Постанова № 21075294, 06.04.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 року 7967/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Косогор О.М., Дзюба М.І.,

від відповідача: Мороз В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом комунального підприємства «Яготинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»

доЯготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Яготинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі відповідач або Яготинська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2010 № 0000252300/0, яким позивачеві донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 90 500, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем порушено підпункт 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким встановлено 1095-денний граничний строк з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, для самостійного визначення податковим органом суми податкового зобов'язання платнику податків.

Оскільки, кредиторська заборгованість Яготинської центральної районної лікарні в сумі 362 000, 00 грн., на яку були нараховані податкові зобовязання оскаржуваним рішенням, ще у грудні місяці 2002 року набула статусу безнадійної, а позивач своєчасно подавав відповідачеві податкові декларації з податку на додану вартість, то в силу закону він є вільним від податкового зобов'язання нарахованого контролюючим органом лише у 2010 році за наслідками діяльності у 2002 році.

Представники позивача у судовому засіданні 06.04.2011 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.04.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство «Яготинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»як юридична особа зареєстроване Яготинською районною державною адміністрацією Київської області 29.09.1993. Як платник податку на додану вартість зареєстрований з 09.07.1997.

У період з 30.07.2010 по 27.08.2010 посадовими особами Яготинської МДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, про що складено акт від 03.09.2010 № 662/2300/19422525 (надалі - Акт перевірки).

У ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у заниженні позивачем зобовязань зі сплати податку на додану вартість за квітень місяць 2007 року у розмірі 60333,33 грн.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, зазначене заниження відбулося в зв'язку з тим, що у позивача станом на 01.04.2007 рахується прострочена дебіторська заборгованість Яготинської центральної районної лікарні в сумі 362 000, 00 грн. (у т. ч. ПДВ) за поставлену воду та послуги збирання води, щодо якої позивачем не були вжиті заходи щодо її погашення. Крім цього, перевіряючими зазначено, що вказане заниження податкових зобовязань не було відображено позивачем в рядку «01»декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів».

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 16.09.2010 № 0000252300/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України № 2181), позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у сумі 90 500, 00 грн., у тому числі, за основним платежем 60333, 33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 30166, 67 грн.

У ході судового розгляду установлено та не заперечувалось сторонами, що дебіторська заборгованість у розмірі 362 000, 00 грн. виникла у позивача у період з 1998 по 2001 роки, у зв'язку з несплатою Яготинською центральною районною лікарнею вартості наданих позивачем в попередніх звітних періодах послуг по водопостачанню.

У грудні 2002 року Головою Яготинської районної державної адміністрації було надано погодження Яготинській центральній районній лікарні про списання своєї кредиторської заборгованості перед позивачем у звязку з закінченням строку позовної давності. Тобто, з грудня місяця 2002 року вказана заборгованість набула статусу безнадійної в силу положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181 передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181, строк давності визначається для кожного податку, збору та неподаткового платежу окремо залежно від строків подання податкових декларацій.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 24.09.2010 по справі № 3-998/2010, яке набрало законної сили, встановлено, що граничний термін подання позивачем декларації, в якій повинні бути відображені податкові зобовязання щодо безнадійної заборгованості у розмірі 362 000, 00 грн. з податку на прибуток є 10.02.2006, а для податку на додану вартість 21.01.2006.

В силу положень частин першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А відтак, граничний термін подання позивачем декларації з податку на додану вартість у даному випадку є 21.01.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у сумі 90500,00 грн., у тому числі, за основним платежем 60333, 33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 30166, 67 грн. визначене відповідачем лише 16.09.2010, в той час як граничний термін нарахування таких зобовязань закінчився для податкового органу 21.01.2009 (21.01.2006- кінцевий термін подання декларації +1095 днів). Тобто з порушенням строків, встановлених для цього підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181.

Згідно підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість повинні були виникнути у період з 1998 по 2001 роки з дати оформлення документів про надання послуг Яготинській центральній районній лікарні на суму 362 000, 00 грн. і таке виникнення зобовязань законодавець, станом на 21.01.2006, не ставить в залежність від наявної безнадійної заборгованості або її списання.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами неодноразових перевірок податковим органом не встановлено порушень позивача щодо нарахування ним податкових зобов'язань у звязку із наданням послуг Яготинській центральній районній лікарні на суму 362 000, 00 грн. (а.с. 46, 58).

Тобто, у відповідача протягом строків, встановлених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181, були всі умови для перевірки правильності нарахування податкових зобовязань, повязаних із взаємовідносинами з Яготинською центральною районною лікарнею.

Крім цього, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (вступив в дію з 31.03.2005) внесено зміни до пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Нова редакція цього пункту вже не містить підстав для коригування податку на додану вартість у разі визнання боргу покупця безнадійним при проведенні процедури врегулювання сумнівної заборгованості, а передбачає проведення коригування лише при зміні суми компенсації вартості товарів (послуг) після їх поставки, включаючи перегляд цін і повернення товарів.

Таким чином, з 31 березня 2005 року платники податків не провадять коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при збільшенні суми валових витрат чи валових доходів у разі визнання боргу безнадійним і в разі врегулювання сумнівної заборгованості.

Дана правова позиція також зазначена у листі Державної податкової адміністрації України від 22.05.2006 № 9580/7/16-1917-20.

На підставі викладеного та з урахуванням того, що доказів про існування обставин, які зазначені у підпункті 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181 та за наявності яких строки давності не застосовуються (зокрема, неподання позивачем до 21.01.2006 до податкового органу декларацій з податку на додану вартість), суду не надано, суд дійшов висновку, що позивач, в силу положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону, вважається вільним від податкового зобов'язання, про яке зазначено в Акті перевірки.

Відповідно до положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та приймаючи до уваги ту обставину, що судом були створені усі необхідні умови для надання відповідачем доказів з метою встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 16.09.2010 № 0000252300/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена 11 квітня 2011 року.