Постанова № 21075145, 15.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2011 року 2а-986/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Потапович А.В.,

від відповідача Федоров О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехнологія-С»

доДержавної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехнологія-С»з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12.12.2008 № 0000952301/0 і № 0000942301/0, а також від 05.06.2009 № 0000212301/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством відповідно до вимог чинного податкового законодавства правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за результатами виконання укладених з контрагентами угод, проте, відповідач неправомірно визначив позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Так, на думку позивача, господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Спецагро ХХІ», а також ТОВ «Аквіус»мали реальний характер, податкові накладні підписані уповноваженими особами даних підприємств, а тому, формування підприємством валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних бухгалтерських документах, виписаних вказаними контрагентами є правомірним.

Під час слухання справи судом встановлено, що вироком Славутицького міського суду Київської області від 27.04.2010 у кримінальній справі № 1-4/2010 (№ 1-66/2010) визнано винним у вчиненні кримінально караних діянь передбачених Кримінальним кодексом України директора ТОВ «Промтехнологія-С».

У звязку з цим, суд за клопотаннями сторін, ухвалою від 10.08.2010 зупинив провадження у справі до набрання законної сили вказаним вироком суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 провадження у справі поновлено та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України.

У звязку з цим, представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехнологія - С»є юридичною особою, що зареєстрована 28.07.2006 виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області, як платник податків перебуває на податковому обліку з 28.07.2006 за № 1183.

У квітні 2008 року між позивачем та ТОВ «Спецагро-ХХІ»укладено договір купівлі-продажу від 21.04.2008 № ПС-21/04/08, предметом якого була поставка мідних труб.

Згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 даного договору, сума продукції, яку необхідно поставити становить 1312617,00 грн.

На виконання вказаного договору ТОВ «Спецагро-ХХІ»виписано податкові накладні від 25.04.08№ 1078, від 18.04.08 № 1059, від 21.04.08 № 1068, від 25.04.08 № 464, від 16.04.08 № 1057, від 18.04.08 № 1060, від 25.04.08 № 1080, від 23.04.08 № 1073, від 18.04.08 № 1061, від 22.04.08 № 1071 від 25.04.08 № 1079 від 24.04.08 № 1076, від 22.04.08 № 1070, від 29.04.08 № 1085, від 29.04.08 № 1086 на загальну суму 2892668,00 грн.

У свою чергу, позивач, в особі директора Піменова Д.Д. прийняв поставлений товар та виписав контрагенту видаткові накладні від 25.04.2008 № 1080, від 29.04.2008, № 1086 від 18.04.2008, № 1059 від 21.04.2008 № 1068, від 25.04.2008 № ПН-1079, від 25.04.2008 № ПН-464, від 29.04.2008 № ПН-1085, від 16.04.2008 № ПН-1057, від 18.04.2008 № ПН-1060, від 18.04.2008 № ПН-1061, від 22.04.2008, № ПН-1070 від 22.04.2008, № ПН-1071 від 23.04.2008 № ПН-1073, від 24.04.2008 № ПН-1076 на загальну суму 1987687,34 грн.

Вказана сума коштів включена позивачем до складу валових витрат підприємства та відображена в декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Промтехнологія-С»за І півріччя 2008 року, яка підписана та подана до податкового органу директором підприємства Піменовим Д.Д.

Крім того, на підставі вказаних податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2008 року, до складу якого включено суму податку на додану вартість (482111,44 грн.), сплаченого у складі ціни придбаного товару.

У липні 2008 року між позивачем та ТОВ «Аквіус»укладено договір купівлі-продажу від 01.07.2008 № КЛ-01/07/08, предметом якого була поставка продукції, асортимент, строки поставки партій та вартість яких визначається сторонами.

На виконання вказаного договору ТОВ «Аквіус»виписано податкові накладні від 01.07.08 № 413, від 01.07.08 № 412, від 01.07.08 № 309, від 01.07.08 від 01.07.08 № 398, від 01.07.08№ 414, від 01.07.08№ 402, від 01.07.08 № 410, від 01.07.08 № 399, від 02.07.08 № 409, від 02.07.08 №465, від 02.07.08 №415, від 02.07.08 №401, від 02.07.08 № 404, від 02.07.08 №405, від 02.07.08 №407, від 03.07.08 №418, від 03.07.2008 №417, від 03.07.08 № 419, від 03.07.08 №408, від 04.07.08 №406, від 04.07.08 №420, від 07.07.08 № 422, від 07.07.08 № 452, від 07.07.08 № 423, від 07.07.08 № 426, від 08.07.2008 № 497, від 08.07.2008 № 430, від 09.07.08 № 433, від 09.07.08 № 431, від 09.07.08 № 432, від 10.07.08, №483, від 11.07.2008 № 434, від 14.07.08 №435, від 14.07.08 №443, від 17.07.08 № 421, від 17.07.08 №436, від 17.07.08 №437, від 15.07.08 №444, від 21.07.08 №439, від 21.07.08 № 500, від 20.07.08 №449, від 23.07.08 № 440, від 25.07.08 №441, від 25.07.08 №448 від 26.07.2008 №442 від 28.07.08 № 445 від 28.07.08 № 446 від 28.07.08 № 447, від 29.07.08 № 450, від 30.07.08 №455, від 30.07.08 № 451, від 31.07.08 №579, від 31.07.2008 №460 від 31.07.2008 №461 від 31.07.08 № 463 від 31.07.08 № 558, від 30.07.08 № 462, від 31.07.08 № 481, від 01.08.08 №510, від 01.08.08 №513, від 01.08.08 № 514, від 01.08.08 № 509, від 01.08.08№ 508, від 01.08.08№ 507, від 01.08.08 № 506, від 04.08.08№ 550, від 04.08.08№ 552, від 04.08.08 № 549, від 04.08.08 № 558, від 04.08.08 № 565, від 04.08.08 № 548, від 04.08.08 № 547, від 04.08.08 № 530, від 05.08.08№ 554, від 05.08.08№ 555, від 05.08.08 № 531, від 05.08.08 №532, від 06.08.08 № 564; від 07.08.08 № 560; від 07.08.08 № 561, від 07.08.08 № 569, від 08.08.08 № 567, від 27.08.08 № 591, від 28.08.08 № 640, від 28.08.08 № 645, від 28.08.08№642, від 28.08.08№639, від 31.08.08№685, від 31.08.08 №700, від 29.08.08 № 652, від 29.08.08 № 680, від 29.08.08 № 689, від 29.08.08 № 660, від 28.08.08№ 643, від 28.08.08№650, від 25.08.08 № 603, від 22.08.08 № 633, від 21.08.08 № 590, від 21.08.08 № 596, від 21.08.08 № 595, від 19.08.08 № 589, від 19.08.08, № 588 від 19.08.08 № 636, від 18.08.08 № 570, від 18.08.08 № 581, від 18.08.08№571, від 18.08.08 № 582, від 18.08.08№ 630, від 15.08.08 № 577, від 13.08.08№ 602, від 13.08.08 № 568, від 13.08.08 № 585, від 12.08.08 № 574, від 12.08.08 № 601, від 12.08.08 № 575, від 01.09.08 № 712, від 01.09.08 № 713, від 01.09.08 № 714, від 01.09.08 № 715, від 01.09.08 № 716, від 01.09.08 №736, від 01.09.08 №748, від 02.09.08 № 726, від 02.09.08 № 727, від 02.09.08 № 728, від 03.09.08 № 719, від 03.09.08 № 718, від 03.09.08 № 724, від 03.09.08 № 730, від 03.09.08 № 729, від 03.09.08 № 746, від 03.09.08 № 743, від 04.09.08 № 720, від 04.09.08 № 721, від 04.09.08 № 725, від 04.09.08№ 731, від 04.09.08 № 738, від 05.09.08 № 717, від 08.09.08, № 734 від 08.09.08 № 735, від 08.09.08 № 758, від 09.09.08 № 739, від 09.09.08 № 769, від 10.09.08 № 740, від 10.09.08 № 741, від 11.09.08 № 742, від 12.09.08 № 744, від 12.09.08 № 745 від 15.09.08 № 754, від 15.09.08 № 753, від 15.09.08 № 755, від 17.09.08 № 761, від 17.09.08, № 762 від 19.09.08 № 771, від 19.09.08 № 772, від 22.09.08 № 782, від 22.09.08 № 781, від 22.09.08 № 783, від 23.09.08 № 785, від 23.09.08 № 786, від 24.09.08 № 788, від 24.09.08 № 790, від 26.09.08 № 797 від 26.09.08№ 793, від 26.09.08 № 799, від 29.09.08 № 812, від 30.09.08 № 845, від 30.09.08 № 844, від 30.09.08 № 843, від 30.09.08 № 837 на загальну суму 36131184,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6021864,00 грн.).

У свою чергу, позивач, в особі директора Піменова Д.Д. прийняв поставлений товар та виписав контрагенту видаткові накладні від 01.07.08, від 01.07.08, № РН-412 № 400 від 01.07.08№ 398, від 01.07.08, № РН-0309 від 01.07.08№ РН-0413, від 01.07.08№ РН-0414, від 01.07.08№ РН-402, від 01.07.08№ РН-0410, від 01.07.08, № РН-0399 від 02.07.08, № РН-0415 від 02.07.08, № РН-0401 від 02.07.08№ 465, від 02.07.08, № РН-0404 від 02.07.08, № РН-0405 від 02.07.08 № РН-0409, від 02.07.08 № РН-0407 від 03.07.08 № РН-0408, від 03.07.08 № РН-0417, від 03.07.2008 № РН-0419, від 04.07.08 № РН-0406, від 04.07.08№ РН-0420, від 07.07.08№ РН-0422, від 07.07.08 № РН-0452, від 07.07.08№РН-0423, від 07.07.08 № РН-0426, від 08.07.2008 № РН-0430, від 09.07.08 РН-0431, від 09.07.08 № РН-0432, від 10.07.08 №РН-483, від 11.07.08 № РН-043, від 14.07.08 № РН-0435, від 14.07.08 № РН-0443, від 15.07.08 № РН-0444, від 17.07.08 № РН-0421, від 17.07.08№ РН-0436, від 17.07.08№ РН-0437, від 20.07.08 № РН-0449, від 21.07.08 № РН-0439, від 21.07.08 № РН-0500, від 23.07.08 № РН-0440, від 25.07.08 № РН-0441, від 25.07.2008 № РН-0448 від 25.07.08, від 26.07.08№ РН-0442, від 28.07.08 № РН-0445, від 28.07.08 № РН-0446, від 28.07.08 № РН-0447, від 29.07.08 № РН-0450, від 30.07.2008 № РН-0455 від 30.07.08 № РН-0451, від 30.07.08№ 464, від 31.07.08 № РН-0460, від 31.07.2008 № РН-0463 від 31.07.08 № РН-0461, від 31.07.08 № 579, від 31.07.08 № 481, від 01.08.08 № 513, від 01.08.08 № 509, від 01.08.08 № 508, від 01.08.08 № 507, від 01.08.08№ 506, від 01.08.08 № 501, від 04.08.08 № 550, від 04.08.08 № 552, від 04.08.2008 № 549 558, від 04.08.08 № 565, від 04.08.08 № 547, від 04.08.08 № 530, від 05.08.08 № 554, від 05.08.08 № 0555, від 05.08.08 № 531, від 05.08.08 № 532, від 06.08.2008 № 564 від 07.08.08 № 560, від 07.08.08 № 561, від 07.08.08№ 569, від 08.08.08№ 567, від 27.08.08 № 591; від 28.08.08 № 640, від 28.08.08, № 645 від 28.08.08№ 642, від 28 № 685 від 31.08.08 № 639; від 29.08.08; від 31.08.2008 № 685, від 29.08.08№ 652, від 29.08.08 №680; від 29.08.2008 № 689, від 29.08.2008 № 660, від 28.08.08№ 643; від 28.08.08№ 650; від 25.08.08 № 603; від 22.08.2008 № 633 від 21.08.08№590; від 21.08.08№596; від 21.08.08 № 595; від 19.08.08 №589; від 19.08.08№588; від 19.08.08№636; від 18.08.08 №570; від 18.08.08 №581; від 18.08.2008 №572, від 18.08.08№582; від 18.08.08 №630; від 15.08.08; № 577 від 13.08.08 № 602; від 13.08.08№ 538; від 13.08.08 №585; від 12.08.08 № 574; від 12.08.08№601; від 12.08.2008 № 575 від 01.09.08№712, від 01.09.08 № 713, від 01.09.08№714, від 01.09.08№715 від 01.09.08 № 716, від 01.09.08 № 736, від 01.09.08 № 748, від 02.09.08№ 726, від 02.08.2008 № ПН-727, від 02.09.08 № 728, від 03.09.08№ ПН-719, від 03.09.08, № 718 від 03.09.08№ 724, № 03.09.08 № 730 від 03.09.08№ ПН-729, від 03.09.08№ 743, від 03.09.08, від 04.09.08 № ПН-720, від 04.09.08№721, від 04.09.08 №725 від 04.09.08№ПН-731, від 04.09.08 № ПН-738, від 08.09.08№ 734, від 08.09.08№ ПН-735, від 08.09.08№ ПН-758, від 09.09.08 № ПН-739, від 09.09.08 № ПН-769, від 10.09.08 № ПН-740, від 10.09.08 №ПН-741, від 12.09.08, від 12.09.08№ ПН-745, від 15.09.08 № ПН-754, від 15.09.08 № 753, від 15.09.08 № 755, від 17.09.08 № ПН-761 від 17.09.08 № ПН-762, від 19.09.08 № ПН-771, № 19.09.08 № ПН-782 від 22.09.08 № 781, від 22.09.08 № ПН-783, № 23.09.08 № 786, від 24.09.08 № ПН788, від 24.09.08 № 790, від 26.09.2008 № 797, від 26.09.08 № 799, від 29.09.08 № ПН-812, від 30.09.08 № ПН-845, від 30.09.08 № 837, на загальну суму 36059015,00 грн. (без ПДВ).

Вказану суму коштів підприємством включено до складу валових витрат і відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2008 року, яка підписана і подана директором Піменовим Д.Д.

Крім того, суми податку на додану вартість у розмірі 1579863,00 грн., у розмірі 1699175,00 грн. та 2746120,00 грн., сплачених позивачем у складі придбаного товару, включено до складу податкового кредиту за липень, серпень та вересень 2008 року та відображено у відповідних податкових декларації з податку на додану вартість, які підписані та подані директором ТОВ «Промтехнологія-С»Піменовим Д.Д.

У жовтні-листопаді 2008 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Славутичі Київської області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехнологія С»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.07.2006 по 30.09.2008 валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2006 по 30.09.2008, за результатами якої складено Акт від 28.11.2008 № 1286/23/34028387 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів:

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»донараховано позитивного значення податку на додану вартість у сумі 650408,00 грн. в тому числі квітень 2008 року 482218,00 грн., липень 2008 року 1577166,00 грн., серпень 2008 року 1698606,00 грн., вересень 2008 року 2746092,00 грн.;

- пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «про оподаткування прибутку підприємств»донараховано податок з прибутку підприємству в сумі 9511675,86 грн.;

Як вбачається з Акта перевірки, вказані порушення повязуються податковим органом з придбанням ТОВ «Промтехнологія-С»товарів у контрагентів ТОВ «Спецагро ХХІ»та ТОВ «Аквіус».

Так, під час аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецагро - ХХІ»відповідачем встановлено, що постановою господарського суду м. Києва від 16.04.2008 у справі № 43/323 ТОВ «Спецагро-ХХІ»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У звязку з цим податковий орган дійшов висновку, що у директора ТОВ «Спецагро-ХХІ»ОСОБА_4 були відсутні повноваження підписувати податкові накладні, оскільки з моменту прийняття судом постанови про визнання підприємства банкрутом припиняються повноваження органів управління банкрута, тому, позивач неправомірно відніс до податкового кредиту в квітні 2008 року суму податку на додану вартість у розмірі 482218,44 грн.

Відносно ТОВ «Аквіус» податковим органом встановлено відсутність даного підприємства за місцезнаходженням, що підтверджується даними відповіді державного реєстратора виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області. Крім того, перевіркою бухгалтерських рахунків виявлено, що у період з липня по вересень 2008 року підприємство не проводило розрахунків в безготівковій формі, документи про право власності на складські приміщення або договори на їх оренду відсутні.

У звязку з цим, податковий орган дійшов висновку, що передача товарів від ТОВ «Аквіус»до позивача не відбулась, а тому позивачем неправомірно сформовані валові витрати в сумі 1312617,10 грн.

Крім того, податковий орган дійшов висновку, що вказані правочини мають ознаки нікчемності.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2008 № 0000952301/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 10462843,45 грн., з яких: 9511675,86 грн. за основним платежем та 951167,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 12.12.2008 № 0000942301/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 9178109,00 грн., з яких: 6504082,00 грн. за основним платежем та 2674027,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області.

За результатами розгляду скарг, рішенням Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області від 04.03.2009 № 278120/23-010/581 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

У подальшому, позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Київській області.

З метою недопущення втрат бюджету, необхідності розрахунку сум несплачених податків, збору доказової бази для винесення вмотивованого рішення Державною податковою адміністрацією в Київській області прийнято рішення від 07.05.2009 № 924/10/25-017/95-419 про проведення позапланової перевірки, згідно з яким зобовязано Державну податкову інспекцію у м. Славутичі Київської області провести позапланову перевірку ТОВ «Промтехнологія-С»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2006 по 30.09.2008у термін до 22.05.2009.

За результатами розгляду скарги та матеріалів перевірок, Державною податковою адміністрацією в Київській області прийнято рішення від 27.05.2009 № 1088/10/25-017/95-494, згідно з яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 12.12.2008 № 0000942301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, а також рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області від 04.03.2009 № 2781/10/23-10/581 про результати розгляду первинної скарг платника податків та збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4755837,93 грн. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 12.12.2008 № 0000952301/0.

У звязку з цим, державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2009 № 0000212301/0, згідно з яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції зі сплати податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 4755837,93 грн.

Під час судового розгляду судом встановлено, що вироком Славутицького міського суду Київської області від 27.04.2010 у справі № 1-4/2010 (1-66/2010) директора ТОВ «Промтехнологія-С»Піменова Д.Д. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком пять років з позбавлення права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків на строк три роки та штрафом у розмірі 4250,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 07.07.2010 вирок Славутицького міського суду Київської області від 27.04.2010 залишено без змін.

Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.05.2011 залишено без змін вирок Славутицького міського суду Київської області від 27.04.2010 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 07.07.2010.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається зі змісту вироку Славутицького міського суду Київської області від 27.04.2010 у кримінальній справі № 1-4/2010, який набрав законної сили, відповідно до протоколу зборів засновників ТОВ «Промтехнологія-С»та наказу від 01.08.2006 № 1-к, директором підприємства призначено Піменова Д.Д., який був єдиною службовою особою цього підприємства, яка мала право підпису документів, що складалися та видавалися підприємством у процесі його фінансово-господарської діяльності. Даною особою підписано укладені з ТОВ «Спецагро-ХХІ»та ТОВ «Аквіус»договори, а також первинні бухгалтерські доками щодо виконання господарських зобовязань.

При цьому, судом встановлено, що Піменов Д.Д. на виконання договору від 21.04.2008 № ПС-21/04/08, укладеного з ТОВ «Спецагро-ХХІ»покладаючись на Шинкаренка М.Б., який працював на посаді комерційного директора підприємства, та інших осіб, не здійснюючи фактично дій щодо прийняття та перевірки товару по кількості та якості, прийняв та підписав від імені покупця - ТОВ «Промтехнологія-С»видаткові накладні від імені постачальника ТОВ «Спецагро-ХХІ». Неправомірність зазначених дій підсудного Піменова Д.Д. полягає у тому, що на час укладення та виконання зазначеного договору постановою господарського суду м. Києва від 16.04.2008 у справі № 43/323 ТОВ «Спецагро-ХХІ»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У свою чергу, Піменов Д.Д. на виконання договору від 01.07.2008 № КЛ-01/07/08, укладеного з ТОВ «Аквіус», покладаючись на Шинкаренка М.Б. та інших осіб, не здійснюючи фактично дій щодо прийняття та перевірки товару по кількості та якості, прийняв та підписав від імені покупця - ТОВ «Промтехнологія-С»видаткові накладні від імені постачальника ТОВ «Аквіус». Неправомірність зазначених дій підсудного Піменова Д.Д. полягала у тому, що згідно довідки підрозділу податкової міліції про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 30.11.2006 ТОВ «Аквіус»за своїм місцезнаходженням не встановлено, засновник і керівник підприємства ОСОБА_6 за вказаною у заяві про реєстрацію підприємства інформацією про засновників адресою не знаходиться з 2003 року.

Крім того, згідно з даними довідки Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт»Державної прикордонної служби України в період часу з 29.11.2006 по 19.09.2008 ОСОБА_6 знаходився за межами України. Отже, дана особа не могла підписати вказаний договір.

При цьому, судом також встановлено, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судово-почеркознавчу експертизу первинних документів виписаних ТОВ «Спецагро-ХХІ»та відповідно до висновку експерта від 22.06.20099 № 5171/5365 визначено, що підписи від імені ОСОБА_4 у первинних документах підприємства виконано не ОСОБА_4, а іншою не встановленою особою.

Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Головного управління Міністерства внутрішніх справ України проведено почеркознавчу експертизу первинних документів ТОВ «Аквіус»та згідно висновку експерта від 25.05.2009 № 223 визначено, що підписи від імені директора ТОВ «Аквіус» ОСОБА_6 на первинних бухгалтерських документах вчинено ОСОБА_6, а іншою невстановленою особою.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що первинні бухгалтерські документи ТОВ «Спецагро ХХІ»і ТОВ «Аквіус»є недостовірними, а тому віднесення позивачем до складу валових витрат сум коштів та податку на додану вартість згідно укладених з ТОВ «Спецагро ХХІ»і ТОВ «Аквіус»є неправомірним.

Судом також встановлено, що внаслідок службової недбалості директора ТОВ «Промтехнологія С»- Піменова Д.Д. державним інтересам була заподіяна шкода від не нарахування та не сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 16015651,19 грн.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вже зазначалось судом, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Спецагро-ХХІ»і ТОВ «Аквіус»договорів.

Під час судового розгляду адміністративної справи встановлено, що постановою господарського суду м. Києва від 16.04.2008 у справі № 43/323, згідно з якою ТОВ «Спецагро-ХХІ»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, дане підприємство не мало можливості виконувати умови договору купівлі-продажу від 21.04.2008 № ПС-21/04/08, оскільки згідно наявних в матеріалах справи копій первинних документів, поставки товару мали значний обсяг.

Відносно ТОВ «Аквіус» у ході проведення перевірки, податковим органом встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, документи щодо використання в господарській діяльності складських приміщень відсутні.

Крім того, під час слухання справи судом також були досліджені висновки почеркознавчих експертиз від 25.05.2009 № 223 і від 22.06.2009 № 5171/5365, які проведено в рамках кримінальної справи № 30-2411.

Згідно вказаних висновків, підписи на первинних бухгалтерських документах, виписаних ТОВ «Спецагро-ХХІ»та ТОВ «Аквіус»вчинені не посадовими особами вказаних підприємств, а іншими невстановленими особами.

Таким чином, наведене свідчить про те, що укладені між позивачем та ТОВ «Спецагро-ХХІ»і ТОВ «Аквіус»були підписані невідомими особами, що суперечить волевиявленню субєктів господарювання, при цьому, ТОВ «Спецагро-ХХІ»на момент укладення договору було визнано банкрутом, а тому висновки податкового орану про нікчемність вказаних договорів є обґрунтованими.

Як було зазначено судом підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту у звязку з віднесенням до його складу сум валових витрат та сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного у ТОВ «Спецагро-ХХІ»та ТОВ «Аквіус» товару. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»у відповідній редакції, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відносно зобовязань з податку на додану вартість слід зазначити про таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалось Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту повязується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозвязку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як було зазначено судом, згідно наявних в матеріалах справи висновків почеркознавчих експертиз, первинні бухгалтерські документи, виписані контрагентами позивача, на підставі яких підприємством сформовано валові витрати та податковий кредит, підписані не посадовими особами контрагентів позивача, а іншими нестановими особами.

При цьому, згідно вироку суду, який набрав законної сили встановлено недостовірність даних зазначених у податкових та видаткових накладних виписаних ТОВ «Спецагро ХХІ»та ТОВ «Аквіус»на виконання укладених із позивачем договорів та як наслідок неправомірність формування на підставі даних первинних документах валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, під час судового розгляду встановлено, що Відділом податкової міліції Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надіслано лист, в якому податковий орган просив надати висновок спеціаліста-економіста з питань підтвердження висновків Акта перевірки ТОВ «Промтехгнологія-С»від 28.11.2008 № 1286/23/34028317.

Так, згідно висновку спеціаліста-економіста від 20.03.2009 № 2340, експертом зокрема було досліджено правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за податковими та видатковими накладними виписаними згідно укладених з ТОВ «Спецагро-ХХІ»та ТОВ «Аквіус»договорів.

За результатами дослідження встановлено, що висновки податкового органу про завищення ТОВ «Промтехнологія-С»податкового кредиту в розмірі 6504082,00 грн. за період квітень вересень 2008 року по взаєморозрахункам з ТОВ «Спецагро-ХХІ»і ТОВ «Аквіус» та завищення валових витрат на суму 38046703,00 грн. за 9 місяців 2008 року внаслідок віднесення до складу валових витрат, витрат з придбання товарів у ТОВ «Спецагро-ХХІ»і ТОВ «Аквіус»нормативно підтверджуються.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту згідно укладених між позивачем та вказаними контрагентами договорів, а також зважаючи на досліджені в ході судового розгляду справи докази недійсності вказаних угод, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 грудня 2011 р.