Постанова № 21075325, 19.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року 2а-2013/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брагіної О.Є.,

при секретарі судового засідання Варченко І.В.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1 (довіреність від 10.05.2011 р. №380),

представника відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 14.10.2010 р. №52/9/10-007),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна»

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про часткове скасування акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2011 р., приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна»(далі по тексту - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі по тексту - відповідач) про скасування акту перевірки №546/23-2/30725226 від 03.09.2010 р. (далі по тексту –акт перевірки) в частині донарахування сум податку на додану вартість у розмірі 244921 грн. та штрафних санкцій у сумі 122461 грн., скасування податкового повідомлення-рішення №0000892300/0 від 15.09.2010 р..

Ухвалою суду від 29.04.2011 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 11.05.2011 р..

11.05.2011 р., справу відкладено на 19.05.2011 р. за клопотанням представника позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення було прийнято відповідачем на підставі акту № 546/23-2/30725226 від 03.09.2010 р. про результати виїзної планової перевірки ЗАТ «Агріматко-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., в якому зроблені невірні висновки щодо порушення ним чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР. На думку позивача, висновок, зроблений в акті перевірки, який був підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним та суперечить чинному законодавству, як суперечить чинному законодавству і висновок, зроблений в акті перевірки в частині нібито виявлених порушень Закону України «Про податок на додану вартість», що стало підставою для донарахування сум податку на додану вартість у розмірі 244921 грн.- за основним платежем та штрафних санкцій у сумі 122461 грн..

Акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України. Після розгляду всіх скарг рішення залишено без змін, а подані скарги без задоволення, що підтверджується відповідними рішеннями цих органів: від15.11.2010 р. №9999/10/25-015, від 21.01.2011 р. №117/10/25-017/344-73, від 08.04.2011 р. №6945/6/25-0115 відповідно.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, відмовившись від дачі усних пояснень.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пославшись на те, що при проведенні перевірки позивача податкові органи діяли у суворій відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII. Перевірка була проведена на законних підставах, а саме згідно направлень від 30.07.2010 р. №476 та від 17.08.2010 р. №526, виданих ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області. В ході проведення перевірки контролюючим органом було виявлено порушення позивачем п.п 7.2.6 п.7.2 статті 7, п.7.3 статті 7, п.п.7.2.3 п.7.2 статті 7, п.п.7.4 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі по тексту Закон України №168/97-ВР). Вказані порушення були зафіксовані в акті перевірки № 546/23-2/30725226 від 03.09.2010 р..

За наслідками перевірки та складання акту перевірки було прийняте податкове-повідомлення-рішення №0000892300/0 від 15.09.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах ( виробниках, роботах, послугах) за основним платежем –244921 грн. та штрафні санкції у сумі 122461 грн.. Вважає, що діями позивача, які виявилися у завищенні податкового кредиту у зв’язку з відображенням у податкових декларація з ПДВ даних податкових накладних попередніх періодів без документального підтвердження затримки в одержанні податкових накладних було допущено порушення Закону України №168/97-ВР, тому правомірно визначено податкове зобов’язання у вигляді донарахування ПДВ та застосовано штрафні санкції.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, що мають значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

позивач є юридичною особою, що зареєстрована 14.02.2000 р. у Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, свідоцтво про державну реєстрацію №13391200000000349. Як платник податків перебуває на обліку у державній податковій інспекції Києво-Святошинського району Київської області з 12.12.2002 р., реєстраційний номер № 174.

Основними видами діяльності позивача, відповідно до статуту: оптова, роздрібна торгівля пестицидами, агрохімікатами, ветеринарними медикаментами, продовольчими товарами, напоями, тютюновими виробами; посередницька торгівля автотоварами.

У вересні 2010 р., посадовими особами державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, на підставі направлень від 30.07.2010 р. №476 та від 17.08.2010 р. №526, виданих ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області була здійснена виїзна планова перевірка закритого акціонерного товариства «Агріматко-Україна) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. (акт перевірки №546/23-2/30725226 від 03.09.2010 р.).

В акті перевірки відповідач, посилаючись на порушення вимог п.п 7.2.6 п.7.2 статті 7, п.7.3 статті 7, п.п.7.2.3 п.7.2 статті 7, п.п.7.4 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/07-ВР (далі по тексту Закон України № 168/97-ВР), дійшов висновку, що позивачем до складу податкового кредиту неправомірно включено ПДВ згідно податкових накладних, виписаних контрагентами у інших (обревізованих) ніж звітні податкових періодах на загальну суму 368889,44 грн., в тому числі за січень 2008 р. -71768,65 грн., за лютий 2008 р. –3930,17 грн.,за березень 2008 р. –19369,4 грн., за квітень 2008 р.- 302,51 грн., за травень 2008 р.-105807,05 грн.,за червень 2008 р.- 7072,86 грн., за липень 2008 р.-133600,75 грн., за серпень 2008 р.- 24313,05 грн.. та завищено значення залишку від’ємного значення ПДВ (рядок 26) в сумі 123968 грн...

Встановлені актом перевірки порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000892300/0 від 15.09.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем –244921 грн. та штрафні санкції у розмірі 122461 грн..

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого:

Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України №168/97-ВР.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

За визначенням термінів та понять, які містяться у пункті 1.5 статті 1 Закону №168/97-ВР, звітний (податковий) період –це період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки та сплачувати їх до бюджету. Тобто, за результатами звітного періоду платник податку зобов’язаний сформувати як суму податкових зобов’язань звітного періоду, так і суму дозволеного в цьому звітному періоді податкового кредиту. При формуванні достовірного відображення сум дозволеного податкового кредиту повинні бути дотримані наступні положення Закону:

податкове зобов’язання –загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6.статті 1 Закону України №168/97-ВР).

Податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, що визначена Законом України №168/97-ВР (пункт 1.7 статті 1 Закону).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Правила, які передбачають податкові зобов’язань продавця і формування податкового кредиту покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування податкового кредиту визначені нормами Закону №168/97-ВР. Так, підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. При цьому, ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим пунктом не передбачено причин для затримки у наданні покупцю податкової накладної. У відповідності із загальними правилами визначення дати виникнення податкових зобов’язань (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону) такою датою вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримує право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Тобто, на дату, встановлену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону продавець зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, одержувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, у випадку відмови –звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР).

Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням є обов’язком платника податку і Законом встановлено ряд можливостей для реалізації цього обов’язку.

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із статтею 3 Закону та звільнених від оподаткування відповідно до статті 5 Закону. Зведені результати обліку на підставі реєстру отриманих та виданих податкових накладних відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України 30.05.1997 р. №166 (далі по тексту Порядок). Пунктом 3.4 Порядку передбачено обов’язок платника податку самостійно обчислювати суму податкового зобов’язання, яку він зазначає в декларації, а дані наведені ним в декларації мають відповідати даним його бухгалтерського та податкового обліку, позаяк фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, що закріплено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV. Особливості ведення бухгалтерського обліку, завдяки системі подвійного обліку, дозволяють у будь-якому випадку на протязі балансового періоду (звітного кварталу) виявити помилку, пов’язану із не включенням до бухгалтерського та податкового обліку первинного документа. Таким чином, несвоєчасне (більше балансового періоду) включення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) у звітному періоді податку на додану вартість пов’язане зі штучним спотворенням показників податкової звітності. Винятком з наведеного правила є визначені Законом особливі умови формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були виписані у попередніх періодах. Враховуючи те, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом, що закріплено в підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №№168/97-ВР та, з урахуванням визначення, яке міститься в пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. №168/704 (далі по тексту- Положення №88), податкова накладна відноситься до категорії первинного документа.

Правила реєстрації отриманих та виданих податкових накладних визначені у Порядку ведення реєстру отриманих та виданих накладних, що затверджений наказом ДПА України від 30.06.2005 р. №244 (далі по тексту Порядок №244). Пунктом 8 Порядку №244 встановлено, що у розділі 1 Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР). Реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. У реєстрі вказуються його порядковий номер, дата початку його ведення та дата його закінчення. Пунктом 9.2 Порядку передбачено, що у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 9.1 цього пункту.

В своєму листі від 26.10.2010 р. №22882/7/16-1517 «Про податок на додану вартість»ДПА України надає роз’яснення щодо відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, які були виписані у попередніх періодах. Згідно наданих роз’яснень порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням №88. Облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватися на правилах, що встановлені для відповідних бухгалтерських документів. Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою КМУ від 28.07.1997 р. №799 (далі по тексту- Порядок №799), звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою «звіт»та рекомендованим повідомленням про вручення, таким чином, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (пункт 11 Порядку оформлення поштових відправлень №799). У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв’язку (пункт 10 Порядку оформлення поштових відправлень №799). Відправнику при цьому надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату (пункт 6 Порядку №799).

Документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів для платника податку покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист зареєстрований відповідно до вимог Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності №799 з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому календарного відбитку.

Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, одержаних платником податків в поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку- покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених пунктом 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. №244 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №165 і, за умови дотримання вимог щодо формування податкового кредиту в рядку 10.1 розділу 2 «Податковий кредит»податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому записи в податковому обліку про податкові накладні, які були виписані у попередніх періодах не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, позаяк такі операції не відповідають визначенню арифметичної чи методологічної помилки (лист ДПА України від 11.08.2004 р. №15316/7/15-2417).

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, питання щодо порядку та механізму відображення у податкових деклараціях з ПДВ податкових накладних, які були виписані у попередніх періодах, досконало врегульовано.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем зроблено правильний висновок про порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2 статті 7, п.7.3 статті 7, п.п.7.2.3 п.7.2 статті 7, п.п.7.4 п.7.4 статті 7 Закону України № 168/97, який міститься в акті перевірки. Встановлене порушення потягло за собою завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за січень-серпень 2008 р. у розмірі 368889,44 грн..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування акту перевірки, де зазначено про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 244921 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 122461 грн., суд виходив із такого. Акт перевірки є тим документом, яким встановлюється факт наявності або відсутності правопорушення, жодних правових наслідків для позивача він немає, а тому складанням акту права та інтереси юридичної особи ніяким чином не порушені, відтак вимоги позивача про часткове скасування акту перевірки є безпідставними.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (далі по тексту Закон України. №2181-III), який був чинним на момент існування спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових декларациях.

Згідно із пунктом 17.1 статті 17 Закону України №2181-III. штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених статтею 17, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Законом України «Про податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII (далі по тексту Закон України №509-XII) визначено статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Пунктом першим статті 8 Закону України №509-XII на органи державної податкової служби покладено функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Це означає, що податкові органи повинні здійснювати комплекс державних заходів з нагляду, перевірки, обліку діяльності та звітності юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України №2181-III визначено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, встановлених цим Законом, не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу на підставі підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України №2181-III є виключно податкові органи.

Таким чином, дії відповідача щодо складання акту перевірки та визначення позивачу податкового зобов’язання, шляхом винесення податкового повідомлення-рішення вчинені в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області №0000892300/0 від 15.09.2010 р. відповідає всім визначеним вимогам та не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись статтями 11-14, 69-72, 79, 86, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна»до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування акту №546/23-2/30725226 від 03.09.2010 р. в частині донарахування сум податку на додану вартість в сумі 244921 грн. та штрафних санкцій в сумі 122461 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення №0000892300/0 від 15.09.2010 р. в повному обсязі,- залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя:                               О.Є. Брагіна

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.05.2011 р.