Постанова № 21075179, 27.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2012 року           2а-160/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., при секретарі судового засідання Малихині Д.Ю., за участю

представника позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідача : ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом           Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області

до           Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»

про           стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 за період березень-жовтень місяці 2011 року у розмірі 420619, 81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворилась заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період березень-жовтень місяці 2011 року за списком № 1.

Обов’язок відповідача вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, передбачений приписами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.

Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач, з огляду на положення частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058-IV та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України), просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні 27.01.2012 підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2012 подав письмову заяву про визнання адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач –визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Суд у судовому засіданні пояснив відповідачеві наслідки визнання адміністративного позову та переконався, що відповідач і надалі наполягає на визнанні позовних вимог.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх - небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Крім цього, представником відповідача було подано письмове клопотання про розстрочення виконання рішення у даній справі на два роки шляхом оплати боргу рівними частинами. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказав на те, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані, у зв’язку з чим, на сьогодні, на його розрахункових рахунках недостатньо грошових коштів для сплати заборгованості. З метою уникнення витрат, пов'язаних з примусовим виконанням рішення суду і не допущення ризику щодо притягнення його до юридичної відповідальності за невиконання судового рішення, враховуючи приписи статті 257 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі.

Представник позивача вирішення зазначеного клопотання залишив на розсуд суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та клопотання про розстрочення виконання рішення суду підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо, визначаються Законом України №1058-ІV.

Так, в силу положень статті першої Закону України №1058-IV страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 18 Закону України №1058-IV).

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України №1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди відповідно до положень підпункту 1 пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України №1058-ІV вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (статтями 27 та 28).

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, в силу положень абзацу п’ятого частини другої розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України №1058-IV підприємства та організації починаючи з 01.01.2004 з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, з 01.01.2004 законом покладено на відповідача обов’язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь вказаних вище осіб, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV та встановлено джерела їх виплати.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 05.05.2011 по справі № К-27939/10 за позовом прокурора м. Стаханова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Стаханові Луганської області до Відкритого акціонерного товариства “Луганськшахтбудмонтаж”; ухвалі від 23.06.2011 по справі № к-17062/10 за позовом прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод". А також висловлена Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 04.10.2011 по справі № 951/10/1070 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області до Відкритого акціонерного товариства “Росава”; постанові від 02.11.2010 по справі № 672/10/1070 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області до Закритого акціонерного товариства “Росава”.

Крім цього, виходячи із системного аналізу положень Закону України №1058-IV, судом встановлено, що 01.01.2004 сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (список № 1), є коштами, які сплачуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до приписів Закону України № 1058-IV та, відповідно, є страховими внесками.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є страхувальником в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України.

Відповідно до пункту 6.4 розділу 6 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації (пункт 6.9 розділу 6 Інструкції).

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

За поясненнями позивача, що не заперечувалось відповідачем, згідно з розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 №1788-XII, станом на 27.01.2012 загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягає відшкодуванню відповідачем за списком №1 за період березень-жовтень місяці 2011 року становить 420619, 81 грн.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 420619, 81 грн. суду не надано.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України № 1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника і мають пріоритет перед всіма іншими зобов`язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області у розмірі 420619, 81 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, в силу положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Заслухавши пояснення представників сторін щодо заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду, розглянувши подані документи судом встановлено, що станом на 27.01.2012 у відповідача існують обставини, що ускладнюють належне виконання судового рішення в адміністративній справі з огляду на недостатність коштів на його рахунках. У зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом, приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес» (ідентифікаційний код 04054607) на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області заборгованість з відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період березень-жовтень місяці 2011 року у розмірі 420619 (чотириста двадцять тисяч шістсот дев’ятнадцять) грн. 81 коп.

Розстрочити виконання рішення у даній справі на два роки шляхом оплати боргу рівними частинами до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з 1 березня 2012 року та до повного погашення заборгованості у розмірі 420619 (чотириста двадцять тисяч шістсот дев’ятнадцять) грн. 81 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 січня 2012 року.