту перевірки.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту за січень 2010 року (рядок 10 Декларації) віднесено суми податку на додану вартість на загальну суму 48195680грн.

Вказані суми податку позивачем віднесені до податкового кредиту на підставі податкових накладних:

- № 1308751/3 від 30.11.2009р. виданої Філією Київстар Дж.Ес.Ем (ПДВ 338,24грн.).

- №86938 від 14.12.2009 р. виданої ДК «Укрекомресурси «КМ України»(ПДВ 39,63 грн.).

- №91230000000001 від 30.12.2009р. виданої ТзОВ Ріаліз Оіл (ПДВ 15419740,0 грн.).

- №2227 від 31.12.2009р. виданої ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»(ПДВ 537144)

- №0912310000000001 від 31.12.2009 року виданої ТзОВ Корнеліс (ПДВ 32237619 грн.).

- №1484149/3 від 31.12.2009р. виданої Філією Київстар Дж.Ес.Ем (ПДВ 3 грн.).

- №1484149/3 від 31.12.2009р. виданої Філією Київстар Дж.Ес.Ем (ПДВ 91 грн.).

- №1449386/3 від 31.12.2009р. виданої Філією Київстар Дж.Ес.Ем (ПДВ 424 грн.).

- №1449386/3 від 31.12.2009р. виданої Філією Київстар Дж.Ес.Ем (ПДВ 282 грн.).

Згідно з викладеними запереченнями на позовну заяву, відповідачем зазначено, що відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Відтак, відповідачем зроблено висновок про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Також відповідач зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону про ПДВ).

Із вказаного законодавчого положення відповідач робить висновок про те, що тільки таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Разом з тим, відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто з наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону «Про податок на додану вартість», а саме: бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем кошти за отримані товари і послуги сплачено, отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не обмежує право платника на бюджетне відшкодування тільки тих сум ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує звітному.

Підпункт 7.5.1 цього Закону встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п. 15.3.1 Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

За таких обставин з урахуванням положень п.п. 7.4.5 Закону, відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем зроблено не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0001182301/15372 та №0001192301/15373 від 02.08.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові. №0001182301/15372 та №0001192301/15373 від 02.08.2011 року

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (Львівська область м. Дрогобич вул. Бориславська 82, ЄДРПОУ 00152388) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10.01.2012 року.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.