Постанова № 21075541, 17.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2012 року Справа № 2а-11938/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Петросян К.Є.,

за участю секретаря: Кулигіна А.Є.,

сторін:

представника позивача: ОСОБА_2 (дов. №1-д від 03.01.2012),

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2011 року позивач Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (далі ЛМКП «Теплокомуненерго») звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису відповідача №631 від 10.06.2011.

Ухвалою суду від 21.12.2011 позовну заяву ЛМКП «Теплокомуненерго» було залишено без руху; ухвалою суду від 04.01.2012 - відкрито провадження у справі.

В обґрунтування предявленого позову позивач вказав наступне.

Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області було проведено перевірку ЛМКП «Теплокомуненерго». На підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів видано припис №631 від 10.06.2011 про припинення порушень прав споживачів ЛМКП «Теплокомуненерго» ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області видано неправомірно та з порушенням вимог діючого законодавства з наступних підстав.

Припис видано на підставі ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

На думку позивача, в силу приписів Закону України №1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги», ЛМКП «Теплокомуненерго» не є виробником послуги. Позивач діє на договірних засадах та надає послугу організаціям, на балансі яких знаходяться житлові будинки абонентів. Згідно договору виконавець зобовязаний не допускати самовільного переобладнання внутрішньо будинкових систем центрального опалення, в тому числі: самовільного переобладнання систем опалення на автономне. Відносини між фізичними особами і позивачем неможливо розглядати як послуги в значенні, яке вживається в Законі України «Про захист прав споживачів».

Отже, втручання управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області в господарську діяльність двох субєктів господарювання, на думку позивача, є протиправним.

Крім того, ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність субєкта господарювання у разі порушення прав споживачів. У даному випадку фактично спір виник між позивачем теплопостачальною організацією та споживачами теплової енергії з приводу відмови від отримання теплової енергії та оспорювання правомірності нарахування оплати за поставлену теплову енергію, що не підпадає під перелік випадків, за які субєкт господарювання несе відповідальність, як за порушення прав споживачів. На думку позивача, спір між теплопостачальною організацією та споживачем підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Крім того, зазначив, що з 09.12.2007, з моменту вступу в законну силу змін №169 від 06.11.2007 до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, відключення окремих квартир від мереж централізованого опалення не передбачено, а передбачено відключення лише окремих житлових будинків.

Відповідно до правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Споживачем не дотримані вимоги порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, має місце факт самовільного відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області №631 від 10.06.2011 про припинення порушень прав споживачів ЛМКП «Теплокомуненерго» ОСОБА_3

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позову у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні предявленому позову, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи, що відповідачем, який є субєктом владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, не надано на вимогу суду всіх необхідних відомостей (ухвала суду про відкриття провадження від 04.01.2012), суд вважає можливим розглянути справу на основі тих доказів, які є у справі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязанні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 (далі Закон №1023).

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №229 від 23.06.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України15 липня 2009 за №636/16652 визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Як вбачається з оскаржуваного припису, до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області звернувся гр.ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з питання порушення його прав як споживача, а саме щодо відмови відключення його квартири від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонента ЛМКП «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за не надання послуг централізованого опалення у період з серпня 2009 по час цей час. Перевіркою, проведеною спеціалістами Управління, факти, вказані у зверненні підтвердилися, а саме у вказаний час послуга центрального опалення не надавалася, так як з серпня 2009 року за вказаною вище адресою встановлено автономне опалення (а.с.10).

У звязку із цим, начальник Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області Лукашик М.В. дійшов висновку про наявність законних підстав для припинення порушень прав гр.ОСОБА_3, внаслідок чого ним виданий припис від 10.06.2011 №631 про припинення порушень прав споживачів ЛМКП «Теплокомуненерго» з вимогами:

1. припинити порушення прав гр.ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги.

2. Припинити нарахування виплат за ненадані послуги гр.ОСОБА_3, за вказаною вище адресою.

3. Повести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення гр.ОСОБА_3 за вказаною вище адресою з моменту письмового звернення до ЛМКП «Теплокомуненерго».

4. Про прийняті міри проінформувати управління до 10.07.2011.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону №1023, договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Згідно п.17 ст.1 Закону №1023, послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ст.26 Закону №1023, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Аналізуючи наведені норми Закону №1023, суд приходить до висновку, що відповідач мав передбачені законом повноваження на проведення перевірки позивача та виносити приписи при встановленні порушень прав споживачів.

Виходячи з наведеного, ЛМКП «Теплокомуненерго» є виконавцем послуг споживачам згідно ст.1 Закону №1023, а тому відповідач мав законні підстави, керуючись ст.26 зазначеного закону давати субєкту господарювання ЛМКП «Теплокмуненерго» приписи про припинення встановлених перевіркою порушень прав споживачів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в основі зазначеного спору лежить факт відключення квартири ОСОБА_3 від централізованого опалення та правомірність нарахування плати за відповідні комунальні послуги після такого відключення.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила №630), Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення гарячої води при відмові споживачем від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року (далі Порядок №4).

Порядок перерахунку вартості послуг передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 року №151 «Про затвердження Порядку проведення підрахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості» (Далі Порядок №151).

Відповідно до абзацу 2 пункту 25 Правил №630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура такого відключення передбачена як Правилами №630 так і Порядком №4.

З їх положень вбачається, що із внесенням відповідних змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 та постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 року №1268, законодавча можливість індивідуального відключення від систем центрального опалення не передбачена, а відповідне право може бути реалізовано лише у разі відєднання усього будинку.

Таким чином, на час відключення ОСОБА_3 своєї квартири, вчинення відповідної дії законом заборонено та є протиправним. Будинок, в якому знаходиться квартира ОСОБА_3 від центрального опалення не відключався, тому відповідні дії суд вважає самостійним відключенням.

Крім того, з системного аналізу Порядку №151 вбачається, що ним передбачено обовязок позивача провести перерахунок лише у випадку надання послуг або надання їх не в повному обсязі.

Неотримання послуги внаслідок самовільного відключення споживача не може ототожнюватись з ненаданням послуги з вини теплопостачальної організації, відтак не може бути підставою для перерахунку, передбаченого Порядком №151.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги оскаржуваного припису є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 28,23 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2621 від 19.12.2011 року (а.с.17), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19 січня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 19, 70, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень, задовольнити.

<Текст >

Визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області №631 від 10.06.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м.Луганськ, вул.Куракіна, 23-а, код ЄДРПОУ 24047779) судовий збір у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 19 січня 2012 року.

<Текст >

СуддяК.Є. Петросян