Постанова № 21075370, 05.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-2441/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом агропромислового виробничого приватного підприємства "Украгротехнологія" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Агропромислове виробниче приватне підприємство "Украгротехнологія" звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування окремих положень податкового повідомлення-рішення №0000042300/0 від 20.01.11.

Позов мотивовано тим, що вказаним податковим повідомленням-рішенням, виписаним на підставі акту перевірки №317/2300/13763834 від 29.12.10, встановлено порушення пп. 81.7 ст. 81, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.123.1, п.123.2 ст.123 ПК України, у звязку з чим позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 66667 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 83334 грн. Позивач, не заперечуючи факту вчинення порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість", що мало місце у липні 2010 року та зафіксоване актом перевірки №317/2300/13763834 від 29.12.10, та погоджуючись із сумою донарахованого у звязку з цим податку на додану вартість в розмірі 66667 грн., стверджує про незаконність накладення на нього штрафу за це порушення за нормами Податкового кодексу України, який набув чинності лише 01.01.11. З цих підстав просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042300/0 від 20.01.11 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83334 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У звязку з цим просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, показання свідка, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Агропромислове виробниче приватне підприємство "Украгротехнологія" (надалі - АВПП "Украгротехнологія") з 18.02.97 зареєстроване як юридична особа Світловодською районною державною адміністрацією (а.с. 23) та перебуває на податковому обліку в Світловодській ОДПІ.

З 02.07.97 АВПП "Украгротехнологія" зареєстроване в органах податкової служби платником податку на додану вартість, з 01.01.09 зареєстроване як субєкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що Світловодською ОДПІ видане свідоцтво №100192265 серії НБ №046451. (а.с. 112).

Посадовими особами Світловодської ОДПІ у період з 15.11.10 по 24.12.10 проведено планову виїзну перевірку АВПП "Украгротехнологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.09.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.09.10, результати якої оформлено актом №317/2300/13763834 від 29.12.10 (а.с. 50-92).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, порушення пп. 8-1.7 ст. 8-1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено по декларації з податку на додану вартість (за скороченою формою) із використанням спеціального режиму оподаткування за липень 2010 року в розмірі 66667 грн., та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по загальній декларації за липень 2010 року в розмірі 66667 грн.

На підставі цього акту Світловодською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000042300/0 від 20.01.11, яким позивачеві за порушення пп. 8-1.7 ст. 8-1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі пп. 54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1, п.123.2 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 150 001 грн., з яких 66 667 грн. - за основним платежем, 83 334 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 103).

Вказане податкове повідомлення-рішення разом з розрахунком штрафних санкції направлено позивачеві рекомендованим листом та отримано ним 22.01.11.(а.с. 101-104).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПА у Кіровоградській області про результати розгляду первинної скарги №1062/10/25-014 від 01.04.11 та рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги №10894/6/25-0215 від 10.06.11 податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000042300/0 від 20.01.11 залишено без змін. (а.с. 7-9, 12-16).

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, суд дійшов до таких висновків.

З 01.01.11 набув чинності Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктами 113.1, 113.3 статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 116 ПК України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Вбачається, що предметом спору у даній справі є правомірність притягнення позивача до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, а саме зафіксованого актом перевірки №317/2300/13763834 від 29.12.10 порушення п. 8-1.7 ст. 8-1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке знайшло свій прояв у тому, що позивач, будучи сільськогосподарським підприємством та подаючи до податкового органу загальні податкові декларації з ПДВ (за якими здійснюються розрахунки з бюджетом) та податкові декларації з ПДВ за скороченою формою, не включив до складу податкових зобовязань по загальній декларації за липень 2010 року суму ПДВ у розмірі 66 666, 67 грн. від продажу основних засобів, а безпідставно включив вказану суму до податкової декларації з ПДВ (за скороченою формою) за липень 2010 року.

У судовому засіданні встановлено, що факт порушення п. 8-1.7 ст. 8-1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем не оспорюється, а зі збільшенням суми грошового зобовязання з ПДВ у податковому повідомленні-рішенні №0000042300/0 від 20.01.11 у розмірі 66 667 грн. за основним платежем на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України він погоджується. Спір існує лише щодо правомірності застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83 334 грн. на підставі пунктів 123.1, 123.2 статті 123 ПК України.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пункт 58.1 статті 58 ПК України передбачає, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Судом встановлено, що при оформленні та надісланні позивачеві спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем дотримані вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10 №985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.10 за №1440/18735.

Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, доданого до податкового повідомлення-рішення №0000042300/0 від 20.01.11, розмір визначених ним штрафних (фінансових) санкцій склав 83334 грн., з яких 16667 грн. застосовано на підставі п.123.1 ст. 123 ПК України, а 66667 грн. - на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України. (а.с. 101).

При вирішенні питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за податкове правопорушення, скоєне ним до 01.01.11, на підставі норм Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.11, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 №1/99-рп у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на конт ролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини 2 статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно, зміст правовідносин, зок рема прав та обовязків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час учинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом зі зміною законодавчих норм (зокрема в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені в поперед ніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обовязків субєктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема, відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти містять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент учинення відповідних дій.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності ПК України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним ПК України.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

Виходячи з викладеного, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності ПК України, можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені ПК України та попереднім законодавством.

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" ПК України, що набув чинності з 06.08.11, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п.7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених ПК України.

Оскільки розглядувана норма набула чинності з 06.08.11, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Водночас, якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності ПК України, відбулося до 06.08.11, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ ПК України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням того, що збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України.

Тому до податкових порушень, вчинених до 01.01.11, а виявлених до 06.08.11, повинен застосовуватися найнижчий з тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України. А починаючи з 06.08.11 за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених ПК України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення податкового законодавства з боку позивача відбулося у липні 2010 року, а виявлено податковим органом у грудні 2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

На той час штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства нараховувались на підставі норм Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема статті 17 .

Так, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент вчинення позивачем порушень податкового законодавства, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

При цьому підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було встановлено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У свою чергу згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та приписів абз.1 п. 123.1 ст. 123 ПК України, обидві ці норми встановлюють відповідальність за правопорушення у вигляді заниження суми податкового зобов'язання. Відповідно, склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та нині чинною нормою ПК України збігаються.

Отже, немає перешкод для застосування з 01.01.11 приписів статті 123 ПК України для визначення відповідальності платника податків за заниження суми податкового зобов'язання, яке мало місце до набрання чинності ПК України.

Воднораз, розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення має визначатися за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше, ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, доданого до акту перевірки №317/2300/13763834 від 29.12.10, розмір штрафних (фінансових) у звязку з заниженням податкового зобовязання з ПДВ за липень 2010 року, на момент виявлення цього порушення, на підставі норм пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", виходячи з кількості податкових періодів, що минули від податкового періоду, на який припала недоплата податку, та з урахуванням максимального обмеження у 50% суми цієї недоплати, мав становити 33334 грн. (66667 грн. х 50%). (а.с. 100)

Оскільки порушення податкового законодавства та його виявлення відбулося до 01.01.11, тому відповідач, застосовуючи штрафну санкцію за вчинення цього порушення податковим повідомленням-рішенням №0000042300/0 від 20.01.11, правильно визначив її розмір за нормами абз. 1 п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, чинного на момент застосування штрафної санкції, яка передбачала менший розмір санкції, ніж було встановлено нормами пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, що склало 16667 грн. (66667 грн. х 25%).

Таким чином, суд не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу грошового зобовязання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16667 грн., оскільки у цій частині прав позивача воно не порушує.

Щодо правомірності застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 123.2 ст. 123 ПК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, доданого до акту перевірки №317/2300/13763834 від 29.12.10, за її наслідками податкові ревізори-інспектори дійшли висновку про наявність підстав для накладення на позивача штрафу на підставі пп. 17.1.6-1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначивши його розмір у сумі 133334 грн.

Згідно з пп. 17.1.6-1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податку (посадові особи платника податку), які використовують податкову пільгу не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено, вважаються такими, що умисно ухиляються від оподаткування. У цьому випадку такі особи додатково до штрафів, визначених у підпунктах 17.1.1 - 17.1.5 цього пункту, за наявності підстав для їх накладення, сплачують суму податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також штраф у розмірі двохсот відсотків від такої суми. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від юридичної відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Аналіз вказаної норми свідчить, що підставою для застосування передбаченого нею штрафу є факт: використання платником податку (його посадовою особою) податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання; використання платником податків податкової пільги, яка для нього не призначена.

Між тим, спірним податковим повідомленням-рішенням №0000042300/0 від 20.01.11 до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України у розмірі 66667 грн., про що свідчить відповідний розрахунок, який додавався до вказаного рішення (а.с. 101).

Пунктом 123.2 статті 123 ПК України передбачено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

За визначенням, наведеним у пункті 30.1 ст.30 ПК України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Суд вважає, що передумовою для застосування штрафу на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України є встановлення факту використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

Відповідно до пунктів 8-1.1, 8-1.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Аналогічні приписи місить стаття 209 діючого Податкового кодексу України.

За змістом вказаних норм, спеціальний (пільговий) режим оподаткування сільськогосподарського підприємства полягає в тому, що суми, визначені за правилами визначення податкових зобовязань з ПДВ, не сплачуються до державного бюджету, а, залишаючись у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства, призначаються для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Загальна сума пільги дорівнює невнесеній в результаті застосування пільги суми податку до державного бюджету.

Порівняльний аналіз змісту пп. 17.1.6-1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 123.2 ст. 123 ПК України свідчить, що склади передбачених ними порушень податкового законодавства не є тотожними.

Воднораз, дослідженням акту перевірки №317/2300/13763834 від 29.12.10, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомленнярішення, встановлено, що у його розділі 3.2.2 "Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню" міститься посилання на неправомірне застосування пільги з податку на додану вартість у сумі 66667 грн. Воднораз, вказаним актом не встановлено факту використання позивачем сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

Як передбачено абзацом 4 пункту 5.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за №702/10982 (який був чинним за момент виникнення спірних правовідносин), для платників, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, інші операції - у податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, відповідно до редакції абзацу третього підпункту 8-1.15.1 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Фактично, описане в акті перевірки порушення полягало у неправильному відображенні у складі податкових зобовязань податкової декларації (скороченої) позивача господарської операції, яка не пов'язана із сільськогосподарським виробництвом, і не стосувалося порушень порядку використання податкової пільги (як-то несвоєчасне та/або не в повному обсязі перерахування суб'єктом спеціального режиму оподаткування сум податку на додану вартість на спеціальні рахунки, нецільове використання ним сум ПДВ, залишених у власному розпорядженні тощо).

При вирішенні спору суд виходить з того, що акт перевірки, який є матеріальною формою відображення результатів перевірки та висновків перевіряючих осіб, мав відповідати вимогам чинного на момент його складання Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.05, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.05 за №925/11205.

Так, відповідно до пунктів 1.3, 1.5-1.7 цього Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Оскільки всупереч цим вимогам відповідачем в акті перевірки документально та нормативно не доведений той факт, що сума податку на додану вартість у розмірі 66667 грн., яка була включена АВПП "Украгротехнологія" до складу податкових зобовязань податкової декларації з ПДВ (скороченої) за липень 2010 року, використовувалася не за тим призначенням, яке передбачено п.8-1.2 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість", тому підстави для донарахування позивачеві податкового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з п.123.2 ст. 123 Податкового кодексу України відсутні.

Частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правовірність спірного податкового повідомлення - рішення №0000042300/0 від 20.01.11 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 66667 грн. на підставі п.123.2 ст. 123 ПК України, тому позовні вимоги про його скасування в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1, 70 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов агропромислового виробничого приватного підприємства "Украгротехнологія" задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000042300/0 від 20.01.11 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66 667 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити агропромисловому виробничому приватному підприємству "Украгро-технологія" з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 12.12.11.