Постанова № 21075333, 26.08.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2011 року 2а-3507/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брагіної О.Є.;

при секретарі судового засідання –Варченко І.В.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1 (довіреність №08/11 від 21.07.2011 р.);

представника відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомприватного акціонерного товариства «Фора Рітейл»

доСакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду, 29.07.2011 р., звернулось приватне акціонерне товариство «Фора Рітейл»(далі по тексту позивач, ПАТ «Фора Рітейл») з позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0000971503 від 12.07.2011 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн..

В основу визначення грошового зобов’язання оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено дані акта камеральної перевірки позивача, в якому міститься висновок про порушення ним підпункту п.п.16.1.3 п.16.1 статті 16 та статті 49 Податкового кодексу України.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги ПАТ «Фора Рітейл»зазначило, що податкове повідомлення-рішення №0000971503 від 12.07.2011 р. є незаконним та порушує його права та інтереси у сфері публічно-правових відносин, оскільки у відповідача були відсутні визначені законом підстави для проведення камеральної перевірки, а також контролюючим органом було невірно застосовано нормативно-правові акти при обгрунтуванні висновку результату перевірки, не були враховані об’єктивні обставини, що унеможливили своєчасне подання декларації з податку на землю.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 р. провадження у справі було відкрито, справу призначено до судового розгляду на 26.08.2011 р..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник податкового органу у судове засідання не з’явився, надіслав, 25.08.2011 р., засобами факсимільного зв’язку заперечення, в якому просив розглянути справу за відсутності його уповноваженого представника.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відстуності представника відповідача.

У запереченні на позовну заяву Сакська об’єднана державна податкова інспекція в АРК проти задовлення позову заперечувала, посилаючись на правомірність дій своїх посадовців та зазначила, що відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 р. №2535-XII використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і позивач, як користувач земельною ділянкою, одержаною на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.04.2010 р. повинен був самостійно обраховувати та сплачувати земельний податок у встановлені чинном законодавством строки, своєчасно надаючи до контролюючого органу податкові декларації. Зокрема, на думку відповідача, розрахунок земельного податку за період 2010 р. позивач мав подати до 21.05.2010 р., а фактично така декларація ним була подана 13.12.2010 р., у зв’язку з чим до ПАТ «Фора Рітейл»була застосована штрафна санкція у розмірі 170,00 грн.. Вважає, що дії працівників податкового органу повністю узгоджуються з Конституцією та чинними законами України.

Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство «Фора Рітейл»є юридичною особою, зареєстрованою Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 03.11.2005 р. (довідка АА №452295 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України). Основними видами діяльності за КВЕД є: організація будівництва об’єктів нерухомості для продажу та оренди; купівля-продаж нерухомого майна. Зареєстровано як платник податків в Сакській ОДПІ АРК 16.08.2010 р. за №26251.

У червні 2011 р., посадовими особами Сакської державної податкової інспекції у АРК на підставі п.1,3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII, підпунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України була проведена камеральна перевірка позивача за 2010 р. за результатами якої було складено акт №680/1503/33870671 від 09.06.2011 р.. Згідно висновків, зроблених в акті перевірки було встановлено порушення ПАТ «Фора Рітейл» п.п. 16.1.3, п. 16.1 статті 16 та статті 49 Податкового кодексу України, а саме строку подання декларації з податку на землю. На підставі акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення №0000971503 від 12.07.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання на 170,00 грн. –штрафна (фінансова) санкція.

Судом встановлено, що 22.04.2010 р., ПАТ «Фора Рітейл»придбало у власність нерухоме майно- нежитлову будівлю, загальною площею 449,8 кв.м за адресою :м.Саки АРК, вул.Радянська, буд.2, на підставі договору купівлі-продажу, номер реєстрації №218.

В пункті 1.3 вищевказаного договору зазначено, що згідно довідки, виданої міськрайонним управлінням Держкомзему у м.Саки та Сакському районі АРК від 16.04.2010 р. за №1982/01-17 –земельна ділянка по вул. Радянській, 2а є державною власністю. Повноваження щодо розпорядження на підставі статті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України здійснює Сакська міська рада. Земельна ділянка не приватизована, державний акт на право власності на цю земельну ділянку не видався, договір оренди для обслуговування не укладався.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна був зареєстрований Кримським республіканським підприємством «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Євпаторії» 29.04.2010 р..

Розрахунок земельного податку позивачем було надано до податкового органу 13.12.2010 р..

Надаючи оцінку спірним правовідносина, суд зважає на наступне:

Згідно із статтями 1,2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-XII (далі по тексту Закон України №2535-XII), який був чинним на момент існування спірних правовідносин, користування землею в Україні є платним. Плата за землю запроваджувалась з метою раціонального використання і охорони земель, підвищення родючості грунтів, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру, проведення землеустрою та моніторингу земель, а також розвитку інфракструктури населених пунктів і справлялася у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначалось залежно від грошової оцінки земель.

Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не було встановлено визначалися до її встановлення в порядку, передбаченому Законом №2535-XII.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України №2535-XII, розмір земельного податку не залежав від результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів і встановлювався у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік.

Власники земельних ділянок та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів, зазначалось в Законі №2535-XII, мали сплачувати земельний податок.

Статтею 4 Закону №2535-XII було визначено об’єкт та суб’єкт плати за землю, це земельна ділянка, яка перебувала у власності, користуванні, у тому числі на умовах оренди та власник землі або землекористувач, у тому числі орендар.

Власники землі та землекористувачі повинні були сплачувати земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою –частина 1 статті 14 Закону. Право користування земельною ділянкою у ПАТ «Фора Рітейл»виникло на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.04.2010 р.за №218, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 29.04.2010 р., тобто право користування у позивача виникло 29.04.2010 р..

Пунктом 3 статті 415 ЦК України визначено, що особа до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Частиною 1 статті 14 Закону України №2535-XII було встановлено порядок та строк подання податкової декларації з податку на землю. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) повинні були самостійно обчислювати суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року та подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняло платника податку від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до абзацу 2 статті 14 Закону України №2535-XII, платник податків мав право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняло його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняло від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним. Таким чином, виходячи з вимог вказаної статті позивач повинен був зробити та подати до податкового органу розрахунок плати за землю –нововідведену земельну ділянку, на якій розташований придбаний ним об’єкт нерухомого майна в місячний термін з дня виникнення права на земельну ділянку, тобто не пізніше 29.05.2010 р..

Статтею 26 Закону №2535-XII було встановлено, що за порушення цього Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Підпунктом «в»пункту 1 статті 96 Земельного кодексу України, який був чинним на момент існування спірних відносин, встановлений обов’язок землекористувачів своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

На спростування доводів позовної заяви щодо відсутності грошової оцінки земельної ділянки, відповідач зазначив, що оцінка земельних ділянок по м. Саки АРК була затверджена рішенням 31сесії 23 скликання Сакської міської ради від 27.12.2011 р. та введена в дію 01.01.2002 р..З урахуванням вказаного суд відкидає твердження ПАТ «Фора Рітейл»про відсутність даних щодо грошової оцінки землі, розташованої за адресою : вул. Радянська, 2а, м.Саки, АРК.

Таким чином, проаналізувавши наявні докази та надавши оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до висновку про порушення позивачем строку подання декларації з податку на землю за 2010 р..

Вирішуючи питання відносно законності дій посадових осіб контролюючого органу при при проведенні камеральної перевірки податкової звітності земельного податку ПАТ «Фора Рітейл», суд виходив з наступного:

Визначення камеральної перевірки надано в пункті 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III. Відповідно до цього визначння камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-XII закріплено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та в порядку, встановленому законами України здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Право податкових органів проводити камеральні перевірки пов’язане з випадками та порядком, встановлениvb законами України. Закон, який визначав випадки, межі компетенції та порядок проведення документальних невиїзних перевірок до 01.01.2011 р.був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, у підпункті 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 якого визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. Враховуючи, що податкова декларація земельного податку була подана позивачем 13.12.2010 р., така перевірка повинна була бути проведена 13.01.2011 р.. Однак, з 01.01.2011 р. набув чинності Податковий кодекс України, в якому визначені повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податковї служби, їх посадових та службових осіб, права та обов’язки платників податків, відповідальність за порушення вимог Кодексу та інших законів.

Пунктом 102 статті 102 Податкового кодексу встановлено право контролюючого органу самостійно визначати суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше,- за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій здійснюються відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України у порядку, визначеному Кодексом для для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов’язань.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 р., здійснено правомірно.

В даному випадку, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України, а тому його дії не мають ознак протиправності, а відтак відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0000971503 від 12.07.2011 р..

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею та документально підтверджені судові витрати

Відповідачем не надано до суду доказів понесення судових витрат, а відтак судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159–163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Фора Рітейл»до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0000971503 від 12.07.2011 р.,-

відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя:                     Брагіна О.Є.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.08.2011 р.