Постанова № 21075508, 10.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2012 року Справа № 2а-11263/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

Судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Чуванову А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Дельфа Інг» з позовними вимогами до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 за результатами якої складено акт №1797/231/37288372 від 11.11.11; визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «Дельфа Інг», викладені в акті перевірки; зобовязати відповідача утриматись від вчинення певних дій.

В подальшому 16.12.2011 в судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та крім зазначених позовних вимог просив зобовязати відповідача привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків ТОВ «Дельфа Інг» з даними, наведеними ним у наданих податкових накладних з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 та зобовязати Алчевську обєднану державну податкову інспекцію в Луганській області вилучити з АС “Результати співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА” інформацію про результати перевірки ТОВ «Дельфа Інг», оформленої актом №1797/231/37288372 від 11.11.11.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 листопада 2011 року посадовими особами Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції було складено Акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Дельфа Інг» №1797/231/37288372 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011.

У висновках акту зазначено, що проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Дельфа Інг» норм Податкового Кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”, Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у в сумі 8398261 грн. та завищено суму податкового кредиту на 7768425 грн.

На думку позивача, позапланова невиїзна документальна перевірка проведена за відсутності повноважень та підстав на ії проведення, висновки акту є повністю не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідач в порушення вимог ст. 79 Податкового Кодексу України розпочав процедуру проведення перевірки без попередження про це платника податків.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та надав пояснення аналогічні, викладеним у позові.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки була постанова слідчого від 09.11.2011. Крім того, на адресу позивача надсилалися письмові запити щодо надання документів на підтвердження розбіжностей з контрагентами, але залишилися позивачем поза увагою. Наказ про проведення перевірки також відповідає нормам законодавства та був надісланий на адресу підприємства. Вважали позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи ТОВ «Дельфа Інг» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради 09.09.2010 за №13841020000002582 (а.с. 13).

На підставі постанови слідчого СВ ПМ в ДПА у Луганській області від 09.11.2011 про призначення невиїзної документальної перевірки за матеріалами кримінальної справи №10/11/8012, порушеної проти директора приватного підприємства “Ардея-Тех” ОСОБА_4 (а.с. 74) відповідачем було видано наказ №756 від 10.11.2011 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Дельфа Інг» за період з 01.01.11 по 30.09.11 (а.с. 77).

11 листопада 2011 року посадовими особами Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції було складено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Дельфа Інг» №1797/231/37288372 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 (а.с. 20-64, далі акт).

В висновках акту зазначено, що ТОВ «Дельфа Інг» порушило п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у в сумі 8398261 грн. та завищено суму податкового кредиту на 7768425 грн.; ч.5 ст.203,ч. 1,2 ст.215, ст.216, ст.655, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дельфа Інг».

У відповідності до п. п. 41.1.1. Податкового Кодексу України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється при отриманні постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 Податкового Кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені Податковим Кодексом України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим Кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 “Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Відповідно до п.п.20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право:

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

- під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом первинні фінансово господарські, бухгалтерських та інших документи не досліджувались, і вони навіть податковим органом не запитувались.

При огляді акту перевірки вбачається, що жодного посилання на первинні документи, або на відмову з боку позивача в наданні таких первинних документів немає, а лише зазначено, що такі документи до перевірки не надані. Суд погоджується з доводами позивача про те, що він не міг бути обізнаний про початок перевірки та бути присутнім під час перевірки, так як відповідний наказ та направлення на перевірку йому було направлено податковим органом курєрською поштою 11.11.2011 об 15-10 (а.с. 75), в той час, як акт було підписано 11.11.2011, тобто до моменту обізнаності позивача про початок проведення перевірки, про проведення якої він дізнався при отриманні акту перевірки 21.11.2011.

Доводи представника відповідача щодо підтвердження витребовування ним від позивача первинних документів та ненадання цих первинних документів позивачем та надані відповідачем докази - лист Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 19.09.2011 № 30328/236-3/475-266 «Про надання документальних підтверджень та пояснень» адресований Директору ТОВ «Дельфа Інг» (а.с. 92) та відповідь від 03.10.2011 № 13 (а.с. 93) не заслуговують на увагу суду і не можуть бути належними доказами, у розумінні ч.1 ст.70 КАС України. Так, наведені листи датовані: запит - 19.09.2011 і відповідь - 03.10.2011, в той час, як постанову про проведення оскаржуваної перевірки винесено слідчим 09.11.2011, а наказ про проведення перевірки 10.11.2011, тобто більш ніж через місяць від дати відповіді. Тому, враховуючи надані докази та пояснення відповідача в цій частині суд приходить до висновку про те, що відповідач не скористався передбаченим п. 85.4 ст. 85 Податкового Кодексу України правом отримувати у платників податків копії первинних фінансово господарських, бухгалтерських та інших документів, що в подальшому при проведенні перевірки унеможливило, на думку суду, виконання в повному обсязі вимог п. 79.1 ст. 79 та ст. 83 Податкового Кодексу України в частині використання матеріалів, які є підставою для висновків під час проведення перевірок, та привело податковий орган до хибних висновків, які містяться в акті.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав за необхідне винести окрему ухвалу суду щодо посадових осіб позивача з підстав ненадання суду останніми первинних документів бухгалтерського та фінансово господарського обліку. Відповідно до вимог ч.1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Враховуючи дану норму КАС України адресатом окремої ухвали може бути субєкт владних повноважень, яким не є позивач, а ініціатором винесення окремої ухвали є виключно суд, який розглядає справу. Також суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.6 ст.71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, а не виносить окрему ухвалу.

Таким чином, в порушення встановленого Податковим Кодексом України порядку податковим органом Алчевською ОДПІ не було вжиті заходи щодо отримання первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та сформовано податкові зобовязання та податковий кредит.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених ТОВ «Дельфа Інг» з іншими субєктами господарювання у період, за який здійснювалась перевірка, суд виходить з наступного.

Статтею 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Акт №1797/231/37288372 від 11 листопада 2011 року ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. А відсутність у перевіряючого на момент перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 11 листопада 2011 року про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій Алчевської обєднаної державної податкової інспекції щодо викладення в акті №1797/231/37288372 від 11.11.11 за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11. товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг».

Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, відповідачем Алчевською ОДПІ за результатами проведеної перевірки не було винесено податкового повідомлення-рішення. Але згідно наданої відповідачем детальної інформації по платнику податку ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податковим органом за результатами проведеної перевірки були зняті показники податкового зобовязання та податкового періоду в розрізі контрагентів, зазначених в акті перевірки.(а.с. 122-143)

Таким чином, відповідач Алчевська ОДПІ не маючи на те законних підстав вніс зміни до АС “Результати співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА” інформацію про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг», оформленої актом №1797/231/37288372 від 11.11.11 за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11.

Оскільки відповідачем зміни даних обліку та особового рахунку платника податків ТОВ «Дельфа Інг» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 не вносились, що підтверджується наданим відповідачем зворотнім боком облікової картки станом на 14.12.2011 (а.с. 144-150), то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобовязання Алчевської ОДПІ утриматися від вчинення дій щодо використання неправомірного акту шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження субєктів господарювання, які знаходились у договірних відносинах за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Таким чином, суд захищає порушені права, свободи та інтереси та не може вирішувати питання на майбутнє.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись 2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

<Текст >

Визнати протиправними дії Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11 товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» за результатами якої складено акт №1797/231/37288372 від 11.11.11.

Визнати протиправними дії Алчевської обєднаної державної податкової інспекції щодо викладення в акті №1797/231/37288372 від 11.11.11 за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11. товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг».

Зобовязати Алчевську обєднану державну податкову інспекцію в Луганській області вилучити з АС “Результати співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА” інформацію про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг», оформленої актом №1797/231/37288372 від 11.11.11 за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14 грн. 12 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 16 січня 2011 року.

<Текст >

СуддяК.В. Агевич