Постанова № 21075345, 15.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2011 року Справа № 1170/2а-175/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпромсервіс" до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

П О С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелпромсервіс" звернулося до суду з позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання в частині протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що за результатами планової виїзної документальної перевірки, оформленої актом №147/2310/33142285 від 15.12.10, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004802310/0 від 27.12.10, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100 251, 90 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 125, 95 грн. Підставою до цього стало невизнання відповідачем податкового кредиту позивача, сформованого ним у звязку з придбанням автопослуг у ТОВ "Аквілон-2009" на загальну суму 210000 грн., у т.ч. ПДВ 35000 грн., а також встановлення факту подвійного віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 8560, 48 грн. за операціями по зберіганню та відвантаженню соняшника ТОВ "Кононівський елеватор". Заперечуючи такі висновки відповідача, позивач наполягає на тому, що спірні суми правомірно віднесені ним до складу податкового кредиту, про що свідчать наявні у нього податкові накладні. Стверджуючи про безпідставність нарахування йому у зв'язку з вказаними обставинами податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні №0004802310/0 від 27.12.10, позивач просить суд визнати його протиправним та скасувати в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 65 340,72 грн., з яких 43 560, 48 грн. - основний платіж, 21 780, 24 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У ході судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги, прохаючи визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004802310/0 від 27.12.10 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 52 500 грн., з яких 35 000 грн. - основний платіж, 17 500 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та додатково пояснив, що фактично ним оскаржуються висновки акту перевірки в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту у листопаді 2009 року суми ПДВ у розмірі 35000 грн. за придбані у ТОВ "Аквілон-2009" автотранспортні послуги та донарахування податкового зобовязання за цією господарською операцією.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Наполягаючи на правомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення та посилаючись на непідтвердження факту надання позивачеві автотратранспортних послуг ТОВ "Аквілон-2009, з огляду на те, що останнім зобов'язання по взаємовідносинах з позивачем не включені до податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 року, а проведення зустрічної перевірки органами податкової служби унеможливилося у звязку з відсутністю ТОВ "Аквілон-2009" за місцезнаходженням, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелпромсервіс" з 25.08.05 зареєстроване як юридична особа Гайворонською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а.с. 81, т.1), перебуває на податковому обліку в Гайворонській МДПІ.

Працівниками Гайворонської МДПІ у період з 01.11.10 по 10.12.10 проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання ТОВ "Інтелпромсервіс" вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 по 30.09.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 30.09.10, за результатами якої складено акт №147/2310/33142285 від 15.12.10 (50-69, т. 1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, порушення пп. 4.5.1 п.4.5 ст. 4, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4., пп7.5.1. п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 100 251, 90 грн.

На підставі вказаного акту Гайворонською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0004802310/0 від 27.12.10, яким згідно з пп. "б" 4.2.2. п.4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення пп. 4.5.1 п.4.5 ст. 4, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100251, 90 грн. за основним платежем та 50125,95 грн. за штрафними санкціями, а всього на суму 150377, 85 грн. (а.с. 25, т.1).

Відповідно до розрахунку основного зобовязання та штрафної санкції, визначених вказаним податковим повідомленням-рішенням, воно винесено у звязку з донарахуванням відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з ТОВ "Кононівський елеватор" - у розмірі 8560, 48 грн., з ПСП "Перемога" - у розмірі 56691,42 грн., з ТОВ "Аквілон-2009"- у розмірі 35 000 грн. (а.с. 195, т. 1).

У судовому засіданні встановлено, що факт заниження податкового зобовязання з ПДВ за лютий 2009 року на суму 8560,48 грн., у звязку з подвійним віднесенням до складу податкового кредиту сум за операціями по зберіганню та відвантаженню соняшника ТОВ "Кононівський елеватор" та за квітень 2010 року на суму 56691,42 грн. у зв'язку з невірним коригуванням податкового кредиту по контрагенту ПСП "Перемога" позивачем не оспорюється, а з визначенням суми податкового зобовязання з ПДВ в податковому повідомленні-рішенні №0004802310/0 від 27.12.10 у розмірі 65251, 90 грн. основного платежу та 32 625, 95 грн. штрафних (фінансових) санкцій він погоджується.

Спір існує лише щодо правомірності віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту за листопад 2009 року по взаємовідносинах з ТОВ "Аквілон-2009" за господарськими операціями з надання автотранспортних послуг.

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в оскарженій позивачем частині, суд дійшов до таких висновків.

З пункту 3.2.2 акту перевірки №147/2310/33142285 від 15.12.10 вбачається, що висновки відповідача щодо порушення ТОВ "Інтелпромсервіс" порядку формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Аквілон-2009" у листопаді 2009 року обґрунтовані порушеннями вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і базуються на тому, що позивачем у листопаді 2009 року до складу податкового кредиту було віднесено суму ПДВ у розмірі 35 000 грн. на підставі факсокопії податкової накладної №30111 від 30.11.09 та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3011/1 від 30.11.09. Оригінал вказаної податкової накладної на момент проведення перевірки відсутній.

У ході розгляду справи представники відповідача поставили під сумнів реальність господарської операції з надання позивачеві автотратранспортних послуг ТОВ "Аквілон-2009", посилаючись на ті обставини, що останнім зобов'язання по взаємовідносинах з позивачем не включені до податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 року, а проведення зустрічної перевірки органами податкової служби унеможливлюється тим, що до ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ "Аквілон-2009" за місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і надалі - в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням, наведеним у пункті 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Підпунктом 7.1 пункту 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з абзацами 1 та 3 підпункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачав, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими документами, визнаними подібними до зазначених Законом України "Про податок на додану вартість".

Отже, необхідною умовою для податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Відповідно до пункту 2.8 Положення №88 (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 2.16 Положення №88 (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач, заперечуючи висновки акту перевірки, на підтвердження фінансово-господарських відносин з ТОВ "Аквілон-2009", надав суду копії таких документів:

- податкова накладна ТОВ "Аквілон-2009" №30111 від 30.11.09 на суму 210 000 грн., у т.ч. ПДВ - 35 000 грн. (а.с. 36, т.1);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3011/1 без дати (а.с.37, т.1);

- рахунок-фактура №3011/1 від 30.11.09 (а.с.38, т.1);

- квитанції до прибуткового касового ордеру №27 від 02.11.09, №30 від 03.11.09, №34 від 04.11.09, №36 від 05.11.09, №39 від 06.11.09, №42 від 09.11.09, №45 від 10.11.09, №47 від 11.11.09, №49 від 12.11.09, №51 від 13.11.09, №53 від 16.11.09, №57 від 17.11.09, №59 від 18.11.09, №61 від 19.11.09, №63 від 20.11.09, №66 від 23.11.09, №69 від 24.11.09, №72 від 25.11.09 №74 від 26.11.09, №78 від 27.11.09, №84 від 30.11.09 на загальну суму 210000 грн. (а.с. 153-157, т.1);

- товарно-транспортні накладні б/н від 01.11.09, 02.11.09, 03.11.09, 04.09.11, 05.11.09, 10.11.09, 11.11.09, 13.11.09, 14.11.09, 18.11.09, 19.11.09, 20.11.09, 21.11.09, 24.11.09, 25.11.09, 26.11.09 (а.с. 158 - 194, т.1).

Встановлено, що витрати у сумі 175000 грн. на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3011/1 віднесені позивачем до складу валових витрат за ІУ квартал 2009 рік, а сума ПДВ у розмірі 35000 грн. на підставі податкової накладної №30111 від 30.11.09 включена до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року (а.с. 144 - 146, т.1).

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарської операції, на підставі якої позивачем були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд дійшов до таких висновків.

З пояснень представника позивача встановлено, що між ТОВ "Інтелпромсервіс" та ТОВ "Аквілон-2009" у листопаді 2009 року укладено усну угоду про надання послуг з перевезення вантажів, за умовами якої ТОВ "Аквілон-2009", як автоперевізник, приймав на себе зобовязання своїми силами доставити вантаж - зерно - вантажоодержувачу. Вантажоодержувачем виступав ТОВ "Віойл-Агро", з яким позивачем укладено договір поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно зі статтею 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Як передбачено статтею 308 ГК України, вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568 (надалі - Правила), передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил).

Розділом 1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з пунктом 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Пунктами 14.1, 14.4 Правил передбачено, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Судом встановлено, що між ТОВ "Інтелпромсервіс" (постачальник) та ТОВ "Віойл-Агро" (покупець) 29.10.09 укладено договір №1031-20910304326 на поставку соняшника. (а.с. 185, т.4). Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору товар поставляється покупцю партіями на умовах EXW франко-склад ВАТ "Голованівське ХПП". Моментом поставки є дата зарахування товару на картку ТОВ "Віойл-Агро" (п.2.2 договору). Разом з товаром постачальник надає покупцю зокрема, товарно-транспортні накладні (п.2.3 договору).

Воднораз, між ТОВ "Інтелпромсервіс" (поклажодавець) та ВАТ "Голованівське ХПП" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна №19 від 06.07.09, за умовами якого зерновий склад зобовязується виступати вантажоодержувачем, прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане поклажодавцем зерно, останньому чи його повіреній особі, а поклажодавець зобовязується оплатити надані послуги. (а.с. 25-28, т.3).

Відповідно до 2.1 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.08, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.08 за №1111/15802,приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами.

Пунктами 2.2, 2.3 цієї Інструкції передбачено, що для приймання зерна кожен поклажодавець повинен: укласти договір складського зберігання зерна з підприємством; надати товарно-транспортну накладну; при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна. Оформлення документів при надходженні зерна проводиться за його кількістю та якістю щодо кожного поклажодавця.

Відповідно до п.2.7 Інструкції при доставці зерна автомобільним транспортом поклажодавця товарно-транспортні накладні виписуються ним на кожну партію в трьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий і третій примірники повертаються власнику. При перевезенні зерна поклажодавця автомашинами транспортного перевізника на підставі договору товарно-транспортна накладна виписується в чотирьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий примірник повертається поклажодавцю, третій і четвертий примірники направляються через водія перевізника для розрахунків з клієнтом за доставку вантажу згідно з договором (наказ Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568).

Таким чином, у разі перевезення зернових вантажів автомобільним транспортом товарно-транспортні накладні перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, а також хлібоприймального (зернопереробного) підприємства - зернового складу мають бути ідентичними.

Зі змісту копій товарно-транспортних накладних (надалі - ТТН), наданих суду позивачем (а.с. 158-194, т.1), вбачається, що автопідприємством ТОВ "Аквілон-2009" за замовленням вантажовідправника ТОВ "Інтелпромсервіс" здійснювалися перевезення зернових вантажів до вантажоодержувача ТОВ "Віойл-Агро". Пунктом розвантаження зерна було ВАТ "Голованівське ХПП". Вказані ТТН складені за типовою формою №1-ТН, затвердженою наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 №488/346"Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та відповідно до пункту 2 вказаного наказу є обов'язковими до застосування всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Дослідженням у судовому засіданні оригіналів цих ТТН, наданих представником позивача, встановлено, що жодна з них не має серії та номеру, у жодній з них не вказано осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з боку ТОВ "Аквілон-2009", та не заповнений розділ "Інші відомості", який має заповнюватися автопідприємством та слугувати підставою для проведення розрахунків між ним та замовником послуг за виконані перевезення.

Воднораз, дослідженням наданих вантажоодержувачем ТОВ "Віойл-Агро" - на вимогу суду копій товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ "Інтелпромсервіс" у період з 01.11.09 по 30.11.09, на підставі яких здійснювалось приймання соняшнику на ВАТ "Голованівське ХПП", встановлено, що у більшості з них графи "автопідприємство" не заповнені, а в деяких зазначено - ПП ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_1, ПСП "Синюха", ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12. ТОВ "Аквілон-2009", як автопідприємство- перевізник, не фігурує у жодній з наданих товарно-транспортних накладних. (а.с. 2-220, т.2)

Копії товарно-транспортних накладних, наданих на запит суду зерновим складом - ТОВ "Голованівське ХПП" - є ідентичними примірникам ТТН, які надані ТОВ "Віойл-Агро", і не містять даних про автопідприємство - ТОВ "Аквілон-2009". (а.с. 30-31,33, 35,37-40, 42, 44-53, 55-58, 60, 62, 64-66, 68-73,75-76, 78-79, 81-85, 87-91, 93, 95, 96, 99-103, 105-112, 114-120, 122-127, 129, 131-144, 146, 148-159, 161-171, 173-183, 185, 187-199, т.3, а.с. 2-9,13,15-21, 23, 28, 30-34, 36-42, 44, 46-50, 55-60, 62-67, 69-74, 76-80, 82-86, 88, 90-93, 95-99, т. 4).

Дослідити примірники ТТН, які за Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, повинен мати ТОВ "Аквілон-2009", не вдалося, оскільки запит суду про підтвердження його фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем повернутий поштою у звязку з неможливістю вручення. (а.с. 201, 204, т.1)

Перевіряючи спеціальну податкову правосубєктність ТОВ "Аквілон-2009", як учасника спірної господарської операції, суд дослідив матеріали його реєстраційної справи, надані Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, з яких вбачається, що ТОВ "Аквілон-2009" зареєстровано як юридична особа 23.03.09 державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 26.08.09 засновником та керівником ТОВ "Аквілон-2009" значиться громадянин ОСОБА_2 08.10.10 до ЄДР внесено запис щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. (а.с. 103-179, т.4)

Як передбачено пунктом 33 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), такий вид господарської діяльності, як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", підлягає ліцензуванню.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Відповідно до інформації Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, наданої на запит суду, ТОВ "Аквілон-2009" ліцензій на право провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не отримувало (а.с. 101, т.4).

Суд відмічає, що у судовому засіданні позивачем не наведено розумну економічну причину (ділову мету), яка спонукала його замовити послуги з перевезення вантажів на території Кіровоградської області у ТОВ "Аквілон-2009", зареєстрованого на момент укладення правочину у м. Києві.

Воднораз, у ході розгляду справи судом встановлено, що СВ ПМ ДПА в Чернігівській області наразі розслідується кримінальна справа №69-110 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, зокрема за фактами фіктивного підприємництва. Досудовим слідством у справі встановлено, що вказані особи з метою втілення злочинного плану, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на території міста Києва та Київської області, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам у мінімізації ними податкових зобовязань, які підлягали сплаті до бюджету, та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків та розкраданні бюджетних коштів. Для функціонування зазначеної схеми вказаними членами групи спільно з невстановленими в ході слідства особами створено та придбано ряд субєктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, зареєстрованих на "підставних" осіб, зокрема ТОВ "Аквілон-2009". Використовуючи реквізити та банківські рахунки даних субєктів господарювання, вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції на отримання та продаж товарно-матеріальних цінностей (послуг, робіт), після чого дані документи передавалися замовникам послуг - діючим субєктам господарювання для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ і валових витрат, заниження своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, незаконного відшкодування ПДВ. При проведенні аналізу руху грошових коштів вказаних субєктів господарювання, які зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності, встановлено, що послугами щодо документального оформлення нібито проведених господарських операцій користувалося ТОВ "Інтелпромсервіс". (а.с. 181-184, т.4)

За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ "Аквілон-2009" зобов'язання по взаємовідносинах з позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 року не включені. (а.с. 77, т.1).

Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Аквілон-2009" автотранспортних послуг по перевезенню вантажів. Не заперечуючи факту перевезення вантажів від позивача до вантажоодержувачів, суд дійшов до висновку, що участь у цих відносинах ТОВ "Аквілон-2009", як перевізника, позивачем не доведена. Надані позивачем товарно-транспортні накладні, які, за його твердженням, доводять існування між ним та ТОВ "Аквілон-2009" взаємовідносин щодо перевезення вантажів, судом до уваги не приймаються, оскільки до них внесені недостовірні відомості щодо перевізника. Акт здачі-прийняття робіт №3011/1 не відповідає вимогам, які висуваються до первинних документів Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить таких обовязкових реквізитів, як дата і місце його складання, зміст господарської операції, а її обсяг, визначений в 1166, 67 тон, жодними доказами не підтверджений. Внаслідок цього неможливо достовірно визначити характер, види, обсяг наданих послуг, розмежувати їх вартість, зясувати, яким чином вона формувалася. Передача позивачем ТОВ "Аквілон-2009" упродовж листопада 2009 року грошових коштів сумами по 10000 грн. не узгоджується з умовами договору щодо перевезень та проведення розрахунків.

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного надання ТОВ "Аквілон-2009" послуг позивачеві та їх використання у господарській діяльності ТОВ "Інтелпромсервіс", суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за цією операцією, незважаючи на наявність у позивача податкової накладної, доказів сплати вартості послуг та відображення цієї операції у документах бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент прийняття спірного рішення, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як передбачено пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Позивачем у ході судового розгляду не доведено правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Аквілон-2009" та не спростовані висновки податкового органу про порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які стали підставою для донарахування йому податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 35000 грн. у податковому повідомленні-рішенні №0004802310/0 від 27.12.10.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відтак, відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішення правомірно визначено позивачеві податкове зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 17 500 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення Гайворонської МДПІ №0004802310/0 від 27.12.10 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 52 500 грн., з яких 35 000 грн. - основний платіж, 17 500 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а відтак - і для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Такі витрати відповідачем у даній справі не понесені.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпромсервіс" відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 20.07.11.