Постанова № 21075450, 27.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-2149/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Транс»та товариства з обмеженою відповідальністю «Айкарб»про визнання правочину недійсним (оспорюваним) та стягнення коштів за нікчемним правочином ,-

в с т а н о в и в

Кіровоградська обєднана державна податкова інспекція звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому визнати оспорюваним вчинений правочин між товариством з обмеженою відповідальністю «Дак-транс» код ЄДРПОУ 34362201, та товариством з обмеженою відповідальністю «Айкарб», код ЄДРПОУ 37383643. Застосувати наслідки передбачені ст. 228 Цивільного кодексу України та стягнути на користь держави 167966,67 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-транс»код ЄДРПОУ 34362201, та товариства з обмеженою відповідальністю «Айкарб», код ЄДРПОУ 37383643.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Дак-транс», та товариством з обмеженою відповідальністю «Айкарб», вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Дак-транс», та товариством з обмеженою відповідальністю «Айкарб», за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року. Податковим органом встановлено укладення між товариством з обмеженою відповідальністю «Дак-Транс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Айкарб»нікчемних правочинів, які направлені на ухилення від сплати податків, зокрема від сплати ПДВ, внаслідок завищення податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні, позовні вимоги не визнали зазначивши, що висновки позивача про недійсність договорів, укладених між відповідачами являються безпідставними.

Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Тобто, правочином є конкретно виражена в певній формі дія субєктів цивільних правовідносин.

За таких умов, надати правову оцінку правочину можливо лише за умови дослідження документації, яка складалась на виконання правочину.

В судовому засіданні встановлено, що 13.04.2011 року Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено перевірку, за наслідками якої складено Акт № 36/23-1/34362201 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дак-транс»код за ЄДРПОУ 34362201, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Айкарб»код за ЄДРПОУ 37383643 за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р.

В даному акті позивач послався на те, що правочини, сторонами яких є ТОВ «Дак-транс» та ТОВ «Айкарб» є нікчемними, оскільки в порушення ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України правочини щодо придбання та продажу товарів (послуг) в момент їх вчинення не спрямовані на реальне настання наслідків, які ними обумовлені. Товар (послуги), по зазначених правочинах, не були передані в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Так, відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, як вбачається зі змісту акта від 13.04.2011 року №36/23-1/34362201, документи, на підставі яких податковим органом встановлено факт вчинення між відповідачами правочину та його правомірність, під час перевірки не досліджувалися, а тому є незрозумілим, який саме правочин вчинений відповідачами є недійсним (оспорюваним).

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача є неконкретизованими, оскільки не дають можливості ідентифікувати, який саме правочин є недійсним (оспорюваним).

Більше того, обраний позивачем матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права взагалі не може бути розглянутий судом, зважаючи на те, що відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин.

Отже, оспорюваність правочину є лише необхідною, законодавчо встановленою передумовою для визнання його недійсним, а тому сам факт оспорюваності не потребує судової констатації.

Можливість звернення до суду з позовом про визнання правочину оспорюваним взагалі не передбачена чинним законодавством.

До того ж, позивач, посилаючись на ст.228 ЦК України, просить застосувати юридичні наслідки абсолютної недійсності правочину з підстав недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Подібні положення містять ст.207 та ч.11 ст.208 Господарського кодексу України, згідно яких господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобовязання є недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такого зобовязання залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

В ході розгляду справи позивачем, на вимогу суду не надано договору. Який позивач просить визнати недійсним, а також не доведено іншими належними доказами, який саме правочин вчинений відповідачами є оспорюваним у звязку з тим, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому спричиняє необхідність застосування наслідків передбачених ст. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, а також недоведеність позивачем обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст., ст. 162,163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

В задоволені позовних вимог Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 03 січня 2012 року.