Постанова № 21075321, 11.04.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 року 1548/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брагіної О.Є.;

при секретарі судового засідання –Варченко І.В.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1 (довіреність від 20.09.2010 р. б/н);

представника відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

додержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

пропро скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

25.03.2011 р., товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0017201502/0 від 28.07.2010 р..

Ухвалою суду від 25.03.2011 р. було відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 11.04.2011 р..

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення було прийняте відповідачем на підставі акту № 405/1502/32294926 від 08.07.2010 р. про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ «Фоззі-Фуд»податкової декларації з податку на додану вартість, в якому зроблені невірні висновки щодо порушення ним чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР. На думку позивача висновок, зроблений в акті перевірки, який був підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є неправомірним та суперечить чинному законодавству.

Спірне податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України. Після розгляду всіх скарг рішення залишено без змін, а подані скарги без задоволення, що підтверджується відповідними рішеннями цих органів від 14.10.2010 р. №9052/10/25-015; від 24.12.2010 р. №2718/10/25-017/312-316-1297 та від 09.03.2011 р. №4717/6/25-045 відповідно.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, повідомлений судом належним чином про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав, через канцелярію суду клопотання, про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання. Суд визнав неявку представника відповідача в судове засідання без поважних причин.

На підставі частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 р. у Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, свідоцтво про державну реєстрацію №13391200000000782. Як платник податків перебуває на обліку у державній податковій інспекції Києво-Святошинського району Київської області з 11.12.2002 р., реєстраційний номер № 1414.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У травні 2010 р., посадовими особами державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, на підставі направлення від 13.04.2010 р. №226, виданого ДПІ у Святошинському районі Київської області була здійснена позапланова виїзна документальна перевірка податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2010 р. (акт перевірки №240/23-3/32294926 від 13.05.2010 р.).

В акті перевірки відповідач, посилаючись на порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 та підпункту 7.4.5 пункту статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі по тексту Закон України № 168/97-ВР), дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 р. у розмірі 1689935,39 грн. та встановив завищення показників рядків 23;23.1;24;26 декларації за березень 2010 р. на суму 1689935,39 грн..

В липні 2010 р., посадовими особами ДПІ у Святошинському районі Київської області було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ТОВ «Фоззі-Фуд»з податку на додану вартість (акт перевірки №405/1502/32294926 від 08.07.2010 р.). Актом перевірки виявлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 р. від 13.05.2010 р. завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 1689935,39 грн., чим завищено рядки 23;23.1;24;26 декларації за березень 2010 р. на 1689935,39 грн..

Встановлені актом перевірки №405/1502/32294926 від 08.07.2010 р. порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0017201502/0 від 28.07.2010 р., яким позивачу визначене податкове зобов’язання за платежем з податку на додану вартість по вітчизняних (роботах, послугах) у розмірі 1689935,39 грн. та штрафні санкції у сумі 84496,77 грн..

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

За визначенням термінів та понять, які містяться у пункті 1.5 статті 1 Закону України №168/97-ВР, звітний (податковий) період –це період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки та сплачувати їх до бюджету. Тобто, за результатами звітного періоду платник податку зобов’язаний сформувати як суму податкових зобов’язань звітного періоду, так і суму дозволеного в цьому звітному періоді податкового кредиту. При формуванні достовірного відображення сум дозволеного податкового кредиту повинні бути дотримані наступні положення Закону:

податкове зобов’язання –загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6.статті 1 Закону України №168/97-ВР).

Податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, що визначена Законом України №168/97-ВР (пункт 1.7 статті 1 Закону).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Правила, які передбачають податкові зобов’язань продавця і формування податкового кредиту покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування податкового кредиту визначені нормами Закону №168/97-ВР. Так, підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. При цьому, ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим пунктом не передбачено причин для затримки у наданні покупцю податкової накладної. У відповідності із загальними правилами визначення дати виникнення податкових зобов’язань (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону) такою датою вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримує право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Тобто, на дату, встановлену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону продавець зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, одержувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови –звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР). Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням є обов’язком платника податку і Законом встановлено ряд можливостей для реалізації цього обов’язку.

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із статтею 3 Закону та звільнених від оподаткування відповідно до статті 5 Закону. Зведені результати обліку на підставі реєстру отриманих та виданих податкових накладних відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України 30.05.1997 р. №166 (далі по тексту Порядок). Пунктом 3.4 Порядку передбачено обов’язок платника податку самостійно обчислювати суму податкового зобов’язання, яку він зазначає в декларації, а дані наведені ним в декларації мають відповідати даним його бухгалтерського та податкового обліку, позаяк фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, що закріплено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV. Особливості ведення бухгалтерського обліку, завдяки системі подвійного обліку, дозволяють у будь-якому випадку на протязі балансового періоду (звітного кварталу) виявити помилку, пов’язану із не включенням до бухгалтерського та податкового обліку первинного документа. Таким чином, несвоєчасне (більше балансового періоду) включення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) у звітному періоді податку на додану вартість пов’язане зі штучним спотворенням показників податкової звітності. Винятком з наведеного правила є визначені Законом особливі умови формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які було виписано у попередніх періодах. Враховуючи те, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом, що закріплено в підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону та, з урахуванням визначення, яке міститься в пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. №168/704 (далі по тексту- Положення №88), податкова накладна відноситься до категорії первинного документа.

Правила реєстрації отриманих та виданих податкових накладних визначені у Порядку ведення реєстру отриманих та виданих накладних, що затверджений наказом ДПА України від 30.06.2005 р. №244 (далі по тексту Порядок №244). Пунктом 8 Порядку №244 встановлено, що у розділі 1 Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР). Реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. У реєстрі вказуються його порядковий номер, дата початку його ведення та дата його закінчення. Пунктом 9.2 Порядку передбачено, що у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 9.1 цього пункту.

В своєму листі від 26.10.2010 р. №22882/7/16-1517 «Про податок на додану вартість»ДПА України надає роз’яснення щодо відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, які було виписано у попередніх періодах. Згідно наданих роз’яснень порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням №88. Облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватися на правилах, що встановлені для відповідних бухгалтерських документів. Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою КМУ від 28.07.1997 р. №799 (далі по тексту- Порядок №799), звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою «звіт»та рекомендованим повідомленням про вручення, таким чином, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (пункт 11 Порядку оформлення поштових відправлень №799). У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв’язку (пункт 10 Порядку оформлення поштових відправлень №799). Відправнику при цьому надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату (пункт 6 Порядку №799).

Документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів для платника податку покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист зареєстрований відповідно до вимог Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності №799 з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного .

Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, одержаних платником податків в поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку- покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених пунктом 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. №244 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №165 і за умови дотримання вимог щодо формування податкового кредиту в рядку 10.1 розділу 2 «Податковий кредит»податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому записи в податковому обліку про податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, позаяк такі операції не відповідають визначенню арифметичної чи методологічної помилки (лист ДПА України від 11.08.2004 р. №15316/7/15-2417).

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що питання щодо порядку та механізму відображення у податкових деклараціях з ПДВ податкових накладних, які було виписано у попередніх періодах досконало врегульовано.

Аргументуючи свої вимоги щодо правомірності включення до податкового кредиту з ПДВ за лютий податкових накладних, що виписані і інших податкових періодах на суму 1689935,39 грн. позивач зазначає, що його контрагентами не було своєчасно надано податкові накладні у зв’язку з порушенням правил їх оформлення.

На підтвердження наявності податкових накладних за лютий 2010 р. надав копію реєстру отриманої кореспонденції, вказавши, що доданий витяг з реєстру містить дату отримання податкових накладних протягом лютого 2009 р.. Невідповідність дат одержання податкових накладних пояснив тим, що реєстр вхідної кореспонденції ведеться в програмі Еxel, при заповненні якого, була допущена помилка відносно великої кількості отриманої кореспонденції, в тому числі, податкових накладних.

Даний довід позивача суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 4.6 Положення N 88 виправлення помилок у документах і регістрах, що створені у формі електронного документа, здійснюється відповідно до законодавства.

Методичні вказівки № 426 і Методичні вказівки по запровадженню й застосуванню ГОСТ 6.10.4-84, затверджені постановою Держстандарту СРСР «Про введення в дію Методичних вказівок по запровадженню й застосуванню ГОСТ 6.10.4-84 «Уніфіковані системи документації. Надання юридичної сили документам на машинному носії і машинограмі, створюваним засобами обчислювальної техніки. Основні положення»РД 50-613-86»від 24.09.86 р. № 2781 (введено в дію з 01.07.87 р., за текстом –Методичні вказівки № 2781) передбачають наступне:

Згідно з п. 2.1 Методичних вказівок № 2781 вимоги ГОСТ 6.10.4-84 поширюються на документи на машинних носіях і машинограми. До документів на машинних носіях належать: документи на магнітних носіях (магнітні стрічки й диски, гнучкі магнітні диски); документи на паперових машинних носіях (перфострічки, перфокарти). Крім того, у п. 2.4 Методичних вказівок № 426 говориться про машинні носії –перфокарти, перфострічки, магнітні стрічки тощо, а в пп. 2.4.5 п. 2.4 до машинних носіїв віднесено дуаль-карту. Магнітними машинними носіями є магнітні стрічки й диски, гнучкі магнітні диски. Фактично йдеться про технологію запису, відмінну від паперової –електронну. Сучасні комп'ютери засновані на цифровій технології. Проте в основі як магнітної, так і цифрової технології лежить електронна форма подання документів.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»від 22.05.2003 р. № 851-IV електронний документ –документ, інформацію в якому зафіксовано у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Тому фактично документ, записаний на магнітному носії, є електронним. Якщо буквально сприймати вимоги зазначених ГОСТ і Методичних вказівок, то електронні документи, записані не на магнітних носіях (жорсткий диск комп'ютера, флеш-диск, CD-R, DVD-R тощо), не є машинними. Однак принциповою тут є не технологія запису, а форма подання даних –електронна, а не паперова.

Виходячи з наведеного, слід визнати, що в аспекті питання електронного документа, документ на магнітних носіях і електронний документ (у тому числі записаний на жорсткому диску комп'ютера, флеш-диску, CD-R, DVD-R тощо) –по суті одне й те саме. Тільки словосполучення «магнітний носій»свідчить про технологію запису, що у нашому випадку не відіграє визначальної ролі, а «електронний документ»–про форму подання даних (інформації). У визначенні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 р. № 996-XIV до документів на машинних носіях належать також електронні документи, записані на жорсткому диску комп'ютера, флеш-диску, CD-R, DVD-R тощо.

Згідно з пп. 2.7.2.5 пп. 2.7.2 п. 2.7 Методичних вказівок № 426 при виявленні розбіжностей виявлена помилка перфорації виправляється відповідно до даних виправдувального документа, при цьому замість помилкових перфокарт створюються нові, після чого складається повторна контрольна табуляграма за відкоригованими даними. Виявлені в табуляграмах помилки, що не викликають зміни даних в інших табуляграмах (наприклад, у результаті неправильно надрукованих підсумків за кількісно-сумовими показниками тощо), виправляються на обчислювальній установці закреслюванням неправильних даних і надписанням правильних. Виправлення помилки має бути обумовлено й підтверджено підписом особи, спеціально на те уповноваженої, із зазначенням дати (пп. 2.7.2.10 пп. 2.7.2 п. 2.7 Методичних вказівок № 426). Таким чином, норми зазначеного підпункту Методичних вказівок № 426 цілком підійдуть і для магнітних носіїв (електронних документів), а тому виправляти помилку в будь-якому електронному документі необхідно на підставі бухгалтерської довідки або коригувального документа. Причому цей метод застосовний для помилок як виявлених до закриття звітного періоду, так і після. Отже, для виправлення помилок у первинних паперових документах мають використовуватися способи, описані в цій статті –коректурний і виписки коригувального документа. Системний аналіз вищезазначених нормативно-правових актів підтверджує, що виправлення помилок в електронних регістрах здійснюється відповідно до Положення №88: помилок, допущених до закриття звітного періоду, шляхом видалення й замість видалених помилкових даних вводяться правильні. Помилок, допущених після закриття звітного періоду, методом сторно зі складанням бухгалтерської довідки. Тобто тут використовується такий самий спосіб виправлення, як і в паперовому обліковому регістрі.

Позивачем в судовому засіданні не надано будь-яких документів, що підтверджують факт наявності помилок у реєстрі отриманої кореспонденції, а тому його твердження з приводу наявності помилки в реєстрі отриманої кореспонденції є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що податковим органом правомірно зроблено висновок щодо завищення ТОВ «Фоззі-Фуд»суми податкового кредиту за лютий 2010 р. на 1689935,39 грн., чим завищено рядки 23,23.1;24 та 26 декларації за березень 2010 р. на 1689935,39 грн..

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (далі по тексту Закон України. №2181-III) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових декларациях.

Згідно із пунктом 17.1 статті 17 Закону України №2181-III. штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених статтею 17, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області №0017201502/0 від 28.07.2010 р. відповідає всім визначеним вимогам та не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись статтями 11-14, 69-72, 79, 86, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0017201502/0 від 28.07.2010 р., яким визначено зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 1689935,39 грн. та штрафних санкцій у сумі 84496,77 грн. –відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя:                               О.Є. Брагіна

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.04.2011 року