Постанова № 21075572, 18.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2012 року Справа № 2а-12085/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Гришиній О.Ю.,

в присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 07.11.2011 №19516/10/10-013)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №7 від 03.01.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську до державного підприємства «Антрацит» про стягнення податкового боргу за рахунок коштів з розрахункових рахунків у банках з податку на додану вартість на загальну суму 5026486,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2011 року спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (надалі СДПІ у м. Луганську, позивач) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Антрацит» (надалі ДП «Антрацит», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг за рахунок коштів з розрахункових рахунків у банках з податку на додану вартість на загальну суму 5026486,80 грн. В обґрунтування вимог позивач посилається на наступне.

Станом на 30.10.2011 у відповідача лічиться податковий борг з податку на додану вартість у загальній сумі 5026486,80 грн. Сума податкових зобовязань самостійно визначена платником податків у податковій декларації.

Враховуючи наявність податкового боргу, рухоме майно і майнові права ДП «Антрацит» були передані у податкову заставу, що підтверджується витягом з Державного реєстру від 16.05.2011 №31400481.

З метою погашення боргу позивачем вживалися заходи, передбачені Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, а саме: направлено першу податкову вимогу від 05.10.2001 № 1/36, направлено другу податкову вимогу від 08.11.2001 № 2/194. Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги спеціалізовнаої державної податквої інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про стгнеяння податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 5026486,80 грн. визнав у повному обсязі. У звязку зі складним фінансовим становищем підприємства просив суд встановити порядок і спосіб виконання рішення шляхом сплати податковго боргу з податку на додану вартість рівними частинами по 41887,39 грн. щомісячно, починаючи з 20.06.2012 року по 20.05.2022 року.

Представники позивача не заперечували щодо встановлення порядку та способу виконання рішення згідно наданого графіка.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ДП «Антрацит», зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 30.04.2003. (а.с. 7-8). Позивач є платником податків та перебуває на податковому обліку в СДПІ у м. Луганську згідно довідки від 10.03.2011 № 40/29-011 (а.с. 9) та зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва №100329566.(а.с.15).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, податкове зобовязання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Положеннями п. 203.2 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що відповідач узгодив податкові зобовязання з податку на додану вартість, подавши декларацію з податку на додану вартість від 19.10.2011 №9008925497 (а.с. 20).

У звязку з несплатою у встановлені законом строки узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість виникла податкова заборгованість, яка станом на 31.10.2011 року складає 5026486,80 грн., що підтверджується актом звірки, довідкою про стан розрахунків з бюджетом станом на 31.10.2011, обліковою карткою платника, та не заперечується сторонами.(а.с. 19, 21, 30-31).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 cт. 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У судовому засіданні судом встановлено, що у відповідності із статтею 6, 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(який був чинним до 01.01.2011) податковим органом було винисено відносно ДП «Антрацит» першу податкову вимогу від 05.10.2001 № 1/36 (а.с.16) та другу податкову вимогу від 08.07.2001 № 2/194, які були отримані головним бухгалтером відповідача, про що свідчить підпис у корінцях першої та другої податкових вимог. (а.с.16-17). Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Оскільки перша податкова вимога від 05.10.2001 № 1/36, друга податкова вимога від 08.07.2001 № 2/194 є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження”при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.263 КАС України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Крім того, при вирішенні даної заяви суд вважає за необхідне зазначити, що заявником повинно також бути зазначено економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення зазначеного боргу внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни щодо поліпшення фінансової та економічної політики підприємства.

В даному випадку такі події у заявника відсутні.

Посилання на тяжке фінансове становище як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, судом до уваги не беруться, оскільки, на думку суду, не є винятковою обставиною, у розумінні ст.263 КАС України.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також доказів поліпшення фінансової та економічної політики підприємства заявником до суду не надано.

Враховуючи, що тільки у винятковому випадку, залежно від обставин справи суд має розстрочити виконання рішення, приймаючи до уваги недоведеність заявником необхідності надати розстрочку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду, неможливості виконати рішення у встановлений законом строк, суд, керуючись ст.263 КАС України прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні заяви про встановлення порядку і способу виконання рішення шляхом сплати податковго боргу з податку на додану вартість рівними частинами по 41887,39 грн. щомісячно, починаючи з 20.06.2012 року по 20.05.2022 року.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську до державного підприємства «Антрацит» про стягнення податкового боргу за рахунок коштів з розрахункових рахунків у банках з податку на додану вартість на загальну суму 5026486,80 грн. - задовольнити.

<Текст >

Стягнути з державного підприємства «Антрацит» (ідентифікаційний код 32226065, місцезнаходження: 94613 Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, 38) податковий борг з податку на додану вартість за рахунок коштів з розрахункових рахунків у банках на загальну суму 5026486,80 грн. (п'ять мільйонів двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 80 коп.).

Заяву державного підприємства «Антрацит» про встановлення порядку та способу виконання постанови суду шляхом надання розстрочення сплати позовних вимог спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську до державного підприємства «Антрацит» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість за рахунок коштів з розрахункових рахунків у банках залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 січня 2012 року.

<Текст >

СуддяЄ.О. Кисельова