Постанова № 21075180, 24.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2012 року 2а-5233/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДК Трейд»до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДК Трейд»(далі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування наказу від 05.10.2011 №761, визнання протиправними дій щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та визнання і визначення за її результатами нікчемними правочинів, укладених з контрагентами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, Податковий орган діяв всупереч вимогам чинного законодавства. Зокрема, Товариство не отримувало передбачений Податковим кодексом України запит та запрошення для проведення перевірки правильності нарахування податку на додану вартість; підстав для прийняття наказу і проведення перевірки у відповідача взагалі не було, а саму перевірку розпочато до отримання позивачем оскаржуваного наказу та повідомлення. Крім того, в судовому засіданні представник Товариства зазначив, що висновок про нікчемність правочинів відповідач зробив лише на підставі наявної у нього декларації з податку на додану вартість без дослідження первинних документів, як це передбачено чинним законодавством.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, в задоволенні позову просив суд відмовити, оскільки дії відповідача були правомірні, наказ від 05.10.2011 №761 прийнято на підставі, у межах та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, акт перевірки, зокрема, висновки складено з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та законних інтересів позивача, про що свідчить відсутність прийняття податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДК Трейд»зареєстроване виконавчим комітетом Бориспільської міської ради від 15.11.2010, код ЄДРПОУ 37391130, на податковий облік взято органами державної податкової служби від 16.11.2010 за №5195, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість видано 03.12.2010 №100312589. Директором та засновником вказаного субєкта господарювання згідно з даними ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є ОСОБА_1, зареєстрований в Російській Федерації.

У квітні 2011 року до відповідача надійшов висновок від 13.04.2011 №95, виконаний спеціалістом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області. В даному документі експертом зазначено, зокрема, що договір про визнання електронних документів податкової звітності підписано не директором Товариства ОСОБА_1, а іншою особою.

На запит слідчого відділення податкової міліції відповідача від 12.09.2011 №452/9/26-09 про надання інформації щодо всіх фактів перетину Державного кордону України в період з 01.01.2008 по 07.09.2011 громадянами Російської Федерації, в тому числі ОСОБА_1, окремим відділом Державної прикордонної служби України надано відповідь, відповідно до якої директор Товариства Державний кордон України за вказаний проміжок часу не перетинав.

05.10.2011 начальником Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань достовірності визначення показників податку на додану вартість за червень 2011 року, яке оформлено відповідним наказом №761.

Зазначене рішення прийнято на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 79 Податкового кодексу України.

Про проведення вказаної перевірки відповідачем складено повідомлення від 05.10.2011 №183, яке із наказом №761 направлено позивачу рекомендованим листом 07.10.2011 згідно з наявними у справі копіями повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскального чеку.

07.10.2011 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності визначення показників податку на додану вартість за червень 2011 року, результати якої оформлено актом від 07.10.2011 №663/7/23-2/37391130 (далі Акт).

В розділі 4 Акту «Висновок»відповідачем, зокрема, зазначено, що правочини, на підставі яких Товариством за червень 2011 року задекларовано податкові зобовязання в сумі 5359742,00 грн. та податковий кредит в сумі 5352412,00 грн., відповідно до частин 1, 5 статті 203, пункту 1,2 статті 215, статті 228 ЦК України мають характер нікчемності та є нікчемними. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Судом встановлено, що перевірку відповідачем проведено на підставі поданої позивачем податкової звітності та даних, які містяться в автоматизованих інформаційних системах Державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що Акт позивачу направлено рекомендованим листом 10.10.2011 та ним отримано 13.10.2011, проте вказаний документ Товариством в адміністративному порядку протягом 5 днів з моменту отримання оскаржено не було.

Вважаючи дії відповідача щодо проведення перевірки та складання висновку про нікчемність договорів протиправними, а також наказ №761 від 05.10.2011 протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи Державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 77.6 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В той же час, пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 Кодексу).

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. При цьому законодавець не передбачає необхідності отримання платником податку такого листа до моменту проведення перевірки, а достатньо лише факту його надсилання.

Положення пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України стосуються як позапланових, так і планових невиїзних документальних перевірок платників податків.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм податкового законодавства, суд вважає, що для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не потрібна наявність підстав, передбачених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи доведення суду тих обставин, що рішення про проведення перевірки керівника органу державної податкової служби було оформлено наказом від 05.10.2011 №761, копію якого із письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки надіслано платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного наказу та проведення перевірки.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що Товариство було позбавлене можливості спростувати викладені в Акті висновки, оскільки про здійснення перевірки дізналося лише 11.10.2011, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Судом встановлено, що жодних заперечень щодо висновків, викладених в Акті, позивачем до Податкового органу не подавалось.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 05.10.2011 №761, а також щодо визнання дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, яка оформлена Актом, задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання та визначення у Акті нікчемними правочинів, укладених з контрагентами, то суд вважає, що вона також задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд звертає увагу на те, що, визнання дій відповідача щодо визнання та визначення в Акті нікчемними правочинів протиправними, означає встановити протиправність складання розділу 4 «Висновку»та Акту загалом, яка в результаті призведе до скасування документа (Акта) вцілому.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 акт перевірки джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки.

Отже, вказаний Акт загалом і його висновки не породжують жодних правових наслідків для позивача, не тягне за собою санкцій у разі їх невиконання, в звязку з чим права позивача не порушуються.

Оскільки Акт не можна визначити як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії, він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство, отже Акт не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства, а оскарження дії щодо його складання чи висновків у ньому є неналежним способом захисту порушених, на думку позивача, прав.

У судовому засіданні судом встановлено та не заперечується позивачем, що за результатами проведеної перевірки і на підставі Акту відповідачем жодних рішень податковим органом щодо визначення грошового зобовязання Товариству не приймалось, тобто його права жодним чином не порушені.

Враховуючи викладене та положення частини 1 статті 2 КАС України, суд вважає, що визнання дій відповідача щодо визнання та визначення в Акті нікчемними правочинів протиправними не є належним способом захисту прав та законних інтересів Товариства, оскільки вони жодним чином не порушені, а Акт і його висновки є лише службовим документом Податкового органу, носієм інформації, який не породжує цивільних прав та обов'язків для позивача. Отже вказана позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що стосовно прийняття наказу №761 та проведення перевірки відповідач діяв виключно на підставі, у спосіб і в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а вимога про визнання дій Податкового органу щодо визначення нікчемності правочинів не є належним способом захисту прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд не присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 січня 2012 р..