Постанова № 21075891, 16.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2011 р. № 2а-12565/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І

представника позивача Навроцького А.І.

представника відповідача Карпина Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Партнер Україна»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 12.10.2010р. №0000472304/0/35320, -

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінт Партнер Україна» (далі ТзОВ «Прінт Партнер Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі ДПІ у Залізничному районі м.Львова), в якому просить суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 12.10.2010р. №0000472304/0/35320.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Залізничному районі м.Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідає фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що укладав угоди з контрагентом, на підставі яких отримував товари, що використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується відповідними договорами, банківськими виписками, картками рахунку 631, видатковими накладними, рахунками фактурами, податковими накладними, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Постачальник - контрагент позивача зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість. Позивач вважає, що не може нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства його контрагентом по сплаті податків і зборів, крім того, невиконання чи неналежне виконання однією зі сторін зобовязань, що не відносяться до істотних умов договору не є підставою для визнання його недійсним.

ДПІ у Залізничному м. Львова подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не надано жодних документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів, отриманих від контрагента, а саме товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі товару, що свідчить про нереальність операцій. Відповідно до акту перевірки контрагента позивача ТзОВ «Стімтрейд», даних з АІС «Реєстр платників податків», АІС ОРД ПА у м.Києві ,ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест Звіт»ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України», та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності контрагента встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через підприємства з ознаками «фіктивності»з метою незаконного формування валових витрат та податкового кредиту. Встановлено, що у контрагента позивача відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності даним підприємством.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та ТзОВ «Стімтрейд»носили товарний характер, що підтверджуються належними первинними документами. Крім того, зазначив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобовязанні. Вважає, що сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. У звязку з цим просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагента позивача ТзОВ «Стімтрейд»встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Стімтрейд». У звязку з викладеним вище просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Прінт Партнер Україна», що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 31, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа 08.07.2008р., код ЄДРПОУ 36026793 підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Залізничному районі м. Львова та зареєстрований платником ПДВ 09.07.2008р. Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики у Львівській області, видами діяльності позивача є роздрібна торгівля поза магазинами, не віднесена до інших групувань, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 08.11.2010р. № 843, згідно із ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та відповідно до наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 08.11.2010р. № 608 проведена позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Прінт Партнер Україна», з питань взаємовідносин з ТзОВ «Стімтрейд»за січень 2009р. березень 2010р., травень 2010р. липень 2010р. за результатами якої складено акт перевірки від 24.11.2010р. року № 2969/23-4/36026793.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1., п.7.3, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме завищення суму податкового кредиту у періоді травень 2009р. січень 2010р. в сумі 79951,26 грн.

На підставі акту перевірки від 24.11.2010р. року № 2969/23-4/36026793, згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010р. № 0000472304/0/35320, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 119926,9 грн. , у тому числі за основним платежем 79951,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39975,64грн.

Спір між сторонами виник стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Залізничному районі від 10.12.2010р. № 0000472304/0/35320. При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Відповідно до договору поставки, укладеного між ТзОВ «Прінт Партнер Україна»(Покупець) та ТзОВ «Стімтрейд»(Постачальник) від 03.01.2009 р. за №01/10, останній зобов'язувався поставляти і передавати у власність ТзОВ «Прінт Партнер Україна»визначені у вказаному Договорі поліграфічні матеріали, а Покупець зобов'язувався приймати поставлений товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Стімтрейд»виписано наступні податкові накладні: №61805 від 18.06.09, №80408 від 04.08.09, №91508 від 15.09.09, №100515 від 05.10.09, №101404 від 14.10.09, і: 11006 від 10.11.09, №112508 від 25.11.09, №120121 від 01.12.09, №122504 від 25.12.09, №12105 від 21.01.10, :«51809 від 18.05.10; та видаткові накладні: №041003 від 10.04.09, №061804 від 18.06.09, №061805 від 18.06.09, >«80407 від 04.08.09, №091506 від 15.09.09,№100507 від 05.10.09, №101404 від 14.10.09, №111004 від 10.11.09, № 112508 від 25.11.09, №120120 від 01.12.09, №122503 від 25.12.09, №012105 від 21.01.10 на загальну суму 479707,59 грн., в тому числі ПДВ - 79951,26 грн.

Суми податку на додану вартість згідно з вищезазначеними податковими накладними позивачем включено з: податкового кредиту відповідних періодів, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій нормі. У рахунок оплати за відвантажений товар сплачено грошові кошти у сумі 501277 грн., про що свідчать виписки банку та платіжні доручення, акти звірки взаєморозрахунків між контрагентами за 2009 та 110 роки, оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 «Основні постачальники».

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем також надано видаткові накладні, рахунки фактури, договори оренди приміщень з актами приймання передачі.

Проте, позивачем суду не надано жодних документів, які б підтверджували факт транспортування товару (товарно-транспортні накладні, що передбачені п.п.8.2.2 п.8.2 Договору та довіреності на отримання товарно матеріальних цінностей, передбачені п.п.8.2.1 п.8 Договору).

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Отже, єдиним первинним документом, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоотримувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна. При цьому, згідно з вказаними Правилами, ТТН розглядається як основний документ на перевезення вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Окремо як первинний документ, як підтверджує перевезення вантажів виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, слід розглядати договір про перевезення вантажів, яким є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обовязки та відповідальність сторін щодо їх додержання, а облік роботи автомобільного транспортного засобу визначається дорожніми листами.

Позивачем не надано документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів, а саме товарно-транспортні накладні, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару, отриманого від ТзОВ «Стімтрейд»ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи позивачем не надано актів прийому-передачі товару з відмітками про відвантаження, які б засвідчували реальність здійснення господарських операцій. Позивачем не доведено факт приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Суд бере до уваги висновки відповідача, що ґрунтуються на результатах перевірки ТзОВ «Стімтрейд», проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про що надано акт документальної перевірки ТзОВ «Стімтрейд»в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за 2009 рік, січень-березень 2010 року, травень-липень 2010 року від 03.09.2010 року №2332/2307/36353424.

Як зазначено у вказаному акті, ТзОВ «Стімтрейд»додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток : з 2009 року не подавався - інформація про основні засоби відсутня, реєстр 1-ДФ до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, протягом 2009 року не подавався, що свідчить про відсутність виплати заробітної плати протягом 2009 року, згідно розрахунку комунального податку за IV квартал 2009 року, ТзОВ «Стімтрейд»не має працівників на постійній основі.

Вказаної перевіркою встановлено, що первинні та інші документи по ТзОВ Стімтрейд»відсутні, посадові особи за адресою, вказаною в реєстраційних документах: м. Київ вул. Мельникова, 12 не знаходяться, місцезнаходження посадових осіб не відомо. У звязку з цим перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС ЗР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТАХ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АРМ «Аудит»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

За квітень-червень, серпень-грудень 2009 року та січень 2010 року згідно АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено завищення задекларованих ТзОВ «Стімтрейд»податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 59 268 705 грн., сформованого за рахунок контрагентів-покупців, серед яких ТзОВ «Прінт Партнер Україна».

В акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зазначено, що у зв'язку з відсутністю посадових осіб ТзОВ «Стімтрейд»за адресою реєстрації, первинні документи до перевірки не надані, чим порушено п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В зв'язку з вищенаведеним, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Таким чином, проведеною ДПІ у Шевченківському районі м. Києва перевіркою встановлено порушення ст.228 ЦК України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТзОВ «Стімтрейд»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Отже, задекларовані ТзОВ «Стімтрейд»податкові зобов'язання в сумі 76 719 832 грн. та податковий кредит в сумі 76 686 197 грн. за період лютий 2009 року - лютий 2010 року за результатами перевірки зменшені до 0.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з п.п. 2.15 2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обовязкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна звязку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та з ТзОВ «Стімтрейд»з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у підприємств необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у звязку з цим та їх облік в регістрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Стосовно тверджень позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичну поставку товарів, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

З приводу подальшої використання товару позивачем суд зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що подальше використання товарів позивачем в господарській діяльності не могло мати місце, оскільки товари позивачем від ТзОВ «Стімтрейд»не отримувались. З огляду на це, твердження позивача про подальше використання вказаних товарів у господарській діяльності є безпідставним.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 12.10.2010р. №0000472304/0/35320 є правомірними.

Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20 листопада 2011 року

Суддя Мричко Н.І.