Постанова № 21075759, 24.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2011 р. № 2а-9014/11/1370

о 11 год., 45 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Центральної рятувально водолазної служби у Львівській області,

представник Фіца Р.С. начальник

до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова, представник ОСОБА_2 (довіреність № 4313/06-14 від 16.03.2011 року)

про визнання протиправним і скасування рішення

Позивач Центральна рятувально водолазна служба у Львівській області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова у якому просить визнати протиправним і скасувати рішення № 15/04/03348502 від 11.04.2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є неприбутковою організацією, яка фінансується виключно з обласного бюджету через Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Львівської обласної державної адміністрації. Видатки позивача затверджені відповідно до Заходів з організацій рятування на водах Львівської області на 2011 рік лише 14.03.2011 року, а кошти на фінансування надійшли на казначейський рахунок лише 16.03.2011 року.

Позивач також зазначає, що 18.03.2011 року після заробітної плати працівникам служби платіжними дорученнями було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 27637,93 грн. Однак, у звязку з відсутністю коштів на оплату праці та виплату відрахувань на заробітну плату, позивачем не сплачено єдиний внесок за січень 2011 року у встановлений законодавством строк.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задоволити позов повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, що доводи позивача є безпідставними та не спростовуються правомірності прийняття спірного рішення, оскільки позивач порушив строки сплати єдиного внеску, а відтак порушив вимоги Закону України «Про збір та облік на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд провадження у справі закрити.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

11.04.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова прийнято рішення № 15/04/03348502 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого до відповідача застосовано штраф в розмірі 10% на загальну суму 2763,80 грн. та нараховано пеню в розмірі 0,1% на суму недоїмки, на загальну суму 690,95 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»за № 2464-VI від 08.07.2010 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно ст. 1 цього ж Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 цього ж Закону, платник єдиного внеску, крім іншого, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ч. 6 ст. 25 цього ж Закону, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього ж Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією ж статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, є виконавчим документом. Суми штрафів та нарахованої пені,

застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії:

- листів № 21 від 22.03.2011 року та № 29 від 29.04.2011 року адресованих начальнику Управлінню Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова та начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, начальнику Пенсійного фонду України,

- відповідей заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на листи позивача,

- рішення Пенсійного фонду України про результати розгляду скарги позивача на спірне рішення Управлінню Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова,

- довідки ДПІ у Личаківському районі м. Львова про взяття на облік платників податків (відповідача),

- довідки головного фінансового управління Львівської обласної державної адміністрації про, що фінансування видатків на утримання позивача проводиться за рахунок коштів обласного бюджету відповідно до кошторису витрат, складеного згідно діючого законодавства про виконання місцевих бюджетів,

- виписки з ГУ ДКУ у Львівській області від 16.03.2011 року,

- заходів з організації рятування на водах Львівської області на 2011 рік, затверджених головами Львівської обласної державної адміністрації та Львівської обласної ради,

- платіжними дорученнями №№ 2, 3, 16, 17 від з призначенням платежу сплата єдиного внеску за січень, лютий 2011 року

- Положення про рятувально водолазну служба на воді.

Судом не враховуються пояснення позивача та його представника щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки на платника єдиного внеску законодавцем покладено обовязок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок нарахований за відповідний базовий звітний період, а саме не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Такий внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану такого платника (відповідача). А тому, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення платниками обовязку своєчасного та в повному обсязі нарахування та сплати єдиного внеску.

Представник позивача по суті не заперечував про несвоєчасність нарахування, обчислення і сплату позивачем єдиного внеску нарахованого за відповідний базовий звітний період визначений законом.

Позивач належних та допустимих доказів протиправності прийняття спірного рішення не надав, а відтак відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Центральної рятувально водолазної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 31.10.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.