Постанова № 21075693, 18.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2012 року Справа № 2а-11281/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ковальової Т.І.,

при секретарі Ворошило О.Є

за участю представників сторін:

представника позивача Богатирьової А.Ю.

від відповідача: Меркулової О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства «Ірбіс» до державної податкової інспекції в м. Первомайську про визнання дій неправомірними, про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним, про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2011 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції в м. Первомайську про визнання дій неправомірними, про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним, про скасування податкового повідомлення-рішення

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що державною податковою інспекцією в м. Первомайську на підставі наказу, проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Ірбіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.05.2011р. по 31.06.2011р..

За результатами перевірки складено акт перевірки від 12.09.2011р. №400\23\31140050, на підставі якого начальником ДПІ в м. Первомайську винесено податкове повідомлення-рішення №0000502301 від 12.09.2011р. про сплату 544852 грн. податку на додану вартість та штрафної санкції в розмірі 1,00 грн.

ПП «Ірбіс» не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки від 12.09.2011р. №400\23\31140050 .

На адресу ПП «Ірбіс» надійшов лист ДПІ в м Первомайську від 28.07.2011р. №2165\ 16-211 \382 про надання документів щодо взаємодії з ТОВ «Технобуд-2011» за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. Листом від 26.08.2011р. з додатками ПП «Ірбіс» надано документи відповідно до запиту ДПІ в м. Первомайську.

ДПІ в м. Первомайську до ПП «Ірбіс» спрямовано лист від ЗО. №2831\23-019\1675 про надання інформації по господарським операції» ТОВ «Технобуд-2011» за період з 01.06.11р. по 30.06.11р.

Листом від 14.09.2011р. №96 ІШ «Ірбіс» надано документи відповідно до запиту ДПІ в м. Первомайську.

ДПІ в м. Первомайську в супереч вимогам ст.78 Податкові кодексу скоротило термін надання відповіді та документів.

Крім того, ДПІ в м.Первомайську винесено податкове повідомлення-рішення №0000502301 від 12.09.2011р., не ознайомивши ПП «Ірбіс» результатами перевірки, тобто актом перевірки від 12.09.20і І №400\23\31140050.

В порушення п.86.7 ст.86 ДПІ в м.Первомайську позбавило ПП «Ірбіс можливості скористатися правом подати свої заперечення до акту перевірки. Відповідач порушив податкове законодавство з питань проведення перевірок, а саме - вимог ст. 78 Податкового кодексу України - з боку посадових осіб ДПІ в м. Первомайську.

До того ж, позивач вважає, що згідно ст. 75 Податкового кодексу, з метою виявлення представниками податкової служби фактів про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та фіксації фактів порушень з цього питання, у відповідності до п.п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, повинно проводити камеральну перевірку, яка проводиться у відповідності зі ст. 76 Податкового кодексу та оформлюється у відповідності до п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу.

Фактичних даних про наявність недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, наданих ПП «Ірбіс» на момент проведення перевірки у представників ДПІ в м. Первомайську не було, що є порушенням з їх боку п. 78.1. Податкового кодексу України при визначенні обставин та призначення перевірки, та може свідчити про наявність ознак відсутності законних підстав для проведення зазначеної перевірки.

Враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, за якими органи державної влади мають діяти лише відповідно до Конституції і законів України, вказаний факт свідчить про застосування контролюючим органом контрольного-перевірочного заходу у не визначений законом спосіб, що є порушенням з боку посадових осіб ДПІ у м. Первомайську.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

З 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Позивач просив суд визнати дії державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області по проведенню перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.05.11 по 30.06.11 неправомірними.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Первомайську від № 0000502301 від 12.09.11р. про сплату 544851 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкції 1,0 грн., повністю. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДНІ в м. Первомайську Луганської області від № 0000502301 від 12.09.11р. про сплату 544851 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкції 1,0 грн., повністю.

Представник відповідача в судовому засідання не визнала позовних вимог, суду надала пояснення, аналогічні викладеним в акті перевірки, де зазначено, що проведено перевірку ПП «Ірбіс» відображеного показника за період з 01.05.11 по 30.06.11 та встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій ,, придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та нематеріальних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою " всього у сумі 544851 грн., у тому числі травень 201 1 року - 307350 грн.; червень 2011 року-237501 грн.. Згідно отриманих матеріалів від органів ДПС України встановлено ланцюг постачання кремній міського матеріалу ПП «Ірбіс»:

ПП «Укркомплект КС» >ТОВ «Східпромсервіс» >ТОВ «Технобуд- >ПП «Ірбіс».

ДП1 в м. Первомайську отримано дів Стахановської ОДПІ акт від 10.08.11 № 234/23-37522558 про результати позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю , «Технобуд - 2011» код за ЄДРПОУ 37522558 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.05.11 по 30.06.11, яким встановлено що відповідно до частини 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемник правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.05.11 по 30.06.11 встановлено його завищення у сумі 544851 грн. в тому числі за : травень 201 1 року - 307350 грн.. червень 2011 року-237501 грн.

Відділом оподаткування юридичних осіб в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності ТОВ «Технобут» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт,послуг), та зроблено висновок, що згідно до ч.1, 5 ст.203 п. 1,2 ст. 215 ст.228 ЦК України угоди з ним мають ознаки нікчемності.

Підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Аналізом податкової звітності з ПДВ (декларації з додатком № 5 '"Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (розділ «податковий кредит»), та наданих документів підприємством ТОВ «Технобуд-2011» до Стахановської ОДПІ встановлено, що податковий кредит підприємства ТОВ «Технобуд-201 1» у зазначений період сформовано ТОВ «Східпромсервіс», код 356371501, Словянська ДПІ, на суму ПДВ- 1098336,13 гри., в т.ч. за періоди: травень 2011 року отримано послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню на загальну суму 4292704,62 грн., в т.ч. ПДВ-715450,77 грн., за червень 2011 року отримано послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню на загальну суму 2297312,58 грн., в т.ч. ПДВ- 382885,43 грн.

ТОВ " Технобуд-2011" не надано договір на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню з підприємством ТОВ «Східпромсервіс», код 356371501.

Відділом оподаткування юридичних осіб в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності ТОВ «Східпромсервіс» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт,послуг), та зроблено висновок, що згідно до 4.1.5 ст.203 п.1,2 ст.215 ст.228 ЦК України угоди з ним мають ознаки нікчемності.

Внаслідок проведення документальної невиїзної перевірки встановлено: Підприємство ТОВ «Технобуд-2011» при отриманні ТМЦ (пили стрічкової, кремнємістяндий матеріал….) на загальну суму 1955071,98 грн. не має складських приміщень, не мас достатньої чисельності для проведення дійсних господарських взаємовідносин, не має транспортних засобів для транспортування даних ТМЦ. До перевірки не надані ТТН , що підтверджують факт транспортування ТМЦ від постачальника ТОВ «Східпромсервіс» в адресу ТОВ «Технобуд-2011».

За результатами невиїзної документальної перевірки Стахановської ОДПІ встановлено, що в ТОВ «Східпромсервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Додатки К1 до декларацій з податку на прибуток підприємств не подавались. Декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (вх. № 9003053142 від 10.05.11 - була прийнята до відома) підприємством задекларовано р. 7 «Сума амортизаційних відрахувань» в сумі 0 грн., що свідчить про відсутність у підприємства основних фондів, що використовуються у фінансово-господарській діяльності. Враховуючи що директором ТОВ «Східпромсервіс» фактично не могла виконуватись та здійснюватися фінансово-господарська діяльність, направлена на отримання прибутку, у підприємства відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, формування податкового кредиту здійснено за рахунок СГД у ланцюгу постачання яких є підприємства з незадовільними станами, надання послуг не підтверджено, що у сукупності вказує на «нікчемність».

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину с недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

гідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, території Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, вказаний право чин має ознаки нікчемності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Технобуд-2011» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансові потоки - контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників.

Податкова накладна від 22.05.11 № 70 на загальну суму 1038852,00 грн. у тому числі ПДВ 173142,00 грн. не відповідає датам фактичного отримання матеріалів, про що свідчать ТТН, та датам фактично сплачених грошових коштів за товар відповідно до вищезазначених платіжних документів.

ПП «Ірбіс» 22.05.11. було включено до реєстру отриманих податкових накладних податкову накладну від 22.05.1 1 за № 70 на загальну суму 1038852,00 грн. у тому числі ПДВ 1 73 142.00 грн., яка виписана з порушенням пп. «Б», пп. «Е», пп. «Ж», пп. «З» п. 201.1 тап.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що не відповідає, даті здійснення операції (даті постачання товару, або даті отримання передплати (авансу), отриманої кількості (обсяг, об'єм), відповідної суми податку у цифровому значенні та загальної суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, відповідно до товарно-транспортних накладних.

На виконання умов договору постачання, ПП «Ірбіс» 31.05.11 згідно з товарино - транспортними накладними від 31.05.11 було отримано від ТОВ «Технобуд - 2011» кремній місткий матеріал всього 44,5 тонн на загальну суму 120150.00 грн в тому числі ПДВ 20025,00 грн.; в тому числі :

у кількості 23,05 тонн на загальну суму 62235,00 грн. в тому числі ПДВ 10372.50 грн., у кількості 21,45 тонни на загальну суму 57915.00 грн. в тому числі ПДВ 9652,50 грн.

У відповідності з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Технобуд - 2011» повинно було виписати податкову накладну на кожну партію постачання товару відповідно до товарно - транспортних накладних.

31.05.11 ТОВ «Технобуд - 2011» на відвантажений товар (кремній місткий матеріал) у кількості 298,24 тонн було виписано податкову накладну від 31.05.11 за № 98 на загальну суму 805248,00 грн. у тому числі ПДВ 134208,00 грн., видаткову накладну було виписано 31.05. 11 за № РН -0000006 на відвантажений кремній місткий матеріал у кількості 298,24 тонн на загальну суму 805248,00 грн. у тому числі ПДВ 134208,00 грн.,

ПП «Ірбіс» 31.05.11. було включено до реєстру отриманих податкових накладних податкову накладну від 31.05.11 за № 98 на загальну суму 805248.00 грн. у тому числі ПДВ 134208,00 грн., яка виписана з порушенням пп. «Е», пп. «Ж», пп. «З» п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що не відповідає отриманої кількості (обсяг, об'єм), відповідної суми податку у цифровому значенні та загальної суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, відповідно до товарно-транспортної надскладної від 31.05.11.

Відповідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу «у разі відмови продавця товарів\послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів\послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту». ПП «Ірбіс» за травень , червень 2011 року такої заяви із скаргою до ДП1 в м. Первомайську не надавало.

Таким чином, ПП «Ірбіс» в порушення п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, врахувавши до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від ТОВ «Технобуд - 2011» в яких дата виписки податкової накладної не відповідає даті здійснення операції ( даті постачання товару, або даті отримання передплати (авансу), отриманої кількості (обсяг, об'єм) , відповідної суми податку у цифровому значенні та загальної суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, відповідно до товарно-транспортних надскладних не відповідають фактично отриманим та перевезеним у цей день обсягам кремній місткого матеріалу, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 307350 грн. в тому числі травень 2011 року -307350 грн.

Перевірка ПП «Ірбіс» була проведена обґрунтовано на підставі перевірок інших платників податків, таких як ТОВ «Технобуд -2011» ТОВ «Східпромсервіс». Всі первинні документи, витребувані ДПІ, позивачем для перевірки надавались. До арифметичного розрахунку податкового кредиту ДПІ претензій не має.

Просила у задоволенні позову відмовити повністю за необґрунтованістю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Первомайську з 08.09.2011 року по 12.09.2011 року, на підставі наказу начальника ДПІ № 307 від 08.09.2011 року (аркуш справи 80-81) була проведена перевірка ПП « Ірбіс» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 рік, в результаті якої 12.09.2011 року складено акт № 400/23/31140050. Відповідно до даного акту встановлені порушення :

Пункту 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 210 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-У1, в результаті чого за період з 01.05.11 року по 30.06.1 1 рік завищено податковий кредит у сумі 544851 грн. в тому числі за травень 2011 року на суму 307350 грн. червень 2011 року на суму 237501 грн. Згідно з п.1 п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст.62б, ст.629, ст.650, ст. 655, 658. ст. 662 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-ІУ (зі змінами та доповненнями) встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання та товарів (робіт, послуг).

Господарські операції щодо придбання ПП «Ірбіс»» товарів (робіт, послуг) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарских операцій.

В зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону. такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями , у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами та даними , викладеними в акті перевірки, посадові особи платника податків мають право протягом 5-ти робочих днів з дня отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки (аркуш справи 16-28).

12 вересня 2011 року, на підставі акту перевірки №400 від 12.09.2011 року винесене податкове повідомлення-рішення №0000502301 на суму 544851 грн. (аркуш справи 13).

ПП «Ірбіс» для проведення перевірки надавались, витребувані ДПІ, первинні документи, що не заперечують сторони по справі,(аркуш справи 14-15)

ПП «Ірбіс» є юридичною особою (аркуш справи 32).

ПП «Ірбіс» перебуває на податковому обліку про що не заперечують сторони по справі.

29 квітня 2011 року між ТОВ «Технобуд-2011» та ПП «Ірбіс» було укладено договір поставки товару (аркуш справи 47).

На підставі договору від 29.04.2011 року та відвантажений товар були видані податкові накладні від 22.05.2011 року №70, від 31.05.2011 року №98, від10.06.2011 року №17, від 23.06.2011 року №37, від 30.06.2011 року №45, видаткові накладні (аркуш справи 48-52,173-176,185-187,237-240) та призведена оплата продукції (аркуш справи 53-57, 165-172,188-193,229-236). Одержані ТМЦ були вивезені вантажним автомобільним транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортною накладною (аркуш справи 113-164,194-228).

Арифметичний розрахунок податкового кредиту зроблений вірно, що не заперечують сторони по справі.

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12 вересня2011 року №0000502301 є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

До 01 січня 2011 року платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

В судовому засіданні не знайшло свого обґрунтування твердження відповідача, що позивачем податкові накладні складені в порушення вимог пунктів 198.6, 201.1 Податкового кодексу України, оскільки, відповідно до п.201.7 ст. 201 податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Законодавець не зазначає на обовязковості надання податкових накладних на кожну партію товару відвантажену по кожному автомобілю, згідно товаротранспортній накладній, як на тому наполягає відповідач.

На думку суду, податкова накладна від 22.05.2011 року, №70 (аркуш справи 48) заповнена відповідно до п. 201.1, 201.7 Податкового кодексу Украни.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей оформлені з товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд-2011» договіром від 29.04.2011 року, видані податкові накладні від 22.05.2011 року №70, від 31.05.2011 року №98, від10.06.2011 року №17, від 23.06.2011 року №37, від 30.06.2011 року №45, видаткові накладні (аркуш справи 48-52,173-176,185-187,237-240).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ПП «Ірбіс» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Технобут-2011» до ПП «Ірбіс» підтверджено товарно-транспортними накладними подорожніми листами (аркуш справи 113-164,194-228), , оплата товарно-матеріальних цінностей підтверджена платіжними дорученнями квитанціями до прибуткового касового ордеру (аркуш справи 53-57, 165-172,188-193,229-236).

За період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року ПП «Ірбіс задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість 728648 грн.(аркуш справи 37-44)

Таким чином, позивачем податковий кредит з податку на додану вартість сформований з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Зміст договору позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд-2011» від 29 квітня 2011 року становлять, визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам статті 628 Цивільного кодексу України.

Загальні положення про купівлю-продаж, які визначені частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України і встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, цілком виконані, що підтверджується письмовими доказами, а саме наданими позивачем у суді: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними документами.

Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд-2011», безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З розяснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд-2011» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання.

В даному випадку, податковий орган на підставі зазначених в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами, тобто, має місце оспорюванність самого договору. Податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган, через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість), податковий орган доводить свою позицію, з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 12 вересня 2011 року № 0000502301.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 544851 грн. обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частини визнання податкового повідомлення рішення противоправним та його скасування.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача стосовно визнання дій ДПІ в м. Первомайську по проведенню перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту.

Позивач посилається, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки. Твердження позивача на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до ст ст..78,79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З акту перевірки ПП «Ірбіс» від 12.09.2011 року № 400 вбачається, що документальна невиїзна перевірка проводилася за наслідками перевірок інших платників податків, а саме контрагентів позивача: ТОВ «Східпромсервіс», ТОВ «Технобуд-2011»., що також підтверджується і актом первірки ТОВ «Технобуд-2011» (аркуш справи 71-79).

На підставі ст.. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Ірбіс» до державної податкової інспекції в м. Первомайську про визнання дій неправомірними, про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним, про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську № 0000502301 від 12.09.2011 року про сплату 544851 грн. податку на додану вартість та штрафних(фінансових) санкцій 1,0 грн.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ірбіс» витрати зі сплати судового збору в сумі 14 грн. 11 коп. (чотирнадцять гривень 11 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена у повному обсязі 23 січня 2012 року.

СуддяТ.І. Ковальова