Ухвала суду № 21075406, 04.01.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- У Х В А Л А

04 січня 2012 року Справа № 1170/2а-2030/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика Маловисківська" про розстрочення виконання судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Птахофабрика Маловисківська" звернулося до суду з заявою про розстрочення виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.06.11 у справі №1170/2а-2030/11, якою з нього на користь управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі стягнуто заборгованість зі сплати штрафу та пені у розмірі 29 452, 37 грн.

Заявник, посилаючись на тяжке фінансове становища на підприємстві, просить розстрочити виконання постанови суду на 60 місяців, починаючи з лютого 2012 року, шляхом сплати 490, 87 грн. щомісяця упродовж лютого 2012 року - грудня 2016 року, 491, 04 грн. - у січні 2017 року.

У судове засідання заявник, будучи належним чином повідомлений про його дату, час та місце, не прибув.

Представник УПФУ в Маловисківському районі у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви, посилаючись на необхідність наповнення бюджету Пенсійного фонду України, кошти якого спрямовуються на виплату пенсій та надання соціальних послуг.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З матеріалів справи №1170/2а-2030/11 вбачається, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.06.11 з ВАТ "Птахофабрика Маловисківська" на користь УПФУ в Маловисківському районі стягнуто заборгованість зі сплати штрафу та пені у розмірі 29 452, 37 грн., яка виникла за період з 20.01.09 по 30.11.10. Вказана постанова суду набрала законної сили 22.07.11 та за нею 03.10.11 видано виконавчий лист №1170/2а-2030/11, щодо примусового виконання якого заступником начальника відділу ДВС Маловисківського районного управління юстиції 17.11.11 відкрито виконавче провадження ВП №29869636.

Відповідно до частини 2, 3 статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 263 КАС України не обмежує право суду наявністю певних обставин, за яких суд може розстрочити виконання прийнятого рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх обєктивний вплив на виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Між тим, заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, зокрема, відсутності коштів на його рахунку. Наведені у заяві обставини, як-то: особливості технологічного процесу вирощування птиці, перевищення собівартості виготовленої продукції над купівельною спроможністю населення, не є тими винятковими обставинами, з наявністю яких закон пов'язує можливість розстрочення судом виконання прийнятого ним рішення.

Суд зауважує, що у даній справі заявник у серпні 2011 року звертався до суду з заявою про розстрочення виконання постанови суду від 21.06.11, також посилаючись на своє скрутне матеріальне становище та прохаючи у зв'язку з цим розстрочити її виконання на 60 місяців, починаючи з серпня 2011 року, шляхом сплати 490, 87 грн. щомісяця упродовж серпня 2011 року - червня 2016 року, 491, 04 грн. - у липні 2016 року. Ухвалою суду від 08.09.11 заявнику відмовлено у задоволенні його заяви про розстрочення виконання судового рішення у зв'язку з її передчасністю.

Воднораз, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що з моменту набрання постановою суду законної сили та до цього часу жодних надходжень від відповідача на погашення його заборгованості у сумі 29 452, 37 грн., стягнутої постановою суду, не було.

Наведе свідчить про несумлінність відповідача, яким наразі не вжито жодних заходів щодо фактичного виконання судового рішення ні у добровільному порядку, ні в порядку примусового виконання, та ставить під сумнів його зобов'язання по погашенню боргу, викладені у даній заяві про розстрочення виконання судового рішення.

Суд враховує, що стягнення з відповідача коштів у даній справі спрямоване на погашення його заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати фінансових санкцій та пені, застосованих за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 72, частиною 1 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми від фінансових санкцій та пені, застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду є одним із джерел формування коштів Пенсійного фонду. Кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 6 статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, враховуючи особливості функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та необхідність подолання дефіциту бюджету Пенсійного фонду України, який склався на даний час, суд вважає, що запропонований у даній заяві графік погашення заборгованості, стягнутої постановою суду, є неприйнятним.

Суд не приймає до уваги посилання заявника на пункт 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як на підставу для задоволення його заяви, оскільки вказана норма передбачає розстрочення заборгованості із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашеної станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, органами Пенсійного фонду України, але не є підставою для розстрочення судом виконання судового рішення про стягнення такої заборгованості.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, УПФУ в Маловисківському районі щодо ВАТ "Птахофабрика Маловисківська" не приймалося рішення про розстрочення суми заборгованості зі штрафів та пені, застосованих рішенням №508 від 28.12.10 у розмірі 29 452, 37 грн.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 160, 165, 186, 263, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика Маловисківська" про розстрочення виконання судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 5-денний строк з дня її проголошення, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш