Постанова № 21075320, 28.04.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 року 1410/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брагіної О.Є.,

при секретарі судового засідання Варченко І.В.,

за участю представника позивача- ОСОБА_4 (довіреність №455/10 від 18.02.2011 р.),

представника відповідача- ОСОБА_3(довіреність №1 від 11.04.2011 р.),

представника третьої особи - ОСОБА_1 (довіреність №14-27/14 від 04.01.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коритище"

про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2011 р., державна податкова інспекція у Миронівському районі Київської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коритище» (далі по тексту СТОВ «Коритище»), третя особа Головне управління Державного казначейства України у Київській області про стягнення заборгованості у розмірі 34296,98 грн..

Ухвалою суду від 17.03.2011 р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк позивачу до 29.03.2011 р. для усунення недоліків.

28.03.2011 р., в термін установлений судом, позивач виконав вимоги ухвали суду, 29.03.2011 р., було відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою для звернення до суду з позовом послугувало подання відділення Державного казначейства України в Миронівському районі, направлене на адресу позивача відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181 (далі по тексту Закон України №2181) для здійснення заходів з погашення податкового боргу, що утворився через неповернення СТОВ «Коритище»у встановлені терміни бюджетної позики у розмірі 18000 грн., яка була одержана його попередником КСП «Коритище»01.10.1997 р., згідно постанови Кабінету міністрів України від 11.09.1997 р. №1003 «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 р.р». Сума заборгованості 34296,98 грн. складається із суми основного боргу у розмірі 18000 грн. та пені, нарахованої на суму основного платежу за несвоєчасне повернення бюджетної позики у розмірі 16296,98 грн..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що сільськогосподарське товариство з обмеженою віповідальністю «Коритище»ніколи не отримувало від держави кошти у вигляді державної позички у розмірі 18000 грн., зазначив, що стороною у договорі №6 від 01.10.1997 р. про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період є не відповідач і, у ДПІ у Миронівському районі Київської області, відсутні докази правонаступництва СТОВ «Коритище»боргів КСП «Коритище»або ЗАТ «Сільськогосподарське підприємство «Коритище». Крім того, вказав, що як третьою особою, так і позивачем, в обґрунтування правомірності заявлених вимог зроблені посилання на законодавчі акти, які на момент подання позовної заяви та розгляду справи у суді втратили свою чинність, зокрема, на Закон України №2181.

Представник відповідача також зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження його позовних вимог.

Третя особа- представник Головного управління Державного казначейства у Київській області позов підтримав, пояснивши, що відділенням Державного казначейства України у Миронівському районі Київській області відповідно до постанови КМУ України від 11.09.1997 р. №1003 «Про фінансову допомогу на проведення робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 р.р.»з відповідачем було укладено договір №6 від 01.10.1997 р. про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 р.р. на загальну суму 18000 грн.. Пунктом 3.1 зазначеного договору було передбачено, що фінансова допомога повертається відповідачем не пізніше 01.10.1998 р.. Станом на дату розгляду справи у суді грошові кошти, які були перераховані відповідачу, не повернуті, тому на суму основного боргу була нарахована пеня у розмірі 16296,98 грн..

Частиною 9 статті 17 Бюджетного кодексу України встановлено, що прострочена заборгованість субєкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеня стягується з такого субєкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього субєкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості субєкта господарювання перед державою не поширюється, тому просив позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

01.10.1997 р., відділенням Державного казначейства України у Миронівському районі Київської області з колективним сільськогосподарським підприємством «Коритище»було укладено договір №6 про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 р., відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.09.1997 р. №1003 «Про фінансову допомогу на проведення робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 р.р.».

Як вбачається з вступної частини тексту угоди, договір було підписано з колективним сільськогосподарським підприємством «Коритище», в особі керівника Цирулика А.М., що діяв на підставі статуту підприємства.

В розділі 6 «юридична адреса та банківські реквізити сторін»зазначено код підприємства КСП «Коритище»-04260086.

Підпис керівника КСП «Коритище»завірений печаткою АТ СП «Коритище», тобто юридичною особою-підприємством, яке не було стороною договору позики.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.04.2011 р., відповідно до заданих критеріїв пошуку за номером ідентифікаційного коду №04260086 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знайдено записів про реєстрацію юридичної особи.

Відповідно інформації, яка міститься в довідці відділу статистики у Миронівському районі Київської області від 28.04.2011 р. за №01/16-2-50 за ідентифікаційним кодом 4260086 значився колгосп імені Стрільця, який був ліквідований 01.10.1998 р., а запис вилучений із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Закрите акціонерне товариство «Сільськогосподарське підприємство «Коритище», правонаступником якого, на думку позивача є СТОВ «Коритище», мало ідентифікаційний код №24213730-відомості довідки від 28.04.2011 р. за №01/16-2-50.

Проте, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.04.2011 р., записи в Єдиному державному реєстрі стосовно юридичної особи за критеріями пошуку ідентифікаційний код №24213730 - відсутні.

Судом був досліджений оригінал статуту закритого акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Коритище», яке було зареєстроване 22.05.1996 р. Миронівською районною державною адміністрацією за №282. Пунктом 1.1 Статуту визначено, що воно засноване на базі колгоспу ім.Стрільця. У пункті 1.2 Статутунайменування товариства вказано- закрите акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство «Коритище», скорочена назва СП «Коритище», надалі АТ.

Позивачем було визначено, що належним відповідачем по даній справі повинно виступити Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Коритище»(СТОВ «Коритище»). За твердженням позивача, вказане товариство, згідно пункту 1.12 статуту СТОВ «Коритище»є правонаступником прав та обовязків Акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Коритище», печаткою якого ніби- то завірений підпис керівника КСП «Коритище»на угоді №6 від 01.10.1997 р., а відтак СТОВ «Коритище»повинно повернути одержану від держави позику.

Суд, не погоджується з доводами позивача з урахуванням такого:

Відповідно до частини другої статті 4 Цивільного Кодексу УРСР (далі по тексту ЦК УРСР), в редакції, що діяла на момент укладання угоди №6 від 01.10.1997 р. підставами виникнення цивільних прав і обов'язків були угоди, передбачені законом, а також угоди, хоч і не передбачені законом, але такі, які йому не суперечили.

В статті 23 ЦК УРСР було надано поняття юридичної особи. Юридичними особами визнавалися організації, які мали відокремлене майно, могли від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Угодами визнавалися дії громадян і організацій, що були спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків стаття 41 ЦК УРСР.

Видами юридичних осіб, відповідно до статті 24 вказаного кодексу були, зокрема, колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх об'єднання, інші громадські організації, а також у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що мали відокремлене майно і самостійний баланс;

державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації.

Статтею 25 ЦК УРСР було визначено, що юридична особа діяла на підставі статуту (положення). Установи та інші державні організації, що перебували на державному бюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, також і інші організації могли діяти на підставі загального положення про організації даного виду.

Правоздатність юридичної особи, згідно із частиною 2 статті 26 ЦК УРСР виникала з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна була діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягав реєстрації, правоздатність юридичної особи виникала в момент її реєстрації.

У статті 29 ЦК УРСР вказувалось, що юридична особа набувала цивільних прав і могла брати на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діяли у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

При цьому, статтею 34 ЦК УРСР передбачалось, що державна, кооперативна або інша громадська організація не відповідала по зобов'язаннях підприємства, що входило до її складу і було юридичною особою, а це підприємство не відповідало по зобов'язаннях організації, до складу якої воно входило.

З наданого до суду ксерокопії договору №6 від 01.10.1997 р. неможливо встановити, укладало цей договір: КСП «Коритище», чи АТ СП «Коритище», печаткою якого завірений підпис керівника на угоді, а також визначити, чи мало КСП «Коритище» на момент укладання угоди правоздатність, чи діяв орган, який підписував цю угоду у межах прав, наданих йому законом або статутом, як неможливо встановити, чи входило вказане підприємство до складу іншої організації, позаяк підпис керівника підприємства було завірено печаткою іншої юридичної особи, дані про яку не вносились до бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Твердження позивача про те, що АТ СП «Коритище»та закрите акціонерне товариство «Сільськогосподарське підприємство «Коритище» є тотожними юридичними особами мають характер припущень і не можуть прийматися судом до уваги.

Пунктом 1.2 Статуту ЗАТ «Сільськогосподарське підприємство «Коритище»визначено, що його скорочена назва СП «Коритище», або АТ. Твердження позивача, що абревіатура, яка зазначена на печатці, відтиск якої міститься в угоді №6 від 01.10.1997 р.- АТ СП «Коритище»відповідає скороченій назві ЗАТ «Сільськогосподарське підприємство «Коритище»немає під собою доказової бази, а відтак є обставиною, яка не була доведена представником позивача в судовому засіданні.

У якості доказу наявності заборгованості відповідача СТОВ «Коритище»перед Державним бюджетом за договором №6 від 01.10.1997 р. надана ксерокопія акту звірки взаєморозрахунків між ВДК та сільськогосподарськими товаровиробниками по наданню та поверненню бюджетних позик без номеру та дати.

Згідно з визначенням понять та термінів, що містяться в юридичному словнику акт звірки це документ, що засвідчує факт наявності або відсутності заборгованості із зазначенням про причину. Само поняття терміну акт звірки передбачає, що це має бути документ, який складається сторонами правочину (договору). Із наданого позивачем акту видно, що він складений та підписаний лише керівництвом відділу державного казначейства у Миронівському районі Київської області, а тому не може розцінюватися судом як підтвердження грошового зобовязання, погодженого відповідачем.

У якості доказу наявності заборгованості СТОВ «Коритище»перед державою, що виникла внаслідок неповернення державної позички за угодою №6 від 01.10.1997 р. позивачем була також надана копія протоколу урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання між стороною-надавачем позичок та стороною отримувачем. Протокол складений та підписаний управлінням сільського господарства і продовольства райдержадміністрації у Миронівському районі Київської області, Управлінням Державного казначейства у Миронівському районі Київської області та СТОВ «Коритище». З копії протоколу вбачається, що СТОВ «Коритище»у межах заборгованості, що врегульована в графі 4 протоколу, зменшено кредиторську заборгованість на 18000 грн.. Даний доказ суд також не приймає до уваги.

Статтею 1 Закону України «Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств»від 16 березня 2000 року №1565-III (далі по тесту Закон України №1565-III) встановлено, що з колективних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, включаючи буряконасіннєві та цукрові заводи, цикорієсушильні заводи, державні племінні заводи і державні племінні станції, державні кінні заводи, державні насіннєві господарства, переробні льоно-, конопле-, хмелезаводи, комбікормові заводи, обслуговуючі підприємства (ремонтно-транспортні, агротехсервісні, по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства, матеріально-технічному забезпеченню), міжгосподарські будівельні організації, ветеринарно-санітарні заводи, наукові установи Української академії аграрних наук та їх дослідні господарства, аграрні заклади освіти та їх навчально-дослідні господарства, селекційно-гібридні центри та сортовипробувальні станції (дільниці), рибницькі та рибальські господарства, а також з колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які реформувалися у приватні (приватно-орендні) підприємства, фермерські господарства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи, інші суб'єкти господарювання (далі - приватні формування) та стали правонаступниками цих підприємств або щодо яких прийнято рішення про їх ліквідацію, суми заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів, у тому числі реструктурованої відповідно до чинного законодавства, з урахуванням сум заборгованості зі сплати пені (крім сум пені, нарахованих за порушення строків розрахунків за здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності), штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства, станом на 1 травня 2000 року списуються.

Рішення про списання з сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також тих, які реформувалися або щодо яких прийняті рішення про їх ліквідацію, сум заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства на заборгованість зі сплати місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), приймаються відповідною радою у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом стаття 4 Закону.

Таким чином, якщо позивач наполягає на тій обставині, що відповідач СТОВ «Коритище»є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Коритище», тобто є господарським товариством, яке утворилося внаслідок реформування колективного сільськогосподарського підприємства «Коритище»та має заборгованість перед Державним бюджетом України зі сплати податків і зборів до бюджету, то така заборгованість та пеня підприємства повинні бути списані за рішенням відповідної ради у двомісячний строк з моменту набрання чинності Закону України №1565-III. Будь-які протоколи про урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, крім рішення відповідної ради про списання заборгованості, з урахуванням положень Закону України №1565-III, не можуть розглядатися судом як юридично значимий документ.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок щодо доведеності обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги покладається на сторони.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості частина 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства. Тобто йдеться про процесуальні можливості осіб, які беруть участь у справі вчиняти діяння, спрямовані на доведення обґрунтованості та переконливості своєї правової позиції щодо предмета спору. Сторони у справі мали достатній обсяг процесуальної можливості довести переконливість обставин, якими обґрунтовується та заперечується заявлений позов. Дослідивши судові дані про юридичні факти у справі, що становлять предмет доказування, а також докази, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 86, 159-163, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області до сільського господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коритище», третя особа- управління Державного казначейства у Миронівському районі Головного управління Державного казначейства у Київській області про стягнення 34296,98 грн.,відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: О.Є. Брагіна

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04.05.2011 року